12 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/3667/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Власова Ю.Л.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» - не з'явився,
відповідача - Антимонопольного комітету України - Бабченко Ю.Ю., в порядку самопредставництва,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь»
на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2024 (суддя Зеленіна Н.І.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 (головуючий суддя: Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.)
у справі № 910/3667/24
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» (далі - ТОВ «Виналь»)
до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет)
про визнання рішення недійсним.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ «Виналь» звернулося до суду з позовом до Комітету про визнання недійсним рішення № 402-р від 28.12.2023 по справі № 127-26.4/20-21 «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення АМК).
Позовна заява мотивована, зокрема тим, що Рішення АМК прийнято: за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; при недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2024 зі справи № 910/3667/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані, зокрема з посиланням на відсутність визначених Законом України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210) підстав для визнання Рішення АМК недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій у справі, ТОВ «Виналь» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, згідно з якою просить Суд скасувати судові рішення попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права (статей 86, 237, частини п'ятої статті 236, частини четвертої статті 238, частини першої статті 282 ГПК України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.11.2022 зі справи № 910/8467/21, від 14.12.2021 зі справи № 910/19088/20, від 18.07.2018 зі справи № 758/824/17, від 03.04.2019 зі справи № 909/68/18, від 17.08.2022 зі справи № 757/37126/18 в частині підходу до формування висновків у судових рішеннях, їх вмотивованості та обґрунтованості.
Скаржник також посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 28 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у подібних правовідносинах.
Крім того, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, які мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів, а саме на матеріалах опитування споживачів, не надавши їм оцінки в контексті допустимості, залишаючи поза увагою аргумент скаржника про не обмежені законом можливості Комітету проводити такі опитування (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).
Доводи інших учасників справи, розгляд заяв, клопотань
АМК у відзиві на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечив, з посиланням, зокрема на необґрунтованість доводів касаційної скарги, у зв'язку з чим Комітет просив Суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.
Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.06.2025 № 32.2-01/1084 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3667/24, у зв'язку з тим, що згідно з рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2025 № 10 суддю Ємця А.А. обрано до Великої Палати Верховного Суду.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.
Згідно з Рішенням АМК:
- визнано дії ТОВ «Виналь», які полягали у поширенні невизначеному колу осіб інформації, що вводить в оману, щодо походження коньяків України під позначенням «ADJARI», зокрема внаслідок обраного способу викладення цієї інформації, що може вплинути на наміри цих осіб придбати виноробну продукцію, вважаючи її грузинською, порушенням, передбаченим статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» (пункт 1 резолютивної частини рішення);
- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, на ТОВ «Виналь» накладено штраф у розмірі 10 000 000,00 грн (пункт 2 резолютивної частини рішення).
Рішенням АМК встановлено, зокрема таке.
До Комітету надійшла заява від 19.10.2020 № 19/10/2020-1 (вх. Комітету № 8-01/382-АМ від 20.10.2020) від акціонерного товариства «Сараджишвілі» та акціонерного товариства «Телавський Винний Льох» (виробників грузинських вин та коньяків) про порушення ТОВ «Атлантіс» (23.10.2020 змінило своє найменування на товариство з обмеженою відповідальністю «АДАМАН ТРЕЙД») та ТОВ «Виналь» законодавства, передбаченого статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, щодо виноробної продукції під позначенням «ADJARI».
Розпорядженням державного уповноваженого АМК від 15.02.2021 № 01/43-р розпочато розгляд справи № 127-26.4/20-21 за ознаками вчинення, зокрема ТОВ «Виналь» порушення, передбаченого статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману.
Під час розгляду антимонопольної справи Комітетом встановлені такі обставини.
Основним видом діяльності ТОВ «Виналь є оптова торгівля напоями (код КВЕД 11.02), а, отже, назване товариство є суб'єктом господарювання в розумінні статті 1 Закону № 2210.
ТОВ «Виналь» використовує у своїй господарській діяльності позначення «ADJARI» на підставі ліцензійних договорів від 27.07.2020 № 27-07/20, від 05.10.2022 № 05-10/22, від 26.10.2022 № 26-10/22.
Під позначенням «ADJARI» ТОВ «Виналь» виготовляються вина як самостійно, так і за замовленням на їх виготовлення у ТОВ «Таїрово вайнері», а коньяки України під позначенням «ADJARI» виготовляються за замовленням на їх виготовлення у ПрАТ «ДМК «Таврія», ПрАТ «Одеський коньячний завод», ТОВ «Migdal-P», ТОВ «Eurodinin», ТОВ «Euro Alko».
ТОВ «Виналь» для виробництва вин під позначенням «ADJARI» не використовує виноматеріал із Грузії, а використовує тільки вітчизняні виноматеріали; не використовує зарубіжну технологічну документацію.
Обсяги реалізації ТОВ «Виналь» виноробної продукції під позначенням «ADJARI» з 20.01.2020 по 05.04.2023 становили 5 909 662 літрів на загальну суму 862 366 313 грн без ПДВ.
Поширення інформації про виноробну продукцію під позначенням «ADJARI» здійснювалось ТОВ «Виналь» через третіх осіб: засобами радіомовлення, в інтернеті, засобами телебачення.
ТОВ «Виналь» здійснювало поширення інформації про виноробну продукцію під позначенням «ADJARI» в ефірах каналів радіомовлення опосередковано через ТОВ «ТОП СІТІ» протягом травня - червня 2020 року на каналах радіомовлення «Радіо Рокс», «П'ятниця», «Мелодія», «Шансон» та через ТОВ «РА ТОПСІТІ» протягом квітня-травня 2021 року на каналах радіомовлення «Люкс ФМ» та «ХІТ ФМ» (далі - канали радіомовлення):
Відповідно до наданої ТОВ «Виналь» на запит Комітету інформації:
1) в ефірі каналу радіомовлення «Радіо Рокс» у травні та червні 2020 року поширювались відомості такого змісту: «Партнер проекту Аджарі Гамарджоба Генацвале представляє»;
- « Запорука гарного застілля вдалий вибір гостей, експерт станції чудового настрою, атмосфери гостинності та задушевних тостів - це коньяк Аджарі. Гість застілля. Який створює незабутні моменти у твоєму житті. Аджарі Гамарджоба Генацвале . Надмірне споживання алкоголю шкідливо для Вашого здоров'я»;
2) в ефірі каналу радіомовлення «Мелодія» у травні та червні 2020 року поширювались відомості такого змісту:
- «Партнер проекту Аджарі Гамарджоба Генацвале представляє гарячі хіти на Мелодія ФМ»;
3) в ефірі каналу радіомовлення «Шансон» у травні та червні 2020 року поширювались відомості такого змісту:
- «Партнер проекту Аджарі Гамарджоба Генацвале представляє»;
- «Традиції грузинської гостинності на Радіо Шансон. Партнер проекту Аджарі Гамарджоба Генацвале»;
4) в ефірі каналу радіомовлення «Радіо П'ятниця» у травні та червні 2020 року поширювались відомості такого змісту:
- «Партнер проекту Аджарі Гамарджоба Генацвале представляє»;
5) в ефірі каналу радіомовлення «Люкс ФМ» у квітні та травні 2021 року поширювались відомості такого змісту:
- «Мудреця запитала кого із своїх синів Ви більше любите. Того, хто тримає слово, боїться безчестя і прагне до більш високого становища. Тому піднімемо келихи коньяку Аджарі за вірних своєму слову, хто боїться втратити честь та ім'я, а також за тих, хто не стоїть на місці, а прагне вперед і вперед. Аджарі - краща дев'ятка. Гамарджоба Генацвале»;
- Гамарджоба Генацвале вітаю на грузинському застіллі із гучними тостами, запальною лезгинкою і смачними Чахаклбілі. Аджарі - краща дев'ятка Гамарджоба Генацвалє»;
- Представляє торгова марка Аджарі, торгова марка Аджарі краща дев'ятка. Гамарджоба Генацвале;
6) в ефірі каналу радіомовлення «ХІТ ФМ» у квітні та травні 2021 року поширювалась інформація такого змісту:
- «Мудреця запитала кого із своїх синів Ви більше любите. Того, хто тримає слово, боїться безчестя і прагне до більш високого становища. Тому піднімемо келихи коньяку Аджарі за вірних своєму слову, хто боїться втратити честь та ім'я, а також за тих, хто не стоїть на місці, а прагне вперед і вперед. Аджарі - краща дев'ятка. Гамарджоба Генацвалє»;
«Торгова марка Аджарі представляє. Партнер програми Аджарі. Аджарі краща дев'ятка. Гамарджоба Генацвалє».
В ефірі радіостанції з позивним «Люкс ФМ» за період з 13.04.2021 по 30.04.2021 відповідно до графіка трансляції здійснено трансляцію аудіо рекламного матеріалу з назвою «ADJARI тост» тривалістю 36 секунд (кількість виходів 72, загальний час 43 хвилини 12 секунд) (далі - аудіореклама «ADJARI»).
В аудіорекламі «ADJARI» поширено таку інформацію, що супроводжувалась грузинською етнічною музикою:
«Мудреця запитали: - Кого із своїх синів ви більше любите? Він відповів: - Того, хто тримає слово, боїться безчестя і прагне до більш високого становища. Тому піднімемо ж келихи коньяку ADJARI - за вірних своєму слову, хто боїться втратити честь та ім'я, і також за тих, хто не стоїть на місці, а прагне вперед і вперед.
Adjari. Краща дев'ятка. Гамарджоба, Генацвале! Надмірне вживання алкоголю, шкідливе для вашого здоров'я».
Тотожна за змістом інформація поширена на інтернет-сайті Adjari та в мережі Інтернет через ТОВ «ТОП СІТІ».
Крім того, на виконання договору № 105-21-рк ТОВ «РА ТОПСІТІ» на замовлення ТОВ «Виналь» виготовило та розмістило з 13.04.2021 по 30.04.2021 та з 01.05.2021 по 05.05.2021 аудіорекламу виноробної продукції під позначенням «ADJARI» в ефірах радіостанцій «Люкс ФМ» та «ХІТ ФМ».
Також ТОВ «Виналь» поширювало інформацію про коньяки України від позначенням «ADJARI» в ефірах телевізійних каналах « 1+1», « 2+2», «ТЕТ», «БІГУДІ», «О-TV», «Х-SPORT», «УНІАН», «MUSIC BOX», «Paramount COMEDY», «Новий канал», «СТБ», «ОЦЕ», «М2», « 24 канал», «Сонце», «ICTV» через ТОВ «РА МЕДІАКРАФТ» та ТОВ «КРАФТ КОММЮНІКЕШНС».
Комітетом проаналізовано зміст поширеної ТОВ «Виналь» інформації та встановлено, що відтворені відомості, а саме: вітання грузинською мовою «Ґамарджоба Генацвале!», національна (грузинська етнічна) музика, зображення традиційної грузинської їжі, грузинського традиційного вбрання та елементів декору, грузинського весілля із застіллям, грузинських пісень і традиційних танців, назви «Грузія» (в різних відмінках) тощо, може сприйматися споживачами як інформація про те, що ці коньяки України під позначенням «ADJARI» вироблені в Грузії.
Відповідно до доручення голови Комітету від 13.07.2023 № 13-01/407 територіальними відділеннями АМК проводилось повторне опитування споживачів. Загальна кількість респондентів - 300 осіб. За результатом опитування встановлено таке:
1) 139 респондентів (46%) вважають, що на їх намір щодо придбання продукції впливають інформаційні матеріали (реклама) на телебаченні, радіо або в мережі Інтернет, у той час як так не вважають 161 респондент (54%);
2) щодо поширеної інформації у відеороликах 1-3: у відповідь на питання з якою країною в них асоціюється (асоціювалася б) виноробна продукція (вина та коньяки), щодо якої поширено інформаційні матеріали: 269 респондентів (90%) зазначили - з Грузією, у той час, як 6 респондентів (2%) зазначили - з Україною; 195 респондентів (65%) надали б перевагу виноробній продукції, щодо якої поширюється інформація в інформаційних матеріалах (фото 1-10 анкети), вважаючи її іноземною, у той час як таку перевагу не надали б 105 респондентів (35%);
3) щодо поширеної інформації на інтернет-сайті ADJARI: у відповідь на питання, з якою країною в них асоціюється (асоціювалася б) виноробна продукція (вина та коньяки), щодо якої поширено інформаційні матеріали: 271 респондент (90%) зазначив - з Грузією, у той час, як 6 респондентів (2%) зазначили - з Україною; 194 респонденти (65%) надали б перевагу виноробній продукції, щодо якої поширюється інформація в інформаційних матеріалах (фото 11-14 анкети), вважаючи її іноземною, у той час як таку перевагу не надали б 106 респондентів (35%);
4) щодо поширеної інформації на інтернет-сайті каналу радіомовлення «ХІТ ФМ» (hitfm.ua) та в соціальній мережі «Фейсбук» цього каналу радіомовлення (https://www.facebook.com/hitfm.ua/): у відповідь на питання з якою країною в них асоціюється (асоціювалася б) виноробна продукція (вина та коньяки), щодо якої поширено інформаційні матеріали: 272 респонденти (91%) зазначили - з Грузією, у той час, як 7 респондентів (2%) зазначили - з Україною; 195 респондентів (65%) надали б перевагу виноробній продукції, щодо якої поширюється інформація в інформаційних матеріалах (фото 15-16), вважаючи її іноземною, у той час, як таку перевагу не надали б 105 респондентів (35%).
Отже, результати опитування свідчать про те, що в більшості респондентів виноробна продукція під позначенням «ADJARI», з огляду на поширену щодо неї інформацію в інтернеті, на телебаченні, інтернет-сайті ADJARI, інтернет-сайті каналу радіомовлення «ХІТ ФМ» (в соціальній мережі «Фейсбук»), асоціюється з Грузією та більшість споживачів надали б перевагу такій виноробній продукції, вважаючи її грузинською.
Враховуючи результати опитування, поширення ТОВ «Виналь» в інформаційних матеріалах виноробної продукції під позначенням «ADJARI» (українських вин та коньяків України) інформації щодо країни походження може вплинути на наміри споживачів щодо придбання ними цієї продукції як грузинської.
Ринок виробництва та реалізації алкогольної продукції, на якому здійснює діяльність ТОВ «Виналь», є конкурентним, оскільки існує велика кількість вин та коньяків інших виробників.
Коньяки України під позначенням «ADJARI», враховуючи положення Закону України «Про виноград та виноградне вино», є українською виноробною продукцією, а їх позиціонування як іноземних (грузинських) заборонено законом.
Поширення ТОВ «Виналь» оманливої інформації про коньяки України під позначенням «ADJARI» могло вплинути на наміри споживачів придбати цю продукцію, а конкуренти могли втратити своїх потенційних споживачів, внаслідок чого ТОВ «Виналь» могло отримати переваги в конкуренції під час реалізації таких коньяків.
Враховуючи, що акціонерне товариство «Сараджишвілі» та акціонерне товариство «Телавський Винний Льох» разом з ТОВ «Виналь» діють на одному ринку роздрібної реалізації вин та коньяків, то дії ТОВ «Виналь» у вигляді поширення неправдивої інформації, що вводить в оману споживачів, щодо походження коньяків, позиціонування їх на ринку як грузинських, могли безпосередньо негативно вплинути на права та законні інтереси акціонерного товариства «Сараджишвілі» та акціонерного товариства «Телавський Винний Льох» як виробників грузинських вин та коньяків, які є суб'єктами господарювання на ринку алкогольних напоїв.
Неправдива інформація про коньяки України під позначенням «ADJARI», поширена ТОВ «Виналь», могла вплинути на наміри споживачів придбати саме продукцію названого Товариства, а акціонерне товариство «Сараджишвілі» та акціонерне товариство «Телавський Винний Льох» могли втратити своїх споживачів, унаслідок чого ТОВ «Виналь» могло отримати неправомірні переваги у конкуренції.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, зокрема про те, що Рішення АМК прийняте з повним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи; Комітетом доведено обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; висновки відповідають викладеним у рішенні обставинам справи.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права (статей 86, 237, частини п'ятої статті 236, частини четвертої статті 238, частини першої статті 282 ГПК України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.11.2022 зі справи № 910/8467/21, від 14.12.2021 зі справи № 910/19088/20, від 18.07.2018 зі справи № 758/824/17, від 03.04.2019 зі справи № 909/68/18, від 17.08.2022 зі справи № 757/37126/18 в частині підходу до формування висновків у судових рішеннях, їх вмотивованості та обґрунтованості.
Так, Верховний Суд у постанові від 16.11.2022 у справі № 910/8467/21, де предметом позову було продовження договору оренди, зазначив, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Верховний Суд у постанові від 14.12.2021 у справі № 910/19088/20, де предметом позову було визнання договору укладеним, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив про порушення судами попередніх інстанцій приписів законодавства, зокрема статей 236, 238, 282 ГПК України, оскільки суди у судових рішеннях не надали належної оцінки доводам позивача та наведеним ним в обґрунтування своїх позовних вимог нормам права, та не навели належних мотивів щодо відхилення таких доводів та незастосування норм права, на які посилався позивач. Верховний Суд дійшов висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій припустились порушень норм процесуального права, дійшовши передчасних та недостатньо обґрунтованих висновків в частині встановлення відсутності підстав для сплати відповідачем пайового внеску та укладення відповідного договору з позивачем.
У справі № 758/824/17, на яку також посилається скаржник, розглядалися позовні вимоги про визнання електронних торгів недійсними. У постанові від 18.07.2018 Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, виклав висновок про те, що «… апеляційний суд у порушення підпунктів б) і в) пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України, згідно з якою постанова суду апеляційної інстанції складається, у тому числі з мотивувальної частини із зазначенням: доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; розписавши фактичні обставини справи формально послався на те, що позивачі повинні були довести належними та допустимими доказами, що: а) унаслідок спірних електронних торгів відбулось порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, б) ці порушення вплинули на результат торгів, в) їх права та законні інтереси порушені. Після цього зазначив, що позивачі цих підстав не довели. Тобто апеляційний суд, не даючи правової оцінки наведеним доводам і наданим позивачами доказів, формально послався лише на те, що позивачі не довели своїх порушених прав. Отже, апеляційний суд не здійснив юридичної оцінки усіх фактичних обставин справи та доводів позивачів та обмежився лише формальними висновками про те, що позивачі не подали суду доказів на підтвердження своїх позовних вимог».
Верховний Суд, у постанові від 03.04.2019 у справі № 909/68/18, де предметом позову було визнання укладеною додаткової угоди до договору купівлі-продажу, скасовуючи судове рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зазначив про те, що суд апеляційної інстанції надав оцінку спірним правовідносинам по суті позовних вимог, не дослідив чи мали місце обставини, на які посилаються сторони у справі та заявник апеляційної скарги та які були встановлені судом першої інстанції, якими доказами вони підтверджуються, чи є такі докази належними та допустимими, не надав оцінки поясненням сторін у справі та заявника апеляційної скарги по суті заявленого позову. Мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції не містить мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив, приймаючи нове рішення по суті позовних вимог про відмову у їх задоволенні, а її зміст стосується лише оцінки впливу прийнятого у справі рішення на права заявника апеляційної скарги.
У справі № 757/37126/18, на яку також посилається скаржник, розглядалися позовні вимоги про захист прав споживачів та стягнення коштів. У постанові від 17.08.2022 Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів за договорами банківського вкладу, трьох процентів річних, нарахованих на заборгованість за договорами банківського вкладу, та пені і направляючи справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанцій, виклав висновок про те, що «…загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявності доказів, що їх підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо».
Водночас предметом позову у справі № 910/3667/24, яка переглядається, є визнання Рішення АМК недійсним.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли, зокрема висновку про те, що Рішення АМК прийняте з повним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи; Комітетом доведено обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; висновки відповідають, викладеним у рішенні обставинам справи.
Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій досліджували та оцінювали доводи учасників справи через призму предмета, підстав позову та кола доказування, що входять до такої категорії справ.
Отже, проаналізувавши наведені скаржником постанови Верховного Суду щодо застосування норм права у контексті спірних правовідносин, ураховуючи критерії подібності, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку, що вказані справи не схожі за правовим регулюванням зі справою № 910/3667/24, що переглядається.
Крім того, наведені скаржником справи не подібні зі справою, що переглядається, з огляду на суттєву відмінність підстав позову, встановлених судами фактичних обставин справи та доказової бази, характеру спірних правовідносин, а тому застосування норм права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи. Відмінність судових рішень полягає не в різному застосуванні наведених норм права, а у різних встановлених судами фактичних обставинах справ на підставі поданих сторонами доказів, залежно від яких і прийнято судове рішення.
Суд також зауважує, що надані касаційним судом висновки у вказаних скаржником справах стосуються загальних підходів до оцінки доказів при з'ясуванні обставин будь-якої господарської справи, втім вони не свідчать, що судами попередніх інстанцій допущено порушення вимог матеріального та процесуального права, адже висновки судів ґрунтуються на оцінці іншої сукупності доказів та за іншого предмета доказування.
У рішенні від 10.02.2010 зі справи «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Отже, касаційна інстанція встановила, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 16.11.2022 зі справи № 910/8467/21, від 14.12.2021 зі справи № 910/19088/20, від 18.07.2018 зі справи № 758/824/17, від 03.04.2019 зі справи № 909/68/18, від 17.08.2022 зі справи № 757/37126/18, та на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 910/3667/24.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/3667/24 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
При цьому Суд зазначає, що доводи касаційної скарги у зазначеній частині зводяться передусім до переоцінки доказів, водночас у силу імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Скаржник також посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 28 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у подібних правовідносинах.
Так, за доводами скаржника, початок перебігу строку на звернення заявників до Комітету потрібно розраховувати з моменту оприлюднення відповідної інформації щодо продукції під позначенням «ADJARI» для необмеженого кола осіб на радіо, телебаченні, в інтернеті, яка, на думку заявників, порушувала їх права. Оскільки рекламування продукції відбувалося щонайменше з січня 2020 року, це свідчить про об'єктивно існуючі обставини (умови), за яких заявники (акціонерне товариство «Сараджишвілі» та акціонерне товариство «Телавський Винний Льох») знали або повинні були дізнатися про порушення своїх прав.
Заява про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції подана заявниками до АМК 20.10.2020, тобто через 9 місяців з моменту, коли заявники дізнатися або повинні були дізнатися про гіпотетичне порушення своїх прав, у той час як стаття 28 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» встановлює строк у 6 місяців для звернення із заявою до АМК. Закінчення такого строку на звернення із заявою є підставою для відмови у її прийнятті, якщо орган АМК не визнає поважними причинами пропуску строку на звернення до АМК.
Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
Слід зазначити, що висновки Верховного Суду відносно питання застосування норми матеріального права, яка зазначена скаржником, у подібних правовідносинах, ураховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, відсутні.
Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з'ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
У зазначеному контексті Верховний Суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 28 названого Закону особи, права яких порушені діями, визначеними цим Законом як недобросовісна конкуренція, можуть протягом шести місяців з дня, коли вони дізнались або повинні були дізнатися про порушення своїх прав, звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про захист своїх прав.
Закінчення строку звернення із заявою є підставою для відмови у прийнятті заяви, якщо орган Антимонопольного комітету України не визнає поважними причини пропуску строку звернення із заявою.
Як унормовано статтею 28-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» суб'єкт господарювання не може бути притягнутий до відповідальності за вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, якщо закінчився строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за недобросовісну конкуренцію становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про недобросовісну конкуренцію.
Верховний Суд зазначає, що, як встановлено судами попередніх інстанцій з посиланням, зокрема на Рішення АМК, дії ТОВ «Виналь», які полягали у поширенні невизначеному колу осіб інформації, що вводить в оману, щодо походження коньяків України під позначенням «ADJARI» відбувалися неодноразово, тривали певний період у часі.
Отже, такі дії мали триваючий, а не разовий характер, що не враховує у своїх доводах скаржник.
Так, триваючим порушенням є порушення, яке почалося з протиправної дії чи бездіяльності, здійснюється потім безперервно. Початковим моментом цього діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли особа не виконує конкретний обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином. Таке порушення припиняється припиненням протиправних дій або виконанням регламентованих обов'язків добровільно або у примусовому порядку, притягненням винної особи до відповідальності.
Тому оскарження таких дій (бездіяльності) спрямоване на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існують триваючі незаконні дії (бездіяльність).
За наведених обставин, відсутні підстави вважати, що заявниками (виробниками грузинських вин та коньяків) в антимонопольній справі пропущений строк на звернення до АМК із заявою про захист своїх прав.
Рішення судів попередніх інстанцій зазначеному висновку Верховного Суду не суперечать.
Отже, підстава касаційного оскарження, обґрунтована скаржником з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
Скаржник посилається також на те, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, які мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів, а саме на матеріалах опитування споживачів, не надавши їм оцінки в контексті допустимості, залишаючи поза увагою аргумент скаржника про не обмежені законом можливості Комітету проводити такі опитування (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).
Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.
Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом із тим за приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Питання ж про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14, від 19.06.2019 зі справи № 910/4055/18).
Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який до того ж визначається предметом позову.
Водночас недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що суд використав недопустимий доказ. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 20.09.2022 у справі № 910/3493/21.
З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що позивач не обґрунтував факту встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів у справі.
Крім того, Суд зазначає, що за змістом статті 35 Закону № 2210 при розгляді антимонопольної справи органи АМК збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.
При цьому органи АМК керуються статтею 41 цього Закону, згідно з якою доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.
Отже, з огляду на положення статей 35, 41 Закону № 2210, під час розгляду справи АМК самостійно визначає джерела, спосіб одержання та обсяг відомостей, які є необхідними для повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, здійснює збір та аналіз доказів таких, як документи, висновки експертів тощо, а також іншу інформацію, тобто джерела, які можуть бути використані АМК при проведенні розслідування.
При цьому Верховний Суд у розгляді відповідної категорії справ неодноразово та послідовно зазначав про те, що у загальному розумінні результати анонімного опитування думки споживачів у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, можуть прийматися на підтвердження наявності в діях особи порушень, передбачених статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», що не суперечить наведеним положенням законодавства.
Суд акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», а не «факту», отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали свого підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, - відсутні.
Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.
Слід зазначити, що в силу приписів частини другої статті 309 ГПК України формальні порушення не можуть бути підставою для скасування з формальних міркувань правильного по суті і законного рішення.
Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві Комітету на касаційну скаргу в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище міркуваннями Верховного Суду, наведеними у цій постанові.
Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги ТОВ «Виналь» не знайшли свого підтвердження.
З огляду на викладене, визначених процесуальним законом підстав для скасування/зміни судових рішень попередніх інстанцій не вбачається.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Виналь» в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, - касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судові витрати
Судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на позивача, оскільки Суд касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 129, 296, 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі № 910/3667/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - закрити.
2. В іншій частині касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі № 910/3667/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов