Ухвала від 09.06.2025 по справі 21-32-2/44-10-2632

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про розгляд вимог кредитора

09 червня 2025 року Справа № 21-32-2/44-10-2632

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Шараєвій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву

кредитора: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; представник ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ) з грошовими вимогами до банкрута у справі

про банкрутство: Кредитної спілки "Україна" (55026, м. Одеса, вул. Маяковського, 7, ідентифікаційний код 23989657)

ліквідатор: арбітражний керуючий Вудуд Г.І. (35000, Рівенська обл., м.Костопіль, вул. Степанська, 113, адреса ел. пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

УСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області розглядається справа №21-32-2/44-10-2632 про банкрутство Кредитної спілки "Україна" на стадії ліквідаційної процедури.

До Господарського суду Миколаївської області від ОСОБА_1 через її представника адвоката Болотіна А.Є. надійшла заява про визнання додаткових кредиторських вимог, сформована в системі "Електронний суд" б/н від 15.04.2025 (вх. №5776/25 від 16.04.2025), у якій заявниця просить суд визнати її грошові вимоги до Кредитної спілки "Україна" в сумі 228142,54 грн та зобов'язати ліквідатора Вудуда Г.І. включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів Кредитної спілки "Україна".

23.04.2025 від ліквідатора банкрута надійшло повідомлення про розгляд заяви про грошові вимоги кредитора до боржника про визнання додаткових кредиторських вимог, сформоване в системі "Електронний суд" б/н від 23.04.2025 (вх. №6097/25 від 23.04.2025), у якому арбітражний керуючий Вудуд Г.І. просить відмовити в задоволенні заяви про грошові вимоги кредитора у повному обсязі.

Ухвалою суду від 30.04.2025 заяву ОСОБА_1 залишено без руху; постановлено заявнику усунути встановлені при поданні заяви недоліки у 5-денний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху шляхом подання до господарського суду письмової заяви про усунення недоліків з дотриманням вимог, передбачених ст. 170 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

07.05.2025 від кредитора, на виконання вимог ухвали суду від 30.04.2025, надійшла заява про усунення недоліків, сформована в системі "Електронний суд" б/н від 06.05.2025 (вх. №6915/25 від 07.05.2025), в якій заявниця просить долучити до матеріалів справи: клопотання про звільнення від сплати судового збору; заяву про визнання грошових вимог в новій редакції; доказ надсилання заяви з додатками на адресу ліквідатора.

Ухвалою суду від 29.05.2025 задоволено клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору (вх. №6917/25 від 07.05.2025); звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до суду заяви про визнання додаткових кредиторських вимог №б/н від 15.04.2025 (вх. №5776/25 від 16.04.2025); прийнято до розгляду вказану заяву та призначено її розгляд у судовому засіданні на 09.06.2025 о 14:00.

30.05.2025 від представника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за відсутності особи, сформована в системі "Електронний суд" 29.05.2025 (вх. №8220/25), в якій адвокат Болотін А.Є. просить розглянути заяву про визнання грошових вимог ОСОБА_1 до Кредитної спілки "Україна" в сумі 232200,21 грн за відсутності заявниці та її представника.

У судове засідання представники учасників справи не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Водночас, явка учасників справи в судове засідання обов'язковою судом не визнавалась, а тому враховуючи положення ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи.

Відповідно до змісту статті 233 ГПК України, 09.06.2025 за результатами розгляду заяви про визнання грошових вимог, судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали суду без її проголошення.

Суд, проаналізувавши матеріали та з'ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, дійшов наступних висновків.

Згідно усталеної практики Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство: - заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 18.04.2019 у справі №914/1126/14, від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18); - завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 18.04.2019 у справі №914/1126/14, від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 20.05.2021 у справі №922/3369/19, від 23.09.2021 у справі №910/866/20, від 20.09.2022 у справі №911/2796/21).

Наведені висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ (відповідно до пункту 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки Кодекс (статті 45-47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

Така позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.12.2021 у справі №905/857/19, від 20.12.2021 у справі №922/1775/19, від 09.06.2022 у справі №910/14927/20.

Верховний Суд зауважує, що заяви з кредиторськими вимогами судам слід розглядати із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

У свою чергу докази відповідно до ст. 76-79 ГПК України повинні бути належними, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2010 порушено провадження у справі №21-32-2/44-10-2632 про банкрутство Кредитної спілки "Україна", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою підготовчого засідання суду від 07.09.2010 введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядника майном боржника; зобов'язано кредитора подати оголошення про порушення справи про банкрутство з метою виявлення усіх кредиторів та можливих санаторів (інвесторів).

Оголошення про порушення провадження по справі про банкрутство Кредитної спілки "Україна" опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" №168 від 11.09.2010.

01.12.2011 до Господарського суду Одеської області від гр. ОСОБА_1 надійшла заява про визнання кредиторських вимог до Кредитної спілки "Україна" в сумі 57453,47 грн (т. 143, а.с. 102-114).

Вказана заява подана до суду з пропуском строку встановленого Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній станом на момент подання заяви кредитора).

Кредиторські вимоги ОСОБА_1 ґрунтувалися на заочному рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 25.05.2011 у справі №2-6549/11, яким задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 , частково стягнувши з Кредитної спілки "Україна" на її користь заборгованість за депозитним договором у розмірі 57453,47 грн, що складають з суми депозитного вкладу у розмірі 46000,00 грн, процентів у розмірі 8568,67 грн та 3% річних у розмірі 2865,80 грн.

Так, заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.05.2011 у справі №2-6549/11, встановлено, що 30.05.2008 року між ОСОБА_1 та Кредитною спілкою "Україна" був укладений договір внеску на депозитний рахунок № НОМЕР_2 у розмірі 46000,00 грн зі сплатою 28% річних за користування внеском, строком на 12 місяців, тобто, строк повернення - 30.05.2009. Строк внеску по депозитному договору закінчився, але спілка не повернула позивачу кошти.

Постановою Господарського суду Одеської області від 18.09.2013 у даній справі Кредитну спілку "Україна" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 у даній справі заяву арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігоровича задоволено, призначено його ліквідатором Кредитної спілки "Україна".

Ухвалою суду від 24.06.2021 визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до Кредитної спілки "Україна" у сумі 57453,47 грн (2-а черга задоволення вимог кредиторів) та зобов'язано ліквідатора Вудуда Г.І. включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів Кредитної спілки "Україна".

16.04.2025 ОСОБА_1 подала до суду заяву про визнання додаткових кредиторських вимог до Кредитної спілки "Україна", в якій, з урахуванням заяви від 06.05.2025, просить визнати додаткові кредиторські вимоги в сумі 232200,21 грн, з якої: 208154,60 грн - інфляційні витрати, нараховані за період з травня 2011 року по травень 2025 року та 24045,41 грн - 3% річних, нарахованих за період з 25 травня 2011 року по 06 травня 2025 року.

Заява мотивована тим, що позичальник (банкрут) своєчасно не повернув суму позики, тому на підставі ч. 2 ст. 625 , ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Ліквідатор банкрута не визнав додаткові грошові вимоги кредитора, оскільки з дня визнання боржника банкрутом, у останнього не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

З 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), яким встановлені умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи та відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратив чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п.п. 4 п. 14 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Кодексу установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, розгляд справи №21-32-2/44-10-2632 про банкрутство Кредитної спілки "Україна" відбувається за правилами, що передбачені КУзПБ.

Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до статті 1 КУзПБ, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.

Відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Грошове зобов'язання (борг) згідно абз. 5 ч. 1 ст. 1 КУзПБ - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Відповідно до норм ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, що діяла станом на порушення провадження у справі про банкрутство Кредитної спілки "Україна", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, що діяла з 19.01.2013, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Отже, усі законодавчі акти, які регулювали процедуру банкрутства починаючи з 2010 року і до моменту звернення заявниці з заявою про додаткові вимоги до банкрута містять норми щодо мораторію на задоволення конкурсних грошових вимог та заборону нарахування будь-яких штрафних санкцій та інших заходів за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань.

Тобто наведені норми встановлюють загальну заборону на нарахування, зокрема, інфляційних, 3% річних, тощо упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому вищевказані нарахування не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

Як вже зазначено судом, ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2010 порушено провадження у справі №21-32-2/44-10-2632 про банкрутство Кредитної спілки "Україна", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Оскільки, кінцевий строк повернення грошових коштів за договором внеску на депозитний рахунок №МЛ-300508П від 30.05.2008 становив - 30.05.2009, тому грошові вимоги кредитора виникли до порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, отже є конкурсними, на які розповсюджується мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно наданих розрахунків, заявницею здійснено нарахування 3% річних та інфляційних витрат за сукупний період з травня 2011 року по травень 2025 року, тобто за період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який був введений ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2010 у справі № 21-32-2/44-10-2632 про банкрутство Кредитної спілки "Україна", що суперечить приписам КУзПБ та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Аналогічні положення містила ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, нарахування 3% річних та інфляційних витрат на конкурсні вимоги після визнання боржника банкрутом не передбачено КУзПБ, як і не передбачалось Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З огляду на що, суд відхиляє додаткові грошові вимоги ОСОБА_1 до Кредитної спілки "Україна" у сумі 232200,21 грн

Керуючись ст. 2, 41, 45, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відхилити додаткові грошові вимоги ОСОБА_1 до Кредитної спілки "Україна" у сумі 232200,21 грн.

2. Копію ухвали надіслати кредитору, ліквідатору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Ухвалу суду підписано 13.06.2025.

Суддя В.С. Адаховська