13 червня 2025 року Київ справа №320/24478/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанови, -
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу ВП №72129463 від 12.01.2024, винесену головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком К.П. в порядку примусового виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/1066/23.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 справу відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у такому відзиві.
Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року по справі № 200/1066/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатити ОСОБА_1 гарантовану суму відшкодування за вкладом у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» за договором банківського вкладу від 22 квітня. 2014 року «НВУ № 778940/2014 у розмірі - 43 572, 57 грн.
29.06.2023 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаврилюк І.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 72129463, з примусового виконання виконавчого листа по справі № 200/1066/23, виданого 13.06.2023 Донецьким окружним адміністративним судом, відповідно до якого зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатити ОСОБА_1 гарантовану суму відшкодування за вкладом у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» за договором банківського вкладу від 22 квітня 2014 року «НВУ № 778940/2014 у розмірі - 43 572, 57 грн.
20.07.2023 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб державному виконавцю Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) направлено заяву за вих. №60-843 8/23 «Про зупинення виконавчого провадження (апеляція)», на підставі ст. 3 8 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.05.2023 у справі № 200/1066/23 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подана апеляційна скарга, яку судом прийнято до розгляду.
13.09.2023 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 72129463, на підставі ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року відкрито апеляційне провадження в адміністративній справі № 200/1066/23.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишено без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року у справі №200/1066/23, залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2023 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовлено у відкритті касаційного провадження на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.05.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023 у справі № 200/1066/23.
04.12.2023 державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у ВП № 72129463.
12.01.2024 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про накладення штрафу ВП №72129463, відповідно до якої за невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії накласти на боржника Фонд гарантування вкладів фізичних осіб штраф на користь держави у розмірі - 5 100, 00 грн.
Не погоджуючись таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Таким чином, відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний: використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; вживати передбачених законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Отже, положення статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі яких відповідачем було прийнято оскаржуване рішення, можуть бути застосовані виключно у випадку виконання виконавчого документа немайнового характеру (за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення).
Водночас, як вбачається з виконавчого листа по справі №200/1066/23, виданого 13.06.2023 року Донецьким окружним адміністративним судом, ним зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатити ОСОБА_1 кошти у сумі - 43 572, 57 грн за банківським вкладом, який був розміщений на рахунку, відкритому у ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» відповідно до договору № 778940/2014 від 22.04.2014.
Тобто, у даному випадку здійснюється примусове виконання судового рішення майнового характеру.
Наведене свідчить про те, що у державного виконавця були відсутні підстави для застосування до Фонду гарантування вкладів Фізичних осіб таких заходів примусового виконання рішень, як накладення стягнення у вигляді штрафу на підставі ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», які можуть мати місце у виконавчому провадженні з виконання рішень саме немайнового характеру, так як, за виконання рішення майнового характеру такі заходи примусу не передбачено.
У даному випадку суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22.01.2024 у справі 5002-17/1718-2011, згідно якої у разі якщо за результатами виконання рішення суду, яким зобов'язано вчинити певні дії (перерахувати або виплатити кошти), змінюється майновий стан сторін виконавчого провадження - стягувана (отримує грошові кошти або майно, майнові права) та боржника (який виплачує кошти шляхом перерахування та/або виплат відшкодування коштів за вкладами), вказане виконавче провадження відноситься до категорії майнових і тому виконавець не повинен був застосовувати до боржника заходи примусу виконання рішення у вигляді штрафу, передбачені ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», які застосовуються до боржника при виконанні рішення немайнового характеру.
Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами позивача про те, що оскаржувана постанова про накладення штрафу ВП № 72129463 від 12.01.2024 є протиправною, оскільки вона не відповідає вимогам статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі якої (згідно змісту оскаржуваного рішення) вона була прийнята.
Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) було доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу у виконавчому провадженні №72129463 від 12.01.2024, винесену головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком К.П. в порядку примусового виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/1066/23.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.