Справа № 137/419/25
Провадження № 33/801/600/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гопкін П. В.
Доповідач: Оніщук В. В.
16 червня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Кашпрук М. Г., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Покоєвича Артема Олексійовича - на постанову Літинського районного суду Вінницької області від 14 травня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП,
Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 14 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
У постанові суду зазначено, що 26 березня 2025 року о 22 год 03 хв по вул. Дзержинського, в с. Петрик Вінницького району Вінницької області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Мерседес Бенц», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, тремтіння пальців рук. Водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився згідно чинного законодавства, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП доведена належними та допустимими доказами.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду, захисник Авдієнка С. С. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції та винесення її за неповного дослідження обставин справи, просив постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
У апеляційній скарзі захисник зазначає, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки, однак погодився на проходження огляду в закладі охорони здоров'я. Водночас попри неодноразову згоду водія пройти огляд на стан сп'яніння працівники поліції не вчинили жодних дій, спрямованих на забезпечення доставки ОСОБА_1 у медичний заклад.
Матеріали справ не містять доказів відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння.
Працівники поліції умисно не доставили ОСОБА_1 до медичного закладу та склали протокол за його відсутності, оформивши як відмову від проходження огляду.
Окрім того на відеозаписі не зафіксовано складення протоколу про адміністративне правопорушення, працівники поліції особисто проставили підпис у п. 14 протоколу замість ОСОБА_1 . Також у справі відсутній рапорт з місця події.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Покоєвич А. О. апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній підстави.
Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп'яніння.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Положеннями п. 7 Розділу І Інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За ч. 2 статті 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 26 березня 2025 року серії ЕПР № 282611, 26 березня 2025 року о 22 год 03 хв у с. Петрик по вул. Дзержинського водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Мерседес Бенц», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 1).
У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що 26 березня 2025 року ОСОБА_1 був направлений на огляд до КП «Літинська ЦРЛ» (а. с. 4).
Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 проводився у зв'язку з виявленням ознак алкогольного сп'яніння (а. с. 5).
До матеріалів справи долучено відеозаписи із нагрудних камер поліцейських.
На відеозаписах із нагрудних камер поліцейських зафіксовано як працівники поліції зупиняють автомобіль «Мерседес Бенц», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , запитують куди він прямує, той відповідає, що їде з Білого Маяка на Вінницю. Поліцейський просить пред'явити документи, запитує чи не перевозить ОСОБА_1 заборонених предметів, просить відкрити багажник. ОСОБА_1 дає реєстраційний документ на автомобіль, страховий поліс та повідомляє, що документів які посвідчують особу він при собі не має.
Після цього поліцейський запитує ОСОБА_1 чи вживав він алкоголь, пропонує пройти огляд на стан сп'яніння. ОСОБА_1 відмовляється. Поліцейський роз'яснює, що він може пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров'я. ОСОБА_1 погоджується на огляд у лікарні. Поліцейський просить заглушити автомобіль та присісти у службове авто для доставки у лікарню.
Пасажири з автомобіля починають суперечку із поліцейськими щодо того, хто їх завезе у Вінницю.
ОСОБА_1 запитує чи вони щось порушили, поліцейський повідомляє, що в автомобілі не працює ліва фара. Пасажир автомобіля знову починає сперечатися із поліцейським, розмовляє зверхньо, вживає лайку. Поліцейський повідомляє про відеофіксацію події. ОСОБА_1 знову запитує причину зупинки. Пасажири продовжують суперечку.
Поліцейський знову пропонує пройти огляд. ОСОБА_1 повідомляє, що вчора вживав алкоголь, згоден пройти огляд тільки у лікарні.
Поліцейський знову пропонує поїхати у лікарню для проходження огляду. Пасажири лаються. ОСОБА_1 повідомляє, що не керував автомобілем.
Поліцейський роз'яснює, що у такому разі стосовно нього будуть складені адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ч. 1 ст. 126 КУпАП, повідомляє, що ОСОБА_1 відсторонений від керування автомобілем, просить знайти тверезого водія. ОСОБА_1 знову повідомляє, що він не керував автомобілем.
О 22 год 12 хв ОСОБА_1 самовільно залишає місце події.
Відтак доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Апеляційний суд вважає безпідставними твердження захисника про те, що працівники поліції не вчинили жодних дій, спрямованих на забезпечення доставки ОСОБА_1 у медичний заклад, оскільки як видно із відеозаписів, поліцейський неодноразово пропонував ОСОБА_1 поїхати у лікарню та просив сісти у службовий автомобіль для цього. Натомість такі вимоги були проігноровані ОСОБА_1 , а чинним законодавством не передбачено повноважень поліцейських на примусову доставку водія до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння.
Надуманими також є доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи доказів відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння.
Так, після виявлення ознак сп'яніння працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти відповідний огляд як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі, забезпечивши йому реальну, об'єктивну можливість пройти огляд у встановленому законом порядку.
За таких обставин, апеляційний суд виснує, що ОСОБА_1 зобов'язаний був пройти огляд на стан сп'яніння, однак свого обов'язку не виконав.
Окрім того про відмову від проходження огляду свідчить самовільне залишення ОСОБА_1 місця події.
Така поведінка ОСОБА_1 не дає підстав для висновку про його бажання виконати вимоги закону та пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки або у медичному закладі, відтак протокол за ст. 130 КУпАП складений працівниками поліції без порушень та у відповідності із чинним законодавством.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції особисто проставили підпис у п. 14 протоколу замість ОСОБА_1 , адже вказаний пункт протоколу не містить підпису, натомість у ньому зазначено «Надасть у суді».
Решта доводів апеляційної скарги про те, що працівники поліції умисно не доставили ОСОБА_1 до медичного закладу та склали протокол за його відсутності, оформивши як відмову від проходження огляду, а на відеозаписі не зафіксовано складення протоколу про адміністративне правопорушення, є необґрунтованими, оскільки, як зазначалося, ОСОБА_1 самовільно залишив місце зупинки транспортного засобу, адміністративні матеріали складалися за його відсутності.
Доводи про відсутність у матеріалах справи рапорту поліцейського з урахуванням встановленого не є суттєвими.
На переконання апеляційного суду, наявні у матеріалах справи докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та об'єктивно підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд виснує, що доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на уникнення відповідальності, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ними, та факту відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на законну вимогу поліцейського не спростовують.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 26 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 26 березня 2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведено повністю та поза розумним сумнівом, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення його до адміністративної відповідальності. Твердження скаржника про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.
Строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не пропущені.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Покоєвича Артема Олексійовича - залишити без задоволення.
Постанову Літинського районного суду Вінницької області від 14 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Оніщук