03 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 906/948/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Губенко Н. М., Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А. В.,
за участю представників:
позивача - Карпішина С. В. (адвоката),
відповідача - Слівінського В. О. (адвоката),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024
(суддя Давидюк В. К.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025
(головуючий Гудак А. В., судді: Олексюк Г. Є., Мельник О. В.)
у справі за позовом Приватного підприємства "Приватна агрофірма "Лан"
до ОСОБА_1
про зобов'язання вчинити дії.
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2024 року Приватне підприємство "Приватна агрофірма "Лан" (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом про зобов'язання ОСОБА_1 передати Підприємству такі документи: оригінали статутів, фінансову та податкову звітність за період з 2016-2023 роки, регістри бухгалтерського обліку, 1-С бухгалтерію та ключі доступу до неї Підприємства, первинні бухгалтерські документи за період з 2016-2023 роки, банківські та касові документи за період з 2008-2023 роки, оригінал книги комірника за період з 2016-2023 роки, головну книгу за 2016-2023 роки з оборотами по місяцях та за всіма розрахунками Підприємства, оборотно-сальдові відомості (помісячно) по всіх рахунках/субрахунках обліку оборотних і необоротних активів, розрахунків із постачальниками/покупцями, іншими контрагентами, працівниками, бюджетами, що відображені у головній книзі, оригінал книги вагаря за період за 2016-2023 роки, печатку, оригінали документів по нерухомому майну, а саме: свідоцтва, технічні паспорти, рішення про надання юридичної адреси, інвентаризаційну справу.
2. На обґрунтування позовних вимог послалося на те, що ОСОБА_1 , колишній директор, не передав на вимогу Підприємства названих вище документів і неодноразові спроби їх отримати виявилися безрезультатними.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 28.09.2001 зареєстроване Підприємство, учасниками якого є ОСОБА_2 з часткою 60 % статутного фонду та ОСОБА_1 з часткою 40 % статутного фонду.
4. 30.11.2023 загальні збори учасників прийняли рішення, оформлені протоколом № 30/11-23-1, про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Підприємства і призначили директором ОСОБА_2 .
5. 26.06. і 18.07.2024 Підприємство зверталося до ОСОБА_1 з вимогами про передачу йому протягом десяти днів з моменту отримання цих листів за актом приймання-передачі названих вище документів. ОСОБА_1 отримав ці вимоги Підприємства, але їх не задовольнив, що стало підставою для звернення останнього з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
6. 18.12.2024 Господарський суд Житомирської області ухвалив рішення про задоволення позову повністю.
7. Мотивував тим, що у період з 23.02. по 30.11.2023 організація бухгалтерського обліку і діловодства, забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах та збереження оброблених документів відповідно до статуту і норм законодавства були віднесені до відповідальності ОСОБА_1 , як директора, і він не довів відсутність у нього цих документів. Суд із посиланням на статтю 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" спростував доводи ОСОБА_1 , який звертався до строків їх зберігання, установлених Податковим кодексом України (далі - ПК України). Зауважив на тому, що ОСОБА_1 не надав доказів про знищення документів. Визнав також безпідставними доводи ОСОБА_1 про вилучення правоохоронними органами документів, які є предметом у цій справі, і з цього приводу виснував, що перелік вилучених документів, указаних у протоколі обшуку від 06.12.2023, клопотанні слідчого про арешт від 06.12.2023 та ухвалі Королівського районного суду міста Житомира у справі від 11.12.2023 № 296/12381/23, відрізняється від переліку документів, які є предметом позову у цій справі. Передачу новому керівникові після звільнення печатки і штампів ОСОБА_1 також не підтвердив.
8. 12.03.2025 Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову про зміну цього рішення лише у частині періоду, за який Підприємство просило зобов'язати ОСОБА_1 передати документи, визначивши його до 30.11.2023 - дати перебування останнього на посаді директора. Крім того присудив до стягнення з ОСОБА_1 на користь Підприємства витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 грн.
9. Мотивував відсутністю доказів повернення ОСОБА_1 документів Підприємству. Підкреслив, що саме на ОСОБА_1 , як керівника, протягом часу перебування його на посаді покладалася відповідальність за організацію бухгалтерського обліку, забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, ведення оброблених документів, регістрів і бухгалтерської звітності протягом встановленого терміну. Тому він зобов'язаний передати новопризначеному керівникові за актом приймання-передавання всі документи, які знаходяться у діловодстві і створені/набуті під час його перебування на посаді. Погодився із судом першої інстанції, який із посиланням на статтю 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" спростував аргументи ОСОБА_1 про строки зберігання документів, установлені ПК України, а також зауважив на відмінності переліку документів, вилучених правоохоронними органами від переліку документів, які є предметом позову у цій справі.
10. Суд апеляційної інстанції також залишив без задоволення клопотання ОСОБА_1 про визнання поважною причину неподання у встановлений законом строк доказів, а саме: копії позовної заяви від 02.01.2025, поданої до Господарського суду Житомирської області Підприємством до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мк-Агролайф" про визнання недійсними договорів суборенди землі (справа № 906/18/25), додатком до якої була копія статуту Підприємства у редакції 2021 року, засвідченого представником останнього Карпішиним С. В. ; відеофайлів, на яких зафіксовано перебування цього представника у приміщенні Підприємства разом з невстановленою особою, за допомогою якої він отримав доступ до програми 1-С бухгалтерія, та ключів для входу у програму; копій інвентаризаційного опису готової продукції від 05.03.2024 і звіряльної відомості результатів інвентаризації запасів від 01.04.2024, сформованих на основі програми 1-С бухгалтерія.
11. ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що у нього були відсутні ці докази на момент розгляду справи, ухвалення місцевим господарським судом рішення і подання ним апеляційної скарги, і він дізнався лише зі справи № 906/18/25.
12. Підставою для відмови було те, що ОСОБА_1 не довів наявності об'єктивних обставин, що унеможливлювали своєчасне подання до суду першої інстанції відеофайлів, на яких зафіксовано перебування цього представника у приміщенні Підприємства разом з невстановленою особою, за допомогою якої він отримав доступ до програми 1-С бухгалтерія, та ключів для входу у програму; копій інвентаризаційного опису готової продукції від 05.03.2024 і звіряльної відомості результатів інвентаризації запасів від 01.04.2024, сформованих на основі програми 1-С бухгалтерія, тоді як прийняття додаткових доказів знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції.
13. Стосовно зазначеного вище позову зауважив про те, що він не існував на час ухвалення місцевим господарським судом рішення, тоді як підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є лише неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від учасників судового процесу.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
14. ОСОБА_1 оскаржив ці судові рішення і в касаційній скарзі просить скасувати їх у задоволених частинах позову й ухвалити нове рішення - про відмову у їх задоволенні.
15. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив пункти 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
16. Скаржник просить сформулювати висновок щодо застосування пункту 44.3 ПК України стосовно строків зберігання документів.
17. До того ж ОСОБА_1 наполягає на порушенні судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки вони не дослідили зібрані у справі докази. Крім того вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив його клопотання про визнання поважними причин неподання у встановлений законом строк доказів, про які йдеться у пункті 10 цієї постанови.
18. Узагальнено доводи касаційної скарги зводяться до такого. ОСОБА_1 наполягає на тому, що Підприємство не довело і не надало доказів на підтвердження знаходження документів у його розпорядженні і він заперечує цю обставину. Підприємство також не довело обставин зникнення документів, його звернення до правоохоронних органів з цього приводу, причетність ОСОБА_1 до їх зникнення. Звернув увагу на те, що перебування його на посаді директора не може презюмуватися у контексті знаходження у нього документів після припинення повноважень.
19. Суди не надали оцінки тій обставині, що ОСОБА_1 звільнений з посади директора Підприємства наказом директора ОСОБА_2 від 01.12.2023 про припинення повноважень директора ОСОБА_1 з 30.11.2023, з 01.12.2023 останній не виконував обов'язки директора Підприємства, печатка залишилася у бухгалтерії та використовувалася під час здійснення господарської діяльності. Директор ОСОБА_2 після звільнення з посади директора ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність, але питання передачі печатки виникло лише через вісім місяців 26.06.2024. Статут Підприємства у редакції 2021 року до звільнення ОСОБА_1 з посади директора також зберігався у бухгалтерії Підприємства і залишився після його звільнення. Про місцезнаходження оригіналу статуту Підприємства наразі ОСОБА_1 не обізнаний.
20. ОСОБА_1 звернув увагу на неможливість передачі витребуваних Підприємством документів з огляду на установлені пунктом 44.3 ПК України строки їх зберігання. Зауважив на неможливості передачі Підприємству 1-С бухгалтерії та ключів доступу до неї, позаяк йому не надавалося будь-яких доступів і ключів до програмного забезпечення 1-С бухгалтерів і він не був адміністратором цієї програми. Підприємство, зі свого боку, не надало доказів, що підтверджують наявність у ОСОБА_1 доступу до програми і знаходження у нього ключів від програми. Доступ до програми й обслуговування програми надається Товариством з обмеженою відповідальністю "Ін-Агро Сервіс" і Підприємство є користувачем програми (використовує ключі для входу у програму), оскільки здійснює господарську діяльність. Ключі від програми знаходилися у бухгалтерів Підприємства, які користувалися нею у тому числі після звільнення ОСОБА_1 з посади директора, а тому він не має можливості їх повернути. Книги складського обліку та документи складського обліку вилучили працівники поліції під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні і це спростовує доводи Підприємства про їх перебування у ОСОБА_1 .
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
21. Підприємство у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін і його доводи повністю відтворюють зміст оскаржуваних судових рішень.
Позиція Верховного Суду
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України
22. Як зазначалося раніше, суди попередніх інстанцій задовольнили вимоги Підприємства про зобов'язання ОСОБА_1 , як особи, яка займала посаду керівника Підприємства до 30.11.2023, передати Підприємству витребувані у позові документи.
23. Основним аргументом касаційної скарги є те, що Підприємство не довело і не надало доказів на підтвердження знаходження витребуваних документів у розпорядженні ОСОБА_1 , тоді як він заперечує цю обставину, посилаючись на визначені пунктом 44.3 ПК України строки їх зберігання. Ці ж самі заперечення ОСОБА_1 висловлював під час вирішення спору у цій справі у суді апеляційної інстанції, а також вони були доводами його апеляційної скарги, які суди спростували з посиланням на необхідність їх зберігання протягом усього строку діяльності, що визначено статтею 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
24. Так, за змістом частин першої-третьої цієї статті товариство зобов'язано зберігати такі документи: 1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; 5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); 6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 8) річну фінансову звітність; 9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 10) документи, пов'язані з випуском емісійних цінних паперів; 11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 12) документи, що підтверджують права товариства на майно; 13) документи бухгалтерського обліку. Відповідальність за зберігання документів товариства покладається на виконавчий орган товариства та на головного бухгалтера (у разі призначення) - щодо документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Документи, передбачені частиною першою цієї статті, підлягають зберіганню протягом усього строку діяльності товариства, крім документів бухгалтерського обліку, строки зберігання яких визначаються відповідно до законодавства.
25. ОСОБА_1 , як керівник Підприємства, у період з 23.02. по 30.11.2023 був відповідальний за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, і це належало до його/директора компетенції відповідно до норм статті 8 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні".
26. 30.11.2023 загальні збори учасників прийняли рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Підприємства і призначили директором ОСОБА_2 .
27. Відповідно до пункту 1 розділу XV Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 22.06.2015 за № 736/27181, під час зміни керівника установи наявність і стан документів (справ), що знаходяться в діловодстві структурних підрозділів та в архіві, а також облікових документів та довідкового апарату до них відбиваються окремим розділом в акті приймання-передавання установи. Відповідно до облікових даних служби діловодства та архіву в акті наводяться окремо кількість документів, що знаходяться в діловодстві, та кількість справ, що зберігаються в архіві, у тому числі кількість справ, що внесені до Національного архівного фонду.
28. Отже, колишній керівник за актом приймання-передавання має передати новопризначеному керівнику всі документи, які знаходяться у діловодстві. Таку ж правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.05.2021 у справі № 759/9008/19. Утім неодноразові спроби Підприємства їх отримати від ОСОБА_1 виявилися безрезультатними. Тому така форма захисту є специфічною дією носія корпоративних прав у відносинах з особою, якій Підприємство довірило здійснювати управління, і колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, які, правильно застосувавши до цих правовідносин норми саме Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", задовольнили позовні вимоги.
29. Разом з цим, скаржник, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України стосовно необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування пункту 44.3 ПК України, у касаційній скарзі не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, поданих сторонами доказів на обґрунтування своїх вимог і заперечень.
30. Так, ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
31. Пункт 44.3 статті 44 цього Кодексу, до якого звертається ОСОБА_1 , передбачає строки, за яких платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 статті 44 ПК України, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Абзац перший пункту 102.1 статті 102 ПК України передбачає терміни для контролюючого органу на проведення перевірки і визначення суми грошових зобов'язань платника податків.
32. Отже, норми пункту 44.3 статті 44 ПК України передбачають строки зберігання визначених пунктом 44.1 статті 44 ПК України документів з метою перевірки наявності чи відсутності обставин порушення особою норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Адже здійснення господарських операції підтверджується первинними документами і сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, зазвичай супроводжують господарські операції.
33. Поряд з цим суд не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо дотримання Підприємством або його керівництвом строків зберігання документів, обумовлених пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання. Натомість скаржник, обґрунтовуючи касаційну скаргу, викладає її через призму власних інтересів, тоді як у цій справі суд виключно досліджує відповідальність виконавчого органу Підприємства за зберігання документів у контексті не податкового законодавства, а корпоративного.
34. Тому ОСОБА_1 помилково окреслює свою позицію нормами пункту 44.3 статті 44 ПК України і відповідно у суду касаційної інстанцій у цих правовідносинах немає підстав для формування висновку щодо застосування цієї норми.
35. До того ж у постанові від 27.03.2024 у справі № 191/4364/21 Велика Палата Верховного Суду сформулювала таку думку, що правовий висновок - це умовивід з приводу тлумачення тієї норми права, що застосована саме Верховним Судом з метою правильного та справедливого вирішення спору у справі. Вочевидь Верховний Суд не має повноважень формулювати висновки щодо тих норм права, які ним не застосовані під час розв'язання спору.
36. З огляду на межі судового розгляду суду касаційної інстанції у цьому спорі Верховний Суд не має повноважень вирішувати ті правові питання, які не піднімаються у цій справі, та формулювати висновки щодо тих норм права, які суди попередніх інстанцій не застосовували під час розв'язання спору, оскільки такі межі не підлягають довільному розширенню з підстав, не передбачених приписами статті 300 ГПК України.
37. Звідси визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася.
Стосовно підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України
38. До того ж ОСОБА_1 наполягає на порушенні судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки вони не дослідили зібрані у справі докази. Крім того вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив його клопотання про визнання поважними причин неподання у встановлений законом строк доказів, про які йдеться у пункті 10 цієї постанови.
39. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
40. Відхиляючи доводи ОСОБА_1 щодо неповноти з'ясування судом обставин справи, колегія суддів акцентує, що, переглядаючи справу у касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "суду факту", і за змістом статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
41. Оскільки підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України не підтвердилася, про що зазначено вище, то оскаржувані судові рішення не підлягають скасуванню у порядку пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
42. Слід також відзначити, що у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не вдається до переоцінки доказів та встановлених на підставі їх обставин, оскільки дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.
43. Посилання скаржника на необґрунтовану відмову судом апеляційної інстанції у задоволенні його клопотання про визнання поважними причин неподання до цього суду у встановлений законом строк доказів, про які йдеться вище, не підтверджують допущення Північно-західним апеляційним господарським судом порушення норм процесуального права з огляду на таке.
44. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Подібні висновки викладені у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16 та від 26.02.2019 у справі № 913/632/17.
45. У постанові від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19 Верховний Суд зазначав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
46. Отже, суд апеляційної інстанції, не поновлюючи ОСОБА_1 строк для подання додаткових і нових доказів, які не були предметом дослідження судом першої інстанції, і деякі з них не існували на час прийняття оскаржуваного рішення суду, не порушив норм процесуального права, відповідно підстав для застосування пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України немає.
47. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, адже неправильного застосування чи порушення правових норм з боку судів попередніх інстанцій суд касаційної інстанції не знайшов.
48. Оскільки касаційна скарга не містить доводів стосовно оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Підприємства 7 000 грн витрат на правничу допомогу, то у цій частині суд касаційної інстанції не переглядає цю постанову, оскільки положеннями частини першої статті 300 ГПК України обмежений доводами та вимогами касаційної скарги.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
49. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
50. Згідно з вимогами статті 309 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 у справі № 906/948/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді Н. Губенко
О. Кролевець