09 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/702/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Відбудова"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 та рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2024
за позовом керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: 1) Бучанської міської ради;
2) Управління соціальної політики Бучанської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Відбудова"
про стягнення 526 824,19 грн,
У березні 2024 року керівник Бучанської окружної прокуратури Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Бучанської міської ради, Управління соціальної політики Бучанської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Будівельна компанія ?Відбудова? (далі - Товариство, скаржник) про стягнення 526 824,19 грн збитків.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами підряду від 16.11.2022 № 259, від 16.11.2022 № 257, від 29.11.2022 № 475, від 29.11.2022 № 476, від 20.12.2022 № 525, від 20.12.2022 № 521 щодо виконання будівельних робіт з ремонту та облаштування споруд цивільного захисту (укриття) за адресами: вул. Вокзальна, 129Г, вул. Героїв Майдану, 17; вул. Києво-Мокрицька, 104Б; вул. Києво-Мокрицька, 104В м. Буча Київської області в обсягах та якості, визначених умовами укладених договорів та вимогами ДСТУ, що призводить до незабезпечення готовності до експлуатації укриттів. Вказане, за твердженнями прокурора, свідчить про порушення інтересів держави, порушення бюджетного законодавства в частині незаконного та необґрунтованого витрачання бюджетних коштів та спричиняє шкоду економічним інтересам органів місцевого самоврядування та держави і є підставою для звернення з позовом до суду в інтересах держави щодо стягнення збитків, завданих внаслідок неналежного виконання умов договорів.
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.11.2024 позов задоволено повністю.
Судове рішення мотивовано тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується неналежне виконання відповідачем господарського зобов'язання щодо завищення останнім обсягу та вартості виконаних будівельних робіт за договорами будівельного підряду, що завдало державі та Бучанській міській територіальній громаді збитків на суму 526 824,19 грн.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, 21.05.2025 (через систему ?Електронний суд?) Товариство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 (повний текст постанови складено 01.05.2025) та рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2024, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та зміст судових рішень, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.
Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини 7 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.
Оскільки предметом позову у цій справі є стягнення 526 824,19 грн, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 (3 028,00 грн х 500 = 1 514 000,00 грн), з урахуванням положень ГПК України касаційна скарга може бути розглянута в касаційному порядку лише за наявності для цього підстав, передбачених у пункті 2 частини 3 статті 287 зазначеного Кодексу.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає про застосування господарськими судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (п.1 ч.2 ст. 287 ГПК України) та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України), проте не обґрунтовує виключні випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України, що не може вважатися дотриманням приписів статті 290 цього ж Кодексу, оскільки предметом спору у цій справі є стягнення грошових коштів, розмір яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положення пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України передбачають виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України, покладається саме на скаржника.
Натомість, подана касаційна скарга не дає правових підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України, для касаційного перегляду судових рішень.
При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа №914/1570/20, провадження №2-90гс20) зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, з огляду на принципи господарського судочинства, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №911/702/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Відбудова" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 та рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Є. В. Краснов