13 червня 2025 року Київ справа №320/21355/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Нафтогазбезпека» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, -
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов дочірнього підприємства «Нафтогазбезпека» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Міністерства юстиції (м. Київ), у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського РВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинського Олексія Валерійовича, що була винесена 23.11.2023 в ході виконавчого провадження № 63478941, про накладення штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 10 200, 00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 справу відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення.
За час розгляду справи відповідачем не надано суду відзиву або іншого документу, зі змісту якого було б можливим встановити його ставлення до заявлених позовних вимог.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 у справі № 910/2453/17 позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задоволено повністю та зобов'язано ДП «Нафтогазбезпека» (далі по тексту - Позивач) повернути ДК «Газ України» автомобіль Great Wall Hover в кількості 1 одиниця, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .
03.11.2017 Господарським судом міста Києва на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.
04 листопада 2020 року державним виконавцем Шевченківського РВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинським Олексієм Валерійовичем відкрито виконавче провадження № 63478941 (далі - ВП № 63478941) щодо примусового виконання виконавчого листа (наказ) № 910/2453/17, виданого Господарським судом м. Києва 03.11.2017 про зобов'язання ДП «Нафтогазбезпека» повернути ДК «Газ України» автомобіль Great Wall Hover в кількості 1 одиниця, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .
Листом від 24.11.2020 позивач повідомив відповідача про неможливість у встановлені строки рішення суду у зв'язку з тим, що зазначений автомобіль знаходився в оренді на тимчасово окупованій території АР Крим і його місцезнаходження на даний час невідоме. Крім того, зазначив, що ДП «Нафтогазбезпека» НАК "Нафтогаз України" вживаються заходи направлені на вирішення даного питання.
В той же час, 22.11.2020 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинським О.В. винесено постанову про накладення штрафу, згідно з якою у зв'язку з невиконанням вимог виконавчого документа на ДП «Нафтогазбезпека» НАК "Нафтогаз України" накладено штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн
Крім того, постановою державного виконавця Шевченківського РВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) від 23.11.2023, у зв'язку з невиконанням рішення суду без поважних причин, на позивача накладено штраф (повторно) в розмірі 10 200,00 грн та зобов'язано виконати рішення суду протягом десяти робочих днів.
Не погоджуючись таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на території України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404).
Згідно з ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положеннями статті 5 Закону України №1404 визначено, що примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 15 Закону України №1404 сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону України № 1404 встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону № 1404 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно положень статті 27 Закону України №1404, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Статтею 63 Закону України №1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Статтею 75 Закону України № 1404 встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до ч. 4 ст. 19 Закону № 1404 сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
Обґрунтовуючи поважність причин невиконання рішення суду, позивач вказує на те, що зазначений в судовому рішенні автомобіль знаходився в оренді на тимчасово окупованій території АР Крим і його місцезнаходження на даний час невідоме, про що було повідомлено відповідача листом від 24.11.2020. На підтвердження того, що ним вживаються заходи спрямовані на виконання рішення суду копію заяви від 02.11.2021 про внесення даних про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР та початок досудового розслідування.
Суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано і таке невиконання сталося без поважних на те причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Враховуючи вищезазначене, невиконання судового рішення позивачем за умови знаходження майна, яке підлягає поверненню за виконавчим документом, на тимчасово окупованій території АР Крим, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання майна.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а.
Суд зазначає, що постанова державного виконавця про накладення штрафу не містить обґрунтувань щодо реальної можливості позивача повернути автомобіль та умисного не вчинення цих дій.
В той же час, позивачем, на підтвердження неможливості виконати судове рішення у строк, визначений державним виконавцем, надано інформацію відповідачу, яка, на думку суду, вказує на поважність причин невиконання рішення суду в строк наданий державним виконавцем.
Відтак, суд доходить висновку про те, що позивачем, вживалися відповідні заходи, спрямовані на виконання судового рішення у вищевказаній справі, а неможливість своєчасного виконання рішення суду була зумовлена об'єктивними обставинами, які ускладнили виконання рішення боржником і не залежали від його волевиявлення.
Отже, невиконання судового рішення позивачем за відсутності реального доступу до майна, яке підлягає поверненню, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу, у такому випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання такого майна.
Відтак, своєчасне невиконання судового рішення, на думку суду, відбулось з незалежних від позивача причин, які є поважними у розумінні статей 63, 75, Закону України № 1404, що виключає можливість накладення штрафу на боржника та свідчить про протиправність оскаржуваного позивачем рішення відповідача.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 5 368, 00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинського Олексія Валерійовича, що була винесена 23.11.2023 в ході виконавчого провадження №63478941, про накладення штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 10 200, 00 грн (десять тисяч двісті гривень).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 110; код ЄДРПОУ 34967593) на користь Дочірнього підприємства «Нафтогазбезпека» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15; код ЄДРПОУ 32253350) понесені останнім судові витрати у розмірі 5 368, 00 грн (п'ять тисяч триста шістдесят вісім гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.