Справа № 357/2335/25
Провадження № 2-др/357/58/25
16 червня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бебешко М. М. ,
при секретарі - Ільницька І. П.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква заяву представника позивача - адвоката Дейнеки Сергія Леонідовича, про винесення додаткового рішення,-
16 травня 2025 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення у цивільній справі позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Некрасова 46» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті внесків задоволено повністю.
19 травня 2025 року представник позивача - адвокат Дейнека С.Л. звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з заявою про винесення додаткового рішення, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Некрасова 84» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4000,00 грн.
Частинами 3, 4 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Судове засідання за заявою про ухвалення додаткового рішення було призначено на 16 червня 2025 року, відповідач була повідомлена належним чином про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням.
В судове засідання 16 червня 2025 року сторони не з'явились.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
16 травня 2025 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення у цивільній справі, яким позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Некрасова 46» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті внесків - задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Некрасова 46» заборгованість по внесках та платежах співвласників об'єднання в розмірі 7775,32 грн, а також судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Вказаним рішенням питання про судові витрати на професійну правничу допомогу судом не вирішувалось, при цьому у позові вказано, що позивач у зв'язку з розглядом справи очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року).
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
У позовній заяві вказано, що позивач планує понести судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 15000,00 грн.
Представник позивача просить стягнути з відповідача витрати в сумі 4000,00 грн.
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу представник позивача подав: копію договору про надання правничої допомоги № 1/ц від 27 січня 2025 року (а.с. 46); Акт про надання правничої допомоги до договору № 1/ц від 27.01.2025 складений 16 травня 2025 року (а.с. 47); платіжну інструкцію № 1758 від 16.05.2025 на суму 4000,00 грн (а.с. 48).
Відповідно до умов п. 9 Договору про надання правничої допомоги розрахунок за послуги здійснюється клієнтом протягом 3(трьох) календарних днів з дня підписання акту виконаних робіт.
Згідно акту про надання правничої допомоги від 16 травня 2025 року загальна вартість станом на 16.05.2025 правничої допомоги за договором від 27.01.2025 № 1/ц склала 4000,00 грн.
Відповідач ОСОБА_1 не заявляла щодо неспівмірності розміру витрат на правничу допомогу, понесених позивачем.
Під час прийняття 16 травня 2025 року рішення суду питання розподілу витрат на правову допомогу не було вирішене.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 4000,00 грн та їх співмірність складності справи та виконаним адвокатом обсягу роботам, часу, виплаченого гонорару.
Пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя N R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв. Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п'ятої статті 141 ЦПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
Відповідач повідомлялась про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення за адресою реєстрації, про що свідчать рекомендовані повідомлення, однак клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не подала.
Правові висновки щодо можливості зменшення витрат на правову допомогу лише у разі наявності клопотання сторони про їх зменшення внаслідок не співмірності містяться у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року (справа № 910/4881/18).
Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Правовий висновок щодо вказаного викладено у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22.
Враховуючи, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2025 року позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Некрасова 46» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено повністю, проте питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді не вирішено, суд приходить висновку про задоволення заяви та ухвалення додаткового судового рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 133-134, 137, 141, 260, 268, 270, 273, 354 ЦПК України,
Заяву представника позивача - адвоката Дейнеки Сергія Леонідовича, про винесення додаткового рішення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Некрасова 46» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення додаткового судового рішення.
Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.
Позивач: Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Некрасова 46». Місцезнаходження: вул. Зенітного полку, 46, м. Біла Церква, Київська область. Код ЄДРПОУ: 40704319.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП відсутній в матеріалах справи.
Суддя М. М. Бебешко