Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 червня 2025 року Справа№200/812/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи «Центр пробації», в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 30 січня 2025 року №18/С-15/10/Ян-25 про відмову у направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення пенсії за вислугу років;
- зобов'язати підготувати і направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подання і документи для призначення пенсії за вислугу років протягом двадцяти календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що у період з 14.09.1999 по 29.02.2024 перебувала на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України. Вважає, що має право на призначення пенсії за вислугу років, проте відповідач відмовив у оформленні та направленні до Головного управління ПФУ в Донецькій області документів для призначення пенсії на пільгових умовах через відсутність необхідної календарної вислуги років та відсутність у позивача на дату звільнення зі служби 45-ти річного віку.
Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року вказану позовну заяву залишено без руху і позивачеві встановлено десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року відкрито провадження в справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано докази.
Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. В обгрунтування своєї позиції вказує, що наказом Державної установи «Центр пробації» від 09.11.2022 № 586/к підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 (М-102183), начальника Бахмутського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Донецькій області, звільнено зі служби відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) 14 листопада 2022 року. На день звільнення вислуга років Позивача - ОСОБА_1 становила у календарному обчисленні - 23 роки 02 місяці 00 днів.
Зазначає, що що зарахування пільгового стажу особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» здійснюється лише для визначення розміру пенсії, а не для її призначення. Позивач немає календарної вислуги років для призначення пенсії за вислугу років на момент звільнення зі служби відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262. А також, не досяг 45 - річного віку на момент звільнення зі служби, для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту б) частини 1 статті 12 Закону № 2262.
Також, ОСОБА_1 було прийнято на посаду начальника відділу № 5 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях 01 грудня 2023 року згідно з наказом Центру пробації від 17.11.2023 № 892/К та відповідно до наказу Центру пробації від 22.02.2024 № 122/К Позивача звільнено за статтею 38 Кодексу законів про працю України (за власним бажанням) 29.02.2024. Вказує, що за період з 01.12.2022 по 29.02.2024 позивач не проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України на атестованих посадах у Центрі пробації, не мала спеціального звання, не отримувала грошове забезпечення.
Вважає, що станом на день звільнення позивача зі служби вислуга років у календарному обчисленні становила 23 (двадцять три) роки 02 (два) місяці 00 (нуль) днів, та не досягла 45-річного віку на момент звільнення права на призначення пенсії відповідно до пункту «а», «б» частини 1 статті 12 Закону № 2262 вона не має.
У зв'язку з звільненням судді ОСОБА_2 з посади, 14 травня 2025 року адміністративну справу передано до відділу документообігу та архівної роботи Донецького окружного адміністративного суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
В результаті повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено суддю Крилову М.М. для розгляду адміністративної справи № 200/812/25.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2025 року заяву представника Державної установи «Центр пробації» про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, повернуто заявникові.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .
Наказом Державної установи «Центр пробації» від 09.11.2022 № 586/к підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 (М-102183), начальника Бахмутського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Донецькій області, звільнено зі служби відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) 14 листопада 2022 року.
Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 23 роки 2 місяці 0 днів ,у пільговому обчисленні 30 років, 10 місяців 20 днів.
Наказом Державної установи «Центр пробації» від 15.11.2022 року № 607/К ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника відділу № 5 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях .
Наказом Державної установи «Центр пробації» від 17.11.2023 року № 892/К ОСОБА_1 начальника відділу № 5 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях, з 01 грудня 2023 року переведено на посаду заступника начальника відділу № 12 цієї філії.
Наказом Державної установи «Центр пробації» від 22.02.2024 року № 122/К ОСОБА_1 звільнено за статтею 38 КЗпП (за власним бажанням) з 29 лютого 2024 року.
Листом від 30.01.2025 року № 18/С-15/10/Ян-25 відповідач відмовив позивачу у підготовці та направленні до Головного управління ПФУ в Донецькій області документів для призначення пенсії за вислугою років у зв'язку з відсутністю необхідної календарної вислуги років (25 років) та недосягненням 45-ти річного віку.
Не погодившись з такими діями відповідача позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає.
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України від 23.06.2005 № 2713-IV "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
При цьому, частиною 3 статті 23 Закону України від 23.06.2005 № 2713-IV "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України є Закон України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 1 Закону №2262-XII встановлено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з пунктом "б" статті 1-2 Закону №2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Стаття 2 Закону №2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до правових норм пункту "а" частини першої статті 12 Закону №2262-XII (в редакції, яка діяла, як на момент звільнення позивача зі служби) пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Стаття 17 Закону №2262-XII визначає, види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.
Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 17 Закону №2262-XII особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховується, зокрема, служба в Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
В свою чергу, частиною 2 статті 17 Закону №2262-XII передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Відповідно до частини 1 статті 17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію правових норм ч. 1 ст. 17-1 Закону №2262-XII Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" (далі - Порядок №393).
Пунктом 1 Порядку №393 (в редакції, яка діяла до 19.02.2022) було встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті ж статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема:
- військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту;
- служба в органах внутрішніх справ України, органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу, Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу з дня призначення на відповідну посаду;
- час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі або службі в органах внутрішніх справ, Службі безпеки, Національній поліції, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі на посадах офіцерського та начальницького складу, в Службі судової охорони на посадах середнього і вищого складу;
- час перебування на посадах службовців у виправно-трудових установах, в органах і установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, інспекціях виправних робіт, підрозділах кримінально-виконавчої інспекції та невоєнізованої професійно-пожежної охорони, які переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби за переліком посад і на умовах (в порядку), затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ та Міністерством юстиції.
Відповідно до пункту 2 Порядку №393 (в редакції, яка діяла до 19.02.2022) до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, особам, зазначеним у пункті ж статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", під час призначення пенсії згідно з пунктом а статті 12 зазначеного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п'яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.
Згідно з підпунктом "г" пункту 3 Порядку №393 (в редакції, яка діяла до 19.02.2022) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:
- особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони - з розрахунку один місяць служби за сорок днів.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Вказана позиція була також підтримана у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18, в якій також було зазначено, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.
Таким чином, пункту 3 Порядку №393 (в редакції, яка діяла до 19.02.2022) дійсно передбачав можливість зарахування на пільгових умовах визначених цим пунктом періодів служби до вислуги років саме для призначення пенсій.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393" (далі - Постанова №119), яка набрала чинності 19.02.2022, до Порядку №393 були внесені зміни, відповідно до яких, Порядок №393 доповнено пунктом 2-1 такого змісту: "Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови".
Крім того, зміни були внесені також і в пункт 3 Порядку №393, який, в редакції Постанови №119, став визначати види служби, які зараховується на пільгових умовах, до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, а не для призначення такої пенсії.
Отже, правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін, і у зв'язку з такими змінами як Закон №2262-ХІІ, так і Порядок №393 пов'язують виникнення права на таку пенсію із наявністю у особи певної вислуги років в календарному обчисленні.
Так, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393", і стаття 12 Закону №2262-XII, і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Виходячи з положень статті 12 Закону №2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови №393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що певні періоди, зокрема час проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ чи Національної поліції України, які підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393" усунуто розбіжності між Законом №2262-XII та постановою №393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.
Отже, на час звільнення позивача із військової служби та на час її звернення до відповідача із заявою про підготовку та направлення до пенсійного органу документів для призначення їй пенсії за вислугу років діяв Порядок №393 у редакції Постанова №119, який визначав пільгове зарахування вислуги років саме для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсій.
Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що згідно законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин, необхідною умовою для призначення пенсії за вислугу років була наявність календарної вислуги років в розмірі не менше 25 років.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом у постановах від 31 серпня 2023 року у справі №200/4951/22, від 11 вересня 2023 року у справі №480/4827/22, від 07 вересня 2023 року у справі №560/9478/22, від 15 вересня 2023 року у справі №380/10714/22, від 18 жовтня 2023 року у справі №360/17/23 та від 14 листопада 2023 року у справі № 600/3836/22-а.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02 березня 2023 року № 10-1) (далі - Порядок №3-1).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №3-1 заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №3-1 уповноважений орган (структурний підрозділ) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і подання про призначення пенсії і направляє до органу, що призначає пенсії.
Додатком №7 до Порядку №3-1 затверджений бланк подання про призначення пенсії, про який йдеться у пункті 1 розділу ІІІ Порядку №3-1.
При цьому, у вказаному бланку відсутня можливість відображення позиції уповноваженого органу щодо відсутності підстав для призначення особі пенсії.
Отже, можна зробити висновок, що подання є документом який направляється уповноваженим органом до органу, що призначає пенсію, тільки у випадку наявності у особи (відносно якої вирішується питання) права на пенсію за вислугу років.
При цьому, саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України або відмовити у такому поданні. Вказана правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 19.09.2023 у справі №200/9352/20-а.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується, що календарна вислуга років ОСОБА_1 23 роки 2 місяці 0 днів, тобто менше 25 років, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої, то суд приходить до висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у оформленні та направленні до пенсійного органу документів для призначення їй пенсії за вислугою років відповідно до пункту "а" частини 1 статті 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Щодо строку звернення до суду.
Відповідно до пункту 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення від 30 січня 2025 року №18/С-15/10/Ян-25. Із даним позовом позивач звернулась до суду 05.02.2025 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду, а отже строк звернення не порушено.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Згідно з частиною 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відтак, суд повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя М.М. Крилова