ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.06.2025Справа № 910/2010/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М-ЛИТ»
до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню та визнання дій неправомірними,
Представники учасників справи:
від позивача: Кононович О.М.,
від відповідача: Пономарь С.Г.,
від третьої особи: Кашуба К.Е.
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «М-ЛИТ» до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання гарантії виконання від 08.03.2024 № G0324/4265, виданої Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» такою, що не підлягає виконанню, а дії Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» по виконанню вимоги (в порядку ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України) від 29.01.2025 № ЦЗВ-20/610 про сплату АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» повної (гарантованої) суми в розмірі 487 907,61 грн з підстав невідповідності формі представлення - неправомірними.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно було виконано гарантію від 08.03.2024 № G0324/4265, без належної перевірки поданої бенефіціаром вимоги про сплату коштів за гарантією на відповідність формі її представлення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
28.02.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, у якій позивач просив відкрити провадження у справі та розглянути її у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 відкрито провадження у справі № 910/2010/25, вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк - сім днів з дня вручення даної ухвали для подання заяви із заперечення щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов. Позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив, відповідачу - строк для подання заперечень.
12.03.2025 до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, у якій останній заперечив щодо розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження через її складність та особливість предмета доказування.
13.03.2025 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 справу № 910/2010/25 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 14.04.2025.
18.03.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому заявлено клопотання про залучення в якості третьої особи Акціонерного товариства «Українська залізниця».
21.03.2025 до суду від відповідача надійшла заява про участь у призначеному на 14.04.2025 та у всіх наступних судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 вищевказану заяву представника відповідача задоволено, вирішено забезпечити участь останнього у судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
31.03.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про участь у призначеному на 14.04.2025 підготовчому засіданні та у всіх наступних судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 вищевказану заяву представника позивача задоволено, вирішено забезпечити участь останнього у судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
В підготовче засідання 14.04.2025 з'явилися представники сторін.
Представник відповідача в підготовчому засіданні 14.04.2025 підтримав викладене у відзиві на позовну заяву клопотання про залучення третьої особи, просив його задовольнити. Представник позивача заперечував щодо задоволення вказаного клопотання.
За результатами розгляду вказаного клопотання суд постановив ухвалу від 14.04.2025, якою залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вулиця Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815), зобов'язавши позивача направити копію позовної заяви з доданими до неї документами на адресу третьої особи, докази чого надати суду. Зобов'язано відповідача направити на адресу Акціонерного товариства «Українська залізниця» відзив на позовну заяву, докази чого надати до суду. Встановлено третій особі строк для надання до суду письмових пояснень по суті позовних вимог, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 12.05.2025.
15.04.2025 до суду від представника відповідача надійшли докази направлення третій особі відзиву на позовну заяву; від позивача надійшли докази направлення копії позовної заяви третій особі.
02.05.2025 до суду від третьої особи надійшли пояснення по справі, які містили вимогу про продовження процесуального строку на подання вказаних пояснень.
09.05.2025 до суду від позивача надійшли заперечення на пояснення третьої особи.
12.05.2025 до суду від представника відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання.
В підготовче засідання 12.05.2025 з'явилися представники сторін та третьої особи.
Представник третьої особи підтримала викладене у поясненнях клопотання про продовження строку на їх подання, просила долучити дані пояснення до матеріалів справи. Представники сторін не заперечували щодо задоволення вказаного клопотання третьої особи.
Розглянувши клопотання третьої особи про продовження строку на подання пояснень по суті позовних вимог, заслухавши пояснення представника третьої особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення такого строку, а не продовження, оскільки відповідно до ст. 119 ГПК України подання заяви про продовження строку допускається до закінчення цього строку. Відтак, суд постановив протокольну ухвалу про визнання поважними причин пропуску третьою особою строку на подання пояснень, поновлення такого строку та долучення поданих до суду 02.05.2025 пояснень третьої особи до матеріалів справи.
Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про закриття підготовчого провадження у справі та перехід до розгляду справи по суті на 02.06.2025.
В судове засідання 02.06.2025 з'явилися представники сторін та третьої особи.
Так, представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Представники відповідача та третьої особи заперечували щодо задоволення позовних вимог, просили в позові відмовити.
В порядку ч. 1 ст. 233 ГПК України в судовому засіданні 02.06.2025 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
За результатами проведеної закупівлі № UA-2024-02-13-008413-a між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (надалі - покупець, Залізниця, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «М-Лит» (надалі - постачальник, ТОВ «М-Лит», позивач) укладено договір поставки від 15.03.2024 (надалі - договір), згідно з умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар відповідно до Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору.
Розділом 4 договору визначено умови і строки постачання. Так, відповідно до п. 4.2. договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем.
Датою поставки товару є дата підписання сторонами акта приймання-передачі товару та/або видаткової накладної (п. 4.6. договору).
Загальна ціна договору становить 9 675 114,00 грн з ПДВ (п. 6.3. договору в редакції додаткової угоди від 03.04.2024 № 1).
Пунктом 11.1. договору визначено, що до його підписання постачальник зобов'язаний надати забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії, у розмірі 5 (п'ять)%, що становить 487 907,61 грн від вартості цього договору. Строк дії забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії повинен бути дійсним з дня укладення договору і обов'язково повинен перевищувати строк дії договору не менше ніж на 1 (один) календарний день.
Надана постачальником у якості забезпечення виконання договору банківська гарантія повинна свідчити про безумовний та безвідкличний обов'язок банківської установи сплатити на користь покупця суму забезпечення у разі невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов'язань за договором, при цьому в гарантії строк розгляду вимоги покупця (бенефіціара) повинен становити не більше 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання такої вимоги (п. 11.3. договору).
Банківська гарантія має бути видана банком, який не включено до переліку юридичних осіб, щодо яких застосовано спеціальні економічні чи інші обмежувальні санкції державними органами України, США, країн ЄС, Радою безпеки ООН або будь-якою іншою державою чи міжнародною організацією, рішення та акти якої є юридично обов'язковими (п. 11.4. договору).
Відповідно до п. 11.8. договору, у разі порушення постачальником умов цього договору, а також невиконання та/або неналежного виконання ним своїх зобов'язань за цим договором, у тому числі непоставки товару у термін, встановлений у п. 4.2. цього договору, покупець стягує забезпечення виконання договору та/або має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, письмово повідомивши про це постачальника.
Вказаний договір діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 31.12.2024 (п. 16.1. договору).
На виконання вимог п. 11.1. договору та з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором, позивачем було надано третій особі гарантію № G0324/4265 від 08.03.2024, видану Акціонерним товариством «Приватбанк» (надалі - Банк, гарант), за умовами якої Банк зобов'язався виплатити покупцю (третій особі) гарантовану суму у розмірі 487 907,61 грн, у випадку невиконання або неналежного виконання постачальником (позивачем) обов'язків за договором, визначених у пп. 8.3., 11.8. договору, строк виконання яких настав до 31.12.2024 включно.
За вказаною гарантією Банк безумовно та безвідклично зобов'язався виплатити Залізниці повну суму, що не перевищує гарантовану суму, протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання від Залізниці (покупця): першої письмової вимоги, з посиланням на цю гарантію та на невиконання або неналежне виконання постачальником зобов'язань за договором, та підписами уповноважених осіб, при умові, що у вимозі буде вказано, що сума, яку покупець вимагає сплатити, повинна бути виплачена у зв'язку із настанням вищеназваних випадків. Такі письмові вимоги покупця повинні бути надані до Банку не пізніше 03.02.2025 включно за адресою: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30, АТ КБ «Приватбанк», Управління підтримки документарних та вексельних операцій.
Ця гарантія набуває чинності з моменту її підписання Банком та діє до 03.02.2025 включно.
Всі вимоги за цією гарантією мають бути надані разом із копією підписаного договору та отримані Банком поштовим або кур'єрським зв'язком до або на дату закінчення терміну дії гарантії на поштову адресу офісу Банку (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30) не пізніше 17:00 години 03.02.2025 включно. У протилежному випадку Банк звільняється від будь-яких зобов'язань за цією Гарантією.
Як вбачається із матеріалів справи, Залізницею надіслано Банку вимогу від 29.01.2025 № ЦЗВ-20/610, у якій зазначено про неналежне виконання позивачем (принципалом) зобов'язань за договором, а саме: порушення строків поставки товару, у зв'язку з чим бенефіціар вимагав сплатити суму договірного забезпечення (гарантовану суму) у розмірі 487 907,61 грн протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання цієї вимоги згідно з банківською гарантією № G0324/4265 від 08.03.2024.
Листом Банку від 04.02.2025 № Е.42.0.0.0/4-250204/35286 було повідомлено позивача про отримання вимоги від бенефіціара (Залізниці) на суму 487 907,61 грн за банківською гарантією № G0324/4265 від 08.03.2024.
07.02.2025 Банком виконано вищезазначену вимогу Залізниці, що підтверджується платіжною інструкцією від 07.02.2025 № 123325866, за якою перераховано на користь філії Залізниці 487 907,61 грн.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначає, що 07.02.2025 ним отримано лист Банку, у якому повідомлено про задоволення вимоги Залізниці про сплату гарантійної суми. Однак, позивач вважає, що для такого виконання у Банку були відсутні підстави, оскільки вимога Залізниці не відповідала умовам Гарантії,
Так, позивач зазначає, що особи, які підписали вимогу про сплату гарантійної суми - директор виконавчої філії Поян О.С. та заступник директора виконавчої філії Познахівська Л.Р., не мали відповідних повноважень на звернення до Банку з такою вимогою.
Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, вказуючи про безпідставність доводів позивача щодо невідповідності вимоги умовам Гарантії. Банк також вказав, що підписанти вимоги про сплату гарантійної суми мали всі відповідні повноваження на звернення до Банку із такою вимогою, що підтверджується довіреністю від 09.01.2025, зареєстрованою в реєстрі за № 61, та Положенням про філію «ЦЗВ» АТ «Українська залізниця», а тому вимога від 29.01.2025 № ЦЗВ-20/610 була належно представленою. Водночас, відповідач наголосив на тому, що визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню вже після фактичного її виконання, не відповідає належному та ефективному способу захисту прав позивача.
Третя особа також заперечувала щодо задоволення позовних вимог, зазначаючи, що виплата грошових коштів Банком бенефіціару відбулася у зв'язку із настанням гарантійного випадку - неналежного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань, відповідно до вимоги Залізниці від 29.01.2025 № ЦЗВ-20/610, яка була підписана уповноваженими представниками. У зв'язку із тим, що Банком правомірно здійснено виплату гарантійної суми та фактично гарантія є припиненою, третя особа вважає, що у позові слід відмовити через обрання позивачем неефективного способу захисту.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов. Наведе корелюється з вимогами ст. 629 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.
За положеннями ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше (ст. 561 ЦК України).
За змістом ст. 200 ГК України гарантія (банківська гарантія) є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження банком, іншою фінансовою установою задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов'язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією (частини 1-3 ст. 563 ЦК України).
Після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії (ст. 564 ЦК України).
Статтею 565 ЦК України передбачено, що гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги. Якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.
За змістом ст. 568 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.
Як було визначено умовами банківської гарантії № G0324/4265 від 08.03.2024, Банк безумовно та безвідклично зобов'язується виплатити Залізниці повну суму, що не перевищує гарантовану суму, протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання від Залізниці (покупця): першої письмової вимоги, з посиланням на цю гарантію та на невиконання або неналежне виконання постачальником зобов'язань за договором, та підписами уповноважених осіб, при умові, що у вимозі буде вказано, що сума, яку покупець вимагає сплатити, повинна бути виплачена у зв'язку із настанням вищеназваних випадків.
Судом встановлено, що вимога Залізниці від 29.01.2025 № ЦЗВ-20/610, підписана директором виконавчим філії Олегом Пояном та заступником директора виконавчого філії Лілією Познахівською, а також скріплена печаткою філії «ЦЗВ» АТ «Українська залізниця», що відповідає умовам п. 5.7. Положення про філію «ЦЗВ» АТ «Українська залізниця», відповідно до якого будь-які договори, довіреності та інші вихідні документи щодо листування з третіми особами (крім банківських документів), від імені Товариства вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для філії, Товариства та третіх осіб лише в разі, коли вони укладені (вчинені) з дотриманням правила двох підписів, скріплені підписами щонайменше двох уповноважених на це посадових осіб філії, які діють на підставі довіреності, виданої Товариством (директор виконавчий Філії, заступник директора виконавчого Філії або інші уповноважена на це посадова особа філії тощо).
Так, звертаючись до відповідача із вимогою від 29.01.2025 № ЦЗВ-20/610, підписанти діяли на підставі довіреності від 10.01.2025, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ісаєнко О.В. та зареєстрованої в реєстрі за № 61, яка також відповідає вимогам п. 5.7. Положення про філію «ЦЗВ» АТ «Українська залізниця» в частині дотримання правил двох підписів.
Відповідно до вказаної довіреності АТ «Українська залізниця» уповноважено директора виконавчого філії «ЦЗВ» АТ «Українська залізниця» Пояна О.С. та/або заступника директора виконавчого філії «ЦЗВ» АТ «Українська залізниця» Познахівську Л.Р., зокрема, діяти від імені довірителя, представляти його інтереси, у тому числі Філії й структурних підрозділів, у всіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, державних і громадських організаціях, органах державної влади, органах місцевого самоврядування (їх виконавчих органах) тощо, з правом підписання заяв, форм, довідок щодо будь-яких питань, що пов'язані із представництвом інтересів довірителя; підписувати та подавати фінансові, податкові, статистичні та інші документи (пункти 3, 4 довіреності).
Водночас, посилання позивача на п. 6 довіреності, згідно з яким повіреним надається право розпоряджатися майном (крім грошових коштів), яким наділена Філія довірителем, суд не бере до уваги, оскільки не вбачає, що поданням вимоги від 29.01.2025 № ЦЗВ-20/610 були реалізовані такі права.
Отже, із наявних в матеріалах справи судом встановлено, що підписанти зазначеної вище вимоги до Банку щодо сплати гарантійної суми були наділені правом на її підписання та подання, а вимога, відповідно, відповідала всім умовам банківської гарантії, що також підтверджується відсутністю вказівки гаранта про залишення такої вимоги без задоволення.
Враховуючи, що за умовами гарантії обов'язок Банка-гаранта є безумовним, останній не повинен здійснювати аналіз відносин, які склались між бенефіціаром (третьою особою) та принципалом (позивачем) та встановлювати з чиєї вини відбулось порушення останнім забезпеченого зобов'язання.
У постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду виснував, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов'язку принципала, а зобов'язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії.
Таким чином, обов'язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов'язання, забезпеченого гарантією та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги.
На підставі викладеного вище, суд зазначає, що до предмета доказування у цій справі не входить дослідження наявності чи відсутності порушення боржником (принципалом) зобов'язання, забезпеченого гарантією, а тому суд не надає правової оцінки обставинам, які стосуються наявності чи відсутності порушення позивача основного зобов'язання.
При цьому, при розгляді даної справи позивач не наводив жодних доводів та заперечень щодо самого факту порушення ним забезпеченого гарантією зобов'язання.
Разом з цим, відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16.
Отже, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ч. 1 ст. 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.
З матеріалів справи вбачається, що після отримання від Залізниці (бенефіціара) вимоги від 29.01.2025 № ЦЗВ-20/610 відповідачем зазначену вимогу було виконано.
Тобто, в даному випадку, оскільки Банк виплатив бенефіціару суму, на яку видано банківську гарантію № G0324/4265 від 08.03.2024, така банківська гарантія є припиненою.
Відтак, суд доходить висновку, що визнання банківської гарантії № G0324/4265 від 08.03.2024 такою, що не підлягає виконанню, коли вона вже виконана перед бенефіціаром, та є такою, що припинена в силу ст. 568 ЦК України, не відповідає належному та ефективному способу захисту прав позивача. Водночас, позовна вимога про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню може бути належним способом захисту порушеного права лише до моменту здійснення оплати платежу за банківською гарантією.
Обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (позиція Верховного Суду у постанові від 19.09.2023 у справі № 910/19668/21).
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що заявлена вимога позивача про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню не призведе до поновлення права позивача, оскільки оплата за банківською гарантією вже здійснена і у позивача вже виникло зобов'язання перед гарантом з повернення коштів.
У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
За приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак, зважаючи на встановлені у справі обставини, враховуючи наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню, у зв'язку з обранням позивачем неефективного способу захисту, та відмову у задоволенні позовних вимог про визнання дій відповідача по виконанню вимоги від 29.01.2025 № ЦЗВ-20/610, через недоведеність.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного рішення: 16.06.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко