Номер провадження: 22-ц/813/3234/25
Справа № 509/809/24
Головуючий у першій інстанції Кириченко П.Л.
Доповідач Лозко Ю. П.
10.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних
справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 вересня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди
встановив:
У лютому 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітнього
ОСОБА_3 , звернулася до суду з вказаним вище позовом у якому просила стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 06 листопада 2023 року неповнолітньому
ОСОБА_3 заподіяно легкі тілесні ушкодження, унаслідок нападу на нього сусідської собаки породи вівчарка, власником якої є відповідач, через що дитині було спричинено травмування ноги, а на місце події викликана швидка допомога.
До прибуття швидкої допомоги, позивачка просила відповідача надати паспорт собаки, щоб переконатися у наявності в тварини усіх необхідних щеплень, зокрема від сказу, однак ОСОБА_1 поводив себе у грубій формі, заявляючи, що дитина бреше та його ніхто не кусав.
Також на місце події були викликані правоохоронці, які за наслідками з'ясування обставин події, склали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 154 КУпАП.
Як на прохання позивачки, так і на вимогу поліцейських, відповідач не надав будь-яких документів відносно собаки, провести експертне дослідження стану здоров'я собаки, зокрема на предмет наявності (відсутності) у неї сказу, ОСОБА_1 відмовився.
Лише після сплину 3-х днів після вказаної події, позивачка отримала відомості про те, що 07 листопада 2023 року, тобто після нападу на дитину, собаці було зроблено щеплення від сказу, що свідчить про те, що на час нападу на дитину, тварина не була привита.
У зв'язку з наведеними вище обставинами, позивачка була вимушена звернутися до лікарні та 5 разів зробити дитині щеплення від сказу, вакцина від якої має багато побічний дій, що може негативно вплинути на здоров'я дитини.
Не виконання відповідачем вимог Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», призвело до заподіяння шкоди здоров'ю дитини.
Моральна шкода, яку позивачка оцінює у розмірі 50000 грн, окрім заподіяння тілесних ушкоджень, також полягає у тому, що дитина відчула переляк через напад на неї та агресивне поводження тварини, вказані події викликали переживання у позивачки за стан здоров'я сина, через те, що деякий час було не відомо про наявність (відсутність) щеплень у тварини, у зв'язку з чим довелося зробити дитині щеплення від сказу.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 вересня 2024 року позов ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 25000 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Станіславська А.В., просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 вересня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Як на підставу задоволення вимог апеляційної скарги, посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильне застосування норм матеріального права, на думку скаржника, полягає у тому, що визначаючи до стягнення моральну шкоду у розмірі 25000 грн, судом не було проаналізовано пояснення скаржника про те, що на його утриманні знаходиться донька з інвалідністю ІІ групи та хвора дружина. Ці обставини, наряду з розміром пенсії відповідача (6200 грн), навіть у разі часткового задоволення вимог, позбавлять його сім'ю фінансових засобів існування, щонайменше на 4 місяці, у той час як у нього існує необхідність у придбанні ліків для членів родини. Тому, покладення на скаржника фінансового тягаря у розмірі, визначеному судом, не можна вважати справедливим у співвідношенні із завданою шкоди здоров'ю сину позивачки, з урахуванням покриття витрат на його лікування.
Порушення судом норм процесуального права, обумовлене тим, що справу розглянуто без участі скаржника, який не був належним чином сповіщеним про судове засідання, призначене на 03 вересня 2024 року, в якому судом ухвалене оскаржуване рішення, що відповідно до п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України є самостійною (окремою) підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п.3 ч.6 ст. 272 ЦПК України).
Копію ухвали Одеського апеляційного суду від 13 січня 2025 року про відкриття апеляційного провадження, позивачка ОСОБА_2 отримала 26 квітня 2025 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_2 не скористалася.
Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними є справи у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Положеннями п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 червня 2025 року, розгляд цієї справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, з огляду на те, що позовні вимоги мають виключно майновий характер, та справа є малозначною в силу вимог закону, оскільки ціна позову (50000 грн) не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн).
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду не відповідає.
Доводи апеляційної скарги стосовно неповідомлення судом першої інстанції скаржника належним чином про дату, час і місце розгляду справи колегія судів вважає слушними, з огляду на таке.
Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч.ч. 1-6 ст. 128 ЦПК України).
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання (п.1 ч.2 ст. 223 ЦПК України).
Матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання призначеного судом на 03 вересня 2024 року, що є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення з підстав передбачених п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, оскільки відповідач обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З огляду на вказане, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового судового рішення.
Так, судом встановлено, що 06 листопада 2023 року о 16:40 год в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 за місцем свого мешкання порушив правила утримання своєї собаки, що призвело до травмування неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 2009 року народження, у зв'язку з чим останньому була надана медична допомога, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 154 КУпАП.
Постановою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 лютого 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 154 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн без конфіскації тварини (а.с. 41-42).
Довідкою №4054 підтверджується, що ОСОБА_3 відвідав травмпункт 06 листопада 2023 року о 17:45 год, де йому постановлено діагноз: «Вкушена рана с/з лівої гомілки», рекомендовано вакцинацію від сказу (а.с. 11).
З картки звернення за антирабічною допомогою від 06 листопада 2023 року убачається, що у графі ушкоджень та їх локалізація зазначено: «вкушена рана с/з лівої гомілки», у графі відомості про тварину, яка нанесла травму вказано - «собака сусіда породи вівчарка», у розділі обставини нанесення травми зазначено - «їхав повз воріт сусіда». Упродовж 08 листопада 2023 року - 06 грудня 2023 року ОСОБА_3 5 разыв здійснено щеплення за допомогою вакцини (а.с. 13).
Висновком акту судово-медичного дослідження (обстеження) №115 підтверджується, що у неповнолітнього ОСОБА_3 під час огляду були виявлені три рубця лівої гомілки, які утворилися внаслідок загоєння ран. Враховуючи відомі обставини і характер рубців та дані медичної документації, судово-медичний експерт дійшов висновку, що рани, які були у неповнолітнього ОСОБА_3 могли бути утворені одномоментно від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею (зубів собаки) та в строк, на який вказував обстежуваний. Рани за своїм характером і перебігом зазвичай загоюються в строк понад шести днів і не більш трьох тижнів та за цим критерієм, згідно з п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с. 12,14).
Також з матеріалів справи убачається, що дружина відповідача, ОСОБА_4 має ряд захворювань, серед яких, гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, цукровий діабет, остеохондроз хребта (а.с. 50).
Донька відповідача, ОСОБА_5 є особою з інвалідністю 3 групи, а також є матір'ю трьох дітей (а.с. 51-55).
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_2 , як на підставу позову, посилалася на те, що у зв'язку із нападом на її неповнолітнього сина тварини, власником якої є відповідач, дитина була змушена звертатися за медичною допомогою до закладу охорони здоров'я, де їй 5 разів було здійснено щеплення від сказу. Унаслідок вказаний подій, дитина відчула переляк через напад на неї собаки та її агресивне поводження, що викликало переживання у позивачки за стан здоров'я сина, зважаючи на те, що деякий час було не відомо про наявність (відсутність) щеплень у тварини, у зв'язку з чим довелося зробити дитині щеплення від сказу.
Відповідач, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, вказує про те, що на його утриманні перебуває дружина, стан здоров'я якої не є задовільним, та донька, яка є особою з інвалідністю 3 групи, а також є матір'ю 3 дітей. У поданому до суду 23 травня та 20 червня 2024 року клопотанні, скаржник зазначав, що він сплатив штраф, накладений на нього постановою суду.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Частиною другою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала, у визначених цією нормою випадках, який не є вичерпним, оскільки пункт 3 передбачає, що її відшкодування можливе за наявності інших випадків, передбачених законом.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
Аналіз частини четвертої статті 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» дає підстави для висновку, що лише за умови встановлення конкретної особи, яка утримувала тварину, і внаслідок її дій (бездіяльності), відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв'язок; (б) відповідач (особа, яка утримувала тварину в момент завдання збитків) доводить відсутність протиправності та вини.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 81 ЦПК України).
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (див. постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі N 753/11000/14-ц (провадження N 61-11сво17).
Колегія суддів зазначає, що постановою судді Оводіопольського районного суду Одеської області від 01 лютого 2024 року у справі №509/7063/23, встановлено вину
ОСОБА_1 у порушенні правил утримання своєї тварини (собаки), що призвело до травмування неповнолітнього ОСОБА_3 та надання йому медичної допомоги, тому це судове рішення, в частині встановлення вини ОСОБА_1 має преюдиційний характер, та з огляду на положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України, має враховуватися під час вирішення цього спору, що виник між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Встановивши, що син позивачки зазнав нападу собаки, власником якої є відповідач, внаслідок чого йому було завдано легких тілесних ушкоджень, через що дитина проходила медичне лікування, перенесла стрес, відчував фізичний біль, страх, побоювання за своє здоров'я, і ці відчуття посилювались через відсутність відомостей (інформації) про те, що собака був привитий від сказу, та можливість тяжких наслідків для здоров'я дитини, колегія суддів доходить висновку, що сину позивачки завдано моральної шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 25 000 грн, колегія суддів, враховує характер та обсяг фізичних, душевних та психічних страждань, яких зазнав син позивачки через укуси собаки, а саме сильний емоційний стрес, больовий шок, лікування антирабічними засобами (здійснення 5 щеплень).
Отже, врахувавши стан здоров'я сина позивачки, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення позову.
Стосовно посилань скаржника в якості доводів апеляційної скарги на те, що ним вже сплачено штраф, як вид адміністративного стягнення накладений судом по справі №509/7063/23, колегія суддів зауважує, що виконання вказаного вище судового рішення не звільняє скаржника від цивільно-правової відповідальності.
Посилання скаржника на те, що стягнення моральної шкоди у розмірі 25000 грн є надмірним, оскільки єдиний розмір його доходу у виді пенсії становить 6200 грн не доведено за допомогою належних та допустимих доказів, оскільки відомостей, які б свідчили про розмір його пенсії, скаржником не надано, як і не доведено суду також і обставин перебування на його утриманні вказаних вище осіб.
При цьому колегія суддів зауважує, що вказані обставини на які посилається скаржник не є підставами для відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду потрібно скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 25000 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З огляду на предмет та підстави позову, позивачка має пільгу зі сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч.10 ст. 141 ЦПК України).
Зважаючи на висновки до яких дійшов апеляційний суд, відповідачу має бути компенсовано частину судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 302,8 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України
Керуючись ст. ст. 367,374,376,382-384 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 вересня 2024 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду у розмірі 25000 грн.
Компенсувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 302,8 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
М.В. Назарова