Апеляційне провадження № 22-ц/824/9542/2025
Справа № 752/9659/24
Іменем України
13 червня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Ольшевської І.О. в м. Київ 14 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про стягнення коштів за договором про надання послуг,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
В серпні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з АТ «ОТП Банк» на свою користь грошові кошти в сумі 1313,28 доларів США, що еквівалентно 57630,84 грн., з яких 52005,89 грн. сума заборгованості, і 5624,95 грн. пені.
Позов мотивував тим, що з 2017 року користується послугами даного банку, в якому має відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в гривні, доларах США. 12 грудня 2023 року авіаперевізна компанія American Airlines перерахувала кошти в сумі 1313,28 доларів США на його картковий рахунок НОМЕР_2 , в якості компенсації за порушення правил надання послуг з авіаперевезень. Враховуючи, що платником виступала іноземна компанія, він завчасно попередив працівника АТ «ОТП Банк» про такий переказ. Всі реквізити для отримання переказу він попередньо отримав у працівника банку, узгодивши з останнім деталі міжнародного переказу. Після отримання електронного листа від American Airlines про перерахунок коштів 12 грудня 2023 року він звернувся до працівника АТ «ОТП Банк» з проханням перевірити наявність переказу. 19 грудня 2023 року він повторно просив перевірити інформацію про надходження коштів, однак жодної інформації про платіжну операцію, яка мала місце на його ім'я, надано не було. Незважаючи на його постійні запити щодо надходження коштів, співробітники банку не надавали йому інформацію та повідомляли, що відповідний запит відправлено до клієнтського відділу. Як йому стало відомо пізніше, 12 грудня 2023 року банківський переказ в сумі 1313,28 доларів США було отримано АТ «ОТП Банк» на його ім'я із зазначенням номеру розрахункового рахунку НОМЕР_2 . 11 січня 2024 року без будь-яких належних для цього підстав АТ «ОТП Банк» повернув грошовий переказ платнику American Airlines у розмірі 1283,28 доларів США, вирахувавши при цьому 30 доларів США у вигляді банківської комісії, і лише 30 січня 2024 року ОСОБА_1 був повідомлений про цю обставину. Нехтуючи положеннями закону та проявивши недбале ставлення до виконання своїх безпосередніх обов'язків, відповідач як надавач платіжних послуг не забезпечив зарахування коштів за вищезазначеною платіжною операцією на рахунок позивача. Відповідно до п. 9 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» позивачем 01 лютого 2024 року було подано звернення до АТ «ОТП Банк» про виплату понесених збитків в добровільному порядку, а саме суми платіжної операції 1283,28 доларів США та пені в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення від дня завершення платіжної операції до дня переказу коштів на його рахунок. Відповідач не зреагував на його звернення, тому ОСОБА_1 вимушений звертатись до суду для захисту своїх прав та інтересів.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 березня 2025 року позов задоволено, стягнуто з АТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 52005,89 грн. суми заборгованості, 5624,95 грн. суми пені, а також судовий збір в дохід держави в розмірі 1211,20 грн.
Відповідач АТ «ОТП Банк», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 березня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що судом першої інстанції не встановлено всі обставини, які мають значення для справи, а деякі встановлено неправильно, не взято до уваги відзив на позовну заяву та не надано оцінки доказам, які долучалися до відзиву, наслідком чого стало ухвалення судового рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, у рішенні суд помилково вказав, що відзив від відповідача не надходив та АТ «ОТП Банк» не навів законних підстав повернення коштів. При цьому відповідач 20 червня 2024 року через електронний кабінет подав відзив, що підтверджується реєстраційною карткою вхідного документа з підсистеми Електронного суду, а також квитанцією про доставку документа до зареєстрованого електронного кабінету позивача, який навіть подав відповідь на відзив 01 липня 2024 року.
Звертав увагу, що в ухвалі суду про відкриття провадження від 06 травня 2024 року постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, що призвело до неповного з'ясування судом обставин, що мали значення для справи, та не забезпечено повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, оскільки суд обмежився лише дослідженням доказів, наданих позивачем, отже, висновок про задоволення позову є незаконним та передчасним.
Вказував, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції застосував закон, який не підлягав застосуванню у спірних правовідносинах, та помилково не застосував закон, який підлягав застосуванню, що призвело до порушення норм матеріального права.
Враховуючи, що в даній справі досліджується питання підставності незарахування на рахунок позивача SWIFT переказу в іноземній валюті в сумі 1313,28 доларів США від American Airlines INC, спірні правовідносини мали регулюватись Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління НБУ від 28 липня 2008 року № 216. Натомість суд першої інстанції, задовольняючи позов, в рішенні послався на Закон України «Про платіжні послуги», який визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в національній валюті України та не встановлює порядку виконання платіжних операцій в іноземній валюті.
Крім того, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції визнав встановленими обставинами те, що АТ «ОТП Банк» не наведено законних підстав для повернення відправнику грошових коштів в сумі 1313,28 доларів США, що надійшли позивачу на його рахунок, та це не підтверджено належними засобами доказування. Однак даний висновок не відповідає обставинам справи, оскільки 01 вересня 2023 року за проханням позивача на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 були надані реквізити його рахунку для зарахування коштів в доларах США та євро та повідомлено SWIFT code банку, принтскрін чого долучався до відзиву на позовну заяву.
12 грудня 2023 року на транзитний рахунок у АТ «ОТП Банк» № НОМЕР_3 надійшов SWIFT переказ у сумі 1313,28 доларів США від American Airlines INC, відправником якого був JPMORGAN CHASE BANK, N.A. LONDON GB (до відзиву було додано SWIFT повідомлення про надходження платежу). У 72 полі вказаного SWIFT повідомлення зазначено: 59: Beneficiary Customer Name & Addr/262080108793, IHOR BABENKO.
Таким чином, у SWIFT переказі був вказаний некоректний номер рахунку позивача НОМЕР_2 , який відрізнявся від того, який містився у наданих йому реквізитах, а саме НОМЕР_1 . При цьому згідно постанови Правління НБУ від 28 грудня 2018 року № 162 «Про затвердження міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні» з 05 серпня 2019 року в України запроваджено міжнародний номер банківського рахунку IBAN, який складається з 29 літерно-цифрових символів.
IBAN (International Bank Account Number) - міжнародний номер банківського рахунку, застосування якого є обов'язковим в України для банків та небанківських надавачів платіжних послуг.
З 01 листопада 2019 року застосування IBAN стало обов'язковим для клієнтів всіх банків України під час здійснення переказів коштів як у національній, так і в іноземній валютах, зокрема і транскордонних переказів, тобто всі перекази з 01 листопада 2019 року мають застосовуватися лише з використанням IBAN. Аналогічне твердження підтверджується також інформацією, оприлюдненою на сайті НБУ.
В зв'язку з вищевикладеним та незважаючи на факт, що позивачу надавались реквізити його рахунку для зарахування коштів у форматі рахунку IBAN, у SWIFT переказі від American Airlines INC значився некоректний номер його рахунку НОМЕР_2 .
Посилався на п. 30, 31 постанови НБУ № 216, вказував, що АТ «ОТП Банк» згідно приписів п. 31 постанови НБУ № 216 зі свого боку вживав заходів задля уточнення банківських реквізитів рахунку позивача з метою уникнення повернення платежу до банку відправника. Так, в день надходження SWIFT платежу, а саме 12 грудня 2023 року о 16:19:46 АТ «ОТП Банк» було надіслано запит на уточнення реквізитів по системі SWIFT на банк відправника: CHASGB2LXXX, JPMORGAN CHASE BANK, N.A. Повторний запит на уточнення реквізитів було надіслано на банк відправника 26 грудня 2023 року о 09:51:26, і запити на уточнення реквізитів додавались до відзиву. Однак відповідь з уточненням реквізитів від банку відправника не надійшла.
Згідно регламенту, встановленого внутрішньобанківською Процедурою «Проведення розслідувань за переказами в іноземній валюті (Н-05)» кошти з транзитного рахунку АТ «ОТП Банк» 3720 повертаються не пізніше 30 днів. Аналогічна норма закріплена у п. 31 постанови Правління НБУ від 28 липня 2008 року № 216.
В зв'язку з цим 11 січня 2024 року з транзитного рахунку АТ «ОТП Банк» № НОМЕР_3 платіж був повернутий на банк відправника, що підтверджується SWIFT повідомленням від 11 січня 2024 року о 11:35:06, яке долучалось до відзиву. Дане SWIFT повідомлення з підтвердженням повернення коштів, а також воно має свій унікальний номер UETR, за яким його можна відслідкувати. У 72-му полі SWIFT повідомлення зазначено, зокрема, що це повернення (BNF/RETURN OF YR MT103 FOR USD), суму початкового платежу (//1313.28 USD), причину повернення (//IBAN IS INCORRECT), суму стягуваної комісії (LESS OUR CHGS UDD30,00).
При цьому зауважував, що SWIFT переказ на рахунок позивача не зараховувався та його повернення було здійснено не з поточного рахунку позивача, а з транзитного рахунку АТ «ОТП Банк», виписка з якого долучалась до відзиву.
З урахуванням викладених обставин, вказував, що повернення SWIFT переказу на банк відправника було здійснено АТ «ОТП Банк» через те, що у SWIFT переказі був вказаний некоректний номер рахунку позивача, а відповідь з уточненим реквізитом від банку відправника надана не була, що відповідає приписам п. 31 постанови Правління НБУ від 28 липня 2008 року № 216, а зроблений судом першої інстанції протилежний висновок з цього приводу не відповідає дійсним обставинам справи.
Від позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, формальною, такою, що не містить жодних нових та/або недосліджених обставин, а доводи апеляційної скарги не лише не спростовують встановлені судом першої інстанції факти, а й демонструють формальний підхід відповідача до виконання своїх зобов'язань.
Вказував, що судом першої інстанції встановлено, що 11 січня 2024 року без будь-яких належних для цього підстав АТ «ОТП Банк» повернув грошовий переказ платнику American Airlines INC в розмірі 1283,28 доларів США, вирахувавши при цьому 30 доларів США у вигляді банківської комісії, і лише 30 січня 2024 року повідомив про цю обставину позивача.
Підкреслював, що відповідач не може заперечити той факт, що джерелом всієї доказової інформації є банківська документація, яка належить до документообігу самого відповідача, тобто не може не визнаватися останнім.
Вказував, що відповідач безпідставно стверджує, що Закон України «Про платіжні послуги» не регулює правовідносини між сторонами, адже цей закон визначає порядок здійснення платіжних операцій, зокрема зобов'язання постачальників платіжних послуг (банків) щодо виконання переказів, а відповідно до п. 1 ст. 10 глави 1, до надавачів платіжних послуг належать банки та філії іноземних банків. Суд чітко керувався нормами цього Закону, а саме ч. 1 ст. 47, яка передбачає, що надавач платіжних послуг зобов'язаний виконати платіжну інструкцію негайно або не пізніше кінця операційного дня, в який вона була отримана. В даному випадку банк безпідставно утримував кошти позивача без виконання інструкції. Відповідач вимагає застосування до даних правовідносин постанови НБУ № 216 від 04 червня 2019 року та наполягає, що ним повністю дотримано вимоги вказаної постанови, що в свою чергу не відповідає дійсності. Пункт 14 глави ІІ та п. 30 глави ІV постанови НБУ № 216 регламентують, що платіжна операція повинна містити коректні реквізити отримувача. В даному випадку SWIFT переказ містив повні дані (номер рахунку, ім'я бенефіціара, референтний номер платежу), чого було достатньо для його зарахування.
Повідомляв, що кожна країна самостійно встановлює структуру номера рахунку IBAN згідно з вимогами стандарту ISO 13616. Банки, в тому числі міжнародні, мають різні формати для документування реквізитів клієнтів, а стандартний формат рахунку American Airlines передбачає простір для єдиного посилання. Особливістю таких платежів є контрольний номер, пов'язаний з цим платежем. У вищевказаному переказі таким контрольним номером був референтний номер 1-33342390198. Про цю обставину позивач своєчасно повідомив відповідача, надіславши лист, який надійшов від American Airlines , із зазначенням референтного номеру. Зауважень від співробітників відповідача про неможливість ідентифікації платежу за референтним номером позивач не отримував.
Наголошував, що банк як надавач платіжних послуг мав обов'язок не лише здійснити переказ, а й проінформувати клієнта про відмову у проведенні операції. Однак позивач не отримав жодного повідомлення до моменту повернення коштів платнику, що є порушенням вимог постанови НБУ № 216. Відповідач, надаючи інформацію про запити до платника, не враховує того факту, що позивач не мав можливості вплинути на ситуацію, адже йому не було своєчасно повідомлено як про проблему ідентифікації платежу, так і про повернення коштів. Тільки 31 січня 2024 року позивач отримав інформацію від відповідача, що кошти вже були повернуті платнику.
Не погоджувався з аргументами відповідача про некоректність зазначення рахунку отримувача платежу, що унеможливлювало ідентифікацію належного отримувача, як надмірно формальні, тобто безумовна вимога дотримання процедури, яка призвела до ситуації, за якої негативні наслідки поступаються принципу розумності (доцільності раціональності). Банк як постачальник фінансових послуг зобов'язаний діяти прозоро та надавати клієнту повну інформацію щодо операцій з його коштами. Відповідач порушив ці норми, що спричинило негативні наслідки для позивача.
Вказував, що банк повинен здійснювати контроль за правильністю проведення платежів та забезпечувати своєчасне зарахування коштів отримувачу, в цьому випадку відповідач порушив принцип добросовісності, оскільки не повідомив отримувача про надходження коштів, самостійно розпорядився грошима, повернувши їх без погодження з отримувачем, не виконав платіжну операцію відповідно до її суті. Таким чином, твердження відповідача про нібито правильність його дій та дотримання законодавства не витримують критики. Факти свідчать про недобросовісне ставлення відповідача до виконання своїх обов'язків, що завдало шкоди позивачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що згідно довідки АТ «ОТП Банк» від 17 квітня 2024 року №04-68-003-1/291БТ, ОСОБА_1 має в банку відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у гривні, доларах США. До рахунку відкрита платіжна картка типу MasterCard World № НОМЕР_4 у гривні та платіжна картка типу Visa Platinum № НОМЕР_5 у доларах США (а. с. 16).
12 грудня 2023 року на рахунок ОСОБА_1 був здійснений переказ компанією American Airlines у розмірі 1313,28 доларів США згідно SWIFT повідомлення від 12 грудня 2023 року.
У SWIFT повідомленні від 12 грудня 2023 року зазначено, що банком відправника є CHASGB2LXXX, JPMORGAN CHASE BANK, N.A, банком отримувача OTPVUAUKXXX JOINT-STOCK COMPANY OTP BANK, універсальний ідентифікатор SWIFT переказу 1aBd13ae-bad7-4e6b-91af-d83a943aea52. У 72 полі вказаного SWIFT повідомлення зазначено: 59: Beneficiary Customer Name & Addr/262080108793, IHOR BABENKO. У 70 полі SWIFT повідомлення «Інформація по переказу» зазначено номер НОМЕР_6 (а. с. 6 - 7).
11 січня 2024 року АТ «ОТП Банк» повернуто грошовий переказ платнику American Airlines із зазначенням причини повернення «вказано невірні реквізити», при цьому вирахувано банківську комісію 30 доларів США, згідно SWIFT повідомлення від 11 січня 2024 року (а. с. 8).
Згідно листа American Airlines від 24 січня 2024 року, текстовими даними, пов'язаними з даними переказом, є 1-33342390198 / BABENKO / 14AUG23, account holders name IHOR BABENKO (а. с. 10).
19 грудня 2023 року ОСОБА_1 звертався до менеджера АТ «ОТП Банк» через службу підтримки для перевірки інформації про надходження коштів (а. с. 9).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Крім того, до апеляційної скарги АТ «ОТП Банк» надано нові докази, які не досліджувались судом першої інстанції, а саме:
копію листа АТ «ОТП Банк» на ім'я ОСОБА_1 від 28 березня 2024 року, в якому на звернення останнього повідомлялось, що банком відправником було вказано невірні реквізити, АТ «ОТП Банк» направив запит на уточнення реквізитів, оскільки банком-відправником вірні реквізити надано не було, 11 січня 2024 року АТ «ОТП Банк» повернув кошти до банку відправника;
виписку з особового рахунку ОСОБА_1 у АТ «ОТП Банк», згідно якої за період з 01 грудня 2023 року по 31 січня 2024 року грошовий переказ від компанії American Airlines у розмірі 1313,28 доларів США на його рахунок не надходив;
копію електронного листа менеджера АТ «ОТП Банк» від 01 вересня 2023 року, в якому ОСОБА_1 повідомлено реквізити для безготівкового поповнення картки Master Card або Visa, в тому числі зазначено номер його рахунку в форматі IBAN: НОМЕР_1 ;
копії SWIFT повідомлень АТ «ОТП Банк» від 12 грудня 2023 року та від 26 грудня 2023 року на адресу банку відправника CHASGB2LXXX, JPMORGAN CHASE BANK, N.A, в якому банк просив зазначити вірний номер рахунку отримувача в форматі IBAN.
Вирішуючи питання щодо можливості долучення даних доказів, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Враховуючи, що АТ «ОТП Банк» підтвердив обставини долучення цих доказів до відзиву на позовну заяву, який направлявся до суду першої інстанції 20 червня 2024 року через підсистему «Електронний суд», а отже ці докази мали долучатися разом із відзивом до матеріалів справи, однак у справі відзив разом із доказами відсутній, апеляційний суд приймає дані докази та надає їм оцінку.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором про надання послуг, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не зарахував кошти в сумі 1313,28 доларів США, що надійшли на рахунок позивача, повернувши їх особі, яка їх перераховувала, законних підстав для такого повернення відповідачем не наведено та не підтверджено належними засобами доказування, в зв'язку з цим відповідач має відшкодувати збитки позивачу та пеню, як це передбачено нормами закону, а саме 1328,28 доларів США, що еквівалентно 52005,89 грн., та суму пені 5624,95 грн.
Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.
У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Відповідно до ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.
У справі, що переглядається, грошовий переказ на ім'я позивача ОСОБА_1 здійснювався через міжнародну міжбанківську систему передавання інформації та здійснення платежів SWIFT.
Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах затверджене постановою Правління НБУ від 28 липня 2008 року № 216.
Згідно п. 30 Положення № 216, банк зараховує суму платіжної операції на рахунки банку, розрахункові рахунки небанківських надавачів платіжних послуг та рахунки отримувачів на підставі отриманих SWIFT-повідомлень (далі - повідомлення), у яких обов'язково зазначені: для отримувачів - фізичних осіб, які не здійснюють підприємницької діяльності та яким у банку відкрито рахунок, - унікальний ідентифікатор отримувача або прізвище, власне ім'я та номер рахунку.
Згідно п. 31 Положення № 216, надавач платіжних послуг отримувача в разі отримання повідомлення, у якому не зазначені найменування або прізвище та власне ім'я, та/або унікальний ідентифікатор отримувача/номер рахунку (для юридичної особи або підприємця) або прізвище та/або власне ім'я, та/або унікальний ідентифікатор отримувача/номер рахунку (для фізичної особи, якій відкрито рахунок у банку), або прізвище та/або власне ім'я, та/або номер паспорта або документа, що його замінює (для фізичної особи, якій не відкрито рахунок у банку), має право зупинити проведення платіжної операції та зарахувати кошти на рахунок до з'ясування для встановлення належного отримувача.
Надавач платіжних послуг отримувача для встановлення належного отримувача зобов'язаний надіслати запит щодо уточнення номера рахунку/унікального ідентифікатора.
Надавач платіжних послуг отримувача в разі надання надавачем платіжних послуг платника уточнених даних щодо номера рахунку/унікального ідентифікатора повинен зарахувати кошти на рахунок отримувача протягом операційного дня, в який було отримано уточнені реквізити.
Надавач платіжних послуг отримувача в разі неможливості встановлення належного отримувача або не надходження уточнених даних від надавача платіжних послуг платника не пізніше 30 календарного дня зобов'язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення.
Надавач платіжних послуг отримувача має право не уточнювати номер рахунку/унікальний ідентифікатор. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.
Частина 3 ст. 47 Закону України «Про платіжні послуги» передбачає, що надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача або виплату отримувачу суми платіжної операції в готівковій формі протягом операційного дня надходження коштів на рахунок надавача платіжних послуг отримувача.
Відповідно до ст. 44 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг має право відмовити ініціатору у прийнятті наданої платіжної інструкції лише за наявності законних підстав для відмови. Якщо надавач платіжних послуг відмовляє у прийнятті наданої ініціатором платіжної інструкції, він повинен негайно повідомити про це ініціатора із зазначенням причини відмови та обов'язковим посиланням на норми законодавства. У разі відмови надавача платіжних послуг у прийнятті наданої ініціатором платіжної інструкції з будь-яких причин така платіжна інструкція вважається неприйнятою до виконання. Надавач платіжних послуг несе передбачену законодавством відповідальність за шкоду, заподіяну ініціатору у разі відмови у прийнятті наданої ним платіжної інструкції без законних підстав.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції застосував закон, який не підлягає застосуванню, а саме Закон України «Про платіжні послуги», з огляду на те, що Закон України «Про платіжні послуги» визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов'язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.
При цьому Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затверджене постановою Правління НБУ від 28 липня 2008 року № 216, згідно його преамбули, розроблено, в тому числі, відповідно до Закону України «Про платіжні послуги».
Апеляційний суд враховує, що п. 21 розділу ІІ Положення № 216 передбачено, що надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачем за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до законодавства України та умов укладених між ними договорів.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, що у SWIFT переказі, здійсненому American Airlines INC. 12 грудня 2023 року, було зазначено некоректний номер рахунку отримувача грошового переказу ОСОБА_1, і АТ «ОТП Банк» вживалися заходи щодо уточнення у банку відправника правильних реквізитів рахунку, на підтвердження чого відповідачем до апеляційної скарги надано SWIFT повідомлення від 12 грудня 2023 року та від 26 грудня 2023 року, однак правильних реквізитів на запит відповідача повідомлено не було, що стало підставою повернення грошового переказу, апеляційний суд виходить із наступного.
Згідно постанови правління НБУ від 28 грудня 2018 року №162 «Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні» банки України з 05 серпня 2019 року: 1) формують номер банківського рахунку відповідно до Національного стандарту України "Фінансові операції. Правила формування міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні. (IBAN Registry:2009, NEQ) ДСТУ-Н 7167:2010", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року № 454 (далі - стандарт IBAN); 2) під час формування номера банківського рахунку за стандартом IBAN використовують структуру номера рахунку аналітичного обліку, вимоги до нумерації якого встановлені в додатку 2 до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року № 89 (зі змінами).
Для України IBAN складається із 29 літерно-цифрових символів: коду країни, контрольного розряду, коду ID НБУ та номера рахунку. Перші дві літери - UA - код України. Два символи після коду - контрольні, вони призначені для перевірки достовірності рахунку й захищають інформацію від помилок під час внесення даних. Наступні шість цифр - код МФО банку. Друга група символів (19 знаків) - номер рахунку клієнта банку. Перші п'ять нулів, як правило, доповнюють IBAN до 29 знаків, а 14 цифр - це номер рахунку картки.
Доказами, наданими відповідачем до апеляційної скарги, підтверджується, що АТ «ОТП Банк» повідомив ОСОБА_1 реквізити його банківського рахунку у форматі IBAN, а саме НОМЕР_1 .
Як вбачається зі структури реквізитів банківського рахунку у форматі IBAN, саме номер рахунку картки ОСОБА_1 , а саме НОМЕР_2 , містився у SWIFT повідомленні банку відправника JPMORGAN CHASE BANK, N.A., однак всі реквізити банківського рахунку ОСОБА_1 у форматі IBAN, а саме НОМЕР_1 , ініціатором переказу вказані не були.
За таких обставин відповідач, за відсутності у SWIFT повідомленні банку відправника JPMORGAN CHASE BANK, N.A. коректного номеру банківського рахунку, двічі здійснив спробу його уточнення, а за відсутності уточнених даних повернув суму платіжної операції платнику, що узгоджується з вимогами п. 31 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління НБУ від 28 липня 2008 року № 216.
Апеляційний суд звертає увагу, що зазначеним п. 31 Положення № 216 передбачено право надавача платіжних послуг не уточнювати номер рахунку/унікальний ідентифікатор, а одразу повертати суму платіжної операції, в зв'язку з чим відхиляє доводи відзиву позивача на апеляційну скаргу, що позивач не мав можливості вплинути на ситуацію, адже йому не було своєчасно повідомлено як про проблему ідентифікації платежу, так і про повернення коштів, і що аргументи відповідача про некоректність зазначення рахунку отримувача платежу, що унеможливило ідентифікацію належного отримувача, свідчать про надмірний формалізм.
Крім того, стягуючи з відповідача на користь позивача збитки в розмірі 52005,89 грн. як суму, еквівалентну 1313,28 доларів США станом на день позову, суд першої інстанції залишив поза увагою, що заявлена позивачем сума відшкодування 1313,28 доларів США (52005,89 грн.) не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України, оскільки сам факт повернення банком суми переказу його платнику American Airlines (ініціатору переказу), не свідчить про те, що позивач зазнав втрат на вказану суму.
Так, відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Повернення грошових коштів, належних до сплати позивачу, не може напряму ототожнюватися зі завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки позивач не позбавлений можливості повторно звернутись до American Airlines за отриманням компенсації за порушення правил надання послуг з авіаперевезень, а American Airlines, відповідно, не позбавлене можливості повторно ініціювати грошовий переказ на користь ОСОБА_1 , тобто можливість отримання грошових коштів останнім не втрачена остаточно і позивачем протилежного не доводиться.
При цьому завдання діями відповідача збитків позивачу внаслідок повернення платнику American Airlines грошового переказу, який призначався ОСОБА_1 , останнім в будь-якому розмірі не обґрунтовано та доказів на підтвердження завдання таких збитків не надано.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.
Враховуючи, що позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними та допустимими доказами як порушення банком порядку виконання платіжних операцій, так і заподіяння йому шкоди, позов задоволений судом першої інстанції безпідставно.
Крім того, задовольняючи позов в частині стягнення з АТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 пені на підставі ч. 6 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги», суд першої інстанції залишив поза увагою, що згідно з вимогами даної статті надавач платіжних послуг у разі порушення строків виконання платіжних операцій, передбачених цим Законом або договором про надання платіжних послуг, зобов'язаний сплатити користувачу пеню в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 10 відсотків суми платіжної операції, якщо інший розмір пені не обумовлений договором про надання платіжних послуг.
З системного аналізу положень ч. 6 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» вбачається, що стягнення пені передбачено у разі здійснення надавачем платіжних послуг платіжної операції, однак з порушенням строку виконання, передбаченого цим Законом або договором про надання платіжних послуг.
Разом із тим, оскільки у справі, що переглядається, платіжна послуга ОСОБА_1 не була надана АТ «ОТП Банк» взагалі, і такі дії банку відповідали вимогам п. 31 Положення № 216, підстави для застосування штрафних санкцій у вигляді пені, передбачених ч. 6 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги», були відсутні, судом першої інстанції застосовано норми матеріального права, які не підлягали застосуванню, а відтак позов ОСОБА_1 про стягнення пені з АТ «ОТП Банк» в розмірі 5624,95 грн. також не підлягав задоволенню.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідач АТ «ОТП Банк» не вказував на ці обставини у апеляційній скарзі, разом із тим, відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний суд також приймає та погоджується з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не надано оцінки аргументам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву, та доказам, долученим до відзиву, який направлявся до Голосіївського районного суду м. Києва 20 червня 2024 року, чим допущено порушення п. 3 ч. 4 ст. 265 ЦПК України, якою передбачено, що у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про відмову в позові.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює розподіл судових витрат, та оскільки за наслідками апеляційного перегляду апеляційну скаргу задоволено, а позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», сплачений відповідачем судовий збір в розмірі 1816,80 грн. за подання апеляційної скарги підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 березня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову.
Відмовити ОСОБА_1 в позові до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про стягнення коштів за договором про надання послуг.
Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1816,80 грн. за подання апеляційної скарги, понесені Акціонерним товариством «ОТП Банк», компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді : Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.