17 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/127/21
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Багай Н. О., Берднік І. С., Волковицька Н. О., Дроботова Т. Б., Зуєв В. А., Краснов Є. В., Мачульський Г. М., Міщенко І. С., Могил С. К., Рогач Л. І., Чумак Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської місцевої прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 (головуючий суддя Тарасенко К. В., судді Коробенко Г. П., Кравчук Г. А.)
у справі № 910/127/21
за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації (Київської міської ради)
до Національної академії внутрішніх справ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Резон",
про припинення права користування земельними ділянками та зобов'язання вчинити дії,
(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Бондарчук І. П., Комаса О. Ю., представник позивача - Геращенко В. І., представник відповідача - Сухомлин Д. О., представник третьої особи - Овсій Д. Ю., Ковдій М. С.)
1. Заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації (Київської міської ради) (далі - позивач, КМДА) до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної академії внутрішніх справ (далі - відповідач, НАВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Резон" (далі - третя особа, Товариство) про припинення права постійного користування відповідача земельними ділянками, площею 6,196 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0002) та площею 23,716 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0001), які розташовані на 22 км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва, а також про зобов'язання останнього повернути вказані земельні ділянки з приведенням їх у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд.
2. Аргументуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що КМДА надало відповідачеві спірні земельні ділянки у постійне користування для експлуатації та обслуговування бази відпочинку і оздоровлення курсантів на 22-му км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва.
3. Прокурор зазначає, що на підставі укладеного 27.07.2017 між НАВС і Товариством договору, відповідач здійснює будівництво житлово-рекреаційного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового та спортивно-оздоровчого призначення на спірних земельних ділянках, які для цього не відводилися та без згоди власника земельної ділянки, що свідчить про використання цих земельних ділянок не за цільовим призначенням, призведе до вибуття земельних ділянок з державної власності та унеможливить їх використання за цільовим призначенням.
4. Прокурор вказує на те, що використання земельних ділянок не за цільовим призначенням є підставою для припинення права постійного користування та, як наслідок, повернення земельних ділянок власникові з відновленням їх стану, який існував до порушення прав, шляхом приведення земельних ділянок у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.
5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 позов задоволено.
6. Місцевий господарський суд вказав на те, що актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу КМДА (далі - Департамент) від 30.11.2020 № 20-0012-02 зафіксовано факт нецільового використання постійним користувачем - НАВС, земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:90:305:0001 та 8000000000:90:305:0002 та факт порушення останньою вимог статті 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у зв'язку з веденням будівельних робіт на вказаних ділянках.
7. Водночас, суд вказав на те, що доказів того, що КМДА, як розпорядник спірних земельних ділянок, приймала рішення про їх передачу НАВС для будівництва багатоквартирних житлових будинків або про зміну цільового призначення із земель рекреаційного призначення на землі житлової та громадської забудови, матеріали справи не містять. Докази розробки НАВС проєктів землеустрою щодо зміни цільового призначення спірних земельних ділянок відповідачем також подані не були і в матеріалах справи відсутні.
8. Звідси, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги, дійшовши висновку про те, що земельні ділянки, які віднесені до земель рекреаційного призначення, використовуються не за цільовим призначенням.
9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
10. Апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог, вказавши на те, що до земель рекреаційного призначення відносить тільки земельна ділянка площею 23,716 га, а інша - площею 6,196 га відноситься до земель оборони. При цьому, суд апеляційної інстанції не встановив обставин щодо використання земельної ділянки площею 23,716 га не за цільовим призначенням, а стосовно земельної ділянки площею 6,196 га, наголосив на тому, що землі оборони можуть використовуватися для будівництва об'єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення. Звідси, апеляційний суд дійшов висновку про те, що фактичне використання спірних земельних ділянок відповідачем не суперечить цільовому призначенню останніх.
11. Окрім того, апеляційний суд взяв до уваги обставину чинності виданих НАВС містобудівних умов та дозволу на виконання будівельних робіт, у зв'язку із чим вказав на відсутність підстав для висновку про намір відповідача використати спірні земельні ділянки з порушенням приписів чинного земельного законодавства, як про це зазначив суд першої інстанції.
12. Постановою Верховного Суду від 17.04.2025 касаційну скаргу заступника керівника Київської місцевої прокуратури задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі № 910/127/21 залишено в силі.
13. Під час розгляду цієї справи № 910/127/21 встановлено, зокрема, що звертаючись до суду з позовом, прокурор посилався на те, що НАВС як постійний землекористувач, якому КМДА надала в постійне користування дві земельні ділянки з видом використання - для обслуговування та експлуатації бази відпочинку і оздоровлення курсантів, уклала з Товариством договір, за умовами якого останнє набуло право збудувати на спірних земельних ділянках житлово-рекреаційний комплекс.
14. Так, суди, зокрема, дослідили, що НАВС видано державний акт на право постійного користування землею від 17.02.1998 серії І-КВ № 005423, відповідно до якого земельну ділянку, площею 6,196 га, надано відповідачеві виключно для обслуговування та експлуатації бази відпочинку і оздоровлення курсантів 22-му км Харківського шосе у Харківському (Дарницькому) районі міста Києва.
15. У подальшому, рішенням КМДА від 20.09.2012 № 126/8410 надано у постійне користування земельну ділянку, площею 23,716 га, для експлуатації та обслуговування бази відпочинку і оздоровлення курсантів на 22-му км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва (без вилучення земельної ділянки з Програми комплексного розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста) за рахунок земель, оформлених відповідно до пункту 1 розпорядження КМДА від 02.07.1997 № 927, право користування якою посвідчено договором на право тимчасового довгострокового користування землею від 17.02.1998 № 90-5-00033.
16. У пояснювальній записці до технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, площею 23,716 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0001), та пояснювальній записці від 08.06.2011 № П3-6526 до проєкту рішення про надання відповідачу вказаної земельної ділянки (кадастрова справа А- 15967) зазначено, що: "земельна ділянка входить у зелену зону, межі якої визначені і затверджені рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381 "Програма розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста"; "висновком Київського міського управління земельних ресурсів від 17.06.1997 № 109-01 визначено обмеження (обтяження) на використання земельної ділянки - "земельна ділянка надається без права вирубки дерев"; "земельна ділянка знаходиться в межах комунального підприємства "Дарницьке лісопаркове господарство", в середині лісового масиву".
17. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки, площею 6,196 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0002) та площею 23,716 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0001), розташовані на 22-му км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва, зареєстровані на праві постійного користування за НАВС.
18. У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2024 у справі № 905/20/23, викладено, зокрема, такий висновок:
"8.101. Так, за статтею 78 Земельного кодексу України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися i розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
8.102. У найбільш загальному вигляді "класична тріада" стосовно такого об'єкта прав, як земельна ділянка - це забезпечена правом можливість: панування над земельною ділянкою (право володіння, jus possidendi); видобування корисних властивостей земельної ділянки (право користування, jus fruendi); визначення долі (юридичної та фактичної) земельної ділянки волевиявленням самого власника (право розпорядження jus abutendi).
8.103. Закон визначає право власності як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 317 Цивільного кодексу України). Суть власності полягає в умовно необмеженому (обмеження визначаються правопорядком і стосуються інтересів окремих осіб і суспільства в цілому) та винятковому пануванні особи над річчю. Оскільки "земельна ділянка" як індивідуалізована частина поверхні і відповідна частина простору є річчю (об'єктом цивільних прав) і, відповідно, майном (нерухомим майном), таке визначення підходить і до нього.
8.104. Разом з тим із тріади правомочностей, які належать власнику, законом постійному землекористувачу передані тільки дві: володіння та користування, постійні землекористувачі позбавлені можливості щодо розпорядження земельним ділянками.
8.105. Отже, право землекористування як суб'єктивне право полягає у праві (правомочність) особи на експлуатацію корисних властивостей земельної ділянки у складі права власності на неї; у правовому титулі, що дає особі суб'єктивне право використовувати (чужу) земельну ділянку.
8.106. Основними принципами права землекористування є: його похідний характер від права власності на землю; раціональне використання ділянок за основним цільовим призначенням із здійсненням їх ефективної охорони та дотриманням вимог щодо пріоритету екологічної безпеки тощо.
8.107. Право постійного землекористування - це безстрокове речове право з внесенням плати в розмірі земельного податку. Таке право може виникати стосовно будь-яких земельних ділянок державної та комунальної власності. Воно не включає правомочності розпорядження земельною ділянкою або правом на неї. Постійний землекористувач отримує права володіння та користування земельною ділянкою, тобто можливість виключного і відокремленого від інших осіб землекористування.
8.108. З урахуванням наведеного об'єднана палата зазначає, що наявна у постійного землекористувача правомочність користування земельною ділянкою є обмеженою порівняно з правомочністю власника цієї земельної ділянки, який наділений не лише правом володіння та користування, а й правом на розпорядження землею, у тому числі шляхом її передачі в користування як з оформленням відповідного речового права (права оренди або права постійного користування), так і шляхом надання земельної ділянки у користування на підставі зобов'язального правочину, за яким право тимчасового користування земельною ділянкою не підлягає державній реєстрації.
8.109. Водночас постійний землекористувач такими правами не наділений, оскільки право постійного землекористування передбачає використання земельної ділянки за її цільовим призначенням безпосередньо та виключно землекористувачем без можливості передання такого права третім особам, у тому числі на підставі правочинів, за якими речові права на земельну ділянку іншій особі не передаються".
19. У цій справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що між НАВС і Товариством 27.07.2017 укладено договір, предметом якого є зобов'язання сторін по будівництву об'єктів на двох земельних ділянках площею 6,1960 га та 23,716 га, відповідно до умов якого НАВС отримує у власність 8 % житлової площі, що складає 4 224,95 кв.м та 8 % нежитлової площі, що складає 1 693,22 кв.м об'єкта будівництва, а Товариство отримує 92 % житлової площі, що складає 48 586,97 кв.м та 92 % нежитлової площі, що складає 7 572,45 кв.м об'єкта будівництва.
20. За змістом попереднього акта розподілу площ об'єкта до вищевказаного договору від 15.05.2019 НАВС отримує житлові площі в розмірі 2 817,48 кв.м, а Товариство - решту житлових площ у розмірі 49 994,44 кв.м та 100 % корисних площ нежитлових приміщень, що становить 21 165,32 кв.м.
21. Також суди дослідили, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Товариством 14.12.2018 було зареєстровано на праві власності об'єкт незавершеного будівництва, цілісний майновий комплекс - 35 % готовності, який знаходиться на обох земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:305:0002 та 8000000000:90:305:0001, розташованими на 22-му км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва. Водночас, у подальшому 21.10.2019 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про скасування права власності на вказаний об'єкт.
22. За наведеного, ураховуючи встановлені у цій справі обставини, НАВС якому в постійне користування КМДА передало дві земельні ділянки площею 6,1960 га та 23,716 га для експлуатації та обслуговування бази відпочинку і оздоровлення курсантів уклавши правочин, за яким передбачалося надання Товариству у власність житлові та нежитлові приміщення у новозбудованому майні, фактично вчинив дії, які створюють передумови для вибуття спірних земельних ділянок із державної власності.
23. Відповідно до частини 1 статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
24. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (частина 1 статті 2 Земельного кодексу України).
25. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (частина 2 статті 4 Земельного кодексу України).
26. Згідно з частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
27. Відповідно до частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.
28. Окрім того, відповідно до наведеного вище правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові 15.11.2024 у справі № 905/20/23, постійний землекористувач не наділений правом розпоряджатися земельною ділянкою шляхом передачі її у користуванні на підставі зобов'язального правочину.
29. Разом з тим, під час розгляду справи № 910/127/21 встановлена протиправність дій НАВС щодо передачі земельних ділянок державної форми власності з кадастровими номерами: 8000000000:90:305:0002, 8000000000:90:305:0001 на підставі договору, укладеного з Товариством, під їх забудову всупереч обставин того, що НАВС є постійним користувачем цих земельних ділянок та не наділена правом розпорядження ними, а також всупереч цільовому призначенню цих земельних ділянок, що мало наслідком здійснення самочинного будівництва на цих земельних ділянках.
30. Відповідно до частин 1, 6-9 статті 246 Господарського процесуального кодексу України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (1).
Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно (6).
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання (7).
Окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій (8).
Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду оскарженню не підлягає (9).
31. При розгляді цієї справи Судом виявлено, що в діяльності НАВС має місце порушення вимог законодавства, яке пов'язані з використанням переданих їй у постійне користування земельних ділянок державної форми власності з порушенням вимог Земельного кодексу України, а саме розпорядження постійним землекористувачем переданою йому земельною ділянкою за відсутності відповідних правомочностей, а також з порушенням цільового призначення земельної ділянки.
32. За наведеного, з огляду на обставини, які свідчать про порушення НАВС у своїй діяльності положень статей 78, 92, 96, 122, 123, 134 Земельного кодексу України, Суд вважає за необхідне довести про вказані факти до відома Міністерства внутрішніх справ України, до сфери управління якого належить НАВС, для відповідного реагування в межах компетенції.
Керуючись статтями 234, 235, 246 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. За результатом розгляду касаційної скарги заступника керівника Київської місцевої прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 у справі № 910/127/21 направити Міністерству внутрішніх справ України окрему ухвалу для відповідного реагування в межах компетенції.
2. Про результати розгляду окремої ухвали повідомити Верховний Суд у місячний строк з дня її отримання.
Окрема ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді: Н. О. Багай
І. С. Берднік
Н. О. Волковицька
Т. Б. Дроботова
В. А. Зуєв
Є. В. Краснов
Г. М. Мачульський
І. С. Міщенко
С. К. Могил
Л. І. Рогач
Ю. Я. Чумак
(з окремою думкою)