13 червня 2025 рокуСправа №640/2521/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІСТЬ 8» до Відповідача-1: Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), до Відповідача-2: Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування доручення №064-8110 від 28.12.2021р., визнання протиправними дій, -
18.01.2022р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІСТЬ 8» звернулося з адміністративним позовом до Відповідача-1: Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), до Відповідача-2: Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та, з урахуванням уточнення позовних вимог, висловлених у письмових поясненнях від 24.03.2025р., поданих представником позивача через систему «Електронний суд», просить:
- визнати протиправним та скасувати доручення №064-8110 від 28.12.2021, винесене Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
- визнати протиправними дії Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо здійснення демонтажу на підставі доручення №064-8110 від 28.12.2021, винесеного Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
- стягнути з відповідача-1, відповідача-2 на користь позивача судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 4962,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18000,00 грн., всього - 22962 грн.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, відповідачем-2 були винесені приписи щодо демонтажу майна позивача за №2134672, №2134670, №2134673, №2134671, №2134678, №2134679 від 28.11.2021, від 03.12.2021 за якими нібито були встановлені порушення п.13.1.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051, вказані приписи не були вручені позивачу, а були наклеєні на нерухоме майно позивача, з якими позивач ознайомився 21.12.2021р. Позивачем на засідання комісії Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин 01.12.2021р. було надано правоустановлюючі документи на нерухоме майно, а саме: державний акт на право власності на земельну ділянку від 10.10.2005р., договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за №1573, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 22.05.2020 у справі №826/7922/18. Проте, незважаючи на вказане, 28.12.2021 відповідачем-1 було винесене оспорюване доручення №064-8110 про вжиття заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, зокрема, павільйонів, розташованих за адресою: вул. Миропільська, 29, Дніпровський район, за вищенаведеними приписами. На підставі згаданого доручення 28.12.2021 відповідачем-2 за допомогою спецтехніки проведено демонтаж (знесення нерухомого майна за адресою: вул. Миропільська, 29 м. Київ), що підтверджено поясненнями директора позивача, наданими працівнику поліції, фототаблицями та відеозаписами. Фактично вказаний об'єкт нерухомого майна було знищено, а не демонтовано, об'єкт був розібраний на окремі частини та переміщено на спеціальний майданчик, у тому числі здійснено демонтаж металевих конструкцій з розбиттям монолітного залізобетонного фундаменту. Директором було здійснено виїзд за адресою нерухомого майна - м. Київ, вул. Миропільська, 29А та викликано працівників поліції, надані пояснення. Позивач у позові з посиланням на правові висновки Верховного Суду в обгрунтування своїх позовних вимог щодо протиправності винесення оспорюваного доручення та вчинення протиправних дій щодо демонтажу нерухомого майна, що належить йому на праві власності, вказав на те, що у відповідача-1 повноваження виносити спірне доручення були відсутні, а у відповідача-2 - не було повноважень здійснювати такий демонтаж майна, оскільки вказаний об'єкт нерухомого майна не може бути віднесений до тимчасових споруд, малих архітектурних форм, так як не відповідає їх законодавчо передбачених кваліфікаційним характеристикам та є об'єктом нерухомості у розумінні ст.181 ЦК України, адже не може бути переміщений без втрати його цільового призначення, тоді як, відповідачі-1,2 наділені повноваженнями виносити доручення, вживати заходів щодо демонтажу виключно щодо об'єктів, які належать до тимчасових споруд, а щодо здійснення демонтажу нерухомого майна, вказані органи не мають жодних повноважень. Обставини того, що вищенаведене нерухоме майно належить позивачеві на праві власності, у тому числі, і земельна ділянка за кадастровим номером:8000000000:66:094:0062, на якій це майно розміщене, підтверджується даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна №290874634 від 16.12.2021, технічним паспортом, реєстраційний №ТІ01:8523-9878-8470-5402 відповідно до якого вказаний об'єкт нерухомого майна має цільнометалевий каркас з влаштуванням залізобетонного фундаменту, має електрику; на вказаний об'єкт нерухомого майна було отримано дозвільні документи щодо будівництва:26.04.2013 за №6284 0/12/009-13 відповідачем-1 видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки із цільовим призначенням - будівництво та обслуговування магазину будівельних матеріалів; 12.12.2013р. Інспекцією ДАБК у м. Києві зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт, вказані документи є чинними, перевірені судами у чотирьох судових спорах (№755/18108/16, №755/76/17, №826/7922/18), всі судові рішення набрали законної сили, а відтак, позивач вважає, що здійснення демонтажу нерухомого майна, що належить на праві власності позивачеві, є протиправним. Також позивач посилається і на те, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього майна відповідно до приписів ч.1 ст.321, ч.1 ст.328 ЦК України, ст.41 Конституції України та відповідно до ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права мирного володіння своїм майном, внесення відомостей до Державного реєстру прав є офіційним визнанням державою права особи на об'єкт нерухомості згідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», жоден з наведених правоустановлюючих документів не є нікчемним, не визнаний судом чи законом недійсним, а тому в силу презумпції правомірності правочину за ст.204 ЦК України такі документи є дійсними, і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому законом. А відтак, позивач вважає, що державна реєстрація права власності позивача на нежитлове приміщення безумовно свідчить про відсутність підстав вважати такий об'єкт тимчасовою спорудою, тому таке майно не підлягало демонтажу у порядку передбаченому для тимчасових споруд про що свідчить і численна судова практика Верховного Суду, яка наведена у позові та у поясненнях представника позивача. За викладених обставин позивач зазначив, що у даних правовідносинах підлягають врахуванню правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.12.2019 у справі №826/27173/15 та від 27.12.2019 у справі №826/7710/16 згідно з якими об'єкт, будівництво якого здійснюється на підставі декларації про початок будівництва, може бути примусово знесений виключно на підставі судового рішення, ухваленого за позовом визначеного цим законом суб'єкта владних повноважень та не підлягає демонтажу відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів"» і розроблених на його виконання Правил благоустрою міста Києва (а.с.1-22 том 1, а.с.187-197 том 2).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2022р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін згідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.119-120 том 1).
У подальшому, 30.01.2025р. (згідно листа від 23.01.2024р. №03-19/2114/24) на виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, наведена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду (а.с.145 том 2).
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2025р. вказану справу було передано для розгляду судді Конєвій С.О. (а.с.146 том 2).
Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєвої С.О. дана справа була прийнята до свого провадження, її судовий розгляд було призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами згідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України з 06.03.2025р., а також зобов'язано відповідачів надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази на підтвердження дотримання відповідачами-1,2 процедури демонтажу нерухомого майна, встановленої Правилами благоустрою м. Києва у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.147 том 2).
На виконання вимог зазначеної ухвали суду, 18.02.2025р. від відповідача-1 (Департаменту міського благоустрою Київської міської ради) засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні даного позову відмовити повністю посилаючись на те, що внаслідок звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 , депутатів та громадської організації зі скаргами на встановлення вночі 27.11.2021р. невідомими особами ТС біля їх будинку, 30.11.2021р. інспектором КП «Київблагоустрій» було проведено перевірку правомірності встановлення тимчасової споруди (частини) у Дніпровському районі міста Києва по вул. Миропільська, 29 за результатами якої були складені чотири приписи якими запропоновано власнику надати дозвільну документацію на розміщення тимчасової споруди, також і 03.12.2021р. під час проведення перевірки було виявлено встановлення невідомими особами ще дві додаткові секції (після 28.11.2021р.) у зв'язку із чим інспектором були складені ще два приписи, якими запропоновано власнику надати дозвільні документи на розміщення цих тимчасових споруд. У зв'язку із відсутністю власника, інспектором здійснено фотофіксацію наклеювання приписів у відповідності до п.20.2.1 Правил, що є належним повідомленням власника. З фотофіксації вручення/наклеювання приписів вбачається, що споруда складається з полегшених конструкцій - металевий каркас, металопластикові вікна та відсутній фундамент (встановлена на цеглі, яка розміщена на газоні). 30.11.2021р. та 08.12.2021р. на виконання вимог приписів від ОСОБА_1 (попереднього власника земельної ділянки) отримано заяву, до якої були долучені копія договору купівлі-продажу земельної ділянки, копія державного акту на право власності на земельну ділянку, копія містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, копія рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2020 у справі №826/7922/18, копія постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 у справі №826/9587/18, що підтверджує факт вручення/отримання вищенаведених приписів від 28.11.2021р. та від 03.12.2021р. їх власником. Разом з тим, у позивача та/або ОСОБА_1 (попереднього власника земельної ділянки) відсутні дозвільні документи на встановлення тимчасових споруд, а саме: паспорту прив'язки ТС, всупереч вимогам п.2.1-2.3 Порядку №244. Департамент містобудування та архітектури відмовив ОСОБА_1 в отриманні паспорту прив'язки на ТС. Тобто, матеріалами справи (позовом, письмовими доказами) підтверджується, що на спірній земельній ділянці встановлені у період з 27.11.2021р. по 03.12.2021р. тимчасові споруди (далі - ТС) без дозвільних документів про що свідчить звернення власника ТС ( ОСОБА_1 ) у період з 01.01.2020 - 14.12.2021 до Департаменту містобудування про надання паспортів прив'язки на демонтовані ТС та відмовою Департаменту у їх видачі. Також актом технічного огляду конструкцій торгівельного павільйону від 08.12.2021р. ГО «КСТН Лідер», актами проведення демонтажу ТС, фототаблицею демонтажу, наданою самим позивачем, підтверджується, що було проведено демонтаж саме ТС, щойно встановленої з порушенням діючого законодавства, без дозвільних документів, з порушенням державних норм про що свідчить рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Київської міської ради, оформленого протоколом №84 від 24.12.2021, де зазначено, що знаходження ТС біля житлового будинку АДРЕСА_1 в охоронній зоні інженерних мереж, може призвести до виникнення надзвичайних подій техногенного характеру, пов'язаної з ризиком для життя та здоров'я людей, а також до значних матеріальних збитків. В той же час, відповідач-1 вказав, що нерухоме майно позивача побудоване у 1990 році. Представник відповідача-1 зазначив, що згідно до п.1.4 Порядку №244 паспорт прив'язки ТС - це комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території, проте, ні позивачем, ні ОСОБА_1 таких дозвільних документів надано не було, а також і не надано доказів сплати пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою. Стосовно прийняття рішення про демонтаж та проведення демонтажу ТС, то відповідач-1 вказав, що рішення про демонтаж ТС приймається Департаментом міського благоустрою внаслідок невиконання вимог припису власником (користувачем) встановленого елементу благоустрою, Правилами не передбачено направлення доручення Департаменту суб'єкту господарювання, так як Правилами (розділ 13 п.20.2.1) у приписі повідомляються негативні наслідки невиконання вимог приписів шляхом демонтування у порядку, встановленими Правилами. При цьому, відповідач-1 звернув увагу, що наданими самим позивачем фото (арк.10,11 фототаблиці) підтверджується відсутність фундаменту, бетонної стяжки приміщень. На фото (арк. фототаблиці №№2-7) підтверджено, що спірні приміщення виготовлені із зібраних, полегшених конструкцій, що вказують на віднесення до ТС. Також вказані конструкції ТС є новими, тільки встановленими та на фото (арк.2) вбачається незакінченість облаштування на місцевості (знаходяться у стадії проведення монтажних робіт), що також підтверджує позицію відповідачів (звернення громадян, депутатів про встановлення вночі ТС). Відтак, матеріалами справи підтверджується, що встановлені у період з 27.11.2021 року по 03.12.2021 року біля будинку АДРЕСА_1 тимчасові споруди складались з полегшених конструкцій без улаштування фундаменту, орієнтовними розмірами 12*48 метрів, тому 28.12.2021р. Департаментом, на виконання протоколу засідання Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки від 24.12.2021р. №84, було прийнято доручення №064-8110, яким надано доручення відповідачеві-2 на проведення демонтажу самовільно встановлених ТС за вказаною вище адресою. Вказане доручення 28.12.2021р. відповідачем-2 було виконано, проведено демонтаж павільйону за вищезазначеною адресою про що були складені відповідні акти №03-753, 03-754, 314, 315, з опису змісту яких видно, що демонтована споруда складалася з полегшених конструкцій: метал, дерево, пластик, вікна, металопрофіль, металеві елементи каркасу, встановлена без улаштування заглибленого фундаменту, що, в свою чергу, відповідає фотофіксаціям приписів та Акту огляду конструкцій від 08.12.2021 та вкотре підтверджує демонтаж саме тимчасової споруди. В частині адреси спірного приміщення, відповідач-1 зазначив, що згідно п.1.8 Тимчасового порядку присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомості у місті Києві, затвердженого розпорядженням ВК Київської міської ради від 25.06.2011р. №1094 поштові адреси не присвоюються, зокрема, спорудам, які встановлені без улаштування фундаменту. Позивачем не надано доказів, що підтверджують надання спірним приміщенням адреси відповідно до чинного законодавства за вказаною адресою. Оскаржуване доручення від 28.12.2021р. надане на демонтаж ТС за адресою: АДРЕСА_1 (у правоустановлюючих документах позивача зазначена адреса: АДРЕСА_1 ). За результатами перевірки складені приписи, у яких також зазначено адресу - АДРЕСА_1 . Відповідно до позовних вимог, позивачем не оскаржуються складені приписи від 28.12.2021, 03.12.2021, тому відповідач-1 вважає, що у даному спорі неможливо задовольнити позов в частині скасування доручення Департаменту без надання правової оцінки складеним приписам, визнання приписів протиправними. Щодо реєстрації права власності на тимчасові споруди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідач-1 посилається на те, що зі змісту Витягу з Державного реєстру №290874634 від 16.12.2021 видно, що підставою для реєстрації права власності 15.12.2021 за позивачем на об'єкт 2536678880000 (нежитлова будівля загальною площею 511,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:094:0062) були наступні документи: технічний паспорт ТІ01: НОМЕР_1 виданий 14.12.2021 ФОП ОСОБА_2 ; довідка про технічні показники об'єкта нерухомого майна №122-21 від 12.11.2021 ФОП ОСОБА_2 . Разом з тим, зі змісту наведеного технічного паспорту видно, що його видано для власника - ТОВ «Парітет-буд» на громадський будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що свідчить про те, що до вищенаведеного спірного нерухомого майна цей технічний паспорт не має жодного відношення; у довідці про технічні показники об'єкта нерухомого майна зазначено, що нежитлова будівля за вказаною вище адресою, побудована в 1990 році, що не відповідає дійсності, оскільки станом на 2003 рік відсутні будь-які будівлі на вказаній земельній ділянці, що підтверджено Проектом відведення земельної ділянки та виключає наявність нерухомого майна позивача побудованого в 1990 році, також і згідно з п.3.2, п.3.3 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.08.2010р. видно, що на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:66:094:0062 відсутні будь-які будинки, спорудження тощо, право власності на які зареєстровано у відповідних органах, що вказує на те, що позивач не довів в установленому порядку, що дії відповідачів стосуються саме нерухомого майна позивача. Окрім того, і наявність у ОСОБА_1 (попереднього власника земельної ділянки) містобудівних умов та обмежень, декларації про початок будівельних робіт, свідчить про наявність з 2013 по 2020 роки у нього намірів забудови наведеної вище земельної ділянки, що виключає наявність на ній нерухомого майна побудованого у 1990 році, при цьому, зі змісту наведеної декларації від 19.12.2013р. №КВ 082133531313 видно, що останній мав намір здійснювати нове будівництво триповерхової споруди, мансардний поверх, загальною площею 1800 кв.м., проте, з 2013 по 2020 роки відсутні докази фактичного виконання будівельних робіт на вказаній земельній ділянці, що також встановлено і наданими позивачем судовими рішеннями, фотознімками з відкритих джерел тощо. Відповідач-1 зазначив, що за змістом Порядку №1127 встановлено, що державна реєстрація прав здійснюється державним реєстратором на підставі відповідних правовстановлюючих документів, а відтак, ототожнювати факт набуття права власності з фактом його реєстрації, а тим більше тлумачити факт реєстрації як підставу виникнення такого права є логічною та юридичною помилкою, намаганням підмінити поняття причини та наслідку. З (МІАС ЗМД) «Містобудівний кадастр Києва» вбачається, що в період з 2011 по 2013 рік «нерухомого майна» позивача не існувало, натомість, замість вищевказаної споруди знаходився газон. За викладеного, відповідач-1 вважає, що позивач не довів в установленому законом порядку, що дії відповідачів стосувались його нерухомого майна, натомість, Департамент довів, що доручення від 28.12.2021 №064-8110 стосувалось тимчасових споруд, встановлених без відповідних дозволів/з порушенням діючого законодавства за іншою адресою (а.с.166-179 том 2).
13.02.2025р. через систему «Електронний суд» відповідачем-2 (КП «Київблагоустрій») надано відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позову позивача відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що до повноважень відповідача-2 не відноситься здійснення оцінки правомірності чи неправомірності прийнятого Департаментом міського благоустрою (відповідачем-1) рішення про демонтаж. Відповідач-2 не приймає рішення про демонтаж тимчасових споруд, а лише виконує доручення згаданого Департаменту, тобто, відповідач-2 є виконавцем рішень суб'єкта владних повноважень у межах своєю статутної діяльності. КП «Київблагоустрій» залучається Департаментом до виконання покладених на останнього завдань, тобто фактично забезпечує Департамент матеріально-технічною базою для можливості здійснення демонтажних робіт та не є органом в розумінні Правил благоустрою м. Києва, що здійснює демонтаж. Таким чином відповідач-2 зазначив, що проведення демонтажу є виконанням рішення (доручення) Департаменту, яке є першопричиною настання цих наслідків. Дії відповідача-2 щодо проведення демонтажу є похідними від доручення Департаменту, не носять самостійного характеру, а тільки стосуються технічного виконання зобов'язального розпорядчого акту останнього. Повнота відповідальності за зміст прийнятого рішення і його наслідки, відповідно до Правил благоустрою міста Києва, покладається на Департамент. Враховуючи викладене, відповідач-2 вважає, що в діях КП «Київблагоустрій» при виконанні доручення суб'єкта владних повноважень, відсутні ознаки неправомірної поведінки, зазначив, що нежитлова будівля, належна позивачу з реєстраційним номером 2536678880000 загальною площею 511,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 побудована в 1990 році та демонтований павільйон, встановлений невідомими особами в період з 27.11.2021 по 03.12.2021 біля будинку 29 по вул. Миропільській у Дніпровському районі м. Києва, який не належав до капітальних споруд чи об'єктів нерухомого майна, що давало Департаменту право на усунення допущених порушень благоустрою шляхом її демонтажу, це різні споруди з різними адресами, конструктивними елементами, тощо та позивач фактично у такий спосіб, зловживаючи наявністю у нього правовстановлюючого документу на вказану нерухомість з метою розміщення тимчасової споруди без оформлення дозвільних документів (а.с.151-159 том 2).
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 13.06.2025р. у зв'язку із необхідністю детального вивчення наявних у справі доказів, перебуванням судді Конєвою С.О. у щорічній відпустці у період квітень, травень 2025р. та, як наслідок, об'єктивну неможливість прийняття у цей період рішень у справах, на підставі ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд даної справи було продовжено до 13.06.2025р. (а.с. 241 том 2).
Враховуючи викладене, дана справа вирішується 13.06.2025р., тобто у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Із наявних в матеріалах справи копій документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.
28.09.2021р. за позивачем - ТОВ «ЮНІСТЬ 8» було зареєстроване право власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:66:094:0062 загальною площею (га) 0.0548, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, переданої позивачу за актом приймання-передачі від 28.09.2021р. ОСОБА_3 , що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №277558139 від 30.09.2021р. (а.с.53-55 том 1).
Надалі, 15.12.2021р. за позивачем - ТОВ «ЮНІСТЬ 8» на підставі технічного паспорту, серія та номер: ТІ01:9100-1657-8374-9833 від 14.12.2021р., довідки про технічні показники об'єкта нерухомого майна №122-21 від 12.11.2021р. видавником яких є ФОП ОСОБА_2 , було зареєстроване право власності на нежитлову будівлю, загальною площею (кв.м.):511,6, земельна ділянка місця розташування кадастровий номер:8000000000666:094:0062, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить зміст копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №290874634 від 16.12.2021р., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2536678880000 (а.с.52 том 1).
Як свідчать матеріали справи мешканцями житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 було установлено, що вночі 27.11.2021 року декількома невстановленими особами, було встановлено тимчасові споруди в малих архітектурних формах загальною площею близько 520 квадратних метрів фактично на прибудинковій території їх житлового будинку, що підтверджується змістом їх звернення до Київського міського голови Кличка В.В. та депутата Київської міської ради Білоцерківця Д.О. до якого були додані відповідні фототаблиці де зображені вказані тимчасові споруди зібрані із металевих конструкцій (а.с. 1-8 том 2).
Зазначені факти встановлення тимчасової споруди в період з 27 листопада 2021 року по 3 грудня 2021 року біля будинку АДРЕСА_1 підтверджується також наступними доказами:
- сюжетом: «МАФИ ЗАМІСТЬ ДЕРЕВ: НА ЛІСОВОМУ МАСИВІ ВИРУБАЛИ ЗЕЛЕНІ НАСАДЖЕННЯ, ЩОБ ВСТАНОВИТИ ВЕЛИЧЕЗНИЙ КІОСК» що міститься у відкритому доступі за посиланнями: https://kyiv.media/news/mafy-zamist-derev-nalisovomu- masyvi-vyrubaly-zeleni-nasadzhennya-shhob-vstanovyty-velycheznyj-kiosk? fbclid=IwAR2o9xJdAI92OogfZ3oA0i1pFJ1Bgfe9b-XMQJreE71s6JylFJ_arsKNRCc;
https://youtu.be/9JERI-pZYok
- сюжетом: «В Киеве вплотную к многоэтажке построили маф | ТСН 19:30» що міститься у відкритому доступі за посиланнями:
https://www.youtube.com/watch?
app=desktop&v=fmSvWhvG1zY&feature=youtu.be&fbclid=IwAR0c_BOSZq8dVpGHOrr0XWJOIeXMViMTOKVYMzuNHLcEIwARkK9IRyjjjb8
- сюжетом: «ВЫСТРОИЛИ ЗА НОЧЬ, СУББОТЫ И ВОСКРЕСЕНЬЕ НА УЛИЦЕ МИРОПОЛЬСКАЯ, 29» що міститься у відкритому доступі за посиланнями:
https://www.youtube.com/shorts/ozVEmwNSnkw (примірник диску додається, додаток № 21; файли що містяться на диску є публічно доступними за вищевказаними посиланнями) - (а.с.108 том 2).
Наведені вище обставини слугували підставами для проведення перевірки інспектором КП «Київблагоустрій» 28.11.2021р. за результатами якої були виявлені факти встановлення тимчасових споруд без відповідних дозвільних документів та, як наслідок, були винесені приписів від 28.11.2021р. №2134672, №2134670, №2134673, №2134671 за якими встановлено порушення пункту 13.1.1. Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року №1051/1051 та запропоновано власнику надати дозвільну документацію на розміщення тимчасової споруди, а у разі її відсутності демонтувати павільйон та відновити благоустрій (а.с.23-25, 188-199 том 1).
Зі змісту фото, доданих до приписів видно, що приписи наклеєні на відповідні тимчасові споруди, що є належним повідомленням його власника про необхідність надання дозвільних документів на вказані тимчасові споруди (а.с.190,193,196,199 том 1).
Наведені приписи у встановленому законодавством порядку оспорені позивачем не були.
Навпаки, 30.11.2021р. на виконання вимог зазначених приписів відповідачем-2 було отримано заяву від ОСОБА_4 (попередній власник земельної ділянки) (вх. №222/8428), у якій повідомлено про надання ним дозвільної документації: декларації про початок виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , роботи ведуться на земельній ділянці, що перебуває у приватній власності з цільовим призначенням 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі для будівництва та обслуговування магазину будівельних матеріалів, площею 548 м.2, кадастровий номер: 8000000000:66:094:0062, також до зазначеної заяви додано: копію договору купівлі-продажу земельної ділянки; копія містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки; копія декларації про початок виконання будівельних робіт від 19.12.2013р., копія рішення суду від 22.05.2020р. у справі №826/7922/18, від 20.06.2019р. у справі №826/9587/18 (а.с.200-217 том 1).
Окрім того, 30.11.2021р. депутат Київської міської ради Тарас Криворучко листом №08/279/09/035-447 звернувся до Київського міського голови щодо перевірки законності встановлення тимчасових споруд по АДРЕСА_1 до якого були долучені фотознімки встановленої металевої споруди на цеглі, замість фундаменту (а.с.218-221 том 1).
Також і депутат Київської міської ради Владислав Трубіцин звернувся до Департаменту міського благоустрою стосовно проведення перевірки щодо незаконного встановлення тимчасової споруди по вулиці Миропільська, 29 у Дніпровському районі міста Києва, до якого також були долучені фотознімки тимчасової споруди, встановленої на цеглі, замість фундаменту про що свідчить копія наведеного звернення та зображення фотознімків до нього (а.с.222-226 том 1).
03 грудня 2021р. інспектором КП «Київблагоустрій» було проведено перевірку правомірності встановлення тимчасової споруди у Дніпровському районі міста Києва по вул. Миропільській, 29 у ході якої було встановлено, що після 28.11.2021р. невідомими особами встановлено дві додаткові секції, у зв'язку із чим за результатами перевірки вказаним інспектором було винесено приписи №2134678, №2134679 від 03.12.2021р. якими запропоновано власнику надати дозвільну документацію на розміщення тимчасової споруди, а в разі її відсутності власними силами демонтувати павільйон (тимчасову споруду) та відновити благоустрій (а.с. 23-24,188-199).
Вказані приписи наклеєні на відповідні тимчасові споруди, що є належним повідомленням його власника про необхідність надання дозвільних документів на вказані тимчасові споруди про що свідчить фотознімки, додані до вказаних приписів (а.с.228-232 том 1).
Наведені приписи у встановленому законодавством порядку оспорені позивачем не були.
Натомість, 08.12.2021р. на виконання вимог згаданих вище приписів гр. ОСОБА_4 до КП «Київблагоустрій» була подана заява до якої були долучені наступні копії документів, а саме: копія договору купівлі-продажу земельної ділянки; копія державного акту про право власності на земельну ділянку; копія містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки; копія декларації про початок будівельних робіт від 19.12.2013р.; копія рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2020р. у справі №826/7922/18; копія постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019р. у справі №826/9587/18 (а.с. 233-247 том 1).
Також 13.12.2021р. депутат Київської міської ради Дмитро Білоцерківець листом №08/279/09/186-158 звернувся до Київського міського голови з проханням включити до порядку денного та винесення на розгляд Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради питання щодо надання доручення Департаменту міського благоустрою та КП «Київблагоустрій» здійснити заходи щодо демонтажу вказаних споруд на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:094:0062 за адресою: м. Київ, вул. Миропільська, 29, до зазначеного звернення було долучено звернення мешканців, план-схему інженерних комунікацій, фотознімки тимчасової споруди (а.с.248-250 том 1, а.с.1-8 том 2).
Окрім того, і 15.12.2021р. Громадською організацією «КСТН ЛІДЕР» було подано звернення до КП «Київблагоустрій» з метою захисту прав і свобод, задоволення суспільних інтересів повідомлено, що по вул. Миропільській біля житлового будинку №29 розміщений без відповідних дозволів та погоджень документів торгівельний павільйон, тому просили посприяти демонтажу незаконно встановленої тимчасової споруди, до якого було додано акт технічного огляду незаконної тимчасової споруди (а.с.9-16 том 2).
На запит Департаменту міського благоустрою від 14.12.2021р. №064-7880, Департаментом містобудування та архітектури Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) надано відповідь листом за №055-29520 від 16.12.2021р. у якому повідомлено, що у період з 01.01.2020 - 14.12.2021 до Департаменту від ОСОБА_3 подавалася заява (через центр надання адміністративних послуг) щодо оформлення паспорту прив'язки тимчасової споруди торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності для розміщення тимчасових споруд на земельній ділянці кадастровий №8000000000:66:094:0062, що знаходиться на вул. Миропільській,29 та за результатами її розгляду Департаментом в оформленні паспортів прив'язки ТС було відмовлено з підстав того, що розміщення зазначених ТС суперечить нормам чинного законодавства та наявним планувальним обмеженням, які передбачені будівельними нормами, що підтверджується змістом копії наведеного листа, наявного у справі (а.с.17-18 том 2).
24.12.2021р. протоколом Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №84 вирішено:
1) відмітити, що знаходження тимчасової споруди біля житлового будинку №29 на вулиці Миропільській в охоронній зоні інженерних мереж, може призвести до виникнення надзвичайної події техногенного характеру, пов'язаної з ризиком для життя та здоров'я людей, а також для значних матеріальних збитків;
2) Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів», рішення Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 «Про Правила благоустрою міста Києва», розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.03.2007 №235 «Про заходи щодо усунення порушень в охоронних зонах інженерних мереж» вжити в установленому порядку необхідних заходів щодо звільнення охоронної зони інженерних мереж комунального підприємства «Київтеплоенерго» біля житлового будинку №29 на вулиці Миропільській, про що свідчить зміст копії наведеного протоколу №84, наявного у справі (а.с.153-155 том 1, а.с.25-27 том 2).
28.12.2021р. Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на виконання наведеного вище протоколу засідання Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.12.2021р. №84, було прийнято рішення №064-8110, яким надано доручення КП «Київблагоустрій» вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд за адресою: вул. Миропільська,29, у Дніпровському районі міста Києва про що свідчить зміст копії наведеного рішення(доручення)- (а.с.29-30 том 1, а.с.28-29 том 2).
На виконання наведеного рішення (доручення) Департаменту міського благоустрою працівниками КП «Київблагоустрій» 28.12.2021р. здійснено демонтаж павільйону за адресою: вул. Миропільська,29 у Дніпровському районі міста Києва про що були складені відповідні акти проведення демонтажу (переміщення) №03-753, №03-754, 314, 315, акт №03-755 опису об'єкту (а.с.135-152 том 1, а.с.30-37 том 2).
Процес проведення демонтажу наведеної вище тимчасової споруди за згаданою адресою було зафіксовано фото та відео матеріалами, які надані учасниками справи та наявні у справі (а.с.32-42,116 том 1).
Позивач, вважаючи протиправним доручення відповідача-1 №064-8110 від 28.12.2021р., а також і протиправними дії відповідача-2 щодо здійснення демонтажу на підставі наведеного доручення, звернувся до суду з цим позовом.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.
Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування доручення №064-8110 від 28.12.2021, винесеного відповідачем-1 (Департаментом міського благоустрою) суд зазначає про таке.
Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено перелік власних (самоврядних) та делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку, зокрема, до таких належить організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.
Правові, економічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, визначено Законом України від 06 вересня 2005 року № 2807-ІV «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон № 2807-ІV).
Згідно із положеннями статті 1 Закону № 2807-ІV встановлено, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Згідно із статтею 13 Закону № 2807-IV до об'єктів благоустрою населених пунктів належать:
1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам'ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування;
2) прибудинкові території;
3) території будівель та споруд інженерного захисту територій;
4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.
До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.
Організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом (стаття 20 Закону № 2807-ІV).
У відповідності до Положення №94 у редакції розпорядження від 18 грудня 2017 року №1635, установлено, що Департамент міського благоустрою є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, з питань виконання функцій державної виконавчої влади - відповідним центральним органам державної виконавчої влади.
До основних завдань Департаменту міського благоустрою, визначених пунктом 4 вказаного вище Положення, віднесено, з поміж іншого, реалізацію актів Київської міської ради, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо благоустрою міста, контроль за благоустроєм міста, контроль за виконанням вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №1051/1051, та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері благоустрою.
За приписами п.п.6.7 пункту 6 Положення №94 Департамент має право, зокрема, здійснювати в установленому порядку заходи щодо демонтажу та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених (встановлених) тимчасових споруд, малих архітектурних форм, елементів благоустрою тощо та давати доручення на їх демонтаж.
Також і згідно п.6.25 наведеного Положення №94 передбачено, що Департамент міського благоустрою у межах його повноважень наділений правом давати профільним структурним підрозділам районних у місті Києві державних адміністрацій з питань благоустрою, цивільного захисту, охорони праці та підпорядкованим комунальним підприємствам обов'язкові для виконання доручення та контролювати їх виконання.
А відповідно до Статуту КП «Київблагоустрій», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації 21 лютого 2007 року №167, метою діяльності КП «Київблагоустрій», зокрема, є здійснення заходів, які забезпечують дотримання юридичними та фізичними особами правил благоустрою у м. Києві, зокрема, шляхом внесення приписів та складання протоколів про адміністративні правопорушення. Відповідно до п.2.2 Статуту КП «Київблагоустрій» підпорядковане Департаменту благоустрою з питань, визначених чинним законодавством та цим Статутом.
При цьому, повноваження КП «Київблагоустрій» в частині забезпечення благоустрою міста Києва (проведення демонтажу) передбачені Положенням про Департамент благоустрою та делеговані КП «Київблагоустрій», як владні управлінські функції при виконанні рішень зазначеного Департаменту.
Відповідно до частин першої - третьої статті 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.
Правила включають, зокрема, порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів; інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.
Рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 затверджено Правила благоустрою міста Києва (далі - Правила благоустрою м. Києва), які, згідно зі статтею 34 Закону № 2807-ІV, є нормативно-правовим актом, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розроблено на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування, розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Згідно з положеннями розділу 1 Правил благоустрою м. Києва, тимчасова споруда - це споруда функціонального (в тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, в тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.
Підпунктом 13.2.3 Правил благоустрою м. Києва визначено, що самовільно встановлені (розміщені) малі архітектурні форми та тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив'язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, підлягають демонтажу власником об'єкта (особою, яка здійснила встановлення (розміщення) об'єкта) за власні кошти у строки, визначені в приписі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). У разі якщо власник малої архітектурної форми або тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (особа, яка здійснила встановлення (розміщення) об'єкта) не провів демонтажу відповідно до абзацу першого цього пункту, демонтаж об'єкта здійснюється в порядку, встановленому пунктом 13.3 цих Правил.
Пунктом 13.3 Правил благоустрою м. Києва визначено порядок демонтажу, зокрема, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності.
Підпунктом 13.3.1 пункту 13.3 розділу ХІІІ Правил благоустрою міста Києва передбачено, що у разі виявлення самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив'язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (автомагазини, автокафе, автокав'ярні, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки) тощо), об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи) уповноважені особи Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київблагоустрій» вносять припис його власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення)) з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до абзаців другого і третього цього підпункту.
Малі архітектурні форми, тимчасові споруди торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності мають бути демонтовані протягом трьох днів з моменту отримання припису, крім тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, відсутніх в матеріалах єдиної цифрової топографічної основи території міста Києва, демонтаж яких має бути здійснений протягом одного дня з моменту отримання припису.
В свою чергу, відповідно до п.20.2.1 Привал благоустрою м. Києва передбачено, що у разі якщо під час перевірки виявлені причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов'язана скласти та видати офіційний документ - припис, який є обов'язковим для виконання в термін до трьох або однієї доби, які є відповідальними за утримання об'єктів благоустрою.
У приписі зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала припис, відомості про особу, на яку складений припис, та надаються пропозиції щодо усунення причин та умов, які спричиняють порушення благоустрою території.
Посадова особа, яка винесла припис, здійснює фотофіксацію наклеєного припису поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (малої архітектурної форми) у випадку його наявності або на фронтальній частині тимчасової споруди (малої архітектурної форми). При цьому щонайменше на одній з фотографій має бути чітко та розбірливо видно інформацію про номер та дату складання припису. Матеріали фотофіксації долучаються до припису, про що в приписі робиться відповідний запис, а власник (користувач) тимчасової споруди (малої архітектурної форми) вважається повідомленим про винесення припису належним чином.
Згідно із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 826/17074/18: «…винесення припису є результатом проведеної перевірки, в якому власнику пропонується надати в певний строк проектно-дозвільну документацію на розміщення тимчасової споруди або усунути порушення шляхом демонтажу тимчасової споруди власними силами, в разі відсутності відповідних дозвільних документів. При цьому, підставами для винесення припису про здійснення демонтажу тимчасової споруди є її самовільне розміщення, тобто розміщення за відсутності проектно-дозвільної документації, а саме: її відсутності, анулювання дії або закінчення строку дії паспорту прив'язки. Відповідний припис має бути вручений власнику тимчасової споруди у встановленому порядку».
Аналогійний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі № 826/9030/17, від 10 липня 2019 року у справі № 826/6063/18, від 26 травня 2020 року у справі №826/13792/16 та від 05 жовтня 2020 року у справі №755/12736/17.
Демонтаж самовільно розміщених тимчасових споруд є крайнім заходом, якому має передувати вжиття уповноваженим суб'єктом інших заходів реагування, націлених на достеменне встановлення порушення в галузі благоустрою населених пунктів, його припинення та ліквідацію наслідків, якщо такі є.
Демонтажу підлягають лише самочинно зведені тимчасові споруди у тому випадку, якщо власник такої споруди самостійно не демонтував споруду у встановлений у приписі строк або якщо власник невідомий. При цьому, самочинно зведеною тимчасова споруда вважається у тому разі, якщо відсутні дозвільні документи, визначені законом.
Аналогічні висновки сформовано Верховним Судом у постановах від 19 грудня 2019 року у справі № 826/15164/17, від 27 квітня 2021 року у справі № 826/2841/17 та від 22 жовтня 2021 року у справі № 826/16785/18.
Пунктом 13.3.2 Правил благоустрою міста Києва встановлено, що у разі якщо власники (користувачі або особи, які здійснили розміщення (встановлення)) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі не здійснили демонтаж в строки, зазначені в приписі, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районні в місті Києві державні адміністрації вживають заходів щодо демонтажу самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі,
Відповідно до пункту 13.3.3 Правил благоустрою м. Києва передбачено, що рішення про демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районними в місті Києві державними адміністраціями, Департаментом промисловості та розвитку підприємництва (щодо об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі).
За результатами проведеної роботи комісії складають акти демонтажу (переміщення). Після проведення демонтажу (переміщення) здійснюється фотофіксація місця, звільненого від самовільно розміщеного (встановленого) об'єкта (засобу).
Отже, із аналізу наведених приписів слідує, що Департамент міського благоустрою міста Києва (відповідач-1) наділений повноваженнями приймати рішення щодо демонтажу, а, КП «Київблагоустрій» (відповідач-2 у цій справі), в свою чергу, наділений повноваженнями здійснювати такий демонтаж за дорученням (рішенням) Департаменту благоустрою міста Києва виключно щодо об'єктів, встановлених самочинно (за відсутності дозвільних документів), які належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою м. Києва.
Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 826/17074/18, винесення припису є результатом проведеної перевірки, в якому власнику пропонується надати в певний строк проектно-дозвільну документацію на розміщення тимчасової споруди або усунути порушення шляхом демонтажу тимчасової споруди власними силами, в разі відсутності відповідних дозвільних документів.
Водночас, підставами для винесення припису про здійснення демонтажу тимчасової споруди є її самовільне розміщення, тобто розміщення за відсутності проектно-дозвільної документації, а саме: її відсутності, анулювання дії або закінчення строку дії паспорту прив'язки.
Відповідний припис має бути вручений власнику тимчасової споруди у встановленому порядку.
Аналогійний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі № 826/9030/17, від 10 липня 2019 року у справ № 826/6063/18, від 26 травня 2020 року у справі № 826/13792/16 та від 05 жовтня 2020 року у справі №755/12736/17.
Обставини ознайомлення/неознайомлення з приписом, дотримання форми та змісту припису мають значення при вирішенні питання щодо можливості застосування до позивача правових наслідків невиконання припису.
Як видно зі змісту позову, позивач, одною із підстав для визнання протиправним та скасування оспорюваного доручення про демонтаж тимчасової споруди, обрано ті обставини, що приписи про усунення про усунення порушень не були вручені позивачу (а.с.2 том 1, а.с.190-зворот том 2).
Разом з тим, такі доводи позивача спростовуються наступним.
Як встановлено судом із матеріалів справи, 28.11.2021р. та 03.12.2021р. інспектором КП «Київблагоустрій» було проведено перевірку правомірності встановлення тимчасової споруди за адресою: м. Київ, Дніпровський район, по вул. Миропільська, біля житлового будинку 29 та у зв'язку із відсутністю дозвільної документації (паспорти прив'язки не видавались) були винесені приписи за №2134672, №2134670, №2134673, №2134671, №2134678, №2134679, що підтверджується змістом копій наведених приписів, наявних у справі (а.с. .23-25, 188-199 том 1).
Зі змісту наведених приписів слідує, що власнику (користувачу) було запропоновано усунути порушення шляхом надання дозвільної документації на розміщення тимчасових споруд, а у разі відсутності дозвільної документації - демонтувати тимчасову споруду власними силами та відновити благоустрій в строк до 1 дня. Зазначено, що у разі невиконання вимог припису будуть вжиті заходи згідно з чинним законодавством. Окрім того, у копіях приписів зазначено, що зроблено фотофіксацію з наклеюванням приписів на тимчасову споруду (а.с. 188-199 том 1).
Окрім того, судом встановлено, що на виконання вимог вищенаведених приписів гр. ОСОБА_3 (попереднім власником земельної ділянки, який продав її позивачеві 28.09.2021р. згідно Витягу з Державного реєстру №277558139 -а.с.53 том 1) було надано копію договору купівлі-продажу земельної ділянки, копію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, копію декларації про початок виконання будівельних робіт, копію рішення суду від 22.05.2020р. у справі №826/7922/18, від 20.06.2019р. у справі №826/9587/18, що мало місце 30.11.2021р. (вх. №222/8428) та 08.12.2021р. (вх. №222/8729) - (а.с.200,233 том 1).
А отже, оскільки такі приписи були вручені позивачеві 28.11.2021р. та 03.12.2021р., відповідно, у вищенаведений спосіб шляхом наклеювання їх на фронтальну частину тимчасової споруди та здійсненням фотофіксації наклеєних приписів, зазначення про це у приписах, що відповідає способу та порядку належного повідомлення власника (користувача) тимчасової споруди про винесені приписи згідно до вимог п.20.1.1 Правил благоустрою міста Києва, аргументи позивача про те, що йому вказані приписи не були вручені, є неспроможними.
Відтак, із аналізу встановлених обставин та приписів вищенаведеного чинного законодавства у їх сукупності, з урахуванням того, що вищенаведеними доказами підтверджено, що посадовою особою під час проведення перевірки та складання приписів, було здійснено фотофіксацію наклеєних приписів на фронтальну частину тимчасової споруди, матеріали фотофіксації були долучені до приписів, у приписах зроблено відповідний запис, тому суд приходить до висновку, що власник (користувач) тимчасової споруди вважається повідомленим про винесення приписів належним чином з дотриманням вимог п.20.2.1 Правил благоустрою міста Києва.
З приводу доводів позивача про те, що демонтоване майно не має статуту тимчасової споруди, а віднесене до нерухомого майна, належить йому на праві власності, тому відповідачі-1,2 не мали повноважень на демонтаж нерухомого майна, суд зазначає про наступне.
Як вбачається зі змісту позову, серед підстав для визнання протиправним та скасування оспорюваного доручення відповідача-1, позивачем обрані обставини про те, що демонтоване відповідачами-1,2 майно, яке було розташоване за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Миропільська, 29А є об'єктом нерухомого майна в розумінні ст.181 ЦК України згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №290874634 від 16.12.2021, за технічним паспортом реєстраційний № НОМЕР_2 цей об'єкт нерухомого майна має цільнометалевий каркас з влаштуванням залізобетонного фундаменту, має електрику (а.с.1-19 том 1, а.с.187-196 том 2).
В свою чергу, відповідачі-1,2 наполягають на тому, що під час перевірки було виявлено саме тимчасову споруду, оскільки вона була встановлена із полегшених конструкцій, без заглибленого фундаменту, без присвоєння адреси такому об'єкту нерухомості, без введення його в експлуатацію.
Перелік елементів благоустрою (малих архітектурних форм, тимчасових споруд) у м. Києві, що правомірно встановлені та, відповідно, мають дозвільну документацію, є відкритим, загальнодоступним та міститься на офіційному електронному порталі МІАС «Містобудівний кадастр міста Києва», створений розпорядженням Київської міської державної адміністрації, розпорядником інформації є Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).
Враховуючи відсутність проектно-дозвільної документації на розміщення цієї споруди, інспектором винесені приписи та запропоновано надати проектно-кошторисну документацію на її розміщення, а в разі її відсутності запропоновано здійснити демонтаж цієї тимчасової споруди у строк до одного дня власними силами.
Приписи про усунення порушень за №2134672, №2134670, №2134673, №2134671, №2134678, №2134679 від 28.11.2021р. та від 03.12.2021р. позивачем у встановленому законом порядку оспорені не були (матеріали справи таких доказів не містять).
Частиною 3 ст.41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За приписами частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
За змістом частин першої, другої статті 182 ЦК право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
У відповідності до приписів ч.3 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Зміст вищенаведених правових норм законодавства дають підстави для висновку, що право власності на новостворене нерухоме майно набувається, зокрема, з моменту прийняття його до експлуатації та у разі якщо стосовно такого майна, прийнятого до експлуатації, здійснена державна реєстрація права власності, воно (майно) набуває певного правового статусу і перебуває під захистом держави, яка офіційно визнала і підтвердила факт набуття речових прав на таке нерухоме майно.
За визначенням частини другої статті 28 Закону № 3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Отже, на відміну від нерухомого майна, переміщення якого неможливе без їх знецінення та зміни призначення, тимчасові споруди мають відмінності, зокрема, виготовляються з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.
Відтак, у даних правовідносинах підлягає дослідженню судом питання розмежування капітальної споруди (як статусу нерухомого майна) та тимчасової споруди (виготовленої з полегшених зібраних конструкцій без улаштування заглибленого фундаменту).
У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі №283/240/18 судом досліджувалися нормативні вимоги щодо облаштування фундаменту і зроблено такі висновки:
«За нормами ДБНВ.2.1-10-2009 «фундамент - частина будівлі чи споруди, переважно підземна, яка сприймає навантаження від споруди і передає їх на основу, складену ґрунтами (природну) чи штучну».
Фундаменти класифікуються, згідно з ДБН, як «фундаменти малозаглиблені».
Фундаменти малозаглиблені, мілкого закладання - передають навантаження на ґрунт переважно через підошву фундаменту.
Фундамент - це підземний чи підводний конструктивний елемент будівлі, що сприймає всі навантаження від вище розташованих вертикальних елементів несучого остова, бічного тиску ґрунту нерівномірних їх деформацій та передає їх на ґрунтові основи. Відстань від поверхні планування до нижньої площини фундаменту (підошви) - це глибина закладання фундаменту. Фундаменти поділяють на фундаменти мілкого та глибокого закладання.
Фундаменти мілкого закладання мають такі особливості:
- навантаження на основи передаються в основному через підошву фундаменту;
- співвідношення зовнішніх розмірів (висоти і ширини) складають не більше 4, що дозволяє розглядати такі фундаменти при їх повороті, як жорсткі конструкції;
- фундаменти влаштовують у відкритих котлованах або в порожнинах, утворених в масивах ґрунту.
Фундаменти глибокого закладання мають такі особливості:
- навантаження на основи передаються в через підошву фундаменту і бокову поверхню;
- співвідношення зовнішніх розмірів (висоти і ширини) більше 4;
- фундаменти влаштовують шляхом заглиблення в ґрунтовий масив або в порожнини, розташовані в масиві.
... віднести бетонну основу до поняття «фундамент», не є можливим».
Повертаючись до аргументів позивача з приводу того, що демонтоване майно мало статус нерухомого майна, оскільки мало цільнометалевий каркас з влаштуванням залізобетонного фундаменту, мало електрику за технічним паспортом №ТІ01:8523-9878-8470-5402 суд вважає за необхідне дослідити зміст наведеного позивачем технічного паспорту.
Так, зі змісту копії вказаного технічного паспорту громадського будинку за адресою: АДРЕСА_1 за реєстраційним №ТІ01:8523-9878-8470-5402, замовником якого є ТОВ «ЮНІСТЬ 8», виготовленого станом на 12.11.2021 року, видавником якого є ФОП ОСОБА_2 видно, що цей технічний паспорт складений 14.12.2021р., за Експлікацією та Планом приміщень громадського будинку воно складається з літери А поверх І, номери приміщень 1,2,3.4,5,6,7,8 всі основні загальною площею 511,6 кв.м., за Характеристиками - нежитлова будівля рік спорудження/реконструкції 1990, фундамент з/бет., стіни - метал. каркас, покрівля - профнастил, підлога - цем.ст. (а.с. 56-61 том 1, а.с.208-210 том 2).
Відтак, аналіз вказаного технічного паспорту не містить інформації, яка б свідчила про влаштування нерухомого майна, зазначеного вище, з урахуванням улаштування заглибленого фундаменту даного приміщення, а позивачем суду таких доказів не надано.
Навпаки, як свідчать відео та фотозніки демонтажу споруди за адресою АДРЕСА_1 , а також фотознімки додані до приписів від 28.11.2021р. та від 03.12.2021р., копії актів опису демонтажу споруди, встановлення якої мало місце у період з 27.11.2021р. по 03.12.2021р. вказана споруда складалася з полегшених металевих конструкцій, пластикових вікон без улаштування заглибленого фундаменту (встановлена на частинах цегли) - (а.с.219-220 том 1).
Зазначені встановлені судом факти позивачем жодними будь-якими іншими доказами не спростовані.
Також як установлено судом зі змісту Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №290874634 від 16.12.2021р. вказаний технічний паспорт за реєстраційним №ТІ01: НОМЕР_3 від 14.12.2021р. не був підставою для реєстрації права власності на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1 (а.с.52 том 1).
А відтак, вказаний технічний паспорт за реєстраційним № НОМЕР_2 від 14.12.2021р. не може бути визнаний судом як належний доказ на підтвердження реєстрації права власності на згадане вище нерухоме майно за позивачем в силу ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, у матеріалах справи наявні копії Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою місця розташування об'єкта - АДРЕСА_1 від 26.04.2013р. №6284/0/12/009-13, площею 0,0548 га, функціональне призначення - багатоповерхова житлова забудова, основні показники об'єкта будівництва - загальна площе 1800 кв.м. кількість поверхів - 3 + мансардний (а.с.62-66 том1, а.с.211-213 том 2).
Окрім того зі змісту копії Декларації про початок виконання будівельних робіт від 19.12.2013р. №КВ 082133531313, де замовником виступав гр. ОСОБА_3 , зазначено інформацію про будівництво магазину, поштова/будівельна адреса АДРЕСА_1 , категорія складності - 2, загальна площа будівлі відповідно до проектної документації 1800 м.кв., основні показники будівництва - будівля 3 поверхи + мансардний (а.с.67-71,208-210, 236-238 том 1, а.с.214-216 том 2).
Проте, зі змісту копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 15.12.2021р. було зареєстровано право власності за позивачем на нежитлову будівлю реєстраційний номер 2536678880000 загальною площею 511,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:66:094:0062 на підставі технічного паспорту серія та номер: НОМЕР_4 виданий 14.12.2021р. видавник ФОП ОСОБА_2 ; довідки про технічні показники обєкта нерухомого майна, серія та номер 122-21 виданий 12.11.2021р. видавник ФОП ОСОБА_2 (а.с. 52, 203-205,238-239 том 1, а.с.204 том 2).
А згідно даних Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, реєстраційний номер технічного паспорта ТІ01: НОМЕР_5 виданий 14.12.2021р. вбачається, що цей технічний паспорт було видано ТОВ «ПАРІТЕТ-БУД» (39211495) на нежитлову будівлю з господарськими спорудами (громадський будинок), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.39-43 том 2).
За інформацією, яка міститься у Довідці про технічні показники об'єкта нерухомого майна за вих. №122-21 від 12.11.2021р. встановлено, що об'єкт нерухомого майна: нежитлова будівля літера «А» загальною площею 511,6 кв.м. дійсно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та побудована 1990 році (а.с.44).
А отже, із аналізу змісту наведених копій документів слідує, що технічний паспорт громадського будинку за адресою: АДРЕСА_1 за реєстраційним №ТІ01:8523-9878-8470-5402, Містобудівні умови та обмеження від 26.04.2013р., Декларація про початок будівельних робіт від 19.12.2013р. не були об'єктом будівництва нерухомого майна, оскільки була збудована одноповерхова споруда загальною площею 511,6 кв.м. зареєстрована за позивачем на праві власності згідно Витягу з Державного реєстру 15.12.2021р., в той же час, об'єкт будівництва за вказаними документами є будівництво магазину кількістю поверхів - 3+мансардний, загальною площею 1800 кв.м., тобто, наведене свідчить про те, що наведені об'єкти є різними об'єктами будівництва, а відтак, суд приходить до висновку, що вказані документи не були підставами для проведення реєстрації права власності на нерухоме майно, тому вони не є належними доказами на підтвердження виникнення у позивача права власності на згадане нерухоме майно загальною площею саме 511,6 кв.м. за вказаною вище адресою у розумінні ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, слід зазначити, що факт будівництва вказаного нерухомого майна у 1990 році спростовується дослідженими судом у ході судового розгляду справи наявними фотознімками, телевізійними сюжетами та відео доказами, зверненнями мешканців будинку та депутатів до органів місцевого самоврядування міста Києва, перевірками проведеними Департаментом благоустрою міста Києва, якими було виявлено саме у період з 27.11.2021р. по 03.12.2021р. установлення тимчасової споруди із полегшених металевих конструкцій без улаштування заглибленого фундаменту (а.с.29-36, 190-199,219-232 том 1).
Відсутність побудованого за вказаною адресою нерухомого майна з 18.10.2002р. по 2021р. також підтверджується наступними копіями документів:
- змістом копії Проекту відведення земельної ділянки(пояснювальна записка), виготовленого ВКФ «СТАФЕД-2», де зазначено, що земельна ділянка вільна від капітальної забудови (а.с.49 том 1);
- змістом копії Акту №291 від 18.10.2002р. складеного КП УЖГ Дніпровського району по вул. Миропільська, 29 попереднього (до проекту) обстеження зелених насаджень, зі змісту якого видно, що під час огляду встановлено наявність газону звичайного 500 кв.м. (а.с.65 том 2);
- змістом копії п.3.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.08.2020р., де зазначено, що на земельній ділянці відсутні будь-які будинки, спорудження тощо, право власності на яке зареєстровано у відповідних органах (а.с.85 том 2);
- змістом листа Департаменту містобудування та архітектури №055-29520 від 16.12.2021р. яким повідомлено, що гр. ОСОБА_3 у період з 01.01.2020 -14.12.2021р. звертався із заявою щодо оформлення паспорту прив'язки тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 та йому у наданні паспорту прив'язки ТС було відмовлено (а.с.17-18 том 2);
- з (МАІС ЗМД) «Містобудівний кадастр Києва вбачається, що у період з 2011 по 2013 рік «нерухоме майно» позивача не існувало, натомість, замість споруди знаходився газон (а.с.90-98 том 2);
- змістом копії інформаційної довідки КП КМР «Київське МБТІ» ННЖ-2021 №2142 від 15.12.2021р. де зазначено, що згідно даних реєстраційних Книг бюро нежитлова будівля загальною площею 511,60 кв.м. по АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрована (а.с.100 том 2).
Також і наданими самим позивачем фототаблицями підтверджується відсутність фундаменту, бетонної стяжки приміщень, на цих фото видно, що спірні приміщення були виготовлені із зібраних, полегшених металевих конструкцій, що вказують на віднесення їх до тимчасових споруд (а.с.32-38 том 1, 6-8,13 том 2).
Вказані конструкції тимчасової споруди є новими, тільки встановленими, оскільки на фото вбачається, що їх облаштування на місцевості є незавершеним, що додатково підтверджує той факт, що ця тимчасова споруда була встановлена протягом 27.11.2021р. по 03.12.2021р. про що свідчать і фотознімки, які були додані до приписів.
Окрім того, і при проведенні демонтажу павільйону за адресою: АДРЕСА_1 були складені відповідні акти №03-753, №03-754, 314, 315 з опису демонтованих об'єктів яких встановлено, що демонтована споруда складалася з полегшених конструкцій: метал, дерево, пластик, вікна, металопрофіль, металеві елементи каркасу (а.с.139,145,148.151 том 1).
Також опис демонтованої споруди відповідає і змісту Акту технічного огляду конструкцій торгівельного павільйону від 08.12.2021р., складеного експертом ОСОБА_5 та затвердженим ГО «КСТН ЛІДЕР» за яким встановлено конструктивні елементи демонтованої споруди: стіни виконані з металевого листа товщиною 0,3…..0,7 мм; вікна, двері виготовлені з металопластикових конструкцій; за своїми геометричними та конструктивними характеристиками, а також глибиною закладення дані бетонні елементи основи не відповідають вимогам нормативних документів, що пред'являються до конструкцій фундаментів; інженерних комунікацій (водопровід, каналізація, газопровід) об'єкту під час огляду не виявлено (а.с.11-16 том 2).
А оскільки одним із документів, що є підставами для реєстрації права власності на нерухоме майно є акт чи/або декларація про закінчення будівельних робіт та введення його в експлуатацію у встановленому законом порядку, ухвалою суду від 05.02.2025р. було запропоновано позивачеві надати всі копії документів, які були підставами для реєстрації права власності на зазначене у позові нерухоме майно, зокрема, копію технічного паспорту на будівлю та копію акту введення її в експлуатацію згідно до вимог ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.147 том 2).
Проте, у ході судового розгляду даної справи жодного документу на підтвердження введення об'єкту нерухомого майна в експлуатацію у встановленому законом порядку на вимогу суду позивачем не надано.
Судом враховується і те, що для вирішення цієї справи важливе значення має механізм присвоєння адрес у місті Києві, який визначено Положенням про реєстр адрес у м. Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22 травня 2013 року №337/9394 (далі - Положення №337).
Так, відповідно до пункту 1.13 Положення № 337, право власності на інформаційні ресурси Реєстру адрес належить територіальній громаді міста Києва.
Розпорядником та адміністратором Реєстру адрес від імені територіальної громади міста виступає Департамент містобудування: та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі Служби Містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Згідно із пунктом 1.4 Положення № 337 адреса - структурований опис сукупності реквізитів місця розташування об'єкта нерухомості на місцевості, що однозначно визначає даний об'єкт.
Пунктом 4.16 Положення № 337 передбачено, що присвоєння поштових адрес багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, житловим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам здійснюється розпорядженням відповідної районної в місті Києві державної адміністрації. Заявники подають заяву про присвоєння поштової адреси до дозвільного центру відповідної районної в місті Києві державної адміністрації.
Присвоєння поштових адрес іншим об'єктам нерухомого майна здійснюється наказом Департаменту містобудування та архітектури. Заявники подають заяву про присвоєння поштової адреси до Департаменту містобудування та архітектури через Міський дозвільний центр.
У постанові від 21 березня 2023 року у справа № 826/6164/16 Верховний Суд за подібних обставин зазначив таке:
«Вирішальне значення для визначення питання стосовно наявності повноважень у відповідачів щодо демонтажу майна має віднесення відповідного майна до нерухомого майна чи до тимчасових споруд у розумінні Правил, у зв'язку з чим перш за все слід ідентифікувати спірні об'єкти на місцевості.
Отже, адреса є однією із визначальних ознак, за якою на підставі належних та допустимих ознак можна ідентифікувати спірний об'єкт на місцевості.
Враховуючи наведене та зміст пунктів 1.13, 1.4, 4.16 Положення № 337 Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що адреса є єдиною можливістю ідентифікувати об'єкт нерухомого майна та визначити його місце розташування».
У контексті наведеного правового регулювання, жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про присвоєння нерухомому майну позивача за адресою: АДРЕСА_1 Головним управлінням містобудування та архітектури відповідно до вимог наведеного чинного законодавства позивачем суду не надано.
Згідно сервісу Містобудівного кадастру м. Києва, який знаходиться у відкритому доступі на офіційному веб-сайті Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), об'єкт нерухомого майна (нежитлова будівля) за адресою: АДРЕСА_1 відсутній.
Таким чином, визначити реквізити місця розташування вказаної нерухомості позивача на місцевості неможливо.
Наведена адреса у встановленому законом порядку згаданому об'єкту нерухомості не присвоювалась.
Такі правові висновки щодо того, що визначальним для нерухомого майна є присвоєння йому адреси у відповідності до вимог Положення №337 містяться і у постанові Верховного Суду від 26.07.2024р. у справі №640/3319/19, які є застосовними і у даних правовідносинах у відповідності до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що на підставі оспорюваного доручення від 28.12.2021р. №064-8110 була демонтована споруда, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка складалася з полегшених конструкцій (метал, дерево, пластик, металопрофіль) та була встановлена без улаштування заглибленого фундаменту, що відповідає вищенаведеним фотофіксаціям та відео матеріалам, наявним у справі та підтверджує той факт, що мало місце демонтаж саме тимчасової споруди.
Щодо реєстрації права власності на тимчасові споруди в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.
У відповідності до вимог ч.4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.
Відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно ч.2 ст.181 ЦК України рухомими є речі, які можна вільно переміщувати в просторі.
Як уже зазначалося вище тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000 затвердженому наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 17 серпня 2000 року №507, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, міститься визначення терміну «будівля», їх перелік та класифікація, однак тимчасова споруда до будівельне належить і не є нерухомістю.
Отже, із наведеного можна зробити висновок, що тимчасова споруда є рухомою річчю, оскільки виготовляється із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування заглибленого фундаменту, а тому вільне переміщення тимчасових споруд у просторі можливе без зміни їх цільового призначення.
А оскільки вище судом встановлено, що демонтована споруда за адресою: АДРЕСА_1 складалася із полегшених металевих конструкцій, що було підтверджено вище описаними доказами, наявними у справі, вона була встановлена без улаштування заглибленого фундаменту, що дозволило її переміщення у просторі без зміни цільового призначення шляхом розібрання металевих конструкцій, відтак, слід дійти висновку, що вказана споруда є тимчасовою спорудою, що свідчить про те, що реєстрація такої тимчасової споруди, як нерухомого майна, у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в силу ч.4 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягала.
Окрім того, роблячи такий висновок, судом враховується і те, що згідно фотознімків, зазначена тимчасова споруда була встановлена фактично на прибудинковій території впритул до житлового будинку АДРЕСА_1 та у охоронній зоні інженерних мереж, що може призвести до виникнення надзвичайної події техногенного характеру, пов'язаної з ризиком для життя та здоров'я людей, мешканців цього житлового будинку, що підтверджено і протоколом Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №84 від 24.12.2021р., який і був підставою для прийняття Департаментом благоустрою міста Києва спірного доручення від 28.12.2021р. за №064-8110.
Також і у листі Департаменту містобудування та архітектури за №055-29520 від 16.12.2021р. було повідомлено, що гр. ОСОБА_3 (попередньому власнику земельної ділянки, яка ним була передана до статутного капіталу позивача 28.09.2021р. (а.с.89 том 2) у період з 01.01.2020р. по 14.12.2021р. було відмовлено у оформленні паспорту прив'язки тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 з підстав того, що розміщення ТС на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:66:094:0062 суперечить нормам чинного законодавства та наявним планувальним обмеженням, які передбачені будівельними нормами (а.с.17-18 том 2).
Статтею 3 Конституції України Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Оскільки у даному випадку мало місце звернення мешканців житлового будинку АДРЕСА_1 до органу місцевого самоврядування щодо встановлення самочинно впритул до їхнього будинку тимчасових споруд, де проходять комунікації електромереж та водовідведення згідно листів «Київводоканал» та Київські електромережі від 15.12.2021р. та 17.12.2021р. (а.с.19-24 том 2), що може призвести до порушення прав та інтересів мешканців цього будинку, тобто, у даному випадку, наявний суспільний інтерес, який переважає над приватним.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, наприклад, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року. «Булвес АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того. Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення від 2 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).
Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.
А отже, із вищенаведеного аналізу правового регулювання, слід зробити висновок, що у цьому випадку «суспільний інтерес», який полягає у збереженні життя та здоров'я мешканців житлового будинку по вул. Миропільській, 29 у місті Києві з метою недопущення розміщення тимчасових споруд у охоронюваній інженерній зоні, що може призвести до виникнення надзвичайної події техногенного характеру, пов'язаної з ризиком для життя та здоров'я людей (мешканців житлового будинку), переважає приватний інтерес позивача, який полягає у встановленні ним тимчасових споруд без відповідних дозвільних документів (паспортів прив'язок).
Враховуючи всі вищенаведені встановлені обставини та аналізуючи норми чинного законодавства у їх сукупності, суд не знаходить жодних правових підстав для визнання протиправним та скасування доручення Департаменту міського благоустрою міста Києва від 28.12.2021р. за №064-8110, тому у задоволенні даного адміністративного позову позивачеві слід відмовити.
У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання - ст.76 наведеного Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Разом з тим, протиправність оспорюваного доручення відповідача-1 з урахуванням встановлених судом вищенаведених обставин та аналізу чинних приписів законодавства у цій сфері жодними належними, достатніми та допустимими доказами позивачем не доведена.
Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, тому відхиляються судом, аргументи позивача з приводу того, що рішеннями Дніпровського районного суду міста Києва від 23.12.2017р. у справі №755/18108/16-ц, від 03.05.2018р. у справі №755/76/17, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019р. у справі №755/76/17, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2020р. у справі №826/7922/18 підтверджена законність володіння земельною ділянкою та законність здійсненні її забудови, що неодноразово було перевірено судами, рішення яких є обов'язковими на території України, з огляду на те, що вивчений судом зміст вказаних судових рішень не стосувався правомірності встановлення на вказаній земельній ділянці по вул. Миропільській, 29 у місті Києві одноповерхової тимчасової споруди у період з 27.11.2021р. по 03.12.2021р., що є предметом спору у даних правовідносинах, а відтак, висновки, викладені у наведених судових рішеннях не звільняють позивача від доказування обставин у цій справі в силу ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, суд звертає увагу у даному випадку на те, що за вказаними судовими рішеннями законність здійснення забудови стосувалися будівництва та обслуговування магазину будівельних матеріалів (3-поверхи+мансардний) загальною площею 1800 кв.м. за Містобудівними умовами та обмеженнями від 26.04.2013р. №6284/0/12/009-13 та Декларацією на початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої 19.12.2013р., що не є предметом у цій справі, оскільки предметом цього спору є інше майно, а саме: нерухоме майно (нежитлова будівля) загальною площею 511,6 кв.м. на які жодні містобудівні умови та обмеження чи декларація про початок виконання робіт не надавалися позивачу та не реєструвалися у встановленому законом порядку, такі докази в матеріалах справи відсутні.
Також не можуть бути застосовані у даних правовідносинах і правові висновки наведені позивачем у позові, викладені у постановах від 04.12.2019р. у справі №826/27173/15, від 27.12.2019р. у справі №826/7710/16, оскільки правові висновки, висловлені у них не є релевантними до даних правовідносин.
В той же час, слід зазначити, що у даних правовідносинах підлягають застосуванню правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.07.2024 року у справі №640/3319/19, які сформовані за подібних обставин та тих самих норм матеріального права в силу ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, про що уже зазначалося судом вище.
Є безпідставними та необгрунтованими і твердження позивача про те, що внесення відомостей до Державного реєстру прав на нерухоме майно є офіційним визнанням державою права особи на об'єкт нерухомості, жоден з наведених правоустановлюючих документів не є нікчемним, не визнаний судом чи законом недійсним, тому в силу презумпції правомірності правочину за ст.204 ЦК України такі документи є дійсними і можуть бути використані у спорі з третьою особою доки їх не скасовано у порядку, передбаченому законом, оскільки зазначені твердження не підтверджують фактів проведення будівництва з дотриманням будівельних норм та правил під час ведення такого будівництва нерухомого майна, оскільки доказів отримання відповідних дозвільних документів (містобудівних умов та обмежень, декларації про початок виконання робіт, декларації про закінчення будівельних робіт, присвоєння адресу цьому об'єкту будівництва акту введення об'єкта нерухомого майна в експлуатацію тощо) вказаного нерухомого майна загальною площею 511,6 кв.м. (одноповерхова нежитлова будівля) саме за адресою : АДРЕСА_1 позивачем суду не надано, що, в свою чергу, виключає виникнення права власності у такого суб'єкта господарювання в силу ст.331 ЦК України.
Інші аргументи позивача уважно вивчені судом, однак не беруться до уваги, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши правомірність прийняття відповідачем-1 оспорюваного доручення від 28.12.2021р. № 0964-8110 за критеріями, визначеними у ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що при прийнятті вищевказаного спірного доручення відповідач-1 як суб'єкт владних повноважень діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
А відтак, у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування доручення Департаменту міського благоустрою міста Києва від 28.12.2021р. за №064-8110 щодо демонтажу тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 позивачеві слід відмовити.
З приводу позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача-2 (КП «Київблагоустрій») щодо здійснення демонтажу на підставі згаданого доручення Департаменту міського благоустрою міста Києва від 28.12.2021р. №064-8110 з підстав порушення порядку перевірки, зокрема п.20.2.1 Правил благоустрою міста Києва, оскільки в приписах не ідентифіковано особу, на яку складений припис, приписи не були вручені чи направлені засобами поштового зв'язку, а були наклеєні на перевіряємий об'єкт нерухомості, у приписах відсутнє посилання на конкретні пункти положення нормативно-правових актів, на підставі яких прийнято приписи, доручення, тому, на переконання позивача, такі приписи та доручення не відповідають критерію обгрунтованості.
Разом з тим, як установлено судом вище, відповідні приписи та доручення відповідають його формі та змісту, встановлених Правилами благоустрою міста Києва, порядок повідомлення/вручення власнику тимчасової споруди посадовою особою відповідача-2 було дотримано, що підтверджується змістом копії приписів та фотознімками наявними у справі, які були додані до приписів та судом досліджувались вище.
При цьому, судом критично надається оцінка аргументам позивача з приводу того, що йому не було зрозуміло з приписів, яке порушення мається на увазі, оскільки ці твердження спростовуються наданням власником тимчасової споруди - гр. ОСОБА_3 документів дозвільного характеру двічі 30.11.2021р. та 08.12.2021р. за його заявами (а.с.200,233 том 1).
Відтак, за дослідженими вище матеріалами судом було встановлено, що відповідачем-2 було дотримано процедури проведення перевірки, встановлену Правилами благоустрою міста Києва, а саме: посадовою особою відповідача-2 здійснено перевірку 28.11.2021р. та 03.12.2021р., винесені приписи, які були наклеєні на фронтальну частину тимчасової споруди, що є належним повідомленням власника такої тимчасової споруди у порядку, встановленому п.20.2.1 Правил благоустрою міста Києва, у зв'язку із не усуненням виявлених порушень, а саме: не наданням гр. ОСОБА_3 та/або позивачем дозвільних документів (паспорту прив'язки) на встановлення тимчасової споруди, не проведення демонтажу власними силами тимчасової споруди, Департаментом міського благоустрою міста Києва було винесено доручення від 28.12.2021р. за №064-8110 на демонтаж тимчасової споруди, відповідне доручення було виконано відповідачем-2 про що свідчить акти про проведення демонтажу (переміщення), акти опису об'єкта, копії яких також містяться і у матеріалах справи та досліджувалися судом вище (а.с.130-152 том 1).
Судом критично надається оцінка доводам позивача про оформлення приписів з порушенням Правил благоустрою міста Києва, оскільки вказані приписи позивачем у встановленому законом порядку не були оскаржені, таких доказів матеріали справи не містять, а позивачем суду не надано.
В той же час, приписи від 28.11.2021р. та від 03.12.2021р. не є предметом спору у цій справі, тому вказані посилання позивача щодо складання приписів без дотримання визначених правил їх оформлення, є неспроможними.
При цьому, судом враховується і те, що посилання позивача на недотримання процедури оформлення приписів, не спростовують виявлених фактів порушень позивачем будівельних норм і правил при проведенні будівельних робіт на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (замість будівництва магазину будівельних матеріалів площею 1800 кв.м. 3 поверхи+мансардний за містобудівними умовами та декларацією на початок будівельних робіт позивач намагався встановити тимчасову одноповерхову споруду без оформлення жодних дозвільних документів) та не можуть бути обрані самостійними підставами для визнання протиправними та скасування рішень суб'єктів владних повноважень, про що неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх численних правових висновках.
Окрім того, слід зазначити, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача-2 щодо демонтажу тимчасової споруди за вказаною адресою, є похідними вимогами, від основної - визнання протиправним та скасування спірного доручення, для задоволення якої суд не знайшов жодних правових підстав, а відтак, і підстави для задоволення вказаної похідної позовної вимоги у адміністративного суду відсутні.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, тому у задоволенні даного позову, позивачеві слід відмовити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 4962,00 грн., понесених згідно квитанції №0.0.2419461029.1 від 17.01.2022р.(а.с.115 том 1), суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову такі судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень.
Однак, виходячи з того, що у суду відсутні підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору, а також і витрати на професійну правову допомогу адвоката не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів-1,2 - суб'єктів владних повноважень, тому такі судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11,12, 47, 52, 72-77,94,122,132,139,193,241-246,250,251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІСТЬ 8» до Відповідача-1: Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), до Відповідача-2: Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним - відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва