Справа № 357/4654/25
Провадження № 2/357/3065/25
іменем України
16 червня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Махненко Б. В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Дульдієра О.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, -
В квітні 2025 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, обґрунтовуючи наступним.
28 липня 2001 року ОСОБА_1 ( надалі - Позивач ) уклала шлюб із ОСОБА_3 ( надалі - Відповідач), який розірвано на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2016 року, справа№ 357/5856/16-ц.
Від спільного життя подружжя, у вказаних учасників справи, народилося двоє дітей: донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
27 грудня 2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, у рамках цивільної справи № 357/12190/19, на основі позовної заяви Позивачки, винесено рішення про стягнення із Відповідача аліментів на утримання вищезазначених дітей, в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 28.10.2019 р. і до повноліття дітей.
Свій обов'язок щодо належного матеріального утримання спільних із Позивачкою дітей, згідно наведеного судового акту, Відповідач виконав належним чином, станом день настання повноліття як сина так і доньки, борги за аліментами були відсутні.
Водночас, станом на зараз син сторін цього спору, ОСОБА_5 , продовжує навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Технолога - економічний фаховий коледж Білоцерківського національного аграрного університету», є студентом 3- го курсу, денної форми здобуття освіти. Навчається за кошти державного бюджету. Спеціальність 181 «Харчові технології», ОПП «Зберігання, консервування та переробка м'яса».
Указана інформація знаходить своє відображення у довідці, із вих. № 321 від 24 березня 2025 рок, яка долучається до матеріалів цієї справи.
При цьому також прикметно зауважити, що наразі ОСОБА_5 проживає у Чеській республіці, у зв'язку із повномасштабним вторгненням рф на територію України. А тому процес навчання відбувається у дистанційному (онлайн) режимі.
А тому задля підтримання сталого, безперервного, ефективного та всеохоплюючого процесу навчання, останній потребує матеріальної підтримки з боку його батьків. На теперішній час грошову допомогу ОСОБА_5 надає виключно мати - Позивачка у цій справі. При цьому Відповідач, як батько, будучи достовірно обізнаним із фактом здобуття сином вищої освіти, абстрагувався від свого імперативного обов'язку надавати своїй дитині посильну фінансову допомогу, переклавши увесь тягар відповідальності за утримання сина на плечі Позивачки.
Позивачка є фізичною особою - підприємцем (КВЕД: 47.82 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям (основний) 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання 10.72 Виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у. 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування 56.29 Постачання інших готових страв 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у.), номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23530000000040898 від 01.03.2019 року.
Витрати які наразі є ключовими у житті сина учасників цього спору ОСОБА_5 , це витрати на інтернет зв'язок, необхідність у придбанні засобів технічного зв'язку, які надають можливість забезпечувати дистанційний спосіб навчання, оренду квартири, придбання одягу та продуктів харчування.
Усе наведене загалом, та кожне окремо, є складовою процесу навчання, а тому батьки, відповідно до засад сімейного законодавства та суспільної моралі, повинні надавати грошову підтримку своїй дитині до моменту закінчення навчання.
ОСОБА_5 не працює, увесь свій час присвячує навчанню та саморозвитку, зокрема вивчає чеську мову та культуру. Єдиним джерелом його існування є матеріальна допомога від матері, тобто Позивачки.
Син Позивачки та Відповідача, станом на тепер є здобувачем вищої освіти, що є беззаперечним фактом, самостійного заробітку немає, матеріальну допомогу надає виключно мати, а тому вимоги які заявляються за цією позовною заявою є очевидно підставними та такими, що узгоджуються із нормами сімейного матеріального права, що регулюють спірні взаємовідносини.
Тому, просив суд стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на період навчання повнолітнього сина ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову, на час його навчання до 30 січня 2026 року, але не більше як до досягнення ним 23-х років ( а. с. 1-4 ).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2025 головуючим суддею визначено суддю Орєхова О.І. ( а. с. 22-23 ) та матеріали справи передані для розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.
Ухвалою судді від 07.04.2025 позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання була залишена без руху ( а. с. 27-29 ).
08.04.2025 за вх. № 18676 судом отримано заяву про усунення недоліків разом із витягами з реєстру територіальної громади стосовно місця реєстрації позивача та дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а. с. 30-31, 32, 33).
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (ч. 8 ст. 187 ЦПК України).
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1276489 від 09.04.2025, сформованого засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді щодо визначення підсудності, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 06.11.2018 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Окрім цього, згідно Витягу з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади вбачається, що позивач ОСОБА_1 та її син ОСОБА_7 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 ( а. с. 32, 33 ).
Тому, дана справа підсудна Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.
Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача ( ч. 1 ст. 187 ЦПК України ).
Ухвалою судді від 10 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Розгляд справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі на 0.05.2025 ( а. с. 36-37 ).
01.05.2205 судове засідання було відкладено до 10.06.2025 у зв'язку із перебування судді у відряджені ( а. с. 42, 44 ).
В судовому засіданні 10.06.2025 позивач та її представник, кожний окремо, підтримали позовні вимоги, надали пояснення аналогічні викладеним в ній, просили позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 10.06.2025 заперечував проти позовних вимог, просив відмовити в повному обсязі, оскільки дитина навчається за кошти державного бюджету, будь-яких доказів щодо витрат позивача на навчання не надано, а саме: вартість навчання, вартість підручників, оплата за проживання, проїзні квітки тощо. Також не має доказів про можливість надання такої допомоги відповідачем. Крім того, дитина не проживає з матір'ю, тому позивач не має права звертатися до суду з даним позовом.
Судом було вислухано пояснення позивача та її представника, представника відповідача, досліджено матеріали справи, керуючись вимогами ч. 1 ст. 244 ЦПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення ( 16 червня 2025 року о 12 годині 30 хвилин ).
Так, з урахуванням наданих пояснень, досліджених матеріалів справи, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.06.2016, справ № 357/5856/16-ц ( а. с. 5 ).
Встановлено, що від даного шлюбу сторони по справі мають повнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про що свідчить актовий запис про народження ( а. с. 6 ) та повнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в матеріалах справи свідчить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2019 року, яким було вирішено стягувати з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 28.10.2019р. і до повноліття дітей ( а. с. 18-19 ).
Вказаним вище рішенням встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.07.2011 року по 17.06.2016 року, від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей, доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як встановлено, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 досяг повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
З довідки № 321 від 24.03.2025, яка видана ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що останній дійсно є студентом Відокремленого структурного підрозділу «Технолога - економічний фаховий коледж Білоцерківського національного аграрного університету», є студентом 3- го курсу, денної форми здобуття освіти. Термін навчання з 01.09.2022 по 30.01.2026. Навчається за кошти державного бюджету. Спеціальність 181 «Харчові технології», ОПП «Зберігання, консервування та переробка м'яса» ( а. с. 17 ).
Звертаючись до суду з вказаними вимогами, позивач зазначає, що задля підтримання сталого, безперервного, ефективного та всеохоплюючого процесу навчання, їх син потребує матеріальної підтримки з боку його батьків, але на теперішній час, грошову допомогу ОСОБА_5 надає виключно мати, при цьому відповідач, як батько, будучи достовірно обізнаним із фактом здобуття сином вищої освіти, абстрагувався від свого імперативного обов'язку надавати своїй дитині посильну фінансову допомогу, переклавши увесь тягар відповідальності за утримання сина на плечі позивача.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до частини третьої статті 199 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають: той з батьків, з ким проживає дочка, син, які продовжують навчання; безпосередньо дочка, син, які продовжують навчання.
Встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований з матір'ю, позивачем по справі за однією адресою, що підтверджується Витягами з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади від 08.04.2025 ( а. с. 32, 33 ), але на час навчання проживає окремо, як було встановлено судом.
Враховуючи вимоги статті 199 СК України позивач, мати дитини, з якою дитина зареєстрована, але фактично не проживає ( у зв'язку з навчанням), має право подавати позов про стягнення аліментів на період навчання.
Тому, доводи представника відповідача, що позивач не має права звертатися з даним позовом, не заслуговують на увагу.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до положення ст. 3 «Конвенції про права дитини» від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).
Так, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежного від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка або син, а також самі дочка або син, які продовжують навчання.
Згідно з статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів із урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів із одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.
У відповідності до п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, обов'язковою умовою стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини є навчання, право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Навчання, крім побутових витрат, також потребує значних коштів на придбання літератури, методичного матеріалу, щоденного виділення коштів на харчування та транспорт.
Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, при чому обов'язком особистим, індивідуальним, який не залежить від віку батьків.
У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
За змістом вищенаведеної норми суд визначає аліменти у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором за заявою одержувача аліментів, і водночас змінює спосіб стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів.
При цьому закон не визначає необхідних умов чи підстав для визначення чи зміни способу стягнення аліментів, - визначення способу стягнення аліментів є виключно правом одержувача аліментів.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові Цивільного касаційного суду Верховного Суду від 04.07.2018 р. по справі № 490/4522/16-ц.
Такий правовий висновок міститься і в постанові КЦС ВС від 11.03.2020 № 759/10277/1 (61-22317св19).
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 досяг повноліття у січні 2025 року ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
Отже, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є повнолітнім, навчається на денній формі навчання, про що свідчить довідка, видана Відокремленим структурним підрозділом «Технолога - економічний фаховий коледж Білоцерківського національного аграрного університету» від 24.03.2025 за № 321 ( а. с. 17 ), тому саме по собі перебування на денній формі навчання свідчить про неможливість його працевлаштування впродовж часу навчання.
Водночас, не заслуговують на увагу доводи представника відповідача, що дитина навчається на державному замовленні, тобто безкоштовно, тому не потребує такої допомоги, оскільки Закон України "Про аліменти" встановлює, що батьки зобов'язані утримувати дитину, яка навчається, до досягнення нею 23 років, якщо вона потребує матеріальної допомоги і батьки можуть її надати.
Наявність фінансування навчання за кошти державного бюджету не є перешкодою для стягнення аліментів, якщо дитина потребує додаткових витрат на проживання, харчування, одяг та інші потреби, які не покриваються державою.
Розмір аліментів визначається судом, виходячи з матеріального стану батьків, їхніх доходів, а також потреб дитини, яка навчається.
Отже, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років.
Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 753/20347/20.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
До того ж, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц, провадження № 61-46794св18.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Такої позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 грудня 2021 року у справі № 681/15/21, провадження № 61-15542св21.
Суд зазначає, що не лише позивач, а й відповідач перебувають в рівних умовах щодо утримання їх повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання є обов'язком батьків, отже вимоги про сплату аліментів за цей період є законними (ВС/КЦС у справі №308/4214/18 від 13.04.2021).
В зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Такий обов'язок покладається на батьків ст. 199 СК України.
Законодавець визначив обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчатись, тобто на весь період навчання, який охоплює період від вступу до закінчення чи відрахування з навчального закладу (постанова Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 346/103/17).
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, не залежить від форми навчання.
Такого ж висновку дійшов у своїй постанові від 17.04.2019 року Верховний Суд у справі № 644/3610/16ц.
Таким чином, при визначенні розміру аліментів суд враховує взаємний обов'язок батьків по утриманню дитини, встановлені обставини справи, оцінює надані докази в їх сукупності, виходячи з принципу розумності, при цьому суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпеченням необхідних для їх життєдіяльності, збереження рівня життя, який дитина має тоді, коли утримується обома батьками та отримує надійне стабільне матеріальне утримання як з боку матері, так і з боку батька для забезпечення гармонійного розвитку.
Як було встановлено під час розгляду справи та не спростовано з боку учасників справи, дитина ( ОСОБА_5 ) дійсно проживає наразі за кордоном ( Чехія), навчається онлайн, тому потребує додаткових витрат на проживання, харчування, одяг та інші потреби, які не покриваються державою (наявність фінансування навчання за кошти державного бюджету).
В свою чергу, відповідач ( його представник ) не спростували доводи позивача, що син ОСОБА_5 , який продовжує навчання, не потребує витрат на проживання, а також витрат на інші потреби ( харчування, одяг тощо ).
Окрім того, не заслуговують на увагу і доводи представника відповідача, що позивач не підтвердила можливості надання батьком допомоги, оскільки і сам відповідач не спростував зазначене та не надав таких доказів ( неможливості надання матеріальної допомоги ).
Водночас, під час розгляду справи представником відповідача зазначалося, що відповідач ОСОБА_3 на сьогодні є військовослужбовцем.
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
З урахуванням фінансування навчання за кошти державного бюджету, того що, не лише відповідач, а й позивач перебувають в рівних умовах щодо утримання їх повнолітнього сина, який продовжує навчання, суд вважає за можливе стягувати аліменти з відповідача у розмірі 1/6 частки та не призведе до обмеження прав сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та на переконання суду буде достатнім, для сплати за проживання, харчування, придбання одягу тощо.
За таких обставин по справі, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають частково задоволенню.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).
Тому, суд, оцінюючи докази в їх сукупності та виходячи при цьому із принципу розумності, враховуючи майновий стан як відповідача, так і позивача, вважає, що сторони перебувають в рівних умовах щодо утримання їх повнолітнього сина, повинні надавати допомогу дитині, і, беручи до уваги, що син сторін навчається на денній формі навчання, потребує матеріальної допомоги, окрім навчання, на державному замовленні, існують побутові витрати, щоденного виділення коштів на харчування, одяг та інші потреби, необхідні для навального процесу, дійшов висновку щодо можливого стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частки, який є справедливим і не буде накладати непропорційний фінансовий тягар на відповідача та буде необхідним та достатнім для забезпечення витрат і, разом із тим, співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання, та буде співмірним з майновим станом сторін.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджується за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.
Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Дана правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 462/4973/15-ц.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Тому, враховуючи вищенаведені обставини, матеріальне становище дитини та матері, матеріальне становище платника аліментів, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підлягають стягненню аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання сина, що продовжує навчання, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 квітня 2025 року, і до закінчення навчання, але не пізніш ніж до досягнення сином двадцяти трьох років.
З 1 січня 2025 року відповідно до Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» ставки судового збору змінюються.
Як визначено у Законі, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує, що оскільки позивача по справі звільнено від сплати судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_9 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1 211,20 гривень.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 16, 182, ч.1 ст. 191, ст. ст. 192, 198-200 СК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 28, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 187, 244, 263-265, 273, 274, 353-355, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, ст. 51 Конституції України, Пленумом Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», Законом України «Про судовий збір», суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, - задовольнити частково.
Стягувати з відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання сина, що продовжує навчання, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 квітня 2025 року, і до закінчення навчання, але не пізніш ніж до досягнення сином двадцяти трьох років.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень ( одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок ).
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць - підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Міським відділом Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області від 26.12.2001 року, РНОКПП: НОМЕР_2 );
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Повне судове рішення складено 16 червня 2025 року.
Суддя О. І. Орєхов