Номер провадження: 22-ц/813/3953/25
Справа № 492/1329/24
Головуючий у першій інстанції Черевата В. І.
Доповідач Лозко Ю. П.
10.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних
справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 23 грудня 2024 року
у цивільній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії
встановив:
26 березня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до суду з вказаним вище позовом у якому просило стягнути з
ОСОБА_1 надміру виплачену пенсію у розмірі 16145 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачка перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію у зв'язку з годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка була призначена з 20 лютого 2016 року та мала виплачуватися відповідачці на період навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років.
На підставі довідки про навчання у Південноукраїнському національному педагогічному університеті імені К.Д. Ушинського за денною формою навчання №576.22/23 від 31 серпня 2023 року, розпорядженням від 13 вересня 2023 року, відповідачці було продовжено виплату пенсії у розмірі 2520 грн щомісячно по 31 серпня 2024 року.
Зважаючи на те, що 16 січня 2024 року відповідачці виповнилося 23 роки, з 01 лютого 2024 року виплата пенсії мала припинитися, у зв'язку з чим за період 01 лютого 2024 року по 31 липня 2024 року виникла переплата пенсії у розмірі 16145 грн, яка взята на облік в серпні 2024 року.
Під час перевірки справи було виявлено, що ОСОБА_1 продовжувала отримувати пенсію по втраті годувальника, після досягнення нею 23 річного віку, у зв'язку з чим утворилася переплата пенсії за вказаний вище період у розмірі 16145 грн, про що прийняте рішення №3032 від 06 серпня 2024 року.
Позивач надіслав на адресу відповідачки лист від 09 серпня 2024 року з пропозицією повернути переплачені гроші, однак ці кошти ОСОБА_1 добровільно не повернула.
Посилаючись на положення ч.1 ст. 1212 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідачки зазначені вище грошові кошти, як такі, що набуті нею без достатньої правової підстави в результаті її недобросовісних дій.
Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 23 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області просить скасувати рішення Арцизького районного суду Одеської області від 23 грудня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.
Окрім обставин, якими позивач обґрунтовує позов, в апеляційній скарзі скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у справі доказів, які б підтверджували факт зловживання та недобросовісність дій відповідачки, а також наявність рахункової помилки у діях скаржника, які спричинили переплату пенсії.
Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п.3 ч.6 ст. 272 ЦПК України).
Копію ухвали Одеського апеляційного суду від 27 січня 2025 року про відкриття апеляційного провадження разом з ухвалою від 29 січня 2025 року про виправлення описки, відповідачка ОСОБА_1 отримала 13 лютого 2025 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_1 не скористалася.
Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними є справи у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Положеннями п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 червня 2025 року, розгляд цієї справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, з огляду на те, що позовні вимоги мають виключно майновий характер, та справа є малозначною в силу вимог закону, оскільки ціна позову (16145 грн) не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн).
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду відповідає.
Як встановлено судом, відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Одеській області та з 20 лютого 2016 року отримувала пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно довідки №576.22/23 від 31 серпня 2023 року відповідачка ОСОБА_1 навчається у Південноукраїнському національному педагогічному університеті імені К.Д. Ушинського за денною формою навчання.
На підставі зазначеної вище довідки, відповідачці було продовжено виплату пенсії у розмірі 2520 грн щомісячно по 31 серпня 2024 року.
16 січня 2024 року відповідачці ОСОБА_1 виповнилося 23 роки.
06 серпня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фону України в Одеській області прийнято рішення №3032 про прийняття суми переплати пенсії на облік, яке мотивоване тим, що 16 січня 2024 року відповідачці виповнилося 23 роки, з 01 лютого 2024 року виплата пенсії припиняється. У зв'язку з цим виникла переплата пенсії в сумі 16145 грн за період з 01 лютого 2024 року по 31 липня 2024 року, яка прийнята на облік в серпні 2024 року.
Позивачем на адресу відповідачки надіслано лист за вих. №1500-0404-8/123851 від 09 серпня 2024 року з проханням добровільно повернути суму переплачених грошових коштів у розмірі 16145 грн на рахунок позивача.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що нарахування зайвих виплат відбулося саме з вини позивача, а не через зловживання відповідачкою чи введення нею в оману працівників органів пенсійного фонду, при цьому позивачем не доведено недобросовісності з боку відповідачки, що є обов'язковою умовою для повернення безпідставно набутих виплат, а також набуття виплат внаслідок рахункової помилки, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного вище позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати пенсія у зв'язку з втратою годувальник (п.3 ч.1 ст. 9 Закону).
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника (ч.1 ст. 36 Закону).
Непрацездатними членами сім'ї вважаються Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні (п.2 ч.2 ст.36 Закону).
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками (ч.1 ст. 37 Закону).
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно (ч.1 ст. 38 Закону).
Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється в інших випадках, передбачених законом (п.5 ч.1 ст. 49 Закону).
Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку (ч.1 ст. 50 Закону).
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою Пенсійного фонду України N 22-1 від 25 листопада 2005 року (далі - Порядок).
До заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу. Також надаються такі документи довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання (пп.6 п.2.3 Розділу II Порядку).
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого)без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).
Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року при розгляді справи N 545/163/17 та постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі N 6-91цс14.
Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі N 753/15556/15-ц та постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі N 607/4570/17-ц зазначено, що: "правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум".
За вимогами ст. ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як убачається з матеріалів справи, та не заперечується скаржником, рішення про продовження нарахування відповідачці пенсії, було прийнято позивачем на підставі довідки вищого навчального закладу згідно з якою ОСОБА_1 навчається за денною формою навчання з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2025 року.
Отже, рішення про призначення відповідачці пенсії, приймалося позивачем на підставі документів, наданих ОСОБА_1 , зокрема довідки про навчання.
Матеріали справи не містять відомостей, а позивачем усупереч наведених вище вимог закону не надано належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком на підтвердження того, що прийняття рішення про продовження виплати пенсії після 16 січня 2024 року, тобто після досягнення відповідачкою 23 річного віку, та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії з 01 лютого 2024 року по 31 липня 2024 року, здійснено внаслідок поведінки відповідачки, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.
Документальних відомостей на предмет підтвердження рахункової помилки зі своєї сторони, позивач також не надав.
Колегія суддів зауважує, що підставою для надміру виплаченої пенсії у період часу з 01 лютого 2024 року по 31 липня 2024 року фактично слугувала та обставина, що позивач не дивлячись на наявність у його розпорядженні необхідних документів (паспорту відповідачки, копія якого долучена до позову), своєчасно не прийнято рішення про припинення виплат пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника з підстав досягненням нею 23 річного віку, як то передбачено положеннями ст. ст. 36,39, 47 Закону.
Отже, зважаючи на відсутність двох обов'язкових складових, за наявності яких відповідно до вимог статті 1215 ЦК України та статті 50 Закону можливе повернення безпідставно виплаченої пенсії, а саме: рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності, зловживань з боку відповідача, місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог .
Доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального права, колегія суддів відхиляє, оскільки повно та всебічно встановивши дійсний характер спірних правовідносин, суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ГУПФ України в Одеській області, що відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги за своїм змістом та суттю є обґрунтуванням позовних вимог, і зводяться до суб'єктивного тлумачення скаржником норм права та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки суду з якими не погоджується скаржник.
Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржником не надано.
Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено.
Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду, з мотивів наведених у апеляційній скарзі.
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 23 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
М.В. Назарова