і м е н е м У к р а їн и
06 червня 2025 року справа 280/9076/24
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2025 (суддя Бойченко Ю.П.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу; третя особа Хортицький відділ Державної виконавчої служби в м. Запоріжжі
ОСОБА_1 27.09.2024 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною і скасувати постанову ПШ010395 від 05.03.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000грн за незабезпечення водія товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2025, прийнятому в спрощеному провадженні, позов задоволено.
В апеляційній скарзі Державна служба України з безпеки на транспорті просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються на те, що позивачем під час перевезення вантажу перевізник має забезпечити водія товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:
Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті 25.01.2024 на ділянці а/д М-30 916 км+897 м Стрий-Ізварине проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, під час якої зупинено транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . За результатами перевірки складено акт №АР037889.
Відповідно до висновків акту перевірки виявлено порушення вимог статті 34, статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт», а саме під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж.
Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті 05.03.2024 стосовно позивача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу ПШ010395 за допущення порушення вимог статей 34, 48 Закону України “Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт» та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії, бездіяльності покладається на відповідача.
Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до статті 1 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до частини 14 статті 6 Закону України “Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до статті 18 Закону України “Про автомобільний транспорт» з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Стаття 60 Закону України “Про автомобільний транспорт» передбачає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» слугувала відсутність на час проведення рейдової перевірки товарно-транспортної накладної або іншого документа на вантаж.
Ключовим питанням в межах розгляду даної справи є встановлення факту наявності у позивача статусу автомобільного перевізника в розумінні Закону України “Про автомобільний транспорт».
В силу вимог абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт» суб'єктом відповідальності за вказане правопорушення є автомобільний перевізник.
Верховний Суд у постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а зазначив, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону України “Про автомобільний транспорт»). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першою статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт».
Отже, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.
Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України “Про автомобільний транспорт», автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Відомості щодо перевізника зазначаються в товарно-транспортній накладній, яка надається працівникам Укртрансбезпеки для перевірки, оскільки під час руху основним документом, який надає відомості про автомобільного перевізника і про перевезення вантажу, є товарно-транспортна накладна, яка використовується для внутрішніх перевезень в межах України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 50 Закону України “Про автомобільний транспорт» договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
Відповідно до підпунктів 3.1-3.5 пункту 3 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 (далі - Правила №363), договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники).
Договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов'язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.
Ініціативу про встановлення договірних стосунків для перевезення вантажів автомобільним транспортом може виявити як Перевізник, так і вантажовідправник (вантажоодержувач) - майбутній Замовник.
Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил перевезення вантажів, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 року у справі №640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 року у справі №240/22448/20, вирішуючи питання щодо визначення належного суб'єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону України “Про автомобільний транспорт», застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 12.10.2023 року у справі №280/3520/22 та від 21.03.2024 року у справі №240/10400/23.
Отже, положення статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт» не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.
Таким чином, на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб неможливо визначити суб'єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб'єкт (особа порушника), який в розумінні частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що посадовими особами Укртрансбезпеки 25.01.2024 було здійснено перевірку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням позивача.
Під час перевірки транспортного засобу, відповідач повідомив посадових осіб відповідача про те, що перевезення здійснюються ним в особистих цілях, і те, що він не є автомобільним перевізником.
Верховний Суд у постанові від 31.07.2024 у справі №440/5873/23 зазначив, що вантажні перевезення для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.
Відповідачем не спростовано та не надано суду належних та достовірних доказів того, що позивач здійснював перевезення вантажу саме як автомобільний перевізник у розумінні Закону України “Про автомобільний транспорт», оскільки матеріали справи свідчать, що позивач не надавав послуг з перевезення вантажу на договірних умовах із замовником послуги за плату і такими послугами не користувався.
Таким чином, положення статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт» не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач в даних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України “Про автомобільний транспорт», а тому не може бути суб'єктом відповідальності за порушення, передбачені частиною 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт».
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241 - 244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з 06.06.2025 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді О.В. Головко
судді Т.І. Ясенова