і м е н е м У к р а їн и
06 червня 2025 року справа 160/2518/25
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 (суддя Рябчук О.С.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про видачу паспорта у формі книжечки
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 29.01.2025 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати протиправною відмову щодо оформлення ОСОБА_2 паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992;
- зобов'язати оформити та видати паспорт громадянина України у вигляді книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2025, прийнятому в спрощеному провадженні, позов задоволений.
В апеляційній скарзі Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що при оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_2 , його законним представником ОСОБА_1 надана згода на внесення до Єдиного державного демографічного реєстру інформації та присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, отже в даному випадку відсутні підстави для отримання паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням згоди на обробку персональних даних.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:
ОСОБА_2 звернувся до ГУ ДМСУ в Дніпропетровській області із заявою від 26.12.2024, в якій просив оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки, а не у формі пластикової картки.
До заяви були долучені дві фотокартки, копія свідоцтва про народження, довідка з місця проживання, копія паспорту матері.
Листом №1210-45/1210-25 від 04.01.2025 ГУ ДМСУ в Дніпропетровській області повідомлено позивача про те, що у 2015 році на ім'я ОСОБА_2 оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон із застосуванням Єдиного Державного Демографічного Реєстру та присвоєно УНЗР. За відсутності відповідного рішення суду відсутні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.
Відповідно до частини 3 статті 13, частини 4 статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (безконтактний електронний носій - імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов'язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб електронного цифрового підпису у випадках, передбачених законом - частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.
Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302) запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:
з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. N 2503-XII;
з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Пунктом 3 постанови № 302 установлено, що до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється.
Пунктом 131 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302, (далі - Порядок № 302) передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
Отже, безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
Як вбачається з матеріалів справи, бажання позивача отримати паспорт у формі книжечки обумовлене власними переконаннями та запереченнями обставин здійснення обліку персональних даних у Єдиному державному демографічному реєстрі та запереченням щодо використання імплантованого безконтактного електронного носія у бланку документу.
Великою Палатою Верховного Суду України в постанові від 19.09.2018 в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) викладені наступні правові висновки.
Норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
З урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17, в якій зазначено, що будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено, є підстави для видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Варто зазначити, що якщо громадянин, через свої особисті переконання, хоче отримати паспорт у вигляді книжечки, то відмова у видачі йому такого паспорта є порушенням права громадянина на свободу вибору.
Зазначена обставина, є важливими для застосування висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі №806/3265/17, оскільки вказаним рішенням були захищені особисті переконання та погляди особи.
Видача паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки є виключенням з загального правила, зокрема, таке виключення можливе за наявності судового рішення стосовно конкретної особи, яка звертається за оформленням та вдачею паспорту у формі книжечки.
Оскільки обмеження у видачі паспорту у формі книжечки законодавством не передбачено, при цьому такий паспорт може бути виданий на підставі рішення суду, апеляційний суд вважає правомірним рішення суду першої інстанції про задоволення позову.
Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне звернути увагу, що відмовляючи у видачі паспорта у формі книжечки відповідач не заперечував щодо наявності такого права, а зазначив, що для його реалізації необхідна наявність рішення суду.
Наведені в апеляційній скарзі доводи щодо необхідності врахування висновків, висловлених Верховним Судом у постанові від 08.06.2023 по справі №380/5977/21, апеляційний суд відхиляє, позаяк правові висновки, викладені у вказаній постанові, зроблені у правовідносинах, які за своїм змістом, обсягом та юридичною природою не є в повній мірі подібними до тих, які виникли у цій справі, а тому не можуть слугувати релевантними до застосування у даній справі.
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з 06.06.2025 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді О.В. Головко
судді Т.І. Ясенова