10 квітня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1473/24
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від прокуратури - Маковецький Є.В.,
від позивачів:
1) Міністерства оборони України - ОСОБА_1;
2) Військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_2,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 до фізичної особи-підприємця Криворучка Віталія Сергійовича про визнання частково недійсним договору про закупівлю, -
Керівник Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 до фізичної особи-підприємця Криворучка Віталія Сергійовича, в якому просить суд:
- визнати недійсними п. 4.2. укладеного військовою частиною НОМЕР_1 і фізичною особою-підприємцем Криворучком Віталієм Сергійовичем договору від 24.06.2022 №16 та специфікацію до нього про закупівлю товарів за кошти державного бюджету України в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість за ставкою 20%;
- стягнути з фізичної особи-підприємця Криворучка Віталія Сергійовича на користь Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 22094,86 грн., з яких безпідставно сплачені кошти в сумі 17400,00 грн., інфляційні втрати в сумі 3474,95 грн., 3% річних в сумі 1219,91 грн.
В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на порушення відповідачем вимог чинного законодавства при укладенні договору від 24.06.2022 №16 з військовою частиною НОМЕР_1 , та, як наслідок, обов'язку відповідача повернути кошти у сумі 17400,00 грн., безпідставно сплачені як податок на додану вартість за вказаним договором у складі товарів, операції з постачання яких обкладаються ПДВ за нульовою ставкою, а також інфляційних втрат у сумі 3474,95 грн. і 3 % річних у сумі 1219,91 грн.
Як вказує прокурор, після запровадження правового режиму воєнного стану в Україні, між військовою частиною НОМЕР_1 та ФОП Криворучком О.С. укладений договір про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України, а саме договір від 24.06.2022 №16 про закупівлю акумуляторних батарей за кодом ДК 021-2015:31440000-2 -Акумуляторні батареї. Фінансування указаного договору здійснювалося за рахунок коштів Державного бюджету України в межах бюджетної програми 2101020 «Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни».
Прокурор зазначає, що згідно з п. 1.1. договору від 24.06.2022 №16 постачальник зобов'язується передати у власність покупця акумуляторні батареї за ДК 021-2015: 31440000-2 Акумуляторні батареї, кількість, назву та опис яких зазначено в Додатку №1 «Специфікація» до цього договору, а покупець - прийняти та оплатити вказаний товар. Пунктом 4.2. договору від 24.06.2022 №16 визначено, що загальна вартість товару складає 104400,00 грн. з ПДВ. Додатком №1 «Специфікація» до договору від 24.06.2022 №16 визначено кількість та найменування товару, а також його загальну вартість, яка складає 104400,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 17400,00 грн.
За ствердженням прокурора, на виконання договору від 24.06.2022 №16 ФОП Криворучком О.С. здійснено поставку товару з оформленням господарської операції видатковою накладною від 08.07.2022 №26, згідно якої поставлено товар на суму 104400,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 17400,00 грн. Для оплати поставленого товару, ФОП Криворучко О.С. виставив рахунок від 08.07.2022 № 26 на суму 104400,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 17400,00 грн. На виконання умов договору від 24.06.2022 №16 військова частина НОМЕР_1 згідно платіжного доручення від 12.07.2022 №347 перерахувала на користь ФОП Криворучка О.С. оплату за поставлений товар на загальну суму 104400,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 17400,00 грн.
Наразі прокурор стверджує, що вказаний договір та складені на його виконання первинні документи свідчать про включення до вартості постачання товару за цим договором ПДВ за ставкою 20% на загальну суму 17400,00 грн. Зокрема, на виконання договору від 24.06.2022 №16 ФОП Криворучко О.С. здійснив поставку, а військова частина НОМЕР_1 здійснила оплату товару, до вартості якого був включений ПДВ за ставкою 20% на загальну суму 17400,00грн.
Прокурор зауважує, що відповідно до листа Державної податкової служби України від 28.12.2022 № 12537/5/99-00-21-03-02-05, нульова ставка ПДВ відповідно до пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші пально-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, паливний, повітряний та масляні фільтри, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки на колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо) за умови, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб'єктів, які визначені постановою №178. Подібна позиція щодо застосування вказаних положень ПК України та постанови № 178 викладена й у листі Головного управління ДПС у Миколаївській області від 01.09.2023 №7131/5/14-29-04-03-03, наданого на запит прокурора.
Як вказує прокурор, операції, що підлягають оподаткуванню ПДВ за нульовою ставкою, визначено ст. 195 ПК України, згідно з пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 якої за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України у випадках, передбачених законодавством. При цьому пунктом 1 постанови КМУ № 178 (в редакції на дату укладення договору від 24.06.2022 №16) було встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються ПДВ за нульовою ставкою. Згідно з п. 2 постанови № 178 остання набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Прокурор зазначає, що безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 10 Закону України «Про оборону України» є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань. Відповідно до ст. З Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні сили України організаційно складаються з органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин, установ та організацій. Крім того, Міністерство оборони України згідно з вимогами ст. 10 Закону України «Про Збройні Сили України» забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України. Фінансування Збройних Сил України, як визначено ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а отже за рахунок держави.
За ствердженням прокурора, військова частина НОМЕР_1 є одним із структурних підрозділів Міністерства оборони України, що фінансуються за рахунок бюджету, отже збитки, які йому спричиняються, - це безпосередня шкода економічним інтересам держави. Фінансування договору від 24.06.2022 №16 здійснювалося за рахунок коштів Державного бюджету України в межах бюджетної програми 2101020 «Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни».
Відтак, на думку прокурора, до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави за договорами, укладеними Міністерством оборони України і в тому числі військовою частиною НОМЕР_1 оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ у силу пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та відповідно до постанови № 178.
Натомість за ствердженням прокурора, п. 4.2. договору від 24.06.2022 №16 та Специфікація до нього містять положення щодо включення до операцій з постачання товару ПДВ в розмірі 20% на загальну суму 17400,00 грн. Тому прокурор вважає, що вказані положення договору в частині включення до договірної ціни правочину ПДВ в розмірі 20% суперечать пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та постанові № 178.
Прокурор, із посиланням на ст. 217 ЦК України, зазначає, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Указані приписи ЦК України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. За таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини. Відтак прокурор вважає, що у випадку укладання договору від 24.06.2022 №16, можна припустити наявність цього правочину із включенням до його умов щодо ціни ПДВ за нульовою ставкою.
Як вказує прокурор, хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Аналогічні правові висновки щодо застосування ст.ст. 203, 215, 217, 627, 627 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення», пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України в подібних правовідносинах викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20, постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 10.02.2022 у справі №916/707/21 тощо.
На підставі вищевикладеного прокурор вважає, що п. 4.2. договору від 24.06.2022 №16 та специфікація до нього в частині включення ПДВ за ставкою 20% до договірної ціни підлягають визнанню недійсними на підставі ст.ст. 203, 215, 217 ЦК України.
Щодо підстав для стягнення коштів, безпідставно сплачених як ПДВ за господарськими операціями, зумовленими договором від 24.06.2022 №16 прокурор зазначає, що військовою частиною НОМЕР_1 на підставі платіжного документу перераховано на користь ФОП Криворучко В.С. як ПДВ грошові кошти в сумі 17400,00 грн.
Як вказує прокурор, згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави {безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Прокурор, із посланням на правові висновки щодо застосування ст.ст. 203, 215, 217, 627, 627 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення», пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України, які викладені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20, постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 10.02.2022 у справі №916/707/21, про те, що, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку, вважає, що ФОП Криворучко В.С., як одна зі сторін договору від 26.04.2024 №16 набув кошти в сумі 17400,00 грн. за рахунок військової частини НОМЕР_1 не в порядку виконання договірних зобов'язань, що виключає застосування до правовідносин норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими вказаним договором, внаслідок їх перерахування на рахунок Виконавця понад вартість товарів, які було поставлено, тобто на підставі ст. 1212 ЦК України.
Відтак прокурор вважає, що грошові кошти в сумі 17400,00 грн. підлягають стягненню з ФОП Криворучка В.С. на користь військової частини НОМЕР_1 як такі, що безпідставно отримані внаслідок незаконного збагачення згідно зі ст. 1212 ЦК України.
Оте, прокурор стверджує, що враховуючи підстави цього позову, у ФОП Криворучка В.С. на підставі ст. 1212 ЦК України виник обов'язок із повернення військовій частині НОМЕР_1 грошових коштів у сумі 17400,00 грн., а тому це зобов'язання є грошовим. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Як вказує прокурор, з огляду на юридичну природу кондикційних правовідносин, які склалися між ФОП Криворучком В.С. та Міністерством оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 , до них підлягають застосуванню правила ст. 625 ЦК України.
Прокурор, із посиланням на постанову Верховного Суду від 25.08.2021 у справі №904/5814/19, зазначає, підставою для повернення коштів є лише факт їх отримання без достатньої правової підстави, а тому обов'язок з їх повернення виникає на наступний день після такого отримання.
Також прокурор, враховуючи викладені підходи Великої Палати Верховного Суду щодо визначення подібності правовідносин, констатує, що правовідносини у справах №№922/748/19 і 904/5814/19 порівняно з правовідносинами, які склалися між Міністерством оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 та ФОП Криворучком В.С., є подібними за змістовним критерієм, оскільки підстави виникнення кондикційних зобов'язань і їх суб'єктний склад не мають юридичного впливу на строки їх реалізації. На момент укладення договору у відповідача не існувало підстав для отримання від позивача сум ПДВ, а тому й обов'язок з повернення таких коштів виникає у відповідача саме з моменту їх отримання (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 07.08.2024 по справі № 916/2914/23).
Відтак, на думку прокурора, у ФОП Криворучка В.С. обов'язок щодо поновлення порушеного права військової частини НОМЕР_1 шляхом повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 17400,00 грн. за договором від 24.06.2022 №16 як ПДВ за ставкою 20% згідно платіжного доручення від 12.07.2022 №347, виник на наступний день після їх отримання, а саме 13.07.2022. Оскільки такий обов'язок з виконання грошового зобов'язання щодо повернення зазначених коштів виконавцем не виконано, що свідчить про його прострочення, повинні наставати наслідки, зумовлені ч. 2 ст. 625 ЦК України, а отже є підстави для нарахування та стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за період, починаючи з наступного дня після отримання грошових коштів. Тому розмір інфляційних втрат від прострочення виконання кондикційного грошового зобов'язання з повернення 17400,00 грн. становить 3474,95 грн., а розмір 3 % річних - 1219,91 грн.
Щодо представництва прокурором інтересів держави суді заявник зазначає наступне.
Згідно із ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом. Відповідно до ч.3 ст.23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Частиною 3 ст.4, ч.4 ст.53 ГПК України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, зокрема - прокурор. Так, у відповідності до ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. В силу ч.ч. 4, 5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Як вказує прокурор, поняття «інтереси держави» на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3- рп/99, згідно з яким поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Так, п. 3 вказаного Рішення суд в загальному, не пов'язуючи поняття з конкретними нормами, які підлягають тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих за захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Як вказує прокурор, цей позов має на меті комплексний захист інтересів держави, які порушені внаслідок укладання та виконання спірного у частині договору від 24.06.2022 №16. Так, на думку прокурора, обставини вчинення цього правочину та його наслідки для економіки держави вказують на їх невідповідність як правовій природі та меті встановлення податкових пільг в умовах воєнного стану, так і забезпеченню обороноздатності держави. Зазначені обставини та наслідки передбачають розпорядження бюджетними коштами з недотриманням принципів максимальної економії, ефективності та результативності їх витрачання під час дії правового режиму воєнного стану, що не може визнаватися допустимим.
Прокурор зазначає, що Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти Росії», заява №42454/02, п. 35 та рішення від 01.04.2010 у справі «Корольов проти Росії», заява № 5447/03, п. 38).
Як вказує прокурор, статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу. Прагнучи до мирного співіснування з усіма державами, Україна підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності для захисту від агресії. Основи організації оборони та повноваження державних органів з її забезпечення, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни встановлює Закон України «Про оборону України», статтею 3 якого передбачено, що підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами.
Відтак прокурор вважає, що порушені інтереси держави в цьому випадку полягають, насамперед, у належному матеріально-технічному забезпеченні Збройних Сил України з метою захисту суверенітету держави, її територіальної цілісності і недоторканності, зміцнення обороноздатності держави в умовах збройної агресії проти неї.
Також прокурор зазначає, що видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом. Пунктом 6 ч. 1 ст. 7 указаного Кодексу визначено, що бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів. На думку прокурора, практична реалізація вказаного принципу бюджетної системи України під час здійснення видатків бюджету в умовах воєнного стану досягається завдяки комплексу податкових пільг, зокрема й тих, які встановлені пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та Постановою № 178, проте порушення зазначених положень податкового законодавства суб'єктами господарювання нівелює можливість втілення вказаних принципів бюджетної системи України, призводить до неефективного та неекономного використання бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг.
За ствердженням прокурора, за рахунок безпідставно сплачених як ПДВ коштів у сумі 17400,00 грн., що заявлені до стягнення, можна було б придбати ще акумуляторні батареї до автомобільної техніки та техніки спеціального призначення, яка бере участь у відсічі збройної агресії, з метою забезпечення виконання нею завдань із оборони України. Тому пред'явлення позову прокурором у цьому випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в оборонній і бюджетній сферах, оскільки укладання оспорюваного у частині договору від 24.06.2022 №16, разом із безпідставною сплатою коштів у вищевказаній сумі не спрямовано на забезпечення обороноздатності України (а тим паче на її зміцнення) в умовах воєнного стану з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів для цього.
Прокурор зауважує, що на підставі п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», він може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Прокурор зазначає, що безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 10 Закону України «Про оборону України» є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань. Відповідно до ст. З Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні сили України організаційно складаються з органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин, установ та організацій. Військова частина НОМЕР_1 є одним із структурних підрозділів Міністерства оборони України, що фінансуються за рахунок бюджету. Збитки, які йому спричиняються, - це безпосередня шкода економічним інтересам держави. Крім того, фінансування договорів здійснювалося за рахунок коштів бюджетної програми 2101020 «Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни», головним розпорядником якої згідно з додатками 3 до законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» і «Про Державний бюджет України на 2023 рік» є Міністерство оборони України.
Прокурор, із посиланням на ст. 22 Бюджетного кодексу України, вказує, що за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів. Розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, шляхом доведення йому бюджетних асигнувань та надання відповідних коштів бюджету (на безповоротній чи поворотній основі). Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань.
Відтак, на думку прокурора, Міністерство оборони України як головний розпорядник бюджетних коштів та військова частина НОМЕР_1 як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня наділені повноваженнями і як щодо забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України, їх функціонування, постачання їм матеріальних та інших ресурсів, так і щодо управління бюджетними коштами, наданими на відповідні цілі, із забезпеченням їх ефективного та результативного використання.
Також прокурор вказує, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу державної влади, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган, як така сторона, може бути позивачем. Подібна за змістом правова позиція щодо застосування ст. 23 Закону та ст. 53 ГГЖ України викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (п.п. 77-83) та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п. 38), постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 922/708/19 та від 08.12.2020 у справі № 908/1664/19 тощо.
Відтак, прокурор вважає, що саме Міністерство оборони України, як орган, що уповноважений державою на здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів у військових частинах Збройних Сил України, а також військова частина НОМЕР_1 , як сторона оспорюваного правочину, є органами влади, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах.
Разом з тим, прокурор зазначає, що Міністерство оборони України та військова частина НОМЕР_1 як орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснює.
За ствердженням прокурора, Миколаївська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону листом від 18.05.2023 № 5-4-1568 вих-23, проінформувала військову частину НОМЕР_1 про наявність підстав для вжиття заходів щодо захисту інтересів держави у даних правовідносинах, водночас витребувано інформацію щодо вжитих і запланованих заходів на захист інтересів держави від указаних порушень. При цьому з листа військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2023 № 36/912, отриманого у відповідь, не вбачаються наміри органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, на самостійне звернення до суду. Зокрема встановлено, що Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 р., відповідно до висновків якої в діяльності військової частини встановлені порушення вимог Постанови КМУ № 178. Військова частина НОМЕР_2 звернулась з відповідним позовом до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами щодо визнання висновків вказаної ревізії незаконними та їх скасування, разом з тим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 по справі №400/5560/23 у задоволенні позовних вимог військової частини відмовлено.
Прокурор зазначає, що листом від 21.08.2023 № 5-4-2786ВИХ-23 повторно повідомлено військову частину НОМЕР_1 про порушення інтересів держави внаслідок укладання із ФОП Криворучко В.С. договору від 24.06.2022 №16, п.п. 4.2. якого та Специфікацією до нього до складу договірної ціни включено ПДВ в розмірі 20% в сумі 17400,00 грн. що суперечить пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та постанові № 178. Водночас витребувано інформацію щодо вжитих і запланованих заходів на захист інтересів держави від указаних порушень. З листа військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2023 № 36/1404, отриманого у відповідь, не встановлені наміри органів, уповноважених державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, на самостійне звернення до суду.
Відтак, прокурор вважає, що незалежно від причин незвернення до суду Міністерством оборони України та військовою частиною НОМЕР_1 , факт такого незвернення до суду свідчить про те, що вказаний орган державної влади не виконує своїх повноважень щодо захисту інтересів держави. На думку прокурора, враховуючи зміст листа військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2023 № 36/912 та від 28.08.2023 № 36/1404 вбачається, що можливою причиною незвернення військовою частиною НОМЕР_1 до суду з метою захисту інтересів держави є її помилкова позиція щодо відповідності п.п. 4.2. договору від 24.06.2022 №16 та Специфікацій до нього наведеним вимогам податкового законодавства, та наявності підстав для сплати ПДВ за ставкою 20% за операціями зумовленим цим правочином.
На думку прокурора, у цьому випадку з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів (Міністерством оборони України та військовою частиною НОМЕР_1 ), допущено нездійснення такого захисту - не пред'явлено до суду позов про визнання недійсним в частині договору від 24.06.2022 №16 та стягнення з ФОП Криворучка В.С. коштів у сумі 17400,00 грн., безпідставно сплачених як ПДВ, а також інфляційних втрат і 3% річних. Внаслідок нездійснення Міністерством оборони України та військовою частиною НОМЕР_1 захисту, інтереси держави залишаються незахищеними. У зв'язку із цим у прокурора виникло не тільки право, але й обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду цього позову.
Відтак, наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України та військової частини НОМЕР_1 шляхом пред'явлення цього позову обґрунтовується наявним порушенням інтересів держави в оборонній і бюджетній сферах, адже укладання оспорюваних у частині договорів та безпідставна сплата коштів як ПДВ не спрямовані на забезпечення обороноздатності України в умовах воєнного стану з максимальною економією, ефективністю та із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів для цього. Водночас вказаний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме - Міністерство оборони України та військова частина НОМЕР_1 , будучи поінформованим про існування такого порушення, не здійснюють захисту інтересів держави.
Прокурор зауважує, що ним дотримано порядок, передбачений ст. 23 Закону, а саме попередньо, до пред'явлення позову, листом від 21.08.2023 № 5-4-2786ВИХ-23 повідомлено позивачів про прийняття рішення про представництво інтересів держави шляхом пред'явлення до суду цього позову.
Відтак, прокурор вважає, що виходячи із зазначених обставин та враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, підстави для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в особі позивача, який володів відповідною інформацією про порушення вказаних у позовній заяві інтересів держави, є доведеними.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.12.2024 р. вказану позовну заяву керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 (вх. № 14841/24 від 26.11.2024 р.) залишено без руху, оскільки в порушення вимог ст.ст. 53, 162 ГПК України прокурором у позовній заяві не було обґрунтовано належним чином наявність правових підстав для звернення з даним позовом в особі Міністерства оборони України, а також неправильно зазначено код ЄДРПОУ останнього.
10.12.2024 р. від представника прокуратури - Маковецького Є.В. через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. №15586/24), в якій зазначено правильний код ЄДРПОУ позивача - Міністерства оборони України та наведені пояснення щодо правових підстав для звернення з даним позовом в особі Міністерства оборони України з наданням доказів направлення останньому 25.08.2023 на офіційну електронну адресу листа про виявлення порушення законодавства. Так, прокурор зазначив, що 22.08.2023 лист про виявлення порушення законодавства передано представнику військової частини НОМЕР_1 та 25.08.2023 надіслано електронною поштою на офіційну електронну адресу Міністерства оборони України, а тому, позивачі знали про порушення інтересів держави з боку відповідача, мали повноваження щодо їх захисту, проте з позовом до суду з метою захисту порушених інтересів держави так і не звернулись. Як вказує прокурор, сам факт не звернення позивачів до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказані органи не виконують свої повноваження щодо захисту інтересів держави. Вказане, на думку прокурора, доводить бездіяльність позивачів, які тривалий та розумний строк, знаючи про існуючі порушення інтересів держави та маючи повноваження щодо захисту цих інтересів, до суду з відповідним позовом не звернулися, що є підставою для вжиття прокурором представницьких заходів відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Відтак, прокурор вважає, що при зверненні до суду з вказаним позовом прокурором було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та подано позовну заяву до суду в інтересах держави у зв'язку з невжиттям компетентними органами заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цим органам стало відомо про порушення інтересів держави.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.12.2024 р. вказану позовну заяву керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1473/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 16.01.2025 р. о 12:30.
10.01.2025 р. від представника позивача - Міністерства оборони України ОСОБА_1 до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про участь у підготовчому засіданні, яке призначене на 16.01.2025 р. о 12:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 322/25).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2025 р. у справі №915/1473/24 задоволено клопотання представника Міністерства оборони України про участь у підготовчому засіданні суду, яке призначене на 16.01.2025 р. о 12:30 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Під час підготовчого засідання 16.01.2025 представником позивача - Військової частини НОМЕР_1 було повідомлено, що станом на 05.01.2025 р. відповідачем сплачена вся заявлена до стягнення сума заборгованості за позовом в розмірі 22094,86 грн., у т.ч. безпідставно сплачені кошти в сумі 17400,00 грн., інфляційні втрати в сумі 3474,95 грн., 3% річних в сумі 1219,91 грн., про що наявні відповідні докази сплати. Також представник позивача - Військової частини НОМЕР_1 просив надати час для підготовки відповідного клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості з наданням доказів сплати боргу.
Так, у підготовчому засіданні господарського суду 16 січня 2025 року по справі №915/1473/24 за участю прокурора та представників позивачів судом було протокольно оголошено перерву до 03 лютого 2025 року об 11 год. 30 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що повідомлено відповідача згідно з ухвалою суду від 16.01.2025 р. в порядку ст. 120 ГПК України.
31.01.2025 р. від представника позивача - Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли клопотання (вх. № 1542/25) та заява (вх. № 1544/25) про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення коштів, в яких заявник зазначив, що відповідачем 05.12.2024 р. на розрахунковий рахунок військової частини НОМЕР_1 було повернуто кошти в сумі 17400,00 грн., які були ним безпідставно отримані за договором від 24.06.2022 № 16 як ПДВ за ставкою 20%, а також перераховано інфляційні втрати в сумі 3474,95 грн. та 3 % річних в сумі 1219,91 грн.
Так, у підготовчому засіданні господарського суду 03 лютого 2025 року по справі №915/1473/24 за участю прокурора та представників позивачів судом було протокольно оголошено перерву до 20 лютого 2025 року о 13 год. 30 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що повідомлено відповідача згідно з ухвалою суду від 03.02.2025 р. в порядку ст. 120 ГПК України.
17.02.2025 р. від представника позивача - Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 2312/25), згідно з якими позивач вказав, що обставини, які стали підставою для звернення позивача з даним позовом були встановлені в ході ревізії, проведеної Держаудитслужбою, про що складено акт від 16.03.2023 р. №15-14-11/3. Так, за результатами ревізій було виявлено, що військова частина НОМЕР_1 в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 р. №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», протягом березня-листопада 2022 року за шістьма договорами (від 23.03.2022 №4, від 24.06.2022 №16, від 28.06.2022 №17, від 20.07.2022 №19, від 03.10.2022 №23, від 08.11.2022 №27) придбала товари на суму 4845000,00 грн. з ПДВ в розмірі 807500,00 грн., в той час як необхідно було застосувати нульову ставку ПДВ, що призвело до зайвих витрат бюджетних коштів в сумі 807500,00 грн. В підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду копії протоколу роботи комісії військової частини НОМЕР_1 з моніторингу комерційних пропозицій №14 від 22.06.2022, акту приймання-передачі №04 від 08.07.2022, накладної №45 від 11.07.2022, актів закладання військового майна від 30.12.2022 №№ 5, 6, 7, 8, 9, 10.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2025 р. у справі № 915/1473/24 закрито провадження в частині позовних вимог керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 до фізичної особи-підприємця Криворучка Віталія Сергійовича про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 22094,86 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору. Також вказаною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі № 915/1473/24 в частині позову керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 до фізичної особи-підприємця Криворучка Віталія Сергійовича про визнання частково недійсним договору про закупівлю, та справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 10.03.2025 р. о 11:00.
Між тим засідання суду у даній справі 10.03.2025 р. не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ільєвої Л.М.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2025 р. у справі № 915/1473/24 призначено розгляд справи в судовому засіданні на 24 березня 2025 року о 15:30.
Так, у судовому засіданні господарського суду 24 березня 2025 року по справі №915/1473/24 за участю прокурора та представників позивачів судом було протокольно оголошено перерву до 10 квітня 2025 року о 09 год. 40 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що ухвалою суду від 24.03.2025 р. повідомлено відповідача в порядку ст. 120 ГПК України.
09.04.2025 р. від відповідача ФОП Криворучка В.С. до господарського суду поштою надійшла заява від 27.03.2025 р. (вх. № 5422/25), в якій відповідач визнає позовні вимоги за позовом керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 та повідомляє, що 05.12.2024 р. на розрахунковий рахунок військової частини НОМЕР_1 було повернуто кошти в сумі 17400,00 грн., які були отримані за договором від 24.06.2022 № 16, як ПДВ за ставкою 20%, а також перераховано інфляційні втрати в сумі 3474,95 грн. та 3% річних в сумі 1219,91 грн. Наразі відповідач просить справу № 915/1473/24 розглядати без його присутності, оскільки немає можливості з'явитись в судове засідання, призначене на 10.04.2025 р.
В судове засідання 10.04.2025 р. представник відповідача не з'явився.
Під час розгляду справи по суті 10.04.2025 року прокурор та представники позивачів підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та враховуючи заяву відповідача від 27.03.2025 р. (вх. № 5422/25 від 09.04.2025 р.), суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
До того ж згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
При цьому слід зазначити, що визнання відповідачем позову у даному випадку не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.
Заслухавши пояснення прокурора та представників позивачів, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, враховуючи визнання відповідачем позову, господарський суд дійшов наступних висновків.
24.06.2022 р. між військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та фізичною особою - підприємцем Криворучко Віталієм Сергійовичем (виконавець) укладено договір № 16, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується поставити та передати у власність замовника акумуляторні батерії, код ДК 021:2015: 31440000-2 "Акумуляторні батареї" (продукція), кількість, назву та опис якої зазначено в Специфікації (Додаток 1 до дійсного договору), а замовник прийняти та оплатити вказану продукцію.
Згідно з п. 4.1 платником за цим договором є замовник - військова частина НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 4.2 договору загальна вартість продукції договірна та становить 104400,00 грн. з ПДВ.
Пунктом 4.5 договору визначено, що розрахунок за продукцію здійснюється лише після її фактичного отримання замовником на підставі належним чином оформлених видаткової накладної та рахунків-фактур виконавця.
Згідно з п. 4.6 договору оплата здійснюється замовником упродовж 10 банківських днів з дня поставки продукції в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця, зазначений в договорі або в рахунку-фактурі. Днем поставки вважається день підписання обома сторонами видаткової накладної та акту приймання-передачі.
Згідно з п. 9.1 договору останній вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до 01.12.2022 р., але до повного виконання зобов'язань сторонами.
Додатком № 1 до договору № 16 від 24.06.2022 р. є специфікація, в якій сторонами погоджено продукцію - акумулятор Bosh 0092T50770 у кількості 12 штук, ціна за одиницю - 7250,00 грн., загальна сума 104400,00 грн. (у т.ч. ПДВ 17400,00 грн.).
Так, судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору поставки № 16 від 24.06.2022 р. відповідачем - фізичною особою- підприємцем Криворучко В.С. було здійснено поставку обумовленої договором продукції на адресу, погоджену в договорі, що підтверджується видатковою накладною від 08.07.2022 р. № 26 на загальну суму 104400,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 17400,00 грн.).
При цьому на виконання умов договору військовою частиною НОМЕР_1 було сплачено фізичній особі-підприємцю Криворучко В.С. вартість поставленої продукції, що підтверджується платіжною інструкцією № 347 від 12.07.2022 р. на суму 104400,00 грн. із призначення платежу: "2101020;2260; Опл. за акумул. Bosh 0092T50770 для ав. тех. спец. приз.; в.н. № 26; Рах. № 26-08.07.22 р. Дог. № 16-24.06.22 р. ПДВ - 17400,00".
При цьому з урахуванням поставки фізичною особою-підприємцем Криворучко В.С. продукції та проведення розрахунків за нього військовою частиною НОМЕР_1 договір № 16 від 24.06.2022 р. вважається таким, що повністю виконаний сторонами.
Однак, під час проведення Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 було виявлено, що при укладанні з фізичною особою-підприємцем Криворучком Віталієм Сергійовичем договору №16 від 24.06.2022 не були застосовані норми постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (далі Постанова №178) та пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо застосування нульової ставки ПДВ, про що свідчить складений акт ревізії від 16.03.2023 року №15-14-11/3.
Не погодившись із зазначеним виявленим порушенням як таким, що є необґрунтованим, військова частина НОМЕР_1 подала до Держаудитслужби заперечення до акту (вих. №36/447 від 17.03.2023 року), в яких було обґрунтовано неправомірність застосування Держаудитслужбою до укладених військовою частиною договорів вимог постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».
Листом від 03.04.2023 року №151408-14/660 Держаудитслужбою направлено до військової частини висновки, згідно яких заперечення військової частини не прийнято. Також у висновках роз'яснено, що згідно п.п. г п.п.195.1.2 пункту 195.1 ст.195 Податкового кодексу України, порядок оподаткування операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту регламентований вимогами п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» та повинен здійснюватися за нульовою ставкою ПДВ.
Надалі, Держаудитслужбою за вих.№151408-14/705-2023 від 06.04.2023 року, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8, п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», п. 46 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 року №550, п.п. 16 п. 6 та п.7 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 року №43 пред'явлено військовій частині НОМЕР_1 обов'язкову до виконання вимогу щодо усунення порушень законодавства (далі за текстом - вимога). В описовій частині вимоги, з посиланням на встановлені актом ревізії обставини, зазначено що в порушення вимог п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», протягом березня-листопада 2022 року за шістьма договорами (від 23.03.2022 №4, від 24.06.2022 №16, від 28.06.2022 №17, від 20.07.2022 №19, від 03.10.2022 №23, від 08.11.2022 №27) придбала товари на суму 4845000,00 гривень з ПДВ в розмірі 807500,00 гривень, в той час як необхідно було застосувати нульову ставку ПДВ, що призвело до зайвих витрат бюджетних коштів в сумі 807500,00 гривень. В п.1 резолютивної частини вимоги Держаудитслужба вказала про необхідність забезпечення відшкодування відповідно до норм статті 1212 Цивільного кодексу України на користь військової частини НОМЕР_1 зайвих витрат, заподіяних внаслідок укладання договорів із завищеною вартістю на суму ПДВ - 807,5 тис. грн.
Не погоджуючись з вищевказаним порушенням, яке зазначено в описовій частині вимоги, військова частина НОМЕР_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із відповідним позовом щодо скасування в цій частині вимоги Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області невірно трактуються норми Постанови №178, військова частина звернулась із позовною заявою щодо скасування вимоги Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області. За результатами судового розгляду вказаного спору рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 по справі №400/5560/23, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024, в задоволенні позову військової частини НОМЕР_1 відмовлено.
Водночас, на переконання керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, операція з постачання акумуляторних батарей за договором № 16 від 24.06.2022 звільняється від оподаткування, що свідчить про безпідставне включення до ціни, зазначеної в п. 4.2 договору, суми податку на додану вартість, чим порушено підпункт 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Про виявлені порушення вимог податкового законодавства Миколаївською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону проінформовано військову частину НОМЕР_1 ради листом від 18.05.2023 за № 5-4-1568ВИХ-23.
Листом від 31.05.2023 за № 2675-23 військова частина НОМЕР_1 повідомлено Миколаївську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону про те, що в 2023 році управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 р., відповідно до висновків якої в діяльності військової частини встановлені порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 р. № 178.
Листом від 21.08.2023 № 5-4-2786ВИХ-23 Миколаївська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону повідомила Міністерство оборони України та військову частину НОМЕР_1 про те, що прокуратура подає позовну заяву в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та військової частини НОМЕР_1 до ФОП Криворучка В.С. про визнання недійсним пункту 4.2 договору в частині включення ПДВ та стягнення безпідставно включеного ПДВ в розмірі 17400,00 грн.
Вказані обставини щодо порушення норм чинного законодавства при укладенні спірного договору, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави і є підставою для їх захисту у судовому порядку, що стало підставою для звернення прокурора до суду із заявленим позовом.
Наразі слід зазначити, що з урахуванням спірних правовідносин та викладених у позові підстав представництва прокурором інтересів держави в суді, на думку суду, наданими прокурором доказами підтверджено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави у спірних правовідносинах в особі позивачів.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 цього Кодексу.
Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які с обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ч.ч. 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Податкового кодексу України цей кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У підпункті 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.
Згідно з підпунктами "а" і "б" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на, додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Пунктами 30.1 - 30.4, 30.9 ст. 30 Податкового кодексу України унормовано, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Згідно з пп. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб'єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель:
- прокату плоского з інших легованих сталей завширшки 600 мм або більше, що класифікується у товарній підкатегорії 7225 40 60 00 згідно з УКТ ЗЕД;
- скла безпечного, включаючи скло зміцнене (загартоване) або багатошарове, що класифікується у товарній позиції 7007 згідно з УКТ ЗЕД;
- оптичних приладів для слідкування, що класифікуються у товарних підкатегоріях 9013 10 90 00, 9005 10 00 00, 9005 80 00 00 згідно з УКТ ЗЕД;
- апаратури для передачі та приймання голосу, зображень та іншої інформації, включаючи апаратуру для комунікації в мережі дротового або бездротового зв'язку, апаратури прослуховування направленої дії, радіостанцій ультракороткохвильового і короткохвильового діапазону військового призначення, розвідувально-сигнальної апаратури, їх частин і приладдя, що класифікуються у товарній підпозиції 8517 69 та у товарних підкатегоріях 8525 60 00 00, 8529 90 20 00, 8524 11 00 90, 8524 12 00 90, 8524 19 00 90, 8524 91 00 90, 8524 92 00 90, 8524 99 00 90 згідно з УКТ ЗЕД;
- безпілотних літальних апаратів без озброєння та їх частин, що класифікуються у товарних позиціях 8806, 8807 згідно з УКТ ЗЕД;
- метеостанцій, що класифікуються у товарній підкатегорії 9015 80 20 00 згідно з УКТ ЗЕД;
- тепловізійні біноклі, монокуляри та бінокуляри, прилади нічного бачення (біноклі та монокуляри), що класифікуються у товарних підкатегоріях 8525 89 00 10, 8525 89 00 90 згідно з УКТ ЗЕД;
- далекоміри, що класифікуються у товарній позиції 9015 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД;
- радіоелектронні засоби виявлення та протидії безпілотним літальним апаратам, що класифікуються у товарній позиції 8543 згідно з УКТ ЗЕД, у тому числі антидронові рушниці;
- радіолокаційних приладів, що класифікуються у товарній підкатегорії 8526 10 00 90 згідно з УКТ ЗЕД;
- броньованих автомобілів, що класифікуються за кодами 8702 10 19 90, 8702 90 11 00, 8703, 8705 90 80 90, 8710 00 00 00 згідно з УКТ ЗЕД.
У разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпунктів 4 і 5 цього пункту (в частині постачання товарів за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель), положення пункту 198.5 статті 198 та статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.
Тобто, наведеною правовою нормою чітко визначено перелік суб'єктів (отримувачів), товарів, операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України яких тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Таким чином, із зазначених вище положень Податкового кодексу України вбачається, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товару - акумуляторних батарей як частини устаткування для забезпечення, в т.ч. потреб Міністерства оборони України, Збройних Сил України, підрозділів територіальної оборони та інших військових формувань, які здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, відносяться до операцій, що звільнені від оподаткування ПДВ.
При цьому суд зауважує, що п.п. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України визначено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб'єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель.
Також постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 р. № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» визначено, що з метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації та відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", операції з постачання товарів (запасних частин, акумуляторних батарей, автомобільних шин, охолоджуючих рідин, комплектуючих, додаткового обладнання тощо), визначених нормативними та технічними документами, для транспортних засобів (зокрема спеціальних, спеціалізованих транспортних засобів), а також пально-мастильних матеріалів Збройним Силам, Національній гвардії, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, іншим утвореним відповідно до законів військовим формуванням, їх з'єднанням, військовим частинам, підрозділам, розвідувальним органам, Міністерству оборони, Державній прикордонній службі, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Міністерству внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі з надзвичайних ситуацій, Управлінню державної охорони, закладам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення національної безпеки та оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Так, в п. 1.1 оспорюваного договору № 16 від 24.06.2022 сторонами передбачено, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовника акумуляторні батареї, а замовник військова частина НОМЕР_1 зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, що визначено цим договором.
Відтак, сторони у вказаному договорі № 16 від 24.06.2022 погодили, що продукція - акумуляторні батареї поставляється для військової частини НОМЕР_1 .
При цьому із матеріалів справи вбачається, що Миколаївська обласна спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону зверталась за роз'ясненням до Головного управління ДПС України в Миколаївській області листом від 21.08.2023 р. за вих. № 5-4-277ВИХ-23 із запитом про надання інформації, чи поширюються вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 р. № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» на операції з постачання ФОП Криворучко В.С. акумуляторів для потреб військової частини НОМЕР_1 за договором № 16 від 24.06.2022 р. про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України.
У відповідь на вказаний запит прокурора ГУ ДПС України в Миколаївській області листом від 01.09.2023 за вих. № 7133/5/14-29-04-03-03 повідомлено, що нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови № 178 застосовується як для операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, акумуляторні батареї для автомобілів, автомобільні шини, колісні диски, комплектуючі, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо), при умові, що такі операції з постачання здійснюються категорії суб'єктів, що визначені Постановою № 178. Таким чином, якщо ФОП Криворучко В.С. здійснив постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, зокрема акумуляторних батарей для автомобілів, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави отримувачам, визначеним Постановою № 178, то на операції з постачання таких товарів поширюються норми підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу щодо застосування нульової ставки з податку на додану вартість.
З огляду на зазначене вище господарський суд зазначає, що ГУ ДПС України в Миколаївській області зазначила, що операції з постачання товару будуть звільнятися від оподаткування ПДВ згідно з п.п. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категорії суб'єктів, що визначені Постановою № 178.
Як зазначено судом вище, в оспорюваному договорі № 16 від 24.06.2022 сторони передбачили, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовника акумуляторні батареї.
Так, Закон України "Про оборону України" встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони.
Статтею 1 даного Закону визначено, що оборона України - система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних,інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту; військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 10 Закону України «Про оборону України» є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні сили України організаційно складаються з органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин, установ та організацій.
Крім того, Міністерство оборони України згідно з вимогами ст. 10 Закону України «Про Збройні Сили України» забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України.
Фінансування Збройних Сил України, як визначено ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а отже за рахунок держави.
Військова частина НОМЕР_1 є одним із структурних підрозділів Міністерства оборони України, що фінансуються за рахунок бюджету. Збитки, які йому спричиняються, - це безпосередня шкода економічним інтересам держави.
Фінансування договору від 24.06.2022 №16 здійснювалося за рахунок коштів Державного бюджету України в межах бюджетної програми 2101020 «Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни».
Вказані норми законодавства свідчать про те, що позивач - військова частина НОМЕР_1 відноситься до суб'єктів, передбачених постановою № 178, у зв'язку із чим у період воєнного стану при придбанні акумуляторних батарей користується пільгами щодо сплати ПДВ.
Положеннями п. 29 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборонні закупівлі" визначено, що товарами оборонного призначення є озброєння, військова та спеціальна техніка, зброя і боєприпаси, спеціальні комплектувальні вироби для їх виготовлення та експлуатації, матеріали та обладнання, спеціально призначені для їх розроблення, виготовлення або використання, спеціальні технічні засоби, технічні засоби розвідки, засоби технічного та криптографічного захисту інформації, засоби спеціального зв'язку, космічна техніка військового та подвійного призначення, засоби індивідуального захисту (бронежилети всіх класів захисту, протиударні, кулезахисні шоломи, комплекти протиударного захисту тощо), спеціальні засоби (кайданки, кийки, засоби, споряджені речовинами сльозогінної, світлошумової дії тощо), спеціальні (спеціалізовані) транспортні засоби; комп'ютерна, оптична, вимірювальна та інша техніка; спеціальний формений одяг, необхідний для виконання завдань правоохоронними органами, структурними підрозділами органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, військовими формуваннями зправоохоронними функціями, товари подвійного використання для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, розвитку обороноздатності держави та системи національної стійкості, а також будь-які інші товари, які закуповуються державними замовниками, визначеними згідно з пунктом 10 частини першої цієї статті, для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони.
Державним органом контролю у сфері оподаткування зазначено, що норми ПК України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастоеування звільнення від оподаткування податком на додану вартість, оскільки застосування встановленої діючим законодавством норми Закону є обов'язком, а не правом платника податку.
Отже, зважаючи на вищевикладені обставини, операція з постачання акумуляторних батарей для військової частини НОМЕР_1 за договором № 16 від 24.06.2022 р. звільняється від оподаткування, що свідчить про безпідставне включення до ціни, зазначеної в п. 4.2 договору, суми податку на додану вартість, чим порушено положення підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, а сплачені кошти у сумі 17400,00 грн. були безпідставно отримані фізичною особою - підприємцем Криворучко В.С.
Слід зазначити, що отримані відповідачем кошти були повернуті ним військовій частині НОМЕР_1 разом зі сплатою річних та інфляційних втрат, нарахованих за час їх безпідставного користування.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч, 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Разом з цим, у застосуванні наведених положень статей ЦК України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.03.2018 по справі № 910/22319/16).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, приписи ст. 217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.
Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Вказаний правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20.
Так, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду від 08.04.2021 у справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).
Згідно з правовим висновком об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.
Зокрема, зміст оспорюваного правочину у цій частині суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що в силу вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним у частині включення суми ПДВ до вартості товару.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, господарський суд доходить висновку, що визначення сторонами у п. 4.2 договору про закупівлю товару № 16 від 24.06.2022 року та специфікації до нього ціни товару з урахуванням ПДВ у розмірі 17400,00 грн. здійснено в порушення пп. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, що свідчить про недодержання при укладенні пункту договору встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України вимог, а тому є підставою для визнання договору недійсним у частині включення суми ПДВ до вартості товару.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи наявні докази в сукупності, суд вважає, що позовні керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 до фізичної особи-підприємця Криворучка Віталія Сергійовича про визнання частково недійсним договору про закупівлю підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що рішення суду відбулось на користь позивача, від імені якого прокурором пред'явлено позов в інтересах держави, у відповідності зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені прокуратурою під час звернення до суду з даним позовом в розмірі 6056,00 грн., покладаються на відповідача з урахуванням заявлених вимог на день відкриття провадження у справі про стягнення коштів, оскільки сплата відповідачем стягуваної суми відбулась після подання прокурором заявленого позову, і провадження у справі в частині вимог про стягнення коштів було закрито за відсутності предмета спору у зв'язку зі сплатою відповідачем стягуваної суми коштів. Так, у випадку закриття провадження у справі внаслідок задоволення відповідачем вимог позивача після пред'явлення позову, тобто коли предмет спору відсутній, обов'язок відшкодування судових витрат, зокрема, витрат по сплаті судового збору, покладено законодавцем в ч. 3 ст. 130 ГПК України на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 до фізичної особи-підприємця Криворучка Віталія Сергійовича про визнання частково недійсним договору про закупівлю задовольнити.
2. Визнати недійсними п.п. 4.2 договору від 24.06.2022 № 16 та специфікацію до нього про закупівлю товарів за кошти державного бюджету України, який укладено між військовою частиною НОМЕР_1 та фізичною особою - підприємцем Криворучком Віталієм Сергійовичем, у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість за ставкою 20%.
3. СТЯГНУТИ з фізичної особи-підприємця Криворучка Віталія Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (65012, м. Одеса, вул. Пирогівська, 11, код ЄДРПОУ 38296363, р/р UA208201720343170001000082762 в ГУДКСУ в Одеській області) витрати по сплаті судового збору в розмірі 6056/шість тисяч п'ятдесят шість/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 13.06.2025 року, з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості.
Суддя Л.М. Ільєва