09 червня 2025 року Справа № 160/6856/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/6856/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, -
І. ПРОЦЕДУРА
04.03.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач, з урахуванням уточнень від 02.06.2025 року просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ : НОМЕР_2 )-щодо невключення та невиплати додаткової грошової винагороди що передбачена Постановою КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 (за період з 16.12.23 по 30.04.2024рр., 27.06.2024 по 07.07.2024рр.,) ОСОБА_2 (РНОКПП : НОМЕР_3 );
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) додаткову грошову винагороду , що передбачена Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року у суму 176570,10 гривень;
- визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ). щодо не відображення/ не зазначення в грошовому атестаті та відповідних довідках всіх сум грошового забезпечення ОСОБА_3 (РНОКПП : НОМЕР_3 ) котрі отримувались ним з 16.08.23 р. по 10.12.24 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ : НОМЕР_2 ) належним чином оформити та видати ОСОБА_2 (РНОКПП : НОМЕР_3 ) грошовий атестат та відповідні довідки котрі слугують підставою для призначення пенсії;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ : НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП : НОМЕР_3 ) завдану шкоду, що пов'язана з бездіяльністю щодо невключення та невиплати додаткової грошової винагороди що передбачена Постановою КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 (за період з 16.12.23 по 30.04.2024рр., 27.06.2024 по 07.07.2024рр., ) в розмірі - 91 334,20 грн., де 33 133,20 грн. - інфляційні втрати, 8 201,00 грн. -3% річних, 50 000,00 грн. моральна шкода.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/6856/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Ількову В.В.
Ухвалою суду від 10.03.2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.
Також, ухвалою суду від 10.03.2025 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:
довідку з інформацією щодо проходження позивачем служби у військові частині НОМЕР_1 ;
усіх наказів командування відповідача відносно позивача за період проходження його служби з 16.12.2023 по 10.12.2024 р.р.;
бойових наказів відповідача (бойових розпоряджень) за період з 16.12.2023 по 10.12.2024 р.р.;
рапорту позивача щодо виплати спірних коштів з інформацією щодо результатів його розгляду;
матеріли службового розслідування, здійсненого відносно позивача за спірний період (за наявності);
довідку щодо сум виплат позивачу за період з 16.12.2023 року по 10.12.2024 року;
основного грошового зобов'язання, із зазначенням усіх складових;
довідку щодо сум виплат позивачу щомісячних додаткових видів грошового зобов'язання та премій за період з 16.12.2023 року по 10.12.2024 року;
довідку про дату нарахування та суми виплат позивачу збільшеної до 100000 грн. додаткової грошової винагороди, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, за період з 16.12.2023 по 10.12.2024 р.р., в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого;
довідку про заробітну плату (грошове забезпечення) позивача за період з 16.12.2023 по 10.12.2024 р.р. із зазначенням усіх складових;
особистих карток на грошове забезпечення позивача за період з 16.12.2023 року по 10.12.2024 року;
наказів щодо виплати позивачу за період з 16.12.2023 по 10.12.2024 р.р. щомісячних додаткових видів грошового зобов'язання та премій та додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
усі наявні докази щодо суті спору.
09.05.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені додаткові докази по справі.
09.05.2025 відповідачем до суду подано клопотання про долучення доказів.
Ухвалою суду від 09.09.2025 року продовжено строк розгляду адміністративної справи №160/6856/25 до 09.06.2025р., включно.
Витребувано у ОСОБА_1 належним чином засвідчені копії:
- інформацію/відомості, з урахуванням поданого відповідачем відзиву щодо виплати грошового забезпечення за спірний період;
- відомості/інформацію щодо порушених прав позивача, з урахуванням поданого відповідачем відзиву, та з урахуванням вже виплачених коштів за спірний період;
- інформацію із викладенням обставин та обґрунтування порушених прав позивача в межах цього позову, із врахуванням вже здійснених виплат відповідачем;
- надати детальну інформацію/відомості по кожному періоду окремо, із відповідними доказами, щодо перебування позивача на лікуванні, та з урахуванням долучених до матерілів справи наказів вч НОМЕР_1 ;
- усі наявні докази щодо суті цього спору.
13.05.2025 року відповідачем до суду подано клопотання про долучення доказів.
02.06.2025 року позивачем подані до суду додаткові пояснення у справі.
09.06.2025 року відповідачем до суду подані письмову заперечення на додаткові пояснення.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 09.09.2025 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що станом на день подання додаткових пояснень, відповідачем, 28.03.2025 року, здійснено виплату коштів у розмірі 292 321,43 грн., що підтверджується випискою з банку від 12.05.2025 року №7UJB90SK5HEV36TS.
Вказує, що інших виплат не здійснено.
Зазначає про те, що відповідач в цій справі, просить, в повному обсязі відмовити в задоволені позову, але зіставляючи дані з пенсійного фонду на момент подачі позову, з даними станом на 12.05.2025 року, відповідачем по справі здійснено коригування показників сплати обов'язкових платежів.
Згідно абзацу 7 пункту 1-1 постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" зазначено, що військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі.
Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.
Вказує, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2023р. №1015 позивач був зарахований в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , виходячи з факту поранення та наказу в/ч НОМЕР_1 №1015 вбачається, що в лютому місяці 2024 року відповідачем невраховано 2 дня лікарняних, тобто не доплачено 6 896,56 гривень.
Травень 2024 року грошове забезпечення виплачено не в повному розмірі , а саме не виплачено 12 140,79 грн., якщо брати до уваги накази про зарахування позивача в розпорядження командира після кінцевої ВЛК.
Червень 2024 року - недоплачено грошове забезпечення в розмірі 16030,40 гривень.
З липня 2024 року по листопад 2024 року (включно) - позивачем щомісячно недоотримано додаткового грошового забезпечення, а саме : за липень 2024 року - 20100,00 грн. за серпень 2024 року - 20070,37 грн. за вересень 2024 року - 20100,00 грн. за жовтень 2024 року - 20070,37 грн. за листопад 2024 року - 20070,37 грн. за грудень 2024 року - 41091,24 гривень.
З огляду на вище викладене, з урахуванням часткового погашення заборгованості та недоплаченої частини, що становить - 176 570,10 грн., а з урахуванням інфляції в розмірі 33133,20 грн., 3% річних 8201,00 грн., моральної шкоди в розмірі 50 тис.грн., тому позивачем були уточнені позовні вимоги та викладено п. 3, у такій редакції - зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП : НОМЕР_3 ) додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою КМУ №168 від 28.02.20222 року у суму 176 570,10 гривень.
Також, позивач вказує на понесену ним моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі - 50 000,00 гривень.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: - у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Абзацами 1 та 4 пункту 11 розділу XXXIV передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Крім того, пунктами 12 та 13 розділу XXXIV передбачено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Додатково відповідач зазначив про те, що зміни до індивідуальних відомостей застрахованих осіб вносяться в автоматичному режимі на основі звітності, що подається роботодавцями до Пенсійного фонду України (ПФУ). Якщо виявлено помилки, застрахована особа може подати анкету для зміни даних в Реєстрі застрахованих осіб через свій особистий кабінет на вебпорталі е-послуг ПФУ.
Відповідач зазначає про те, що представник Позивача невірно трактує приписи постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 (далі - Постанова №168), а саме абз.7 п.1-1, військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень
ОСОБА_1 не має висновку ВЛК щодо обмеженої придатності, натомість має висновок ВЛК від 30.04.2024 з наступним висновком: Придатний до військової служби.
У той час як приписи абз.7 п.1-1 Постанови №168 говорять про набуття права військовослужбовця на додаткову винагороду у розмірі 20 100 грн. за наявністю висновків ВЛК із встановленням причинних зав'язків отримання травм, контузій або каліцтв із захистом Батьківщини, зі змістом: Обмежено придатними до військової служби.
ОСОБА_1 був зарахований в розпорядження командира військової частини 26.12.2023 року (витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.12.2023 року №1015.
Як вбачається з карток особового рахунку військовослужбовця №2513/ФЕС, 3514/ФЕС позивач отримував повне грошове забезпечення включно по червень 2024 року.
Відповідач наголошує, що усі дії щодо позивача в межах повноважень військової частини здійснювались відповідно до чинного законодавства України.
Враховуючи наведене просили у задоволенні позові відмовити.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.10.2023 року №832, солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх її видів забезпечення.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.12.2023 року №988, солдат за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , вважається таким, що 16.12.2023 року отримав поранення під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та був доставлений до районної лікарні, с. Новодмитрівка Донецької області.
Згідно матеріалів справи службове розслідування фактом отримання поранення солдатом ОСОБА_4 , не призначалось.
Факт обставин поранення було встановлено наказом командира військової частини НОМЕР_1 «Про встановлення факту та обставин отримання поранення 16 грудня 2023 року солдатом ОСОБА_1 »).
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.12.2023 року №1015, відповідно до пп.15, п.116 Положення (якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення), солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , навідника 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти НОМЕР_4 мотопіхотного батальйону, УВІЛЬНЕНО від займаної посади та ЗАРАХОВАНО в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , утримуючи в списках особового складу військової частини, з 26.12.2023 року, у зв'язку з лікуванням.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.01.2024 року №73, колишній навідник 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти НОМЕР_4 мотопіхотного батальйону, солдат за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , прибув до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 з лікування.
Цим же наказом командира військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 , вбував у відпустку за станом здоров'я на 30 діб, на підставі довідки військово - лікарської комісії від 23.01.2024 року №83.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2024 року №167, солдат за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , вважається таким, що прибув з відпустки за станом здоров'я та приступив до виконання службових обов'язків в пункті постійної дислокації.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.02.2024 року №176, ОСОБА_1 , вважається таким, що вибув на лікування.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.03.2024 року №221, ОСОБА_5 прибуває з лікування та приступає до виконання службових обов'язків в пункті постійної дислокації.
Отже, з 13.03.2024 по 24.05.2024 року, ОСОБА_1 перебуває в пункті постійно дислокації військової частини.
24.05.2024 року ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №437, вибув на лікування.
07.06.2024 року ОСОБА_5 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.06.2024 року №479, прибув з лікування до пункту постійної дислокації та приступив до виконання службових обов'язків.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 «Про встановлення розмірів щомісячної премії, надбавки особливості проходження служби, та виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану» від 20.02.2025 року №155, по відношень до ОСОБА_1 було внесено ряд змін та донараховано додаткову винагороду передбачену Постановою №168 (фактично виплати були отримані в березні 2025 року), оскільки грошове забезпечення військовослужбовцям нараховується пропорційно часу проходження військової служби, виконання бойових завдань, лікування, ОСОБА_1 було нараховано та сплачено: - у січні 2024 (за грудень 2023) - 39 032,26 грн. - в березні 2025 донараховано - 38 709, 67 грн.; - у лютому 2024 (за січень 2024) - в березні 2025 донараховано 100 000 грн.; - у березні 2024 (за лютий 2024) - в березні 2025 донараховано 79 310,34 грн.; - у квітні 2024 (за березень 2024) - в березні 2025 донараховано 41 935,48 грн.; - у травні 2024 (за квітень 2024) - 0 грн. (оскільки позивач не перебував на лікуванні, а знаходився в пункті постійної дислокації); - у червні 2024 (за травень 2024) - в березні 2025 донараховано 16 126,03 грн.; - у липні 2024 (за червень 2024) - березні 2025 донараховано 23333,33 гривень.
Вказані обставини підтверджується картками особового рахунку військовослужбовця №2513/ФЕС та №3514/ФЕС, в яких зазначений розрахунок виплачених сум ОСОБА_1 за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Так, звертаючись до суду із цим позовом, враховуючи уточнення позовних вимог, позивач вказує на те, що після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2023р. № 1015 позивач був зарахований в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , виходячи з факту поранення та наказу в/ч НОМЕР_1 №1015 вбачається, що в лютому місяці 2024 року відповідачем невраховано 2 дня лікарняних, тобто недоплачено 6 896,56 гривень.
Травень 2024 року грошове забезпечення виплачено не в повному розмірі, а саме не виплачено 12 140,79 грн., якщо брати до уваги накази про зарахування позивача в розпорядження командира після кінцевої ВЛК.
Червень 2024 року - недоплачено грошове забезпечення в розмірі 16030,40грн.
З липня 2024 року по листопад 2024 року (включно) - позивачем щомісячно недоотримано додаткового грошового забезпечення, а саме : за липень 2024 року - 20100,00грн за серпень 2024 року - 20070,37грн. за вересень 2024 року - 20100,00грн. за жовтень 2024 року - 20070,37грн. за листопад 2024 року - 20070,37грн. за грудень 2024 року - 41091,24 гривень.
З огляду на вище викладене, з урахуванням часткового погашення заборгованості та недоплаченої частини, що становить - 176 570,10грн, а з урахуванням інфляції в розмірі 33133,20грн, 3% річних 8201,00грн, моральної шкоди в розмірі 50 тис. гривень.
Посилаючись на вказані обставини позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Частиною 1 пункту 20 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 р., затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 р., на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з указами Президента України та діє на момент розгляду цієї справи.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 р. (далі - Закон №2232-XII).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок згідно з ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону №2232-XII).
Початком проходження військової служби згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №2232-XII вважається:
1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу;
2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;
3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних;
4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;
5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;
6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Закінченням проходження військової служби відповідно до абзацу першого ч.3 вказаної статті Закону вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону №2232-XII, гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов'язку, відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону №2232-XII здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до Конституції України основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 р. (далі - Закон №2011-ХІІ).
Згідно із приписами ст. 1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За приписами частини 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч. 10 ст. 14 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами.
У статті 2 Закону №2011-XII акцентовано, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно із частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Неправомірні рішення, дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів (начальників) згідно зі статтею 19 Закону №2011-XII можуть бути оскаржені військовослужбовцями в порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, відповідно до статті 23 Закону №2011-XII здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 р. (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Оскільки спірні правовідносини виникли в період воєнного стану щодо додаткової грошової винагороди, суд врахував, що на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України виніс постанову за №168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), редакція якої протягом спірного періоду неодноразово змінювалася.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Стосовно позовних вимог позивача щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди за безпосередню участь в бойових діях або забезпечені здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), слід вказати про таке.
Пунктом 1 Постанови №168 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
З урахуванням змін, внесених постановою КМУ №793 від 07.07.2022 р. пункт 1 Постанови №168 передбачав, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
У період з 30.09.2022 р. по 20.03.2023 р. вищезазначена норма була викладена в наступній редакції:
«Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;».
У період з 21.03.2023 р. по 10.08.2023 р. вищезазначена норма була викладена в такій редакції:
«Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;».
У подальшому з урахуванням Постанови КМУ №836 від 09.08.2023 р. вищевказану Постанову КМУ №168 було доповнено, зокрема, пунктами 1-1 та 1-2 й зазначено, що у частині виплати додаткової винагороди ця норма застосовується з 1 червня 2023 року.
Так, згідно із положеннями пунктів 1 та 1-2 Постанови №168, виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1,- у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу пункту 1-2 Постанови №168 вбачається встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення, а саме:
- пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
- факт перебування на стаціонарному лікуванні у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Слід зазначити про те, що позивачем були надані уточнення позовних вимог, у яких позивач просить суд у.т.ч.:
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_3 (РНОКПП : НОМЕР_3 ) додаткову грошову винагороду , що передбачена Постановою КМУ №168 від 28.02.20222 року у суму 176 570,10 гривень.
Так, дослідивши докази по справі, встановлено, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2023р. № 1015 позивач був зарахований в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , виходячи з факту поранення та наказу в/ч НОМЕР_1 №1015 вбачається, що в лютому 2024 року відповідачем невраховано 2 дні лікарняних, зокрема за 27.02.2024 по 28.02.2024 року.
Вказані обставини також не спростовано відповідачем у відзиві на позовну заяву позивача.
Згідно з абзацом 4 пункту 1 Постанови № 168 умовою для виплати додаткової винагороди є перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Згідно з пунктом 9 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Так, вжите у Постанові № 168 формулювання «відпустка для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії» має бути трактовано установою (військовою частиною), що приймає рішення про таку відпустку лише з урахуванням спеціального законодавства у сфері охорони здоров'я, яке, в свою чергу такого виду відпустки не передбачає.
Отже, єдиний вид відпустки, рішення про потребу в якій може прийняти ВЛК - «відпустка за станом здоров'я», передбачена Положенням, є тотожним за своїм юридичним змістом «відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії», передбаченій Постановою №168.
Відповідно, перебування особи у відпустці за станом здоров'я за постановою ВЛК, якщо такій відпустці передувало лікування у стаціонарному закладі у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини із визначенням лікувальним закладом подальших лікувальних рекомендації на час перебування у відпустці, є підставою для включення такої особи до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, на підставі абзацу 4 пункту 1 Постанови №168.
Отже, враховуючи наведене, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Слід вказати про те, що доводи про те, що за травень та червень 2024 року грошове забезпечення йому виплачено не в повному розмірі (фактично з розрахунку 20100 грн.), належними доказами по справі не підтверджуєте, оскільки правових підстав для таких виплат - немає.
Згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №1947 встановлено, що позивач у період з часу з 27.05.2024 року по 07.06.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні після отриманого поранення.
Діагноз пов'язаний із отриманою позивачем травми під час захисту Батьківщини, що також не спростовується і відповідачем та підтверджено матеріалами справи.
Доказів виплати грошового забезпечення позивачеві за цей період матеріали справи не містять.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Таким чином, аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000,00 грн є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.
Водночас суд зазначає, що така додаткова винагорода, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, підлягає виплаті за наявності певних умов, а саме: 1) пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини; 2) факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Також, аналогічна норма передбачена і в наказі Міністерства оброни України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260) відповідно до пункту 10 Розділу XXXIV у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які:
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов'язаних із захистом Батьківщини), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер);
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення), - за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Також приписами пункту 11 Розділу XXXIV Порядку №260 передбачено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Водночас, суд наголошує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
В цьому випадку, позивач не погоджується з діями відповідача щодо не нарахування належної додаткової винагороди за період з 10 грудня 2023 року по 24 квітня 2024 року, а саме за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці після лікування.
Наведені обставини свідчать про допущені відповідачем протиправні дії.
Щодо інших позовних вимог позивача, слід зазначити про таке.
Окрім того, позивач вважає, що оскільки його визнано обмежено придатним до військової служби, то він має право на отримання грошового забезпечення за останньою займаною посадою у повному обсязі, а після перебування у розпорядження понад два місяці на оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років та додаткову винагороду у розмірі 20100 гривень.
Натомість, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про відсутність підстав для нарахування та проведення позивачу таких виплат з огляду на те, що такі виплати здійснюються військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів.
Також у відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що на момент виникнення спірних правовідносин позивачем не було надано доказів визнання його обмежено придатним до військової служби або непридатним до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 р. (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26.06.2018 р. за №745/32197) (далі - Порядок №260) (в редакції, яка була чинною на момент проходження позивачем військової служби у ВЧ НОМЕР_5 ).
Виплата грошового забезпечення у період перебування у розпорядженні або звільнення від посад регулюється розділом XXVIII (28) Порядку №260.
Пунктом 1 розділу 28 Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов'язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.
Пунктом 5 розділу 28 Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.
Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" №3161-IX від 28.06.2023 року, установлено, що в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX:
- військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення, а також військовослужбовцям, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон), безвісно відсутні, інтерновані в нейтральні держави або є заручниками, щомісячно виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;
- військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до пункту 2 розділу 39 Порядку №260, військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою в повному обсязі. Після перебування в розпорядженні понад два місяці і до дня закінчення перебування в розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20 100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні).
Як передбачено постановою КМУ №168 від 28.02.2022 р., відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Згідно із абз. 7 п. 1-1 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 р. (в редакції Постанови КМУ №1001 від 15.09.2023 р.), військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.
При цьому, суд зауважує, що абз. 7 пункту 1-1 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 р. (в редакції Постанови КМУ №1001 від 15.09.2023 р.) в частині додаткової винагороди застосовується з 01.06.2023 р.
Аналіз вищенаведених норм свідчить, що військовослужбовцю під час перебування у розпорядженні командира протягом 2-х місяців сплачується грошове забезпечення у розмірі за останньою займаною посадою, а потім - оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років.
При цьому, період лікування та відпусток за станом здоров'я, у зв'язку із отриманням тяжкого поранення оплачується також і з урахуванням додаткової грошової винагороди виходячи із розрахунку 100 000 на місяць.
Згідно із пунктів 1.7, 1.9 розділу І Порядку №260, розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний місяць, а за декілька днів, визначається виходячи з кількості календарних днів у цьому місяці.
Грошове забезпечення, виплачене за правилами і нормами, які діяли на момент виплати, поверненню не підлягає, якщо право на нього повністю або частково військовослужбовцем надалі втрачене окрім випадку, передбаченого пунктом 28.4 цієї Інструкції.
Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.
Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно.
Виходячи з наявного фонду грошового забезпечення в кошторисі Міністерства оборони України, за рішенням Міністра оборони України грошове забезпечення за грудень може бути виплачене в грудні.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 не має висновку ВЛК щодо обмеженої придатності, натомість має висновок ВЛК від 30.04.2024 року з таким висновком: Придатний до військової служби.
В той час як приписи абз.7 п.1-1 Постанови №168 говорять про набуття права військовослужбовця на додаткову винагороду у розмірі 20 100грн. за наявністю висновків ВЛК із встановленням причинних зав'язків отримання травм, контузій або каліцтв із захистом Батьківщини, зі змістом: Обмежено придатними до військової служби.
Як передбачено частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За приписами частини 2 статті 79 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Відповідно до частини 3 статті 79 КАС України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Крім того, частинами 1, 2 статті 80 КАС України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Отже, наведеними положеннями процесуального закону передбачено, що сторони судового процесу, зокрема позивач, повинні брати активну участь у збиранні доказової інформації з метою підтвердження обґрунтованості своєї позиції перед судом.
Обов'язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.
Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності.
Тобто обов'язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається.
При цьому підставу позову повинен довести саме позивач.
Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.
Тобто, слід вказати, що позивач не довів підстави заявленого ним позову у відповідній частині, зокрема щодо здійснення відповідачем виплат у сумі 20100,00 грн., за спірний період.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача сум з урахуванням інфляції в розмірі 33133,20грн, 3% річних 8201,00 гривень.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене вказаною статтею нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, як спосіб захисту майнового права та інтересу у цивільно-правових відносинах, а тому дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, не поширюється на правовідносини, які є предметом спору у даній справі.
Наданий, станом на день прийняття рішення по суті, позивачем до суду розрахунок є неналежним.
Слід вказати про те, що станом на день прийняття цього рішення відповідач належних сум грошового забезпечення не нарахував, та не здійснив належний розрахунок та виплату спірних коштів/грошового забезпечення, тому в цій частині вимоги є передчасними.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд дійшов такого висновку.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 Цивільного кодексу України).
Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, у зазначеній справі суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
У даному у випадку позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому душевних страждань, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок дій або бездіяльності відповідача. Позивач не довів належними та достатніми доказами факт заподіяння йому моральної шкоди, настання тих негативних наслідків, про які він вказує, та причинного зв'язку між ними та оскаржуваною бездіяльністю відповідача.
Оскільки факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру ним не доведено, підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відсутні.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ : НОМЕР_2 ) належним чином оформити та видати ОСОБА_2 (РНОКПП : НОМЕР_3 ) грошовий атестат та відповідні довідки котрі слугують підставою для призначення пенсії.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пп. 4 п. 2 розділу 2 Порядку № 3-1 до заяви про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності додаються грошовий атестат та довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (додаток 8 до цього Порядку).
Суд зазначає про те, що наразі вказане рішення суду по цій справі відповідачем не виконано, перерахунок грошового забезпечення наразі позивачеві здійснено не було, тому позовні вимоги в цій частині є передчасними, тому задоволенню не підлягають.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково з викладених вище підстав.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не вбачає підстав для їх розподілу у порядку, встановленому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували понесення ним будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору за ст.5 Закону України “Про судовий збір».
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному до 100000грн. розмірі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після отриманого поранення з 27.05.2024 року по 07.06.2024 року та у відпустках за станом здоров'я для лікування після тяжкого поранення з 27.02.2024 року по 28.02.2024 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у збільшеному до 100000 грн. розмірі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після отриманого поранення з 27.05.2024 року по 07.06.2024 року та у відпустках за станом здоров'я для лікування після тяжкого поранення з 27.02.2024 року по 28.02.2024 року, з урахуванням раніше виплаченої суми додаткової винагороди.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 09.06.2025 року.
Суддя В.В. Ільков