Ухвала від 27.05.2025 по справі 761/43083/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/43083/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/540/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою з доповненнями захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2024 року, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білогорськ Амурської області Російської Федерації, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 258 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про продовження строку тримання під вартою та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном на 60 (шістдесят) днів, без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою визначено до 17.01.2025 року включно.

Зобов'язано Керівника Відділу забезпечення досудового розслідування СБ України та начальника Військово - медичного управління СБ України невідкладно забезпечити проведення повного медичного обстеження підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою встановлення наявності у останнього захворювань, та у разі встановлення діагнозу, вжити заходів з метою забезпечення відповідного рівня лікування.

Скаргу захисника ОСОБА_6 на дії слідчого, щодо забезпечення додержання права на побачення особи задоволено частково.

Зобов'язано слідчого розглянути зазначене звернення із врахуванням вимог Закону України «Про попереднє ув'язнення».

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2024 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати помешкання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу суду цілодобово, окрім випадків отримання медичної допомоги, та виконувати обов'язки: прибувати до слідчого судді, слідчого, прокурора за першою вимогою; повідомляти слідчого суддю, слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утриматись від спілкування зі свідками, експертами, іншими підозрюваними у кримінальному провадженні № 22023000000000980 від 29 вересня 2023 року, носити електронний засіб контролю.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги сторона захисту посилається на те, що прокурором не доведено обґрунтованості підозри та наявності ризиків у поведінці ОСОБА_7 , до клопотання про продовження дії запобіжного заходу прокурором не долучено відповідних документів, а тому у порушення вимог статті 177 КПК України слідчий суддя не мав підстав для продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 .

Крім того зазначає, що з огляду на прийняте рішення - продовження дії запобіжного заходу, слідчий суддя не врахував обставини, що мав врахувати відповідно до ст. 178 КПК України.

Зазначені обставини, на думку захисника, є підставами для скасування оскаржуваної ухвали з огляду на істотні порушення кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України).

У доповненнях до апеляційної скарги, що надійшли до Київського апеляційного суду 10.12.2024 року, захисник зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді не є достатньо аргументованою, адже її частина складається із цитування національного законодавства, однак не містить аналізу слідчим суддею наданих слідчим документів на підтвердження обґрунтованості підозри (не в аспекті дослідження доказів, а саме в аспекті перевірки обґрунтованості підозри).

Захисник вважає, що в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя поверхнево поставився до обов'язку дослідити питання обґрунтованості підозри та не дослідив цей аспект.

Водночас, які саме документи, надані слідчому судді в якості додатків до клопотання про продовження тримання під вартою, дозволили дійти такого висновку, в оскаржуваному судовому рішенні не зазначено.

Захист переконаний, що матеріали, долучені слідчим до клопотання, не дають достатніх підстав вважати підозру ОСОБА_7 обґрунтованою.

На переконання захисника, твердження, зазначені у клопотанні, які повністю ідентичні твердженням у повідомленні про підозру ОСОБА_7 , здебільшого є припущеннями та не підтверджуються жодним із доказів, що надані слідчому судді.

Версія сторони обвинувачення базується на показаннях ОСОБА_7 , які він надав 05.05.2024 року під час допиту, а також показаннях інших осіб.

У той же час, у ході спілкування ОСОБА_7 повідомив, що викривальні показання надав внаслідок психологічного тиску та застосування душіння, яке за його відчуттями тривало близько 7 годин в ніч з 04 на 05 травня 2024 року. І саме після такого впливу ОСОБА_7 надав такі показання, які необхідні слідчому.

Разом з тим, жодного доказу на існування обставин, про які на такому допиті під тиском повідомив ОСОБА_7 , досудовим розслідуванням не здобуто та слідчому судді для прийняття чергового рішення про продовження строку тримання під вартою не надано.

Також посилається на те, що матеріали справи не містять підтверджень контактів ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , а також отримання ОСОБА_7 завдань від співробітника спецслужби рф та надання інформації такій особі.

Крім того, матеріали, додані до клопотання, зафіксовані у протоколах НСРД, здебільшого містять неякісні фотографії, тож стверджувати, що на них зафіксований саме ОСОБА_7 , та ще й у тих місцях, які зазначені у протоколах, неможливо.

Зауважує, що як убачається з протоколів НСРД, в яких зафіксовані розмови ОСОБА_7 з ОСОБА_12 , то вони не містять жодного натяку на те, що відбувається саме звітування перед ОСОБА_7 , повідомлення якоїсь закритої інформації, а також наміри передання такої інформації ОСОБА_7 представникам спецслужб рф або іноземній організації чи її представникам. При цьому, жодного доказу на підтвердження отримання ОСОБА_7 грошових коштів за начебто підривну діяльність проти України, а також суми таких грошових коштів, матеріали справи не містять.

Також зазначає, що у клопотанні слідчий та прокурор зазначають про існування 5 ризиків у поведінці ОСОБА_7 , при цьому всі вони ґрунтуються на припущеннях, адже жодного доказу на реальність їх існування до матеріалів клопотання не надано.

На думку сторони захисту слідчий та прокурор не довели, зокрема і документально не підтвердили, що зі спливом часу ризики у поведінці ОСОБА_7 не зменшились і продовжують існувати.

Звертає увагу на те, що обґрунтування наявності ризиків не змінилось з часу попереднього продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та формулювання таких ризиків повністю співпадає з формулюваннями, викладеними у попередньому клопотанні слідчого.

Крім того, слідчий суддя, як на обґрунтування наявності ризику переховування від слідства та суду, послався на дію правового режиму воєнного стану, хоча слідчий та прокурор не посилались на таку обставину.

На підтвердження такого ризику слідчий суддя також послався на тяжкість можливого покарання, хоча ЄСПЛ неодноразово висловлювався про те, що лише тяжкість покарання не може бути єдиною підставою для продовження дії найсуворішого запобіжного заходу.

Апелянт вважає, що запобігти ризикам впливу на свідків, а також на документи, що мають важливе значення для кримінального провадження, можливо застосувавши, наприклад, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною покидати помешкання цілодобово.

Жодних доказів на реальність існування таких ризиків (наприклад, планування ОСОБА_7 будь-яких дій, або вчинення таких дій, тощо) слідчий та прокурор слідчому судді не надали.

На переконання захисника, недоведеними є також ризики продовження вчинення злочину та вчинення іншого кримінального правопорушення, а існування таких ризиків судом не обґрунтовано.

З урахуванням зазначеного, захист вважає, що суд дійшов помилкового висновку про необхідність продовжити відносно ОСОБА_7 найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, захисник зазначає, що в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя дійшов висновку, що має застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не визначаючи розмір застави, на підставі ч. 6 ст. 176 КПК України.

Проте, на думку захисника, зазначений висновок слідчого судді суперечить КПК України та згаданому в оскаржуваній ухвалі рішенню Конституційного суду від 19.06.2024 року, а також слідчий суддя допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства.

Апелянт зазначає, що КПК України не забороняє, навіть з урахуванням «військових» правок, застосовувати до особливо тяжких злочинів за переліком, альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. Навпаки, Конституційний суд вже визнавав безальтернативність тримання під вартою неконституційною.

Захист вважає, що слідчий суддя неправомірно відкинув можливість застосування до ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, з урахуванням інформації про його майновий стан.

Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_7 має у власності лише земельну ділянку із кадастровим номером 3222485200:06:002:5509, площею 0,12 га, іншої нерухомості не має.

Дружина ОСОБА_7 - ОСОБА_13 є фізичною особою-підприємцем, а також отримує заробітну плату.

Відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 19.08.2024 року ОСОБА_13 за період з липня 2023 року по червень 2024 року отримала 4 531 455,52 грн.

Заробітна плата ОСОБА_7 складає 58 тисяч гривень щомісяця.

У суді першої інстанції долучались копії документів на підтвердження майнового стану ОСОБА_7 та його дружини, однак така інформація не прийнята слідчим суддею до уваги.

З огляду на зазначене, апелянт вважає, що слідчий суддя допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства, не визначивши ОСОБА_7 застави, як альтернативного запобіжного заходу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000000980 від 29.09.2023 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 258 КК України та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України та за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 113, ч. 3 ст. 436-2 КК України.

04.05.2024 року о 21 год. 40 хв., відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України (виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину), затримано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень.

05.05.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 2 ст. 111 КК України, а саме у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності та державній безпеці України, шляхом надання в умовах воєнного стану іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України;

- ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, а саме у діянні, умисно вчиненому громадянином України за попередньою змовою групою осіб на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності та державній безпеці України, шляхом надання в умовах воєнного стану іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України;

- ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258 КК України, а саме у пособництві до готування терористичного акту, тобто вчинення вибуху, який створював небезпеку для життя та здоров'я людини, заподіяння значної майнової шкоди, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення.

06.05.2024 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_14 від 25.06.2024 року строк досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні продовжено до 3 (трьох) місяців.

26.07.2024 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22023000000000980 від 29.09.2023 року, до 7 (семи) місяців.

31.07.2024 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/27700/24 стосовно підозрюваного ОСОБА_7 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено до 28.09.2024 року включно без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Київ від 24.09.2024 року підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22.11.2024 року.

Відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.11.2024 року строк досудового розслідування продовжено до десяти місяців, тобто до 05.03.2025 року.

18.11.2024 року старший слідчий в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , за погодження з прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 111, частиною другою статті 28, частиною другою статті 111, частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 14, частиною першою статті 258 КК України.

Клопотання слідчий обґрунтовував тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_7 до 16.04.2020 року обіймав посаду начальника 5 відділу 2 управління Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів СБ України. При цьому, ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем, прийняв військову присягу, відповідно до якої урочисто присягнув Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно додержуватись Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю, виконувати свої обов'язки в інтересах співвітчизників, ніколи не зрадити Українському народові.

У період з квітня 2020 року по теперішній час військовослужбовець ОСОБА_7 проходить військову службу в Управлінні державної охорони України і на даний час займає посаду офіцера з особливих доручень Вищої категорії Інституту Управління державної охорони України Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Разом з тим, у ході досудового розслідування встановлено, що співробітник 9 управління Департаменту оперативної інформації 5 служби федеральної служби безпеки російської федерації громадянин рф ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до якого застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до рішення РНБО від 20.08.2021 року, введеним в дію Указом Президента України № 584/2021 від 18.11.2021 року, перебуваючи на території держави-агресора російської федерації, спільно з діючими співробітниками фсб рф - невстановленими особами на ім'я ОСОБА_15 і ОСОБА_16 та з іншими невстановленими представниками спеціальної служби держави-агресора, створив на території України розгалужену агентурну мережу, до якої залучив громадян України, у тому числі військовослужбовців, які з метою надання допомоги в проведенні підривної діяльності проти України та виконання завдань представників фсб рф, готуються до вчинення терористичного акту, тобто вчинення вибуху, який створював небезпеку для життя та здоров'я людини та заподіяння значної майнової шкоди, вчинений з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, та з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади, службовими особами цих органів.

Зв'язок з особами, які на конфіденційній основі із дотриманням суворих заходів конспірації виконують поставлені ОСОБА_11 завдання і здійснюють збір й передачу розвідувальної інформації, як останньому так і за його завданням іншим представникам спецслужб рф, відбувається з використанням мобільних терміналів в Інтернет- месенджерах та додатках, акаунти яких зареєстровані на абонентські номери операторів мобільного зв'язку, у тому числі на номер оператора мобільного зв'язку НОМЕР_1 .

При цьому, громадянин України ОСОБА_7 , маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, професійних навиків та життєвого досвіду, будучи обізнаним про обставини вторгнення підрозділів збройних сил держави-агресора рф та інших силових відомств на територію України та веденням представниками іноземної організації - федеральної служби безпеки рф розвідувально-підривної діяльності проти України, за невстановлених досудовим розслідуванням дати, часу та інших обставин, але не пізніше 27.09.2023 року, діючи умисно, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у тому числі щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів російської федерації, які передбачають перебування України у сфері її впливу, вирішив добровільно надавати представникам іноземної організації фсб рф, у тому числі ОСОБА_11 , допомогу в проведенні підривної діяльності проти України шляхом передачі конфіденційної інформації та заздалегідь обіцяного придбання, переховування та надання відповідних засобів та знарядь для вчинення вибуху, який створював небезпеку для життя та здоров'я людини та заподіяння значної майнової шкоди, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення та впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади, службовими особами цих органів.

Таким чином, слідством встановлено, що ОСОБА_7 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, надавав допомогу представникам іноземної організації у проведенні підривної діяльності проти України шляхом сприяння вчиненню іншими співучасниками вказаного вище терористичного акту у вигляді заздалегідь обіцяного придбання, переховування та передачі засобів для вчинення вибуху у виглядів дронів, обладнання до нього та вибухових пристроїв, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України.

Крім того, слідчий зазначив, що за невстановлених досудовим розслідуванням з об'єктивних причин на момент повідомлення про підозру дати, часу та інших обставин, але не пізніше січня 2024 року, ОСОБА_11 залучив до протиправної діяльності громадянина України ОСОБА_7 , запропонувавши йому здійснювати збір та передачу йому та іншим невстановленим представникам фсб рф інформації з метою її використання під час здійснення підривної діяльності проти України. При цьому ОСОБА_7 надав ОСОБА_11 добровільну згоду на конфіденційне співробітництво по збору та передачі інформації з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, вступивши у попередню змову, домовившись про спільне вчинення вказаного кримінального правопорушення.

В свою чергу, ОСОБА_7 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановленому досудовим розслідуванням місці та у невстановлений час, але не пізніше 23.01.2024 року, на виконання завдань представника фсб рф ОСОБА_11 , залучив до своєї протиправної діяльності військовослужбовця старшого консультанта 2 відділу 1 служби Департаменту оперативного забезпечення охорони та контррозвідувальних заходів Управління державної охорони України ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які вступили у попередню змову, домовившись про спільне вчинення вказаного кримінального правопорушення.

При цьому, ОСОБА_12 , згідно розподілу ролей та обов'язків, використовуючи можливості займаної ним посади в Управлінні державної охорони України, повинен був збирати інформацію в оборонній сфері військового характеру та передавати вказану інформацію через ОСОБА_7 представнику іноземної організації фсб рф ОСОБА_17 .

В свою чергу ОСОБА_7 , згідно попередньої домовленості та розподілу ролей і обов'язків, повинен був передавати отриману від ОСОБА_12 інформацію безпосередньо представнику фсб рф ОСОБА_17 .

Так, за період з 23.01.2024 до 20.03.2024 року, ОСОБА_7 , на виконання спільного злочинного умислу, згідно попередньої домовленості та розподілу ролей і обов'язків, під час особистих зустрічей з ОСОБА_12 у своєму автомобілі марки «AUDI», модель «Q7» з державним номерним знаком НОМЕР_2 на території міста Києва, отримав від останнього інформацію щодо обсягу та строків постачання в Україну міжнародної військової допомоги від країн-партнерів; щодо рішень, пов'язаних з кадровими змінами на посадах вищого керівництва Генерального штабу ЗС України та керівного складу інших органів, що входять до складу Сил оборони України; щодо процесу підготовки прийняття рішень з приводу мобілізації та мобілізаційної підготовки в Україні; щодо запасів озброєння, яке перебуває у розпорядженні Сил оборони України; щодо контрнаступальних та оборонних дій Сил оборони України в районі ведення бойових дій на території Донецької області.

В подальшому, ОСОБА_7 , на виконання спільного злочинного умислу, згідно попередньої домовленості та розподілу ролей і обов'язків, у не встановлений досудовим розслідуванням час та спосіб, передав представнику фсб рф ОСОБА_17 зазначену вище інформацію, отриману від ОСОБА_12 за згаданих обставин.

Передача інформації представникам спецслужб, збройних формувань рф та окупаційній адміністрації рф щодо обсягу та строків постачання в Україну міжнародної військової допомоги від країн-партнерів; рішень, пов'язаних з кадровими змінами на посадах вищого керівництва Генерального штабу ЗС України та керівного складу інших органів, що входять до складу Сил оборони України; процесу підготовки та прийняття рішень з приводу мобілізації та мобілізаційної підготовки в Україні; запасів озброєння, яке перебуває у розпорядженні Сил оборони України; контрнаступальних та оборонних дій Сил оборони України в районі ведення бойових дій на території Донецької області, в умовах повномасштабної збройної агресії рф проти України, у їх сукупності, може призвести до підриву стану бойової готовності ЗС України, якості виконання ними поставлених бойових завдань, негативно вплинути на проведення бойових дій із відсічі збройної агресії рф проти України в цілому, у зв'язку з чим наносить шкоду обороноздатності та державній безпеці України.

Збір та передача інформації представникам рф, її органам та підрозділам, які виконують розвідувальні функції, є проявом надання допомоги у проведенні підривної діяльності. При цьому, шкода в такій діяльності наноситься не лише суверенітету, а й тим національним інтересам України, до сфери яких належить інформація, що їм передається.

04.05.2024 року о 21 год. 40 хв. ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208, 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 258 КК України.

За вказаними обставинами злочинної діяльності 05.05.2024 року у встановлений законом строк громадянину України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 258 КК України.

Як зазначає слідчий у своєму клопотанні, підозра ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні обґрунтовується зібраними доказами, а саме:

- повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення ДКР СБ України від 29.09.2023, відповіддю на доручення ДКР СБ України від 02.10.2023, відповідно до яких отримано інформацію про те, що ОСОБА_7 підтримує зв'язок зі співробітником 9 управління департаменту оперативної інформації 5 служби фсб рф ОСОБА_11 , який веде розвідувально-підривну діяльність проти України;

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 ;

- протоколом огляду мобільного телефона від 05.05.2024;

- протоколом огляду від 03.10.2023, відповідно до якого встановлено, що до громадянина рф ОСОБА_11 застосовано персональні санкції відповідно до рішення РНБО України від 20.08.2021;

- протоколами допиту свідка ОСОБА_18 від 04.01.2024, 08.01.2024, 14.02.2024, 01.05.2024, 05.05.2024, відповідно до яких встановлено, що на виконання вказівок співробітника фсб рф ОСОБА_16 04.05.2024, після ракетного удару рф, ОСОБА_18 мав за допомогою заздалегідь отриманих від довіреної особи ОСОБА_16 дрону, комплектуючих до нього та боєприпасу, нанести удар по скупченню людей, які будуть знаходитися у будинку за адресою: АДРЕСА_2 . В подальшому зі слів ОСОБА_16 передбачалось нанесення повторного удару ракетою по вказаному місцю з метою приховання нанесення удару дроном;

- протоколом огляду від 05.05.2024, відповідно до якого встановлено листування у месенджері «Telegram» ОСОБА_18 зі співробітником фсб рф на ім'я ОСОБА_16 ;

- протоколом огляду від 01.05.2024, протоколом допиту свідка ОСОБА_19 від 01.05.2024, відповідно до яких встановлено, що за період вересня 2023-січня 2024 року ОСОБА_19 на виконання завдань співробітника фсб рф на ім'я ОСОБА_15 на території міста Одеси передавав довіреній особі ОСОБА_15 дрони, обладнання до нього та боєприпаси;

- протоколом за результатами проведення негласної (слідчої) розшукової дії від 17.01.2024, відповідно до якого встановлено, що у січні 2024 року ОСОБА_7 на виконання завдань співробітника фсб рф на ім'я ОСОБА_11 на території міста Одеси отримав дрони, обладнання до нього та боєприпаси;

- протоколом за результатами проведення негласної (слідчої) розшукової дії від 26.01.2024, відповідно до якого встановлено, що у січні 2024 року ОСОБА_7 на виконання завдань співробітника фсб рф на ім'я ОСОБА_11 передав поблизу с. Віта-Поштова Київської області дрони, обладнання до нього та боєприпаси;

- відповідями на доручення ДКР СБУ від 15.02.2024, 22.02.2024 та 19.03.2024, відповідно до яких отримано інформацію про те, що громадянин України ОСОБА_12 за завданням ОСОБА_7 здійснює збір та передачу інформації в оборонній сфері на користь спецслужб рф;

- протоколами про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 14.02.2024, 09.04.2024, 25.04.2024, відповіддю на доручення ДКР СБУ від 15.04.2024, відповідно до якої отримано інформацію про те, що протягом січня-квітня 2024 року ОСОБА_12 в ході особистих зустрічей в усній формі надавав ОСОБА_7 інформацію щодо обсягу та строків постачання в Україну міжнародної військової допомоги від країн-партнерів; рішень, пов'язаних з кадровими змінами на посадах вищого керівництва Генерального штабу ЗС України та керівного складу інших органів, що входять до складу Сил оборони України; процесу підготовки та прийняття рішень з приводу мобілізації та мобілізаційної підготовки в Україні; запасів озброєння, яке перебуває у розпорядженні Сил оборони України; контрнаступальних та оборонних дій Сил оборони України в районі ведення бойових дій на території Донецької області;

- відповіддю на запит Командування Сил логістики ЗС України від 03.05.2024, відповідно до якої передача вказаної вище інформації представникам спецслужб, збройних формувань рф та окупаційній адміністрації рф, в умовах повномасштабної збройної агресії рф проти України, у їх сукупності, може призвести до підриву стану бойової готовності ЗС України, якості виконання ними поставлених бойових завдань, негативно вплинути на проведення бойових дій із відсічі збройної агресії рф проти України в цілому, у зв'язку з чим наносить шкоду обороноздатності та державній безпеці України. Збір та передача представникам рф, її органам та підрозділам, які виконують розвідувальні функції, є проявом надання допомоги у проведенні підривної діяльності. При цьому, шкода в такій діяльності наноситься не лише суверенітету, а й тим національним інтересам України, до сфери яких належить інформація, що їм передається;

- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Слідчий зазначив, що отримані на цьому етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб, передбачений КПК України, і вказують на причетність ОСОБА_7 до вчинення зазначених кримінальних правопорушень.

Під час застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; може вчинити нові кримінальні правопорушення та/або продовжити свою злочинну діяльність, які станом на сьогодні не змінились та продовжують існувати.

При цьому в клопотанні слідчим зазначено, що більш м'які запобіжні заходи не можуть бути застосовані, оскільки не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .

Завершити досудове розслідування до закінчення строку запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного ОСОБА_7 , неможливо, оскільки необхідно забезпечити повноту встановлення обставин, мотивів і мети вчинення кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим необхідно провести наступні слідчі (розшукові) та процесуальні дії, без яких неможливо завершити досудове розслідування, зокрема:

- провести огляди трафіків мобільних операторів, вилучених в ході проведених тимчасових доступів;

- отримати висновок комісійної судової військової експертизи;

- отримати висновок судової лінгвістичної експертизи;

- отримати висновок судової експертизи відеозвукозапису;

- отримати висновок лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи;

- отримати висновок судової психологічної експертизи із використанням спеціального технічного засобу поліграфу;

- отримати висновок службового розслідування УДО України за фактом збирання та передачі ОСОБА_12 інформації ОСОБА_7 ;

- за результатами службового розслідування допитати як свідків співробітників УДО України щодо встановлених обставин;

- отримати розсекречені ухвали Київського апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

- провести інші необхідні слідчі (розшукові) та процесуальні дії, з метою встановлення обставин кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що підозрюваний вчинив особливо тяжкі злочини, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у якому підозрюється, враховуючи його сімейне становище, вік, стан здоров'я, та відсутність можливості запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, орган досудового розслідування просив продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 на 60 днів у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 22023000000000980.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про продовження строку тримання під вартою та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном на 60 (шістдесят) днів, без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою визначено до 17.01.2025 року включно.

Зобов'язано Керівника Відділу забезпечення досудового розслідування СБ України та начальника Військово - медичного управління СБ України невідкладно забезпечити проведення повного медичного обстеження підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою встановлення наявності у останнього захворювань, та у разі встановлення діагнозу, вжити заходів з метою забезпечення відповідного рівня лікування.

Скаргу захисника ОСОБА_6 на дії слідчого, щодо забезпечення додержання права на побачення особи задоволено частково.

Зобов'язано слідчого розглянути зазначене звернення із врахуванням вимоги Закону України «Про попереднє ув'язнення».

З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:

1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;

2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.

Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 258 КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав продовження запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.

У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 258 КК України, є вірогідною, що дає підстави для продовження йому строку тримання під вартою з метою запобігання ризикам, встановленим та доведеним стороною обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів апеляційного суду.

Перевіряючи доводи клопотання на предмет продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.

Даних про наявність підстав для скасування запобіжного заходу або його зміни на більш м'який, ніж тримання під вартою, у тому числі з підстав, наведених захисником, при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність виняткових обставин, які б не враховувались при прийнятті рішення попередніми слідчими суддями щодо визначення та продовження ОСОБА_7 саме такого виду запобіжного заходу, оскільки захисником не спростовано існування у кримінальному провадженні ризиків, визначених частиною першою статті 177 КПК України, вказаних у клопотанні слідчого.

Відповідно до вимог статті 178 КПК України у сукупності з вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував тяжкість кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Колегія суддів уважає, що таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

З урахуванням указаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.

З наведеного вбачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочинів та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для обрання ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів уважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 258 КК України.

Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86, №12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності із статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У відповідності до змісту статті 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

З урахуванням наведеного, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді посилання апелянта на те, що з наданих слідчим документів не вбачається зв'язок ОСОБА_7 з представниками спецслужби рф, а також те, що його діяльність була спрямована на надання іноземній організації або її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України; матеріали справи також не містять підтверджень контактів ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , а також отримання ОСОБА_7 завдань від співробітника спецслужби рф та надання інформації такій особі; протоколи НСРД, в яких зафіксовані розмови ОСОБА_7 з ОСОБА_12 , не містять жодного натяку на те, що відбувається саме звітування перед ОСОБА_7 , повідомлення якоїсь закритої інформації, а також наміри передання такої інформації ОСОБА_7 представникам спецслужб рф або іноземній організації чи її представникам; жодного доказу на підтвердження отримання ОСОБА_7 грошових коштів за начебто підривну діяльність проти України матеріали справи не містять, колегія суддів уважає передчасними, оскільки дослідження та оцінка доказів відноситься до стадії судового розгляду по суті та не вирішується на стадії досудового розслідування.

На даному етапі провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.

Доводи захисника про те, що органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.

При цьому, продовживши підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави, посилаючись на положення частини четвертої статті 183 КПК України, згідно якої під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України.

На підставі викладеного є такими, що не заслуговують на увагу суду посилання сторони захисту на те, що слідчий суддя мав розглянути можливість застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, для чого мав дослідити майновий стан ОСОБА_7 та його сім'ї, оскільки у судовому засіданні захисником були надані документи на підтвердження майнового стану самого ОСОБА_7 та його сім'ї, проте така інформація слідчим суддею була проігнорована.

Аргументи захисника про те, що ОСОБА_7 не має судимості, до кримінальної відповідальності не притягався, працював у правоохоронних органах, а тому не має схильності до вчинення злочинів, самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного та не свідчать про відсутність існування вказаних ризиків на наступних етапах досудового розслідування, а отже не є достатніми підставами для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу та не переважають можливих ризиків його неправомірної поведінки.

Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Тобто, законодавцем встановлено певний процесуальний запобіжник, що унеможливлює обмеження прав особи поза межами кримінального провадження.

Станом на час розгляду апеляційної скарги строк дії оскаржуваної ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2024 року закінчився 17.01.2025 року.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.05.2019 року у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.

Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга з доповненнями захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , -залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2024 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_________________ ________________ ________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4