про розгляд заяви
12 червня 2025 року Справа № 915/1531/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,
при секретарі судового засідання Шараєвій М.В.,
за участю представників
від позивача: Мельников В.І.
від відповідача та третьої особи: не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Миколаївського міського центру зайнятості про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі
за позовом: Миколаївського міського центру зайнятості (54001, м. Миколаїв, вул.Нікольська, 68, ідентифікаційний код 42559710)
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , адреса ел. пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , представник: адвокат Бурлаков М.О., 54055, м.Миколаїв, вул. Чкалова, 60/83)
про: стягнення 75524,19 грн майнової шкоди
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2023 у справі №915/1531/20 задоволено позовні вимоги та стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Миколаївського міського центру зайнятості (54001, м.Миколаїв, вул. Нікольська, 68, ідентифікаційний код 42559710, р/р UA728201720355409142700706115 Держказначейська служба України, м.Київ) 75524,19 грн майнової шкоди, а також 2102,00 грн судового збору.
На виконання вказаного рішення суду 20.02.2023 видано відповідний наказ суду.
27.03.2025 до суду від Миколаївського міського центру зайнятості надійшла заява, сформована в системі "Електронний суд" 27.03.2025 (вх.№4745/25), про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій заявник просить суд змінити спосіб виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2023 у справі №915/1531/20 шляхом перерахування 75524,19 грн майнової шкоди, а також 2102,00 грн судового збору на розрахунковий рахунок Миколаївського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491441, м. Миколаїв, вул. Благовісного Вадима, 68) UA698201720355459000000106112.
В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на те, що відповідно до наказу Міністерства економіки України від 18.10.2022 № 3900 "Про реорганізацію Миколаївського міського центру зайнятості" триває процедура припинення Миколаївського міського центру зайнятості шляхом його приєднання до Миколаївського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491441). Як вказує заявник, станом на сьогодні розрахункові рахунки Миколаївського міського центру зайнятості в органах Держказначейства закрито, у зв'язку з чим кошти, стягнуті з боржника, не зможуть бути перераховані заявнику. Наразі заявник вказує, що передавальний акт з червня 2023 року перебуває на затвердженні у Міністерстві економіки України, що унеможливлює завершення процедури реорганізації у державного реєстратора.
Заявник вказує, що згідно із п.п. 11 п. 9 Положення про Миколаївський міський центр зайнятості (код доступу для перегляду, копіювання та роздрукування Положення про Миколаївський міський центр зайнятості на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України https://usr.minjust.gov.ua/content/get-documents: 74270844015) Миколаївський міський центр зайнятості має право стягувати відповідно до законодавства кошти Фонду. Наказом Миколаївського обласного центру зайнятості №314-к від 15.12.2022 створено Миколаївську філію Миколаївського обласного центру зайнятості та затверджено Положення про Миколаївську філію Миколаївського обласного центру зайнятості. Відповідно до п. 2 Положення про Миколаївську філію Миколаївського обласного центру зайнятості Миколаївська філія Миколаївського обласного центру зайнятості створюється у Миколаївському районі Миколаївської області. Філія виконує функції, покладені на неї Миколаївським обласним центром зайнятості (далі - регіональний центр зайнятості). Разом з тим, нормами п. 6 Положення про Миколаївську філію Миколаївського обласного центру зайнятості передбачено, що Філія не є юридичною особою, не має окремого балансу, окремого рахунку в установах банків. У зв'язку з цим кошти стягуються безпосередньо на розрахунковий рахунок Миколаївського обласного центру зайнятості, який є юридичною особою публічного права та має рахунки в органах Державної казначейської служби України на підставі п. 5 Положення про Миколаївський обласний центр зайнятості.
Відтак, заявник, з метою усунення обставини, що істотно ускладнює виконання рішення, просить суд змінити порядок виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2023 у справі №915/1531/20 шляхом перерахування грошових коштів в сумі 75524,19 грн майнової шкоди, а також 2102,00 грн судового збору на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 Миколаївського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491441, м. Миколаїв, вул. Благовісного Вадима, 68).
Ухвалою суду від 05.06.2025 прийнято вказану заяву Миколаївського міського центру зайнятості до розгляду в судовому засіданні на 12.06.2025 о 15:00.
У судове засідання 12.06.2025 з'явився представник заявника, який підтримав заяву, просить суд її задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце повідомлені належним чином.
Водночас, явка учасників справи в судове засідання обов'язковою судом не визнавалась, а тому, враховуючи положення ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності представників відповідача та третьої особи.
Відповідно до змісту статті 233 ГПК України, 12.06.2025 за результатами розгляду заяви, судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Дослідивши матеріали заяви Миколаївського міського центру зайнятості про зміну способу виконання рішення суду у даній справі та заслухавши пояснення представника позивача (заявника), господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2023 у справі №915/1531/20 задоволено позовні вимоги та стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Миколаївського міського центру зайнятості (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 68, ідентифікаційний код 42559710, р/р UA728201720355409142700706115 Держказначейська служба України, м.Київ) 75524,19 грн майнової шкоди, а також 2102,00 грн судового збору.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Вказані положення кореспондують зі ст. 18 ГПК України.
Як передбачено ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
На виконання вказаного рішення суду 20.02.2023 видано відповідний наказ суду.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Наразі суд зазначає, що в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
З огляду на викладене, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Як вбачається з вищезазначеної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про зміну способу та порядку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
На необхідність встановлення зазначених обставин також вказано у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".
При цьому при вирішенні заяви сторони про встановлення або зміну способу й порядку виконання рішення суду повинно враховуватися те, що задоволення вказаних заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (ч. 10 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 26.12.2003 р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").
Таким чином, в основу судового акту про зміну способу та порядку виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Водночас, позивач, звертаючись до суду із поданою заявою про зміну порядку виконання рішення суду у даній справі, посилається на те, що відповідно до наказу Міністерства економіки України від 18.10.2022 №3900 "Про реорганізацію Миколаївського міського центру зайнятості" триває процедура припинення Миколаївського міського центру зайнятості шляхом його приєднання до Миколаївського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491441). Як вказує заявник, станом на сьогодні розрахункові рахунки Миколаївського міського центру зайнятості в органах Держказначейства закрито, у зв'язку з чим кошти, стягнуті з боржника, не зможуть бути перераховані заявнику. Наразі заявник вказує, що передавальний акт з червня 2023 року перебуває на затвердженні у Міністерстві економіки України, що унеможливлює завершення процедури реорганізації у державного реєстратора.
Наразі суд зауважує, що під способом виконання рішення господарського суду розуміється захід примусового виконання рішення суду, що може бути встановлений і змінений лише судом, виходячи з вимог, заявлених під час судового розгляду, та обставин справи, спрямований на повне та правильне виконання судового рішення для відновлення та захисту порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу стягувача; а під порядком виконання - процедуру виконання встановленого судом способу захисту порушеного або оспорюваного права (законного інтересу), що передбачає строки, черговість, місце, послідовність та інші складові дій боржника та/або третіх осіб щодо виконання рішення суду, а також форму закріплення пов'язаних із такою процедурою прав та обов'язків учасників виконавчого провадження і наслідків їх здійснення.
Як роз'яснено в п. 7.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами та доповненнями), під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Як вказано в постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 №6-1829цс15, поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого статтею 16 ЦК України.
Разом з тим, дослідивши матеріали заяви, суд зазначає, що заявником не надано доказів пред'явлення до примусового виконання виданого судом наказу на виконання судового рішення у даній справі.
Господарський суд зауважує, що необхідною та обов'язковою умовою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є факт існування обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.
Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 №9).
Відтак, спосіб і порядок виконання рішення суду передбачають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій. Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу чи порядку виконання рішення суду не має змінювати суті самого судового рішення.
В даному випадку за наказом суду у даній справі передбачалось стягнення коштів з бюджетної установи - Військової частини НОМЕР_1 на користь Миколаївського міського центру зайнятості.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (зі змінами) (далі - Порядок №845).
Відповідно до п. 2 Порядку №845 у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:
безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;
боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання;
виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження";
стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.
Відповідно до п. 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до п. 4 Порядку №845 органи Казначейства:
1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання у повному обсязі виконавчого документа суду або іншого органу (посадової особи) такий документ повертається до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав з відміткою про його виконання;
2) вживають заходів до виконання виконавчих документів;
3) розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.
Відповідно до п. п. 3 п. 9 Порядку №845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
В силу п. 10 Порядку №845 стягувач має право повторно надсилати органові Казначейства повернутий виконавчий документ у встановлений пунктом 6 цього Порядку строк, перебіг якого починається з дня його повернення.
Відповідно до п. 25 Порядку безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.
Згідно з п. 27 Порядку для здійснення безспірного списання коштів орган Казначейства відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання боржника. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань зазначеного боржника. Одночасно боржник або бюджетна установа, що здійснює централізоване обслуговування боржника, зобов'язані привести у відповідність із такими бюджетними зобов'язаннями інші взяті ним бюджетні зобов'язання.
Відповідно до п. 28 Порядку орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів. З дня визначення кодів класифікації видатків бюджету та рахунків орган Казначейства повідомляє боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, про здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника та не проводить платежі, крім платежів, які визначені у пункті 25 цього Порядку. Визначені коди класифікації видатків бюджету та/або рахунки, за якими проводиться безспірне списання коштів, можуть бути змінені органом Казначейства за обґрунтованою заявою боржника.
Згідно з абз.1 пп. 2 п. 9 та абз. 2 п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, органи казначейства змушені повертати виконавчі документи у разі, якщо боржником зазначено не розпорядника бюджетних коштів.
Як вбачається із матеріалів заяви, на відповідний запит позивача від 25.12.2024 Управління Державної казначейської служби України у м. Миколаєві Миколаївської області листом від 27.12.2024 за №03.01-06-06/1590 повідомило, що позивач не має у вказаному Управлінні відкритих рахунків.
Проте, в рішенні суду у даній справі зазначений рахунок позивача в Держказначействі в м. Києві, а не в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Миколаєві, доказів закриття рахунку, вказаного в рішенні суду, заявник не надав. Більш того обставини, про які вказує позивач щодо його перебування в процесі припинення мали місце ще на момент ухвалення судом рішення у даній справі. Також заявник не надав доказів щодо особи, якій належить рахунок, вказаний в заяві, та в якій установі він відкритий, і що саме на цей рахунок можливе зарахування коштів, стягнутих з відповідача.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/18299/16, зміна способу та порядку виконання рішення можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у порядку і спосіб, які встановлені раніше.
При цьому Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, надані на підтвердження таких обставин, за приписами статті 86 ГПК України. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, виходячи з наведеного, суд вважає, що заявник не навів суду переконливих доводів щодо наявності саме таких виняткових обставин у розумінні ст. 331 ГПК України, зокрема, щодо пред'явлення наказу до виконання та неможливості його виконання за наведених в заяві обставин, які б тягли за собою можливість зміни порядку виконання рішення суду у даній справі.
Враховуючи викладене вище, заява Миколаївського міського центру зайнятості про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення №б/н від 27.03.2025 (вх. №4745/25 від 27.03.2025) у справі №915/1531/20 задоволенню не підлягає.
Водночас слід зауважити, що у разі пред'явлення наказу суду у даній справі до примусового виконання та виникнення обставин неможливості зарахування стягнутих з відповідача коштів заявник не позбавлений права звернутися до суду в подальшому з такою ж заявою в порядку ст. 331 ГПК України із наданням підтверджуючих документів.
Керуючись ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні заяви Миколаївського міського центру зайнятості про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення №б/н від 27.03.2025 (вх. №4745/25 від 27.03.2025) у справі №915/1531/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у строки та у порядку, встановленому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали суду складено та підписано 13.06.2025.
Суддя В.С. Адаховська