12 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/4174/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.
та представників
Позивача : Семків М.Н.
Відповідача - 1: Фурман Р.В.
Відповідача - 2: Колток О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025
(головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді - Ходаківська І.П., Демидова А.М.)
у справі №910/4174/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс"
до Акціонерного товариства "Банк Альянс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню,
1. У зв'язку із запланованою відпусткою судді Баранця О.М. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 28.05.2025.
Короткий зміст позовних вимог
2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" (далі - ТОВ "Рембудсервіс", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Банк Альянс" (далі - АТ"Банк Альянс", відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", відповідач - 2), про визнання банківської гарантії №1602-23 від 21.04.2023 такою, що не підлягає виконанню.
3. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем - 2 умов договору підряду укладеного між позивачем і відповідачем -2, що стало причиною недотримання позивачем строків виконання робіт за договором. У зв'язку з чим, позивач вважає, що при надходженні до банку вимоги від відповідача - 2 за банківською гарантією №1602-23 від 21.04.2023 (далі - гарантія), така вимога за гарантією не підлягає виконанню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 позов задоволено повністю. Визнано банківську гарантію №1602-23 від 21.04.2023 зі змінами №1 від 27.12.2023 АТ Банк Альянс" в сумі 1 350 000 грн, видану на забезпечення договору №4600007532 від 26.04.2023, укладеного між ТОВ "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" та ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" такою, що не підлягає виконанню. Здійснено розподіл судових витрат.
5. Приймаючи рішення суд першої інстанції зробив висновок про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог. Суд зазначив, що позивачем дотримано умови договору підряду, в свою чергу відповідачем - 2 не було отримано дозвільну документацію на рубку дерев для виконання позивачем робіт на об'єкті, чим порушено зобов'язання за договором підряду та стало причиною порушення строків виконання робіт за договором. Отже, суд першої інстанції погодився з доводами позивача та вказав про відсутність підстав для настання у гаранта обов'язку виплатити бенефіціару грошову суму, відповідно до умов гарантії.
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.
7. Постанову мотивовано тим, що дотримання/порушення сторонами основного зобов'язання за договором не впливає на чинність вимоги відповідача - 2 про виплату за гарантією та не може слугувати підставою для визнання вимоги такою, що не підлягає виконанню, за позовом принципала. Крім того, станом на день звернення позивача до суду його права як принципала не були порушені, оскільки гарантом не було задоволено вимогу бенефіціара та оплачено гарантію.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
8. Не погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
9. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що суд апеляційної інстанції відмовляючи у позові, не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, від 21.03.2019 у справі № 910/5729/18, від 18.08.2019 у справі № 910/5989/18, від 04.04.2019 у справі № 910/5723/18, про те, що визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню є належним способом захисту порушеного права, від 08.11.2022 у справі № 910/1635/21.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
10. Відповідач - 1 у відзиві на касаційну скаргу, фактично погодився з доводами касаційної скарги, та вказав на те, що не заперечує проти задоволення вимоги, але за умови настання обов'язку гаранта за такою вимогою. А тому відповідач - 1 просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
11. Відповідач - 2 у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас, вказуючи на законність і обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
12. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 26.04.2024 між позивачем (підрядник) та ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (Замовник) було укладено договір №4600007532 (далі - договір), за умовами п. п. 1.1., 1.2. якого Підрядник за завданням Замовника, відповідно до умов цього Договору, зобов'язується на свій ризик надати послуги Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (Ремонт магістрального газопроводу Яблунів-Вербовець DN 150 км 15,46 - км 23,44 з частковою заміною труб та заміною ізоляційного покриття) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - Роботи), а Замовник - прийняти та оплатити такі Роботи відповідно до умов цього Договору. Склад, обсяги, вартість Робіт та строки визначені Технічними, якісними та кількісними характеристиками (завдання) (Додаток №1), Договірною ціною (Додаток №2) та Графіком виконання робіт (Додаток №3), які є невід'ємною частиною Договору.
13. Пунктом 3.1. договору (в редакції додаткової угоди від 11.08.2023 №1) передбачено, що загальна вартість виконуваних Робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно із Договірною ціною (Додаток № 2) становить 26 924 322, 82 грн з ПДВ.
14. У пункті 4.4. договору визначено місце виконання Робіт (надалі - Об'єкт): ЛЧ МГ Яблунів - Вербовець DN 150 PN 55 кгс/см2 км 15,46 - км 23,44 км (L=7,980 км).
15. Пунктами 10.9.1. - 10.9.4. договору передбачено, що відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі "Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (Ремонт магістрального газопроводу Яблунів-Вербовець DN 150 км 15,46 - км 23,44 з частковою заміною труб та заміною ізоляційного покриття)" згідно оголошення про проведення процедури закупівлі №UA-2022-12-13-017535-а, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу "13" грудня 2022 року, Підрядник зобов'язується надати Замовнику не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - Гарантія) на суму 1 350 000,00 грн, що становить 5 % відсотків ціни цього Договору. Права та обов'язки Сторін за цим Договором настають за умови настання відкладальної обставини (згідно ч. 1 ст. 212 ЦКУ), а саме: надання Підрядником Замовнику в забезпечення виконання цього Договору Гарантії згідно п. 10.9.1 цього Договору. Термін дії Гарантії - до "31" січня 2024 року включно. У разі продовження терміну (строку) дії цього Договору Підрядник зобов'язується надати Замовнику не пізніше дати укладання додаткової угоди про продовження терміну (строку) дії цього Договору оригінал нової банківської гарантії або оригінал документу про внесення змін до наданої Гарантії, що свідчить про забезпечення виконання зобов'язань Підрядником за цим Договором на термін (строк), на який продовжено термін (строк) дії цього Договору. Заміна предмета забезпечення виконання цього Договору без письмової згоди Замовника не допускається.
16. За умовами п. 10.9.5. договору в разі невиконання (неналежного виконання) Підрядником своїх зобов'язань за цим Договором Замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього Договору та чинним законодавством України, на умовах визначених Гарантією.
17. 21.04.2023 між АТ "Банк альянс" (гарант, банк) та позивачем (принципал) було укладено Договір про надання гарантії №1602-23 (далі - договір гарантії).
18. На підставі вказаного договору гарантії, 21.04.2023 банком було надано за заявою принципала гарантію №1602-23 (надалі - Гарантія), з метою забезпечення Договору, що укладається за результатами процедури закупівлі: Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (Ремонт магістрального газопроводу Яблунів-Вербовець DN 150 км 15,46 - км 23,44 з частковою заміною труб та заміною ізоляційного покриття), згідно оголошення про заплановану закупівлю №UA-2022-12-13-017535-a, розміщеного на веб-порталі Уповноваженого органу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", ідентифікаційний код: 42795490, адреса місцезнаходження бенефіціара: 03065 м. Київ, проспект Любомира Гузара, 44 (Бенефіціар).
19. 27.12.2023 між банком та принципалом було укладено Додатковий договір №1 до Договору про надання гарантії №1602-23 від 21.04.2023 (далі - Додатковий договір).
20. Відповідно до умов Додаткового договору сторони домовилися викласти п. 2.6 Договору про надання гарантії у новій редакції наступного змісту:
"2.6. Гарантія діє з "21" квітня 2023 року по "20" вересня 2024 року".
Відтак, відповідно до змін внесених до Гарантії від 27.12.2023р., строк її дії було продовжено Банком до 20.09.2024 включно. Сума гарантії : 1 350 000,00 грн. Дата початку строку дії гарантії: "21" квітня 2023 року. Дата закінчення строку дії гарантії: "20" вересня 2024 року.
21. Водночас, судами встановлено, що 14.06.2023 Замовник звернувся до ДП ?Кутське лісове господарство? та ДП ?Ліси України? з листом, в якому проінформовано ДП ?Кутське лісове господарство?, що Замовник звертався з листом від 11.05.2023, в якому зазначав, що з травня по грудень 2023 на землях філії ?Кутське лісове господарство? ДП ?Ліси України? район (с. Микитинці - с. Хімчин - с. Вербовець) будуть проводитись ремонтні роботи (розчистка траси від осі 10 м з кожного боку газопроводу - відводу та проведення земляних робіт для ремонту) ?Яблунів-Вербовець? Ду 150, підрядною організацією ТОВ ?Інженерно-технічний центр Рембудсервіс?.
22. 15.06.2023 Замовник звернувся до Підрядника з листом №7402ВИХ-23-822, в якому повідомило позивача, що ним надіслано вищезазначений лист відповідним особам та вказано, що останній не бачить причин для призупинення робіт та просив приступити до виконання робіт.
23. 19.06.2023 позивач повторно звернувся до Замовника з повідомленням №31/23 про те, що працівники ДП "Кутське лісове господарство" перешкоджають проведенню робіт з розчистки лісу.
24. На даний лист Замовник на адресу Підрядника направив лист від 21.06.2023 №7402ВИХ-23-840 про поновлення робіт, в якому зазначив, що згідно до Закону України "Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів" без оформлення речових прав на земельні ділянки підприємства магістральних трубопроводів мають право проводити роботи та наведено перелік таких робіт.
25. 27.06.2023 Підрядник знову звернувся до Замовника з листом №34/23 з вимогою надання в його розпорядження дозволів на проведення робіт з розчистки траси, до якого додав відеофайли щодо перешкоджання працівниками ДП "Кутське лісове господарство" у проведенні робіт з вирубки лісу.
26. 04.07.2023 Підрядник звернувся до Замовника з листом №35/23 про зупинення робіт з розчистки траси газопроводу.
27. 15.08.2023 Підрядник листом №42 повідомив Замовника про зупинення виконання частини робіт та вимагав вжити заходи для отримання дозволу.
28. Позивачем додано до матеріалів лист ДП "Кутське лісове господарство" від 22.05.2023, в якому на листи Замовника №7402 вих.23-584 від 03.05.2023 та №7402 вих.23-642 від 11.05.2023 філія "Кутське лісове господарств" ДП "Ліси України" повідомляла, що газопроводи: "Яблунів-Верховина" в с. Уторопи та "Яблунів-Вербовець" в с. Микитинці, с. Хісчин, с. Вербовець проходять по території держлісфонду, що входить до складу НПП "Гуцульщина" без вилучення. Для проведення розчистки траси від деревини філія "Кутське лісове господарство" повинна зробити відводи даних ділянок в натурі та направити їх на засідання Науково-технічної ради НПП "Гуцульщина", яке відбудеться 02.06.2023. Згідно із Законом України "Про природно-заповідний фонд України" та Постановою КМУ "Про порядок установлення лімітів на використання природних лімітів у межах територій та об'єктів ПЗФ загальнодержавного значення", дані ліміти направляються в Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, на затвердження. Після цього держлісгосп може виписувати лісорубні квитки які є підставою для проведення рубок. Без затвердження лімітів надання лісорубних квитків на розчистку газотраси неможливо.
29. Позивач зазначає, що у зв'язку з недотриманням процедури розчистки траси та вирубки лісу 12.10.2023 його було повідомлено про внесення відомостей в ЄРДР за фактом незаконної рубки лісу за ст. 246 КК України.
30. 30.11.2023 з урахуванням наведених обставин позивач звернувся до відповідача-2 з листом №85/23 про продовження строку виконання договору.
31. Відповідачем - 2 подано суду дозвіл (згода) №120 від 15.05.2023 на виконання робіт в охоронній зоні магістрального газопроводу «Яблунів-Вербовець» км 15, 46 - км 23, 44 виданий ТОВ ?Інженерно-технічний центр Рембудсервіс?, з підставою для видачі дозволу: заява ТОВ «Інженерно-технічний центр Рембудсервіс» від 08.05.2023 №б/н, договір №4600007532 від 26.04.2023 з терміном: 15.05.2023 по 31.12.2023. Зазначений дозвіл затверджено головним інженером Богородчанського ЛВУМГ Кутенець В.О. 15.05.2023.
32. Також, відповідачем - 2 додано дозвіл (згода) №6 від 08.01.2024 на виконання робіт в охоронній зоні магістрального газопроводу ?Яблунів-Вербовець? км 15, 46 - км 23, 44 виданий ТОВ ? Інженерно-технічний центр Рембудсервіс?, з підставою для видачі дозволу: заява ТОВ «Інженерно-технічний центр Рембудсервіс» від 02.01.2024 №б/н, договір №4600007532 від 26.04.2023 з терміном: 08.01.2024 по 31.08.2024. Зазначений дозвіл затверджено головним інженером Богородчанського ЛВУМГ Кутенець В.О. 08.01.2024.
33. Також, у матеріалах справи містяться підписані позивачем та відповідачем - 2 акти приймання виконання будівельних робіт: №1 за липень 2023 року від 07.07.2023 на суму 1 999 624, 01 грн; №2 за серпень 2023 року від 02.08.2023 на суму 1 594 635, 16 грн; №3 за вересень 2023 року від 04.09.2023 на суму 1 268 242, 14 грн; №4 за жовтень 2023 року від 24.10.2023 на суму 1 570 958, 20 грн; №5 за лютий 2024 року від 26.02.2024 на суму 484 149, 83 грн; №6 за березень 2024 року від 11.03.2024 на суму 1 862 513, 00 грн.
34. Разом з цим, 26.02.2024 Банком від Бенефіціара отримано SWIFT-повідомлення вимогу №TOVVYKh-24-2811 про сплату коштів за Гарантією в сумі 1 350 000,00 грн (далі - Вимога), у зв'язку з порушенням позивачем умов Договору в частині строків виконання робіт.
35. Відповідно до ч. 1 ст. 564 ЦК України гарант повідомив принципала про отримання вимоги листом за вих. №21.5/1484. від 21.03.2024 до отримання вимоги банком, принципалом було направлено банку лист №21/24 від 07.02.2024, у якому принципал зазначив про порушення строків виконання робіт за договором, яке, на його думку, сталося через обставини, які не залежали від нього та були пов'язані із ненаданням бенефіціаром повної інформації щодо місця проведення робіт.
36. 08.04.2024 за вих. № 21.5/1785 банком було надіслано відповідь на вимогу бенефіціару про сплату коштів за гарантією, де зазначено, що по суті спірності дійсності настання гарантійного випадку, факт якого може бути підтверджено чи спростовано виключно судом, та з метою недопущення порушень інтересів бенефіціара, принципала та гаранта, можливим буде повернутись до розгляду питання оплати Вимоги бенефіціара після розгляду судом справи за позовом принципала та набрання рішенням суду законної сили.
37. Банком-гарантом на користь Бенефіціара не було здійснено платіж за Гарантією, що не заперечується учасниками справи.
Позиція Верховного Суду
38. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, відзиву відповідача -1, та заперечення відповідача - 2, викладенні у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
39. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
40. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
41. Спір у справі виник щодо порядку виконання гарантії наданої банком в забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду.
42. Відповідно до частин першої, четвертої статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
43. Згідно із статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.
Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
44. Відповідно до статті 562 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
45. Частинами першою, третьою статті 563 ЦК України унормовано, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
46. Як передбачено частиною другою статті 564 ЦК України, гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
47. Відповідно до частин першої, третьої статті 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника; повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.
48. Таким чином відповідно до наведених законодавчих положень, з одного боку, гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією; кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. З іншого боку, зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання; якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника; але повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.
49. Тлумачення наведених законодавчих положень таким чином, що гарант повинен перевірити, чи дійсно принципал порушив основне зобов'язання, і що він має платити виключно в разі, якщо бенефіціар довів гаранту порушення основного зобов'язання принципалом, тобто те, що основне зобов'язання не припинено виконанням, унеможливлює застосування імперативних законодавчих положень про те, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання, зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання, та про те, що повторна вимога кредитора, одержана гарантом після повідомлення кредитора про недійсність або припинення основного зобов'язання, підлягає задоволенню. Іншими словами, таке розуміння законодавства призводить до врахування одних законодавчих положень і до ігнорування інших. Тому об'єднана палата відхиляє таке тлумачення законодавства.
50. Механізм забезпечувального інституту гарантії, на відміну від інших видів забезпечення виконання зобов'язань, передбачає укладення не двох (основного та забезпечувального), а трьох правочинів.
51. Перш за все- це договір між бенефіціаром (боржником) та принципалом (кредитором), який спрямований на виникнення основного зобов'язання. Умова щодо забезпечення основного зобов'язання гарантією може передбачатися таким договором або висуватися бенефіціаром як передумова укладення такого договору.
52. Обов'язок банку чи іншої фінансової установи щодо видачі банківської гарантії виникає з договору між принципалом і такою фінансовою установою. Надання гарантії є фінансовою послугою, яка надається на підставі договору (пункт 6 частини першої статті 4, стаття 9 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" у чинній редакції, пункт 7 частини першої статті 4, стаття 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" у редакції, що діяла на час видачі гарантії у справі, що розглядається). Цим договором можуть визначатися, серед іншого, умови гарантії, строк її дії, сума, на яку видається гарантія, строк видачі гарантії, розмір оплати послуг гаранта тощо.
53. Третім правочином у механізмі забезпечувального інституту гарантії є видача гарантії на користь бенефіціара, яка є одностороннім правочином. Саме з цього правочину виникає грошове зобов'язання гаранта.
54. Хоча у механізмі забезпечувального інституту гарантії беруть участь три суб'єкти - бенефіціар, принципал та гарант, зазначені вище правочини не зв'язують всіх їх одночасно. Так, договір між бенефіціаром і принципалом, з якого виникає основне зобов'язання, зв'язує лише бенефіціара і принципала, але не гаранта. Договір між принципалом і гарантом зв'язує лише принципала і гаранта, але не бенефіціара. Односторонній правочин щодо видачі гарантії створює обов'язки лише для гаранта (частина третя статті 202 ЦК України), а бенефіціар є кредитором у відповідному грошовому зобов'язанні.
55. Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, незалежне від зобов'язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов'язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов'язання виконанням, гарант не вправі.
56. Виходячи з викладеного, законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, необхідно розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплати грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.
57. Положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією (частина 3 статті 563 ЦК України), слугує меті ідентифікації порушення зобов'язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов'язок гаранта перевіряти таке порушення. Адже гарант може видати на користь одного й того ж бенефіціара декілька банківських гарантій за зверненням одного й того ж принципала у зв'язку з одним чи декількома договорами з бенефіціаром з різними умовами, що передбачають сплату за гарантіями у різних випадках.
58. Наведені вище норми ГК України і ЦК України необхідно розуміти таким чином, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов'язку принципала, а зобов'язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов'язання боржником.
59. Вищезазначені правові висновки, викладено у постанові Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20.
60. Апеляційним судом встановлено, що на виконання умов пунктів 10.09.1 - 10.09.4 договору підряду, позивачем (принципалом), в забезпечення виконання зобов'язань за договором, надано відповідачу -2 банківську гарантію № 602-23 від 21.04.2023 (Гарантія), яка видана АТ ?Банк Альянс?, на підставі договору від 21.04.2023, укладеного між позивачем та АТ ?Банк Альянс?, яка є безумовною.
61. ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" у межах строку дії гарантії направило АТ «Банк Альянс» відповідне SWIFT-повідомлення від 23.02.2023, тобто вимогу про сплату грошової суми за гарантією.
62. Банком-гарантом на користь Бенефіціара не було здійснено платіж за гарантією, що не заперечується учасниками справи.
63. Встановивши вищезазначене, апеляційний суд вказав, що дотримання / порушення сторонами основного зобов'язання за договором підряду: 1) не впливає на чинність вимоги ТОВ "Оператор ГТС України" про виплату за гарантією; 2) не може слугувати підставою для визнання вимоги такою, що не підлягає виконанню, за позовом принципала. Водночас, станом на день звернення позивача до суду його права як принципала не були порушені, оскільки гарантом не було задоволено вимогу бенефіціара. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для відмови в позові.
64. З урахуванням вищезазначеного, апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.
65. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначав про те, що суд апеляційної інстанції відмовляючи у позові, не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, від 21.03.2019 у справі № 910/5726/18, від 18.08.2019 у справі № 910/5989/18, від 04.04.2019 у справі № 910/5723/18, про те, що визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню є належним способом захисту порушеного права, від 08.11.2022 у справі № 910/1635/21.
66. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності підстав, згідно п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов'язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
67. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
68. Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
69. До того ж, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.
70. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
71. Проаналізувавши доводи касаційної скарги Верховний Суд вважає, що такі доводи є безпідставними, з огляду на наступне.
72. Як вбачається із змісту судових рішень у справі № 910/5989/18 предметом спору у справі було визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню та зобов'язання вчинити дії. Судом апеляційної інстанції у справі встановлено, що позивачем здійснено поставку паливо-мастильних матеріалів відповідно до умов договору; відповідачем прийнято таку продукцію без будь-яких зауважень щодо якості та кількості. 30.11.2017 за № 286/8/7087 до Банку надійшла вимога відповідача від 24.11.2017 про перерахування Міністерству 6 405 000,00 грн. за банківською гарантією від 13.05.2017. Судом апеляційної інстанції визнано такою, що не підлягає виконанню банківську гарантію від 13.05.2017, яка видана ПАТ "Банк "Восток", у зв'язку із закінченням строку її дії та закрито провадження у справі в частині вимоги про зобов'язання Міністерства повернути ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" забезпечення виконання договору від 16.05.2017 про постачання для державних потреб нафти і дистиляторів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), а саме, банківську гарантію від 13.05.2017 № строк гарантії закінчився 31.01.2018 о 17.00 год. Апеляційний суд зазначив, що спірна гарантія, як односторонній правочин ПАТ "Банк "Восток" припинила свою дію, а отже, її можна визнати такою, що не підлягає виконанню, відповідно до заявлених позовних вимог. Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції.
73. У справі № 910/5723/18 предметом спору є вимога про визнання банківської гарантії від 13.05.2017, виданої ПАТ "Банк "Восток", такою, що не підлягає виконанню та зобов'язання вчинити дії. Судовими рішеннями позов задоволено повністю. Визнано такою, що не підлягає виконанню банківську гарантію від 13.05.2017, видану ПАТ "Банк "Восток", у зв'язку із закінченням строку її дії. Зобов'язано Міністерство оборони України повернути ТОВ "ТД "Сокар Україна" забезпечення виконання договору про постачання для державних потреб нафти і дистилянтів (авіаційний газ) для техніки спеціального призначення. Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що доказів врегулювання бенефіціаром з банком питання задоволення вимоги №286/8/7086 від 24.11.2017 суду не подано; обставини дотримання позивачем зобов'язань з поставки продукції за договором підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем в ході розгляду цього спору. Крім того, зазначені факти були предметом дослідження у справі №910/1723/17, а рішенням від 02.11.2017, яке набрало законної сили, встановлено, що позивачем виконано умови договору №286/1/17/14 від 16.05.2017 в повному обсязі, поставлено відповідну продукцію, а відповідачем прийнято таку продукцію без будь-яких зауважень, у зв'язку з чим у Міністерства оборони України виникло зобов'язання з оплати продукції. Тому, оскільки позивач виконав зобов'язання з поставки продукції в повному обсязі та без зауважень щодо якості і кількості, а також зважаючи на те, що строк дії гарантії закінчився, місцевий суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню умови підпункту 11.1.1 договору, відповідно до якого відповідач повинен повернути банківську гарантію позивачеві, а сама банківська гарантія є такою, що не підлягає виконанню. Касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо частини вимог про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню. Разом з тим, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про зобов'язання Міністерства оборони України повернути ТОВ "ТД "Сокар Україна" забезпечення виконання договору №286/1/17/16 про постачання для державних потреб нафти і дистиляторів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 16.05.2017, а саме банківську гарантію від 13.05.2017 №КГ2016-0088/1-91, видану ПАТ "Банк "Восток", слід скасувати, а провадження у справі за такою позовною вимогою закрити відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України, оскільки вона не може бути самостійним способом захисту цивільних прав, стороною обрано спосіб захисту, який не може бути реалізований згідно із статтею 12 ГПК України.
74. У справі № 910/5726/18 предметом спору також є визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню та зобов'язання вчинити дії.Судовими рішеннями позов задоволено. Задовольняючи позов суди посилались на те, що доказів врегулювання бенефіціаром з банком питання задоволення вимоги від 24.11.2017 суду не подано; обставини дотримання позивачем зобов'язань з поставки продукції за договором підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем в ході розгляду цього спору. Крім того, зазначені факти були предметом дослідження у справі №910/13457/17, а рішенням від 28.09.2017, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 за позовом ТОВ "ТД "Сокар Україна" до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості з оплати нафти і дистилятів, встановлено, що позивачем виконано умови договору від 16.05.2017 в повному обсязі, поставлено відповідну продукцію, а відповідачем прийнято таку продукцію без будь-яких зауважень, у зв'язку з чим у Міністерства оборони України виникло зобов'язання з оплати продукції. Касаційний суд погодився з висновками щодо наявності підстав для задоволення позову про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню. Водночас, скасував судові рішення в частині зобов'язання Міністерства оборони України повернути ТОВ "ТД "Сокар Україна" забезпечення виконання договору про постачання для державних потреб нафти і дистиляторів від 16.05.2017, а саме банківську гарантію від 13.05.2017 №КГ2016-0088/1-91, видану ПАТ "Банк "Восток", та провадження у справі за такою позовною вимогою закрив відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України, оскільки вона не може бути самостійним способом захисту цивільних прав, стороною обрано спосіб захисту, який не може бути реалізований згідно із статтею 12 ГПК України.
75. Щодо справи № 910/1635/21 предметом спору увказаній справі є вимоги про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню. Суди задовольнили позов з посиланням на те, що після закінчення строку дії договору і строку дії гарантії, банківська гарантія не підлягає виконанню. Касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій.
76. Проаналізувавши судові рішення у справі, касаційний суд зазначає, що в даному випадку безпідставним є посилання скаржника на неврахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду із справ № № 910/5726/18, № 910/5989/18, № 910/5723/18, № 910/1635/21. Так, у вказаних справах висновки Верховного Суду стосувались спору щодо правовідносини забезпечення виконання зобов'язання гарантією. У справі, що розгядається Судом, відмовляючи у позові апеляційний суд зазначав, що дотримання/недотримання сторонами основного зобов'язання не впливає на чинність гарантії, крім того, апеляційний суд врахував, що право позивача не можна вважати порушеними оскільки станом на день звернення позивача до суду його права як принципала не були порушені, зважаючи на те, що вимогу беніфіціара не задоволено. Такі висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду із справ № № 910/5726/18, № 910/5989/18, № 910/5723/18, № 910/1635/21, не можна вважати, що в даному випадку є неправильне застосування апеляційним судом положень якими врегульовано питання забезпечення виконання зобов'язань гарантією, оскільки, відповідне правозастосування судом апеляційної інстанції таких положень законодавства ґрунтувалось на встановлених судом конкретних обставинах справи. Суд апеляційної інстанції хоча і не посилався на вказані правові висновки, але правозастосування апеляційного суду вказаних положень законодавства вказаним висновкам відповідає.
77. Отже, доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом положень якими врегульовано питання забезпечення виконання зобов'язань гарантією, не знайшли свого підтвердження, отже касаційна скарга є необґрунтованою.
78. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, в даному випадку, колегія суддів не вважає за необхідне закрити касаційне провадження на підставі пункту 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України, отже, касаційна скарга є необґрунтованою, а тому постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
79. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
80. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).
81. Враховуючи викладене, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр ?Рембудсервіс? на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі №910/4174/24, необхідно залишити без змін.
Судові витрати
82. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр ?Рембудсервіс? залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі №910/4174/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді Н.М. Губенко
О.О. Мамалуй