Справа № 128/4298/24
Провадження № 33/801/577/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.
Доповідач: Оніщук В. В.
16 червня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Кашпрук М. Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 30 квітня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП,
Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 30 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
У постанові суду зазначено, що 17 жовтня 2024 року близько 06:30 год., в с-щі Березина пров. Врожайний, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Kia Cerato», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився зі згоди водія на місці зупинки, у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер», проба позитивна 1,25 проміле, чим порушив п. 2.9 а ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення доведена належними та допустимими доказами.
Не погодившись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції, просить її скасувати, провадження у справі закрити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 того дня транспортним засобом не керував.
У судове засідання до суду апеляційної інстанції 12 червня 2025 року об 11 год 00 хв ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Антонюк Я. В. - не з'явилися. О 09 год 40 хв адвокат Антонюк Я. В. подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із його зайнятістю в іншому судовому процесі.
У наступне судове засідання, призначене на 16 червня 2025 року на 10 год 00 хв, ОСОБА_1 та його захисник знову не з'явилися. О 08 год 30 хв захисник подав заяву про відкладення судового засідання, оскільки він перебуває на лікарняному.
Втім змістом долученої до заяви виписки № 11730 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 15 червня 2025 року не підтверджується перебування адвоката Антонюка Я. В. на лікарняному та встановлення обмеження працездатності. До того ж заява подана ним до суду особисто, що свідчить про можливість явки адвоката у судове засідання.
З огляду на викладене, враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 та його захисника про дату і час розгляду справи, а також обмежені строки апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить висновку про можливість розгляду справи без участі ОСОБА_1 та адвоката Антонюка Я. В.
Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп'яніння.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Положеннями п. 7 Розділу І Інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За ч. 2 статті 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 17 жовтня 2024 року серії ЕПР № 152410, 17 жовтня 2024 року о 06 год 30 хв по провул. Врожайний у с-щі Березина Вінницького р-ну Вінницької обл. водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Kia Cerato», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки, у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер», проба позитивна 1,25 проміле, чим порушив п. 2.9 а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КпАП України.
У протоколі ОСОБА_1 власноруч зазначив: «Вчора випив пива 4 л, сьогодні керував автомобілем» (а. с. 1).
Як видно із чеку приладу «Драгер Алкотест 6810» (тест № 2215 від 17 жовтня 2024 року) результат огляду ОСОБА_1 о 06 год 50 хв 1,25 проміле (а. с. 1).
Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 проводився за допомогою приладу «Алкотест Драгер». Результат огляду - позитивний 1,25 проміле (а. с. 2).
У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що 17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 був направлений на огляд до медичного закладу (а. с. 4).
До матеріалів справи долучено відеозаписи із нагрудних камер поліцейських.
На відеозаписах із нагрудних камер поліцейських зафіксовано як о 06 год 41 хв поліцейський запитує ОСОБА_1 чи він не вживав алкогольні напої, той відповідає, що пив пиво.
О 06 год 48 хв поліцейський запитує чи ОСОБА_1 згоден пройти огляд на стан сп'яніння, він погоджується. ОСОБА_1 власноруч відкриває мундштук до «Драгера», поліцейський робить контрольний замір повітря, роз'яснює процедуру огляду. Результат огляду о 06 год 50 хв - 1,25 проміле. Поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також поліцейський запитує куди ОСОБА_1 їхав, на що він відповідає, що на роботу.
О 07 год 09 хв поліцейський ознайомлює ОСОБА_1 зі складеним протоколом, видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. ОСОБА_1 ставить підписи у протоколі, власноруч зазначає «Вчора випив пива, сьогодні керував автомобілем».
Відтак доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується як його особистими усними поясненнями працівнику поліції, так і письмовими поясненнями у протоколі. Водночас апеляційний суд зазначає, що жодних заперечень проти факту керування автомобілем ОСОБА_1 на місці зупинки не висловлював.
З огляду на встановлені обставини справи апеляційний суд виснує, що доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на уникнення відповідальності та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ними.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 26 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 17 жовтня 2024 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведено повністю та поза розумним сумнівом, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення його до адміністративної відповідальності. Твердження скаржника про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.
Строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не пропущені.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 30 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Оніщук