Ухвала від 27.05.2025 по справі 757/11804/25-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/11084/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/2784/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою з доповненнями захисника ОСОБА_6 ,який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Стовпів Чуднівського району Житомирської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року частково задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадженні №62023000000000876 від 12.10.2023 року.

Продовженострок дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого у кримінальному провадженні № 62023000000000876 від 12.10.2023року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 09.05.2025року.

Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначеноу межах 36 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає у сумі 109 008 000 гривень, зобов'язавши обвинуваченого ОСОБА_7 виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатися з місця постійного проживання (у м.Житомирі), в якому він мешкає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

В іншій частині клопотання залишено без задоволення.

Зазначено, що сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві:

Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві

ЄДРПОУ: 26268059

МФО: 820172

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ

р/р UA128201720355259002001012089

Призначення платежу: Застава за …(П.І.П., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду), від …(дата ухвали), по справі № …, внесені …(П.І.П. особи, що вносить заставу).

Роз'ясненопідозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз'ясненозаставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13.03.2025 року у справі № 757/11804/25-к - скасувати, та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник посилається на те, щослідчим суддею допущено істотні порушення кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що є підставою для скасування такого судового рішення.

Так, слідчий суддя не врахував, що стороною обвинувачення та слідчими суддями попередньо було грубо порушено належну правову процедуру відносно підозрюваного, що полягає в наступному.

Попередні дії прокурора щодо звернення з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 на підставі ч. 6 ст. 199 КПК та розгляд слідчим суддею такого клопотання здійснено з грубим порушенням правил територіальної підсудності.

В порушення вимог ст. 184 КПК України, клопотання подане та розглядалось слідчою суддею Печерського районного суду м. Києва, хоча досудове розслідування проводиться ГСУ ДБР, яке розташоване у Шевченківському районі м. Києва, тож відповідне клопотання мало бути розглянуто слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва.

Крім того, усі попередні клопотання про застосування та продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 також розглядались слідчими суддями Печерського районного суду м. Києва, що свідчить про триваюче суттєве порушення права на свободу та тримання під вартою на підставі судових рішень, постановлених неуповноваженим судом, а не судом, визначеним законом.

Також, слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 не перевірив інформацію щодо того чи не призначено підготовче судове засідання Солом'янським районним судом м. Києва та чи не буде проведено підготовче засідання до закінчення строку дії попередньої ухвали від 15.01.2025 року, та відповідно чи є підстави розглядати клопотання прокурора на підставі ч. 6 ст. 199 КПК.

Скаржник зазначає, що слідчий суддя не взяв до уваги аргументи захисту щодо допущеного прокурором грубого порушення права на захист та здійснення процесуальної дії - закінчення досудового розслідування та звернення до суду з обвинувальним актом, всупереч встановленому законом порядку та обмеженням, які були встановлені ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13.11.2024 року у справі №757/51968/24-к, та відповідно ненабуття ОСОБА_7 статусу обвинуваченого в кримінальному провадженні.

Слідчий суддя не звернув увагу на порушення п. 2 ч. 3 ст. 197 КПК в частині дотримання граничного сукупного строку тримання під вартою ОСОБА_7 (більше 12 місяців).

Крім цього, слідчим суддею було проігноровано приписи ч. 1 ст. 199 КПК, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Захисник посилається на те, що слідчий суддя не врахував того, що позиція сторони обвинувачення є викривленим сприйняттям прокурором реальних фактів та обставин з метою незаконного кримінального переслідування ОСОБА_7 , а повідомлення про підозру є необґрунтованим у зв'язку із відсутністю складу злочину в його діяннях.

Так, в діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину як по ст. 190 КК України, так і по ст.ст. 209, 255 КК України.

Слідчий суддя не врахував відсутність ризиків в поведінці ОСОБА_7 , у тому числі у зв'язку із закінченням досудового розслідування.

Слідчий суддя не врахував, що визначений розмір застави є необгрунтованим та непомірним для ОСОБА_7 , не відповідає його майновому та сімейному стану, а тривалість перебування під вартою за наявної можливості вийти під заставу очевидно свідчить про її непомірний розмір.

У доповненнях до апеляційної скарги, що надійшли до Київського апеляційного суду 07.04.2025 року, захисник ОСОБА_6 посилається на те, що слідчий суддя не врахував того, що стороною обвинувачення та слідчими суддями попередньо було грубо порушено належну правову процедуру відносно підозрюваного ОСОБА_7 .

На думку скаржника, розгляд слідчим суддею клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 здійснено з грубим порушенням правил територіальної підсудності.

Враховуючи, що жоден з інкримінованих злочинів не було вчинено на території Шевченківського району м. Києва, обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 та інших прокурор направив 15.01.2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва за таким критерієм підсудності як місце закінчення досудового розслідування [адреса органу досудового розслідування - Головного Слідчого управління ДБР - м. Київ, вул. Симона Петлюри, 15], визнавши тим самим факт здійснення та закінчення досудового розслідування на території Шевченківського району м. Києва.

Адвокат зазначає, що оскільки строк тримання під вартою ОСОБА_7 [встановлений Ухвалою від 15.01.2025 слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_9 у справі № 757/1201/24-к] спливав 15.03.2025 року, а підготовче провадження за обвинувальним актом не було проведено Солом'янським районним судом м. Києва, клопотання про продовження строку запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 повинен був розглядати слідчий суддя саме Шевченківського районного суду міста Києва.

Тому із клопотанням в порядку ч. 6 ст. 199 КПК України сторона обвинувачення повинна була звертатися до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва.

Натомість слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва не мав повноважень на розгляд такого клопотання.

Зазначає про те, що прокурор допустив грубе порушення права на захист та здійснив процесуальну дію - закінчення досудового розслідування та звернення до суду з обвинувальним актом всупереч встановленому законом порядку та обмеженням, які були встановлені ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13.11.2024 року у справі №757/51968/24-к.

Обвинувальний акт свавільно направлений до суду до моменту спливу строку ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження, без підтвердження протилежною стороною факту надання доступу до матеріалів провадження, з грубим ігноруванням права сторони захисту на відкриття зібраних нею матеріалів (що відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК України може мати наслідком неможливість допущення судом викладених у них відомостей як доказів).

Отже, внаслідок грубого порушення права на захист та процесуальної форми закінчення досудового розслідування, по цьому зверненню до суду з обвинувальним актом ОСОБА_7 не набув статусу обвинуваченого.

Захисник посилається на те, що станом на момент направлення до суду обвинувального акта (15.01.2025 р.), і станом на момент першого продовження строку тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 199 КПК ОСОБА_7 запобіжного заходу слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_9 (15.01.2025 р.), не сплив гарантований стороні захисту строк на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування та на виконання дій, пов'язаних із закінченням досудового розслідування та реалізації процесуальних заходів, спрямованих на відкриття матеріалів сторони захисту задля можливості використовувати їх як докази під час подальшого судового розгляду.

Натомість, орган обвинувачення зухвало ігноруючи судове рішення, зневажливо ставлячись до встановлених законом і судом гарантій захисту, грубо зловживаючи наданими йому повноваженнями свавільно припинив процес ознайомлення сторони захисту ОСОБА_7 з матеріалами справи та процедуру закінчення досудового розслідування і направив до суду обвинувальний акт, не вручивши стороні захисту його копію.

Такий істотний дефект процесуальної форми закінчення досудового розслідування і грубе порушення стороною обвинувачення права на захист мають наслідком очевидну юридичну нікчемність таких дій, що тягне за собою ненабуття ОСОБА_7 процесуального статусу обвинуваченого в кримінальному провадженні.

Про дані обставини було повідомлено слідчого суддю, водночас, останній проігнорував ці обставини, продовжив розглядати клопотання в порядку ч. 6 ст. 199 КПК України в незаконно визначеному ОСОБА_7 статусі обвинуваченого.

Також захисник наголошує на тому, що гранична дата дванадцятимісячного терміну тримання ОСОБА_7 під вартою, як випливає з ухвали від 23.12.2024 року слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 в справі № 757/60697/24-к, припадає на 16.01.2025 року. Строк ознайомлення ОСОБА_7 з матеріалами досудового розслідування спливав 17.01.2025 року.

Оскільки останній день ознайомлення зі справою 17 січня включається в досудове розслідування, то 16 січня ОСОБА_7 повинен був бути звільнений з-під варти, адже в цей день спливали 12 місяців, в межах яких підозрюваний може триматися під вартою.

З 00:00 години 17.01.2025 року ОСОБА_7 повинен був бути звільнений і до 00:00 години 18.01.2025 року мав право в вільному режимі ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування.

Апелянт зазначає про те, що слідчий суддя під час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу не звернув увагу на факт грубого порушення права на захист ОСОБА_7 .

Слідчим суддею було проігноровано приписи частини першої 1 статті 199 КПК про те, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Стороні захисту в указані строки відповідне клопотання не вручалося, що свідчить про свідоме створення органом обвинувачення стану обмеження ОСОБА_7 в праві на захист, щоб за допомогою комбінації незаконних заходів домогтися подальшого утримання його під вартою.

На думку сторони захисту, повідомлення про підозру ОСОБА_7 є необгрунтованим, адже у його діях відсутні склади злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 27 , ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України, ч. 2 ст. 255 КК України, а також відсутні ризики протиправної поведінки, спрямованої на перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином, що перешкоджає подальшому триманню ОСОБА_7 під вартою.

Адвокат у скарзі зазначає, що у клопотанні прокурор посилається на існування ризиків у поведінці ОСОБА_7 , яким надано оцінку слідчими суддями при обранні та попередніх продовженнях дії запобіжного заходу.

Водночас, за результатами аналізу ухвал слідчих суддів про обрання та продовження дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 вбачається, що слідчі судді не надавали оцінку ризикам, не апелювали до конкретних доказів реального існування таких ризиків, а лише зазначали про тяжкість можливого покарання у разі визнання ОСОБА_7 винним.

На думку захисника, прокурор маніпулює фактами, можливо розраховуючи на те, що слідчий суддя, будучи надмірно завантаженим, не дослідить такі попередні ухвали колег, а довіриться думці прокурора.

Захисник наголошує, що ухвала слідчого судді про застосування або продовження дії запобіжного заходу не має преюдиційного значення при наступному розгляді питання про продовження запобіжного заходу, а слідчий суддя кожного разу зобов'язаний дослідити докази на предмет підтвердження як обґрунтованості підозри, так і наявності ризиків.

Захист наполягає, що у поведінці ОСОБА_7 відсутні жодні ризики, зокрема і ті, які зазначені прокурором.

Також захисник у доповненнях посилається на необґрунтованість та непомірність розміру застави.

Зазначає, що застава у розмірі 109 008 000 грн. не відповідає майновому та сімейному стану ОСОБА_7 , зазначений розмір застави є значним.

Тривалість перебування під вартою за наявної можливості вийти під заставу очевидно свідчить про її непомірний розмір.

Отже, сам лише факт того, що ОСОБА_7 залишається під вартою майже 15 місяців після ухвалення рішення про можливість вийти під заставу очевидно свідчить про її непомірний розмір та необхідність її зменшення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, слідчими Державного бюро розслідувань здійснювалося досудове розслідування кримінального провадженні № 62023000000000876 від 12.10.2023 року за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. З ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 209 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. З ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 209 КК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 209 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.

17.01.2023 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.

14.10.2023 року ОСОБА_7 повідомлено про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України.

Постановою заступника Генерального прокурора від 12.03.2024 рокустрок досудового розслідування у кримінальному провадженні №62023000000000876 продовжено до трьох місяців, а саме до 17.04.2024 року.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_9 від 05.04.2024року у справі № 757/15304/24-к строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000876 продовжено до шести місяців, тобто до 17.07.2024 року.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_14 від 06.07.2024року у справі № 757/30210/24-к строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000876 продовжено до дванадцяти місяців, тобто до 17.01.2025року.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_15 від 18.01.2024року у справі № 757/2562/24-к до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави розміром 165 126 прожиткових мінімумів, що становить 500 001 528 гривень.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_16 від 14.03.2024року у справі № 757/11612/24-к ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 17.04.2024 рокувключно та одночасно визначено заставу у розмірі 132 100 прожиткових мінімумів, що становить 399 998 800 гривень .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_17 від 12.04.2024року у справі № 757/16644/24-к ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 10.06.2024року включно та одночасно визначено заставу в розмірі 100 000 прожиткових мінімумів, що становить 302 800 000 гривень.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14.05.2024 року у справі № 11-cc/824/3381/2024 скасовано вказану ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва та постановлено нову ухвалу, якою щодо ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 10.06.2024 року включно та одночасно визначено заставу у розмірі 250 000 000 гривень.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_18 від 06.06.2024року у справі № 757/25439/24-к ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 17.07.2024року включно та одночасно визначено заставу в розмірі 82 562,8 прожиткових мінімумів, що становить 250 000 000 гривень.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_19 від 11.07.2024року у справі № 757/31036/24-к ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 08.09.2024року та одночасно визначено заставу у розмірі 82 562,8 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 250 000 000 гривень.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_20 від 04.09.2024року у справі № 757/39509/24-к ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 01.11.2024року та одночасно визначено заставу у розмірі 82 562,7 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 250 000 000 гривень.

18.10.2024 року прокурором у кримінальному провадженні визнано зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акту та завершення досудового розслідування, про що підозрюваних та їх захисників повідомлено у порядку та спосіб, визначений КПК України. Того ж дня, стороні захисту повідомлено про надання їм доступу до матеріалів досудового розслідування. У зв'язку з цим, слідчим 18.10.2024 рокунадано доступ до усіх матеріалів досудового розслідування, про що складено відповідний протокол.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_21 від 30.10.2024 року у справі № 757/49994/24-к ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 28.12.2024 року та одночасно визначено заставу у розмірі 65 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 196 820 000 гривень.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 від 23.12.2024року у справі № 757/60697/24-к , ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 16.01.2025року та одночасно визначено заставу у 40 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 000 гривень.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_9 від 15.01.2025року у справі № 757/1201/25-к, ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 15.03.2025року та одночасно визначено заставу у 40 000 розмірів, що складає 121 120 000 гривень.

13.03.2025 року (клопотання датоване 11.03.2025 року) прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 у межах кримінального провадження № 62023000000000876 від 12.10.2023 року.

Клопотання обґрунтовано тим, що слідчими Державного бюро розслідувань здійснювалося досудове розслідування кримінального провадженні № 62023000000000876 від 12.10.2023 року за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. З ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. З ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 209 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. З ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 209 КК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 209 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.

Згідно даних клопотання, ОСОБА_22 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , прийняли участь у злочинній організації, створеної ОСОБА_10 з метою протиправного заволодіння грошовими коштами Міністерства оборони України шляхом обману (шахрайство) під час виконання договорів від 23.02.2023 №286/3/23/101, №286/3/23/102, № 286/3/23/103, № 286/3/23/104, № 286/3/23/105, № 286/3/23/106, № 286/3/23/107, № 286/3/23/108, № 286/3/23/109, № 286/3/23/110, № 286/3/23/111, № 286/3/23/112, № 286/3/23/115, № 286/3/23/116, № 286/3/23/117, № 286/3/23/118, № 286/3/23/119, № 286/3/23/120, №286/3/23/121, №286/3/23/122, №286/3/23/123, від 29.09.2023 №286/3/23/382, №286/3/23/383, про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України), укладених підконтрольними ОСОБА_10 товариствами із Міністерством оборони України, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, спричинивши державі в особі Міністерства оборони України матеріальну шкоду на загальну суму 1 167 277 591,8 грн.

Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України, тобто в участі у злочинній організації.

Також відповідно до клопотання встановлено, що ОСОБА_7 , діючи у складі створеної ОСОБА_10 злочинної організації, до складу якої увійшли ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_23 та ОСОБА_25 , умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у період з грудня 2022 року по січень 2024 року, прийняв участь у заволодінні чужим майном шляхом обману під час виконання договорів про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України), укладених підконтрольними ОСОБА_10 товариствами із Міністерством оборони України, а саме:

- використовуючи TOB «ТЛР» за договорами від 23.02.2023 № 286/3/23/101, № 286/3/23/102, № 286/3/23/103, № 286/3/23/104, № 286/3/23/105, № 286/3/23/106, № 286/3/23/107, № 286/3/23/108, від 29.09.2023 № 286/3/23/382, № 286/3/23/383, на суму 297 672 165 грн;

- використовуючи ТОВ «БАМ» за договорами від 23.02.2023 № 286/3/23/109, № 286/3/23/110, № 286/3/23/111, № 286/3/23/112, № 286/3/23/115, № 286/3/23/116, № 286/3/23/117, на суму 538 376 146,80 грн;

- використовуючи ТОВ «БК Сітіград» за договорами від 23.02.2023 № 286/3/23/118, № 286/3/23/119, № 286/3/23/120, № 286/3/23/121, №286/3/23/122, №286/3/23/123, на суму 538 376 146,80 грн., шляхом постачання товарів, якість яких не відповідає вимогам замовника, зокрема нормативно-технічній документації, та реальна вартість яких, відповідно, була значно нижча від ціни, визначеної договорами, через що вказані товари не можуть використовуватися за своїм цільовим призначенням, спричинивши державі в особі Міністерства оборони України матеріальну шкоду в особливо великих розмірах на загальну суму 1 167 277 591,8 грн.

Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України, тобто у співучасті в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, злочинною організацією.

Також встановлено, що ОСОБА_7 , будучи директором ТОВ «ТЛР», перебуваючи у складі створеної та очолюваної ОСОБА_10 злочинної організації, діючи за вказівкою останнього, у період з 14.06.2023 по 28.12.2023 використав майно, одержане злочинним шляхом, зокрема грошові кошти, одержані внаслідок заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) під час виконання договорів із МОУ від 23.02.2023 №286/3/23/101, №286/3/23/102, № 286/3/23/103, № 286/3/23/104, № 286/3/23/105, № 286/3/23/106, №286/3/23/107, №286/3/23/108, від 29.09.2023 №286/3/23/382, №286/3/23/383, на загальну суму 297 672 165,0 грн., що є особливо великими розмірами, та розпорядився вказаним майном шляхом здійснення фінансових операцій із перерахування вказаних грошових коштів на рахунки ТОВ «ТЛР», використав його для купівлі валюти, митного оформлення, а також для перерахування на користь значної кількості юридичних та фізичних осіб в якості оплати за будівельні матеріали, речове майно (одяг, взуття тощо), метал, продукти харчування, транспортні послуги, в якості фінансової допомоги тощо, зокрема й для перерахування на користь товариств ТОВ «БАМ», ТОВ «БК Сітіград» та інших суб'єктів господарської діяльності, підконтрольних ОСОБА_10 , а також в якості оплати за товари, які планувалося поставити на виконання укладених із МОУ договорів.

Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України, тобто у використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансових операцій, вчинених особою, яка знала, що таке майно повністю одержано злочинним шляхом, в особливо великих розмірах, злочинною організацією.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами:

- документами - договорами про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України), укладеними Міністерством оборони України із ТОВ «ТРЕЙД ЛАЙНС РІТЕЙЛ»;

- документами, складеними у зв'язку з виконанням вказаних договорів, зокрема документами, що підтверджують факт постачання товарів та перерахування грошових коштів на рахунки зазначених товариств;

- протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 25.07.2023 № 10-03/7886т;

- висновком експертів від 09.08.2024 №8185/24-36/8186/24-61 за результатами проведення комплексної судової психолого-лінгвістичної експертизи;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_26 від 24.04.2024;

- протоколами допиту свідка ОСОБА_27 від 29.02.2024 та від 09.05.2024;

- листами ДП «КРИВБАССТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» від 22.05.2024 № 44, АДВЛ «Текстиль-ТЕСТ» КНУТД від 24.05.2024 № 04-52/1060, ДП «Полтавастандартметрологія» від 23.05.2024 № 02-11/377, згідно яких ТОВ «ТЛР», ТОВ «БК СІТІГРАД», ТОВ «БАМ» протягом 2023 року з метою проведення будь яких досліджень на відповідність товарів вимогам нормативної або/та технічної документації не зверталися;

- листами ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» від 24.05.2024 № 03 20/128, ДП «Львівстандартметрологія» від 24.05.2024 № 2421, згідно яких ТОВ «ТЛР», ТОВ «БК СІТІГРАД», ТОВ «БАМ», у 2023 році до ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» не зверталися з метою проведення лабораторних досліджень (на відповідність товарів вимогам нормативної або/та технічної документації), окрім звернень ТОВ «ТЛР» (від 25.08.2023, 30.08.2023, 07.09.2023) в частині дослідження гумових чобіт (договори від 29.09.2023 № 286/3/23/382, № 286/3/23/382);

- висновком експертів від 21.12.2023 №27727/23-53/27728/23- 34/27729/27730/23-71 за результатами проведення комплексної судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, товарознавчої та економічної експертизи у кримінальному провадженні № 62023000000000876;

- висновком експертів від 22.12.2023 №28366/23-53/28367/23-71/28368/23- 34 за результатами проведення комплексної судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, товарознавчої та економічної експертизи у кримінальному провадженні № 6202300000000087;

- висновком експертів від 27.05.2024 № 2801/24-34;

- висновком експертів від 14.06.2024 №3316/24-53;

- висновком експертів від 30.06.2024 №3317/3318/24-72 за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи;

протоколом обшуку від 15.11.2023 у Департаменті ресурсного забезпечення МО України за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 55/2;

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 14.05.2024;

у Департаменті ресурсного забезпечення МО України, за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 55/2;

- висновком експертів від 17.01.2023 №518/519/24-32 за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів у кримінальному провадженні № 62023000000000876;

- висновком експертів від 17.01.2023 №516/517/24-32 за результатами проведення комплексної судово-почеркознавчої та технічної експертизи документів у кримінальному провадженні № 62023000000000876;

- висновком експертів від 18.01.2024 №599/600/24-32 за результатами проведення комплексної судово-почеркознавчої та технічної експертизи документів у кримінальному провадженні № 62023000000000876;

- висновком експертів від 28.08.2023 № 5876/24-32 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи;

- висновком експертів від 15.08.2023 №5875/24-32 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи;

- висновком експертів від 20.08.2023 № 5874/24-32 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи;

- протоколом обшуку від 15.11.2023 на території ВЧ НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) ;

- протоколом обшуку від 10.01.2024 за адресою: АДРЕСА_4 ;

- протоколом обшуку від 20-22.03.2024 на території військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 );

- протоколом обшуку від 20.03.2024 складу митного органу Чернівецької митниці (Чернівецька область, Чернівецький район, село Тереблече, вул. Головна, 2К, пункт пропуску «Порубне - Сірет»);

- протоколом обшуку від 15.11.2023 за адресою розташування відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чайки» Київської митниці;

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 22.03.2024 у лабораторії Територіального центру контролю якості речового майна Західного регіону (м. Хмельницький, вул. Чорновола, 39);

- протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_28 від 13.01.2024;

протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_29 , яка впізнала ОСОБА_7 ;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_29 , яка впізнала ОСОБА_12 ;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_29 , яка впізнала ОСОБА_30 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_31 від 13.01.2024;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_31 , яка впізнала ОСОБА_7 ;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_31 , яка впізнала ОСОБА_11 ;

- протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_32 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_33 від 14.01.2024;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_34 від 16.04.2024;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_35 від 22.04.2024;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_36 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_37 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_38 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_39 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_40 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_41 ;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_42 від 13.05.2024;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_43 від 20.09.2024;

- протоколом огляду від 26.03.2024 речей і документів (робочих зразків та ярликів робочих зразків), які вилучені 22.03.2024 під час тимчасового доступу до речей і документів у лабораторії Територіального центру контролю якості речового майна Західного регіону (м. Хмельницький, вул. Чорновола, 39);

- протоколом огляду від 20.03.2024 на території військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_5 );

- листом ГУ ДПС у Вінницькій області від 31.01.2024 № 1217/5/02-32-07- 06-14;

- листом Департаменту ресурсного забезпечення МО України від 05.03.2024№ 220/14/558,

- листом ТОВ «Літма» від 20.05.2024 № 64;

- листом Державної аудиторської служби України від 22.04.2024 № 000800-17/5292-2024;

- матеріалами, які надійшли з листом Державної служби фінансового моніторингу України від 18.03.2024 № 559/440-04-10/ДСК;

- листом Чернівецької митниці від 27.02.2024 № 7.2/7.2-21-02/8.14/1749;

- матеріалами, які надійшли з листом Державної служби фінансового моніторингу України від 18.03.2024 № 559/440-04-10/ДСК;

- листом Чернівецької митниці від 27.02.2024 № 7.2/7.2-21-02/8.14/1749; - матеріалами негласних (слідчих) розшукових дій у кримінальному провадженні №62023000000001135,

- протоколом огляду від 02.07.2024 матеріалів кримінального провадження №62023000000001135 від 25.12.2023 та додатками до нього;

- протоколом огляду мобільного телефону iPhone XR, ІМЕІ: НОМЕР_3 ;

- протоколом огляду мобільного телефону Redmi Note 8Т, Model M1908C3XG, IMEIl: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 ;

- протоколом огляду мобільного телефону Орро, модель СРН1931, ІМЕН: НОМЕР_6 , ІМЕІ2: НОМЕР_7 ;

- листом ТОВ «Хмельницька мануфактура» від 25.09.2024;

- матеріалами Державної аудиторської служби України, які надійшли з листом Держаудитслужби від 05.07.2024 № 000800-17/8286-2024;

- протоколами допитів свідків, оглядів та інших слідчих (розшукових) дій;

- протоколами інших слідчих (розшукових) дій, витребуваними в порядку ст. 93 КПК України документами, а також іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.

В обґрунтування клопотання прокурор також посилався на те, що ризики, передбачені п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати.

Вказував не те, що ризики заявлені у клопотаннях про застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , яким надано оцінку в ухвалах слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_15 від 18.01.2024 у справі № 757/2562/24-к, слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_16 від 14.03.2024 у справі № 757/11612/24-к, слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_44 від 12.04.2024 у справі № 757/16644/24-к, Київського апеляційного суду від 14.05.2024 у справі № 11- сс/824/3381/2024, слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_18 від 06.06.2024 у справі № 757/25439/24-к, слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_19 від 11.07.2024 у справі № 757/31036/24-к, слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_20 від 04.09.2024 у справі № 757/39509/24-к, слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_21 від 30.10.2024 у справі № 757/49994/24-к, слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_9 від 15.01.2025 у справі № 757/1201/25-к, не зменшились на теперішній час, що обумовлює доцільність подальшого тримання ОСОБА_7 під вартою.

Метою продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор посилався на те, що наявні всі підстави вважати, що ОСОБА_7 , маючи значні статки та коло осіб із числа співробітників правоохоронних органів, Міністерства оборони України, перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності за пред'явленого йому обвинувачення, а саме кримінальне правопорушення, передбачене статтею 332-2 КК України, тобто незаконний перетин державного кордону, тому вказаний ризик однозначно виключити неможливо.

Пред'явлене обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні особливо тяжких злочинів, наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, дає підстави вважати, що у разі застосування до ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, таких як застава, особиста порука, особисте зобов'язання чи домашній арешт, суд не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження.

Вивченням особи обвинуваченого на даний час встановлено, що він працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його триманню під вартою, не хворіє. Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинуваченого вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою прокурором зазначено наступне.

15.01.2025 року обвинувальний акт складений за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000876 від 12.10.2023 за обвинуваченням ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_45 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 направлено для розгляду по суті до Шевченківського районного суду м. Києва.

Положення ч. 3 ст. 42 КПК України вказує, що обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.

23.01.2025 року автоматизованою системою документообігу Шевченківського районного суду м. Києва під час автоматизованого розподілу обвинувального акта у вказаному кримінальному провадженні, створено протокол щодо неможливості автоматизованого розподілу справи між суддями, у зв'язку із відсутністю необхідної кількості суддів для розгляду даного обвинувального акта.

04.03.2025 року ухвалою Київського апеляційного суду по справі №761/2056/25 за результатами розгляду подання голови Шевченківського районного суду м. Києва про вирішення питання щодо направлення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 62023000000000876 від 12.10.2023 року з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції ухвалено обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні направити для розгляду до Солом'янського районного суду міста Києва.

Зважаючи на те, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 закінчується 15.03.2025 року (включно), виникла необхідність у його продовженні у зв'язку з наявністю ризиків, які дають підстави вважати, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

З урахуванням викладеного, сторона обвинувачення об'єктивно та обґрунтовано вважає, що продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 сприятиме завданням та цілям кримінального процесуального закону, а обрання інших запобіжних заходів не забезпечить дієвість кримінального провадження.

З огляду на тяжкість інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, які виразились в участі у злочинній організації та у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, злочинною організацією, на загальну суму 1 167 277 591,8 грн., застава у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків.

Ураховуючи вищевикладене, доцільно при постановленні ухвали про продовження строку тримання під вартою залишити визначений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 від 23.12.2024 року у справі № 757/60697/24-к розмір застави у 40 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 121 120 000 (сто двадцять один мільйон сто двадцять тисяч) грн.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року частково задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадженні №62023000000000876 від 12.10.2023 року.

Продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого у кримінальному провадженні № 62023000000000876 від 12.10.2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 09.05.2025 року.

Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначено у межах 36 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає у сумі 109 008 000 гривень, зобов'язавши обвинуваченого ОСОБА_7 виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатися з місця постійного проживання (у м.Житомирі), в якому він мешкає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

В іншій частині клопотання залишено без задоволення.

Зазначено, що сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як підозрюваним так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві:

Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві

ЄДРПОУ: 26268059

МФО: 820172

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ

р/р UA128201720355259002001012089

Призначення платежу: Застава за …(П.І.П., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду), від …(дата ухвали), по справі № …, внесені …(П.І.П. особи, що вносить заставу).

Роз'яснено підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз'яснено заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними у клопотанні прокурора.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя врахував наведені у клопотанні прокурора ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст.177 КПК України, та виходив з того, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, обвинувачений має нерухоме майно за межами території України, тому розуміючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, може вчинити спробу переховуватися від органів слідства, суду, а також має можливість покинути територію України з цією метою.

Крім цього, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що існує ризик того, що ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі може незаконно впливати на експертів та свідків, яким відомі обставини вчинення кримінальних правопорушень, та які ще не були допитані судом, шляхом погроз, підкупу або залякувань, з метою зміни їх показів або відмови надання показань в суді.

Крім того, існує ризик того, що ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки може координувати свої дії з іншими обвинуваченими та встановленими на даний час співучасниками злочинів, що мають можливість впливати на викривлення значимих доказів і даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Колегія судді погоджується і з висновком слідчого судді про те, що ризик, передбачений п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, стороною обвинувачення під час судового розгляду не був доведений, оскільки ОСОБА_7 раніше не судимий, та діяльність за наявними у підозрі епізодами фактично припинена.

При цьому, судом також враховано обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме, вік обвинуваченого, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання та реєстрації, міцних соціальних зв'язків, у зв'язку з чим слідчий суддя дійшов до вірного висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України.

Ураховуючи конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, та дані про особу підозрюваного, колегія суддів вважає, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування усіх ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому слідчий суддя обґрунтовано продовжив обвинуваченому винятковий запобіжний захід.

Всупереч тверджень апелянта, колегією суддів встановлено, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати, що підтверджується вищевикладеним.

Такого вірного висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.

На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.

Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.

Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінальних правопорушень, дійшов висновку про визначення підозрюваному застави у розмірі 36 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 109 008 000 грн., тобто у значно меншому розмірі, ніж зазначено у клопотанні прокурора.

З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 та підстав вважати його завідомо непомірним для нього колегія суддів не вбачає.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

З наведених підстав, доводи про відсутність у діях ОСОБА_7 складів інкримінованих йому злочинів є передчасними.

Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Твердження захисника про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегією суддів не приймаються до уваги та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.

Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, ризик у кримінальному провадженні має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.

Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки докази наявності достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Посилання апелянта на характеристики особи підозрюваного не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про те, що визначена слідчим суддею застава є завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_7 , є необґрунтованими, оскільки з урахуванням обсягу повідомленої підозри, розміру збитків, заподіяння яких інкриміновано ОСОБА_7 разом з іншими особами, даних про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що застава саме у виді 36 000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 109 008 000 грн., здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, з чим погоджується і колегія суддів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування підстав для продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 саме у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.

Необґрунтованими є і посилання захисника на те, що прокурором під час направлення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до Печерського районного суду м. Києва порушено територіальну підсудність, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.

Крім того, пунктом 6 цієї статті визначено, що у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Слід зазначити, що процесуальне керівництво у цьому провадженні здійснюється прокурорами відділу Офісу Генерального прокурора.

Постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_46 від 13.02.2024 року здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 62023000000000876 доручено Головному слідчому управлінню Державного бюро розслідувань, юридичною адресою якого є м. Київ, 01011, вул. Панаса Мирного, 28, а отже орган досудового розслідування територіально знаходяться у Печерському районі м. Києва, тому клопотання прокурором подано в межах територіальної підсудності та з дотриманням правил, визначених у положеннях ст.199 КПК України.

Необгрунтованим є і посиланнясторони захисту на те, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 направлено до суду з порушенням вимог КПК України, тому на момент розгляду клопотання ОСОБА_7 не має статусу обвинуваченого, оскільки питання щодо порушення прокурором вимог КПК України під час направлення обвинувального акту до суду буде оцінено суддею в нарадчій кімнаті при ухваленні остаточного рішення у провадженні.

Разом з цим, відповідно до ч.2 ст. 42 КПК України особа набуває статусу обвинуваченого, якщо обвинувальний акт щодо неї переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу, отже з моменту складання та направлення обвинувального акту до суду, ОСОБА_7 набув процесуального статусу обвинуваченого.

Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення, та зводяться до незгоди захисника з висновками суду в частині наявності у справі підстав, передбачених ст. 199 КПК України для продовження запобіжного заходу.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , поданої в інтересах ОСОБА_7 .

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Тобто, законодавцем встановлено певний процесуальний запобіжник, що унеможливлює обмеження прав особи поза межами кримінального провадження.

Станом на час розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 оскаржувана ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2025 року вичерпала свою дію 09 травня 2025 року.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2019 року у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

постановила:

Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, аухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_______________ ________________ __________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4