про розгляд заяви ліквідатора
12 червня 2025 року Справа № 915/1017/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,
при секретарі судового засідання Шараєвій М.В.,
за участю представників
від ОСОБА_1 : Кизенко Д.О. (в режимі відеоконференції)
інші представники учасників справи не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його засновника та керівника в межах справи
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕД ОПТІМАЛ" (54001, м.Миколаїв, вул. Шевченка, буд. 59А, ідентифікаційний код 37017989)
за заявою кредитора: Головного управління ДПС у Миколаївській області (54001, м.Миколаїв, вул. Лягіна, 6, ідентифікаційний код 43144729, адреса ел. пошти: mk.esud@tax.gov.ua)
ліквідатор: арбітражний керуючий Безабчук А.В. ( АДРЕСА_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво № 233 від 20.02.2013)
учасники у справі про банкрутство в частині розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності:
1. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
2. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )
3. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 )
У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №915/1017/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕД ОПТІМАЛ" за заявою Головного управління ДПС у Миколаївській області.
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 15.03.2021 ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ткаченко Олену Павлівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1819 від 12.07.2017).
Ліквідатором, в межах цієї справи, подано до суду заяву № 01-32/036 від 28.01.2022 (вх. №1544/22 від 01.02.2022) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його засновника та керівника.
Поданою заявою ліквідатор просить:
- покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями банкрута та стягнути солідарно на користь банкрута 1935243,34 грн. з осіб, що були: засновником банкрута - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце перебування та дата і місце народження невідомі) 645081,11 грн.; керівником, бухгалтером, підписантом - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце перебування та дата народження і місце народження невідомі) 645081,12 грн.; засновником і керівником ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце перебування та дата народження і місце народження невідомі) 645081,11 грн. з метою включення цих коштів до складу ліквідаційної маси і використання лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості.
У відповідності з приписами ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) 09.02.2022 судом надіслано запити до Департаменту (Центру) надання адміністративних послуг виконавчого органу Київської міської ради щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному демографічному реєстрі відносно фізичних осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . На вказані запити відповіді до суду не надходили.
24.02.2022 розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який на даний час продовжено до 07 серпня 2025 року включно.
Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.
Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного Рішення, зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
З початку військової агресії Російської Федерації проти України активні бойові дії велися на території Миколаївської області та міста Миколаєва.
Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022 були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.
Згідно рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, які були опубліковані 02.03.2022 на сайті Ради суддів України, судам рекомендовано виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх.
04.03.2022 Верховним Судом на офіційному вебсайті опубліковано рекомендації щодо особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, за змістом яких учасникам справи, чиї справи, перебувають в провадженні судів, які не припинили здійснювати правосуддя, рекомендовано подати заяву про відкладення розгляду справ у зв'язку з воєнними діями та/або про розгляд справ у режимі відеоконференції за допомогою будь-яких технічних засобів, зокрема власних.
Відповідно до положень частини 7 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи, зокрема, неможливість Господарським судом Миколаївської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 №12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.
29.03.2022 відбувся ракетний обстріл будівлі Миколаївської обласної державної адміністрації, внаслідок якого відбулося руйнування центральної секції будівлі з 9 по 1 поверхи. На 8, 9 поверхах вказаної будівлі знаходився Господарський суд Миколаївської області.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 №41 з 26 липня 2022 року відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області. Господарському суду Одеської області вказано забезпечити розгляд справ (проваджень), які до 25 липня 2022 року включно надійшли на розгляд цього суду відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року №12/0/9-22.
Господарським судом Миколаївської області вживалися заходи з налагодження роботи суду в новому приміщенні та упорядкування господарських справ, які знаходились у провадженні суду до припинення здійснення правосуддя Господарським судом Миколаївської області під час воєнного стану та ракетного обстрілу будівлі Миколаївської обласної державної адміністрації, в якій знаходився Господарський суд Миколаївської області.
Господарський суд Миколаївської області працював з обмеженнями у здійсненні правосуддя та не мав об'єктивної можливості для повноцінного, одночасного розгляду усіх справ, які перебували у провадженні суду, в межах строку передбаченого Господарським процесуальним кодексом України, оскільки на території Миколаївської області та міста Миколаєва велися активні бойові дії.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов'язків є суттєво ускладненою.
Ухвалою суду від 16.02.2023 заяву ліквідатора ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ" арбітражного керуючого Ткаченко О.П. № 01-32/036 від 28.01.2022 (вх. №1544/22 від 01.02.2022) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його засновника та керівника залишено без руху; встановлено ліквідатору банкрута строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня одержання даної ухвали.
03.03.2023 на адресу суду від банкрута в особі ліквідатора Ткаченко О.П. надійшла заява про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його засновника та керівника (нова редакція) №01-32/03-3 від 02.03.2023 (вх. №2561/23), з якої вбачається, що заявник усунув недоліки заяви про покладення субсидіарної відповідальності.
У відповідності з приписами ч. 6 ст. 176 ГПК України 08.03.2023 судом надіслано запити до Департаменту (Центру) надання адміністративних послуг виконавчого органу Київської міської ради та Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному демографічному реєстрі відносно фізичних осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
За повідомленнями Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №074/06/2-657 від 15.03.2023 (вх. №3716/23 від 24.03.2023), №074/06/2-655 від 15.03.2023 (вх. №3718/23 від 24.03.2023), №074/06/2-656 від 15.03.2023 (вх. №3720/23 від 24.03.2023), №074/06/2-913 від 11.04.2023 (вх. №4478/23 від 11.04.2023) та відмітками Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області від 14.03.2023 на запитах суду, за даними інформаційної системи "Реєстр територіальної громади міста Києва", дані про ОСОБА_3 та відомості щодо реєстрації її місця проживання в м. Києві відсутні; місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_5 ; місце проживання ОСОБА_2 - АДРЕСА_6 .
Ухвалою суду від 24.04.2023 заяву ліквідатора ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ" арбітражного керуючого Ткаченко О.П. №01-32/036 від 28.01.2022 (вх. №1544/22 від 01.02.2022) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його засновника та керівника призначено до розгляду в судовому засіданні на 23 травня 2023 року о 13:00; залучено ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) в якості учасників справи для розгляду заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ткаченко Олени Павлівни; зобов'язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 надати відповідь на заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ткаченко О.П. у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали.
18.05.2023 від представника ОСОБА_1 - Кизенка Д.О. надійшла відповідь на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його засновника та керівника, сформована в системі "Електронний суд" 17.05.2023 (вх. №6246/23), в якій просить відмовити в задоволенні заяви ліквідатора, оскільки останнім не наведено будь-яких беззаперечних обставин та не надано суду жодних належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, які б свідчили про вчинення дій, що призвели або могли привести до банкрутства боржника. Крім того, представник ОСОБА_1 просить застосувати наслідки спливу строків позовної давності.
22.05.2023 від ОСОБА_2 надійшла відповідь на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його засновника та керівника № б/н від 12.05.2023 (вх. № 6404/23), в якій просить застосувати наслідки спливу строків позовної давності та відмовити у повному обсязі у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його засновника та керівника.
Ухвалою суду від 23.05.2023 відкладено засідання по розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його засновника та керівника на 15.06.2023 об 11:30, запропоновано ліквідатору надати письмові пояснення на відповіді ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності.
14.06.2023 від ліквідатора банкрута Ткаченко О.П. до суду надійшли заперечення на відповідь на заяву ліквідатора №01-32/06-1 від 12.06.2023 (вх. №7776/23), в яких арбітражний керуючий, розглянувши відповідь представника ОСОБА_1 на заяву ліквідатора, просить визначити початок перебігу строку позовної давності з моменту визнання ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ" банкрутом та звернення ліквідатора до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності і просить її задовольнити.
Ухвалами суду від 15.06.2023 відкладено засідання суду по розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на 13.07.2023 о 14:30; задоволено заяву арбітражного керуючого Ткаченко О.П. №01-32/05-1 від 31.05.2023 (вх. №6979/23 від 31.05.2023); відсторонено арбітражного керуючого Ткаченко О.П. від виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ"; призначено ліквідатором у справі про банкрутство ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ" арбітражного керуючого Безабчук Аллу Володимирівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №233 від 20.02.2013); зобов'язано арбітражного керуючого Ткаченко О.П. в 5-денний строк з дня отримання даної ухвали, зокрема, надати суду письмові пояснення відносно заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його засновника та керівника і поданих до суду відповідей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на заяву ліквідатора, а також докази надсилання вказаних пояснень іншим учасникам справи.
27.06.2023 від ліквідатора банкрута Безабчук А.В. надійшли заперечення на відповідь на заяву ліквідатора №01-34/06-20 від 26.06.2023 (вх. №8388/23), в яких арбітражний керуючий просить задовольнити заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕД ОПТІМАЛ" та визначити початок перебігу строку позовної давності з моменту визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕД ОПТІМАЛ" банкрутом та звернення ліквідатора до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності.
Ухвалою суду від 13.07.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його засновника та керівника на 21.09.2023 о 10:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 25.07.2023.
19.09.2023 на адресу суду від ліквідатора Безабчук А.В. надійшов лист №01-34/09-08 від 18.09.2023 (вх. №12298/23), в якому арбітражний керуючий підтримує заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його засновника та керівника і повідомляє, що строк позовної заяви за вказаною заявою становить три роки з дня призначення ліквідатора у даній справі та який був продовжений на строк дії коронавірусної інфекції, а зараз продовжується на строк дії в Україні воєнного, надзвичайного стану відповідно до п. 19 розд. "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану".
20.09.2023 від ГУ ДПС у Миколаївській області до суду надійшли додаткові пояснення у справі, з яких вбачається, що орган ДПС підтримує подану ліквідатором заяву, додатково надає витяг з ІС "Податковий блок" щодо відомостей про посадових осіб та засновників ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ", починаючи з дати реєстрації боржника.
27.10.2023 від представника ОСОБА_1 до суду надійшли письмові пояснення, в яких він заперечує проти поданого ліквідатором поглибленого аналізу із зазначенням про його необ'єктивність, а також зазначає, що ліквідатором не доведено вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення, а також прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях.
Ухвалою суду від 21.09.2023 в судовому засіданні було оголошено перерву на 12 жовтня 2023 року об 11:00.
Ухвалою суду від 12.10.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його засновника та керівника на 02 листопада 2023 року о 13:00.
У зв'язку з повітряною тривогою, з міркувань безпеки, 02.11.2023 у судовому засіданні було оголошено перерву на 09 листопада о 14:00.
Розгляд справи у судовому засіданні 09 листопада 2023 року не відбувся у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.
Ухвалою суду від 04.06.2025 розгляд заяви було призначено на 12.06.2025 о 16:00.
10.06.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 - Кизенка Д.О. надійшли письмові пояснення, сформовані в системі "Електронний суд" 09.06.2025 (вх. №8671/25), в яких просить застосувати наслідки спливу строків позовної давності та відмовити у повному обсязі в задоволенні заяви ліквідатора (з урахуванням нової редакції) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його засновника та керівника.
12.06.2025 від ліквідатора банкрута до суду надійшла заява, сформована в системі "Електронний суд" №01-34/06-06 від 12.06.2025 (вх. №8852/25), в якій арбітражний керуючий просить провести судове засідання, призначене на 12.06.2025 о 16:00, за її відсутності.
У судовому засіданні 12.06.2025 був присутній представник ОСОБА_1 в режимі відеоконференції.
Ліквідатор та інші представники учасників справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, проте про причини неявки суд не повідомили. Водночас, явка вказаних осіб обов'язковою судом не визнавалась, а тому враховуючи положення ст. 42 ГПК України, суд визнав за можливе провести судове засідання за їх відсутності.
Представник ОСОБА_1 проти задоволення заяви ліквідатора заперечує, просить суд у її задоволенні відмовити.
У судовому засіданні 12.06.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши матеріали заяви, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 15.03.2021 ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ткаченко Олену Павлівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1819 від 12.07.2017).
Ліквідатор звернувся до господарського суду в межах даної справи із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його засновника та керівника, в якій, з урахуванням поданих уточнень, просить суд:
1)покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ" на осіб, що були: засновником ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце перебування та дата і місце народження невідомі; керівником, бухгалтером, підписантом ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце перебування та дата народження і місце народження невідомі); засновником і керівником ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце перебування та дата народження і місце народження невідомі);
2) Стягнути з винних осіб на користь ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ" (ідентифікаційний код 37017989, 54001, м.Миколаїв, вул. Шевченка, 59а) солідарно 1935243,34 грн. (один мільйон дев'ятсот тридцять п'ять тисяч двісті сорок три гривні 34 копійки) з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце перебування та дата і місце народження невідомі) 645081,11 грн.; ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце перебування та дата народження і місце народження невідомі); ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце перебування та дата народження і місце народження невідомі) з метою включення цих коштів до складу ліквідаційної маси і використання лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості.
Ліквідатор обґрунтовує свої вимоги наступним: ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ" вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин з ТОВ "Укройлпродукт" за період з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року, за результатами якої було складено Акт перевірки від 18 травня 2015 року, в якому зроблено висновок про порушення вимог п.п. 198.3, 198.6, 198, 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України, п.п. 2.4, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, що привело до заниження податку на додану вартість за жовтень 2014 року на суму 1145452,00 грн.
На підставі даного Акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві було прийняте податкове повідомлення - рішення від 23 червня 2015 року №0003682202 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1145452,00 грн за основним платежем і у розмірі 572726,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування ППР від 23.06.2015 за №0003682202. Постановою суду від 20.11.2015 у позові було відмовлено. До Київського адміністративного суду було подано апеляційну скаргу про скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2015, яку залишено без задоволення з таких підстав:
Між ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ" та ТОВ "Укройлпродукт" було укладено договір №УП-21 від 21 жовтня 2014 року на поставку товару - нафтопродуктів. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю. Надані ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ" документи не дали можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності, а лише фіксують господарські операції з визначеними контрагентами.
Крім того, відсутність будь-яких бухгалтерських документів підтверджується відповіддю Головного управління статистики у Миколаївській області про не звітування ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ" до органів статистики з моменту включення його до ЄДР у частині Миколаївської області 25.10.2018.
Відсутність первинних та будь-яких бухгалтерських документів не дало можливості ліквідатору здійснити аналіз фінансового та господарського стану боржника.
На запит ліквідатора щодо надання інформації та копій документів по ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ" від Головного управління ДПС у м. Києві було отримано листа за №59980/6/ 26-15-04-18-17 від 14.06.2021, в якому повідомлялось, що облікова справа з наявними матеріалами контрольно-перевірочної роботи по ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ" була направлена до ГУ ДФС у Миколаївській області листом Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 22.01.2019 №4305/7/26-15-03-14.
Отже, до 25.10.2018 ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ" було зареєстровано в місті Києві, а 25.10.2018 було змінено місцезнаходження платника на адресу Головного управління ДФС у Миколаївській області, куди було передано облікову справу по ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ" листом Головного управління ДФС у м. Києві від 22.01.2019 №4305/7/26-15-03-14, але листом ГУ ДПС у Миколаївській області за №16973/6/14-29-07-12-07 від 03.08.2021 повідомлено, що відповідно опису справи не передавались акти камеральних перевірок, зокрема повідомлень-рішень форми "Ш" від 07.07.2016 №0048641201 та 0048651201.
Від ГУ ДПС у Миколаївській області на запит ліквідатора надійшов лист за №9519/6/14-29-12-01-09 від 17.05.2021, у додатку до якого надано інформацію стосовно розрахункових рахунків боржника, з якої вбачається, що всі рахунки боржника були відкриті у м. Києві, тобто коли здійснювалась господарська діяльність керівниками, які були керівниками на той час.
У витягу з ЄДР на безкоштовний запит ліквідатора зазначено, що ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ" зареєстровано в реєстрі 03.03.2010 за номером запису 1065102000013163 за місцезнаходженням Україна, 54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Шевченка, будинок 59А, дане місцезнаходження зареєстроване в ЄДР 25.10.2018, а відповідно до Інформаційної довідки за №335540648 від 13.06.2023 дані нежитлові приміщення підвалу належать ТОВ "САНІТІ".
Також у витягу було зазначено засновника, який і був керівником, ОСОБА_4 , країна громадянства: Азербайджан, місцезнаходження: Азербайджан, місто Баку, вул. Гайдар Алієва, буд. 45, але це відбувалось після того, як ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ" було відмовлено в задоволенні апеляційної скарги.
Відповідно до інформації Опендатабот кінцевих бенефіціарів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було вилучено з ЄДР у 2018 році разом зі зміною місцезнаходження боржника. Листом ГУ ДПС у Миколаївській області за №5050/6/14-29-12-01-03 від 14.03.2023 надані реєстраційні дані фізичних осіб-платників податків по громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .
Ліквідатором отримано платний витяг з ЄДР 17.09.2023 з кодом доступу 18595791303, відповідно до якого Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань знаходиться у стані формування. Інформація про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрованих до 01.07.2004 та не включених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отримується в органі виконавчої влади, в якому проводилась державна реєстрація. При цьому, ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ" було зареєстровано у 2010 році.
Ліквідатором отримано Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна Р101875 від 08.06.2021, в якому зареєстроване публічне обтяження за типом податкова застава за №16163173 від 24.02.2017 за актом опису майна №28/26-52-17-24 від 05.09.2016.
На запит ліквідатора було отримано від РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області лист-відповідь за №31/14-1677 від 28.05.2021, що згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів за ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ" в період з 15.06.2012 по 06.04.2016 був зареєстрований транспортний засіб марки PEGOT, моделі 3008, 2008 року випуску, з номером кузову НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 , а інформації про зняття з обліку не надано.
На запит ліквідатора від РСЦ ГСЦ МВС у місті Києві надійшов лист - відповідь за №31/26-6107 від 02.06.2021, що згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів на реєстраційному обліку за ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ" перебував один транспортний засіб марки PEGOT, моделі 3008, 2008 року випуску, з номером кузову НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 , дата реєстрації 15.06.2012, 06.6.2016 в ТСЦ №8046 РСЦ МВС в м. Києві на підставі договору купівлі-продажу №00228/06/8046/2016 від 06.04.2016, укладеному в ТСЦ, зазначений транспортний засіб було перереєстровано на нового власника гр. ОСОБА_5 .
Ліквідатором направлено запит за вих. №01-32/035 від 24.11.2021 до ТСЦ МРЕВ ДАІ №8046 стосовно надання копії договору купівлі-продажу №00228/06/8046/2016 від 06.04.2016, укладеному в ТСЦ. Відповіді не надходило, навіть з будь-якими поясненнями стосовно даного договору.
Ліквідатор зазначає, що реалізація основних засобів підприємства можлива тільки на підставі рішення засновників учасників, власників, тому ОСОБА_2 , як засновник, на момент реалізації безпосередньо був причетним до реалізації основних засобів з метою уникнення від їх примусового стягнення в рахунок погашення податкового боргу.
Таким чином, на думку ліквідатора вказані обставини підтверджують відповідальність керівника та засновників, та є підставою для покладення на них субсидіарної відповідальності.
Ліквідатор вважає, що пояснення відповідача не спростовують вимог заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його засновників та керівника з приводу того, що директор повинен був знати і передбачати можливі наслідки у вигляді субсидіарної відповідальності, як директор і засновник за наявності ознак банкрутства підприємства вжити заходи до визнання підприємства банкрутом в рамках процедури неплатоспроможності, а замість того, фактично продовжив існування підприємства як юридичної особи, незважаючи на неможливість виконання зобов'язань, що не відповідає принципу добросовісності в комерційній практиці. Окрім того, ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства чітко встановлено обов'язок керівника підприємства щодо дій керівника у разі настання загрози неплатоспроможності: "Боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності) та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів."
Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявляти вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників або інших осіб, у тому числі з вини керівника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Отже, підприємство - боржник набуло стану неспроможності саме у зв'язку з бездіяльністю, неефективними та протизаконними діями керівника та засновників. Замість звернення до суду з позовною заявою про неплатоспроможність, підприємство призупинило діяльність саме після перевірки податкового органу в січні місяці 2011 року та припинило звітувати, але, починаючи з 2013 року, три роки поспіль подавало фінансову звітність до органів статистики з показниками збиткової діяльності, не намагаючись навіть спробувати повернути дебіторську заборгованість.
Аналіз фінансово-господарської діяльності боржника було здійснено без первинної документації за період за 2013, 2014, 2015 роки, відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, що затверджені Наказом Міністерства економіки України 19.01.2006 №14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 №1361), в Розділі II "Інформаційно-організаційне забезпечення проведення аналізу" яких основними джерелами інформації для проведення аналізу є довідка про включення до ЄДРПОУ, баланс підприємства (форма 1), звіт про фінансові результати (форма 2) та інші статистичні звіти.
Ухвалою суду від 15.06.2023 відсторонено арбітражного керуючого Ткаченко О.П. від виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ"; призначено ліквідатором у справі про банкрутство ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ" арбітражного керуючого Безабчук Аллу Володимирівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №233 від 20.02.2013).
Призначений ліквідатор підтримує раніше подану заяву та просить суд її задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), яким встановлені умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи та відновлення платоспроможності фізичної особи.
Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 КУзПБ, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; тощо.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 61 КУзПБ одним із повноважень ліквідатора у справі про банкрутство є аналіз фінансового становища банкрута.
Суд зауважує, що можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства наділений виключно ліквідатор банкрута.
З наведеного можна дійти висновку, що виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладено саме на ліквідатора банкрута, що пов'язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень, визначених ст. 61 КУзПБ.
Арбітражний керуючий Ткаченко О.П. набула процесуального статусу ліквідатора у даній справі 25.03.2021 та звернулась до господарського суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на керівника та засновників підприємства-боржника у січні 2022 року.
Таким чином, судом не вбачається наявності правових підстав вважати, що ліквідатором пропущений строк позовної давності для звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на засновників та керівника банкрута.
Стосовно заявлених ліквідатором вимог про покладення субсидіарної відповідальності суд зазначає наступне.
Оскільки положення ч. 2 ст. 61 КУзПБ не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, відтак, саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 61 КУзПБ, у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Аналіз положень абз. 2 ч. 5 ст. 61 КУзПБ дає підстави для висновку, що заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду у разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.
Отже, ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше, ніж після завершення реалізації об'єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.
Частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Частиною другою статті 61 КУзПБ встановлено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Із зазначених норм випливає, що в разі якщо відповідно до законодавства певні треті особи несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства, кредитори банкрута не вправі звертатися з вимогами до таких третіх осіб; натомість останні мають сплатити кошти виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою на користь банкрута. Крім того, відповідно до частини першої статті 619 ЦК України субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність іншої, ніж основний боржник, особи, яка виникає поряд з відповідальністю основного боржника. Кредитор основного боржника може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу (частина друга статті 619 ЦК України). Натомість в абзаці другому частини другої статті 61 КУзПБ термін "субсидіарна відповідальність за зобов'язаннями боржника" використаний в іншому значенні, ніж він використовується у ЦК України, оскільки відповідно до абзаців першого, третього цієї частини з вимогами до третіх осіб звертаються не кредитори, а ліквідатор, а стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси банкрута.
Отже, за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України).
Таку правову позицію закріплено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року (Справа №761/45721/16-ц, провадження №14-122цс20).
У справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії/бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.
Елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення.
Щодо об'єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.
Суб'єкт (суб'єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника
Об'єктивну сторону правопорушення становлять дії/бездіяльність відповідних суб'єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.
Щодо суб'єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб'єкта правопорушення). Однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності. Право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21).
Окрім цього, щодо об'єктивної сторони порушення для покладення на суб'єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, то на відміну від норм Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, в нормах яких законодавець конкретно навів диспозицію кримінального та адміністративного порушення за порушення норм законодавства про банкрутство (зокрема, з доведення до банкрутства, за які особа притягається до кримінальної відповідальності), норми частини п'ятої статті 41 Закону про банкрутство хоча і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб'єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.
Саме аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (Постанова ВС від 10.12.2020 у справі №922/1067/17).
Згідно Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (із змінами), об'єктом аналізу є фінансово-господарський стан підприємств, зокрема фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти їх діяльності. Активами підприємства-боржника є ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому. У зазначених Методичних рекомендаціях доведення до банкрутства визначено як умисне, з корисних мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення уповноваженою особою дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої шкоди державі чи кредитору.
В силу п. 4 Методичних рекомендацій, доведення до банкрутства - це умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неплатоспроможності суб'єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.
Однак, відповідно до наданого суду аналізу фінансового становища боржника у даній справі, останній не містить висновку про виявлені ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, дій з приховування банкрутства підприємства.
Фактично висновок ліквідатора про наявність в діях (бездіяльності) відповідачів вини у скоєнні господарського правопорушення ґрунтується на відчуженні належного боржнику транспортного засобу та тільки на доводах щодо зупинення господарської діяльності і відсутності доказів вжиття керівником та засновником заходів по запобіганню банкрутству підприємства.
Доказів відсутності у боржника інших основних засобів, як і доказів того, що саме ці дії призвели до неплатоспроможності боржника, ліквідатором суду не надано.
За змістом частини 1 статті 215 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у випадках, передбачених законом, за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства передбачена юридична відповідальність, яка покладається на суб'єкта підприємництва-боржника, його засновників (учасників), власника майна, а також інших осіб.
Частиною 3 ст. 215 ГК України визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
Чинним законодавством України передбачені такі види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальна (ст. 219 КК України), адміністративна (ст. 164-15, 166-16, 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та цивільна - субсидіарна як різновид цивільної (ч. 2 ст. 61 КУзПБ), ч. 4 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" тощо).
Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов'язаннями у випадках, передбачених, зокрема, КУзПБ.
Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб'єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов'язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку ч. 2 ст. 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.
Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об'єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб'єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об'єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб'єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб'єктів.
Вказані висновки підтримані Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду у постанові №910/21232/16 від 16.06.2020.
У п. 42-44 постанови Верховного Суду 02.08.2022 у справі №908/314/18 зазначено, що "для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, виходячи з диспозиції частини першої статті 215 ГК України та частини п'ятої статті 41 Закону про банкрутство, та з урахуванням підстав для порушення справи про банкрутство (стаття 1, частина третя статті 10, стаття 11 Закону про банкрутство), необхідна конкретизація об'єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб'єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо Боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб'єктів: 1) вчинення суб'єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/ вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов'язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються; 2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення); 3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.
Така правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15 та від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, та не втратила своєї актуальності із введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства.
Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв'язку відносно порушення, передбаченого частиною 2 статті 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб'єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.
Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб'єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов'язків та повноважень суб'єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин 1 і 3 статті 4 КУзПБ.
У цих висновках cуд звертається до правової позиції, що сформульована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, від 01.06.2021 у справі №904/4855/17, від 15.02.2022 у справі №927/219/20.
Для застосування субсидіарної відповідальності необхідно довести відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ та з урахуванням положень статей 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідковий зв'язок між винними діями/бездіяльністю суб'єкта (суб'єктів) відповідальності й настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності в нього активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів). Обов'язок такого доведення покладається на ліквідатора. Якщо ліквідатором у справі про банкрутство заявлено вимоги про покладення субсидіарної відповідальності на декількох осіб (учасників / засновників, керівників, інших осіб), ліквідатор має врахувати та довести, що особи вважаються такими, які спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов'язаними сукупними діями або діями з єдністю наміру. Солідарний характер відповідальності осіб, які спільно завдали шкоди, пояснюється неподільністю результату їхніх шкідливих діянь і необхідністю створення умов для відновлення порушених прав потерпілого.
У разі невстановлення таких вимог (щодо спільно завданої шкоди) наявність елементів складу цивільного правопорушення стосовно кожного з відповідачів (осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності) та неподільність завданої шкоди стосовно кожної із цих осіб мають бути обов'язково встановлені, зокрема, з метою задоволення заяви потерпілого (у разі її подання) про визначення відповідальності кожної особи в частці відповідно до ступеня її вини. Аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 2 серпня 2022 року у справі №908/314/18
Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об'єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб'єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об'єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно не надає можливості визначити суб'єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб'єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом в постановах, зокрема, №910/21323/16 від 16.06.2020, №927/219/20 від 15.02.2022).
Водночас, з урахуванням положень статей 74, 76, 77 ГПК України, особа, щодо якої подано заяву про покладення субсидіарної відповідальності (засновник, керівник, учасник тощо), повинна надати докази з метою спростування доводів заявника та підтвердження відсутності власної вини у банкрутстві або доведенні до банкрутства боржника.
Згідно з цими правилами суб'єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності. Тобто до суб'єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:
- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов'язання ("фірмами одноденками" тощо);
- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;
- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;
- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;
- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;
- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об'єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження;- використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;
- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.
Наведений перелік прикладів не є вичерпним.
Отже, для ініціювання застосування інституту субсидіарної відповідальності ліквідатору, перед зверненням до суду, необхідно провести детальний аналіз фінансового стану та господарської діяльності банкрута за три роки до дати відкриття провадження у справи про банкрутство та з'ясувати причинно-наслідкові зв'язки між діями засновника (учасника, акціонера, директора, іншого учасника) банкрута і настанням негативних для кредиторів наслідків щодо незадоволення їх кредиторських вимог.
Однак таке звернення ліквідатора боржника має бути аргументованим, містити виклад обставин з наданням підтверджуючих доказів, які свідчать про наявність стверджуваного правопорушення зі сторони особи (осіб) винних за твердженням ліквідатора у доведенні боржника до банкрутства. Доведення до банкрутства для покладення субсидіарної відповідальності має відбуватись на підставі документів та фактичних даних, здобутих у процедурах банкрутства.
Саме на ліквідатора як заявника відповідно до приписів частини другої статті 61 КУзПБ, статей 74, 76, 77 ГПК України покладається обов'язок доведення причинно-наслідкового зв'язку між винними діями чи бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних наслідків для боржника у вигляді неплатоспроможності, відсутності у нього активів для задоволення вимог визнаних судом кредиторів.
Згідно із пунктом 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, а також обставини, викладені у поданій заяві, суд зазначає, що ліквідатором не обґрунтовано належними доказами наявності підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності відповідачів. Ліквідатором не доведено обставин того, що неможливість погашення Боржником вимог кредитора виникла саме внаслідок дій (бездіяльності) відповідачів. В матеріалах заяви та справи про банкрутство відсутні належні документальні докази вчинення керівником підприємства правопорушень та вчинення дій, у тому числі щодо заволодіння майном та грошовими коштами Боржника, прийняття рішень, спрямованих на зменшення активів Боржника, що призвели до банкрутства ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ", а згідно аналізу фінансового становища не виявлені ознаки фіктивного банкрутства, не виявлено ознак дій керівника або когось із зазначених у заяві засновників (вчинених спільно або окремо) з доведення до банкрутства, не виявлено фінансову неспроможність та відсутність ознак дій з приховування банкрутства підприємства, ліквідатором банкрута не надано до суду належних доказів підтвердження елементів/складових об'єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб'єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства, що є підставою для відмови у задоволенні заяви у повному обсязі.
Твердження ліквідатора, викладені у заяві, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними та допустимими документальними доказами, останнім не доведено наявність елементів складу цивільного правопорушення стосовно кожного з відповідачів.
Судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.
У зв'язку з викладеним, правові підстави для задоволення заяви ліквідатора ТОВ "РЕД ОПТІМАЛ" про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його засновника та керівника - відсутні.
Керуючись ст. 2, 60, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 3, 12, 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕД ОПТІМАЛ" №01-32/036 від 28.01.2022 (вх. №1544/22 від 01.02.2022) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його засновника та керівника.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Ухвалу підписано 13.06.2025.
Суддя В.С. Адаховська