09 червня 2025 рокуСправа №160/6326/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/6326/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
26 лютого 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмові в переведенні ОСОБА_2 з пенсії яка призначена за вислугу років на підставі пункту «Б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року на пенсію за вислугу років на підставі пункту «А» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року;
- зобов'язати перевести Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_2 з пенсії за вислугу років яка призначена на підставі пункту «Б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року на пенсію за вислугу років на підставі пункту «А» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року та у зв'язку із цим провести з 01.01.2023 року перерахунок та виплату пенсії.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії за вислугу років. Зазначає, що право на таку пенсію має встановлюватися виходячи з його пільгової вислуги років.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/6326/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6326/25. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
01 травня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що позивач повинен був звернутися з відповідною заявою до свого силового відомства, про що його повідомлено листом у відповідь на його заяву про проведення перерахунку.
15 травня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли пояснення із прикладами судової практики.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Наказом ДУ «Синельниківська виправна колонія (№94)» від 30.12.2022 року №226/ОС-22 позивача звільнено зі служби в ДКВС України, вислуга років станом на 31.12.2022 року становить:
- календарна: 21 рік 10 місяців 08 днів;
- пільгова - 28 років 07 місяців 16 днів.
Листом відповідача від 24.03.2025 року №13736-6361/Б-01/8-0400/25 відповідач повідомив позивачу, що він отримує пенсію за вислугу років згідно подання від 30.01.2023 року №9887, однак за п. «б» ст. 12 Закону №2262-ХІІ, підстави для призначення пенсії за вислугу років за п. «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ відсутні.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно п. «а», «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), в редакції, чинній на дату призначення пенсії позивачу, пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
- особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони та звільненим зі служби у Національному антикорупційному бюро України за віком чи через хворобу, звільненим зі служби в органах та підрозділах цивільного захисту за віком чи за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
- особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
Відповідно до ст. 17-1 Закону 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
17 липня 1992 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» №393 (далі - Порядок №393).
Відповідно до ч. 1-6 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року №2713-IV (далі -Закон №2713-IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. а
Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.
На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пенсійне забезпечення та соціальний захист працівників кримінально-виконавчої служби здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, державну службу, соціальний захист.
Наказом Міністерства юстиції України від 10.04.2013 № 669/5, відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2016 року № 343 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції», постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2016 року № 348 «Про ліквідацію територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби та утворення територіальних органів Міністерства юстиції», з метою посилення соціального захисту осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено Перелік посад та порядок встановлення пільгового заліку вислуги років для призначення пенсій особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Перелік № 669).
На підставі пункту 1.1 Переліку №669, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, посади яких не передбачені Переліком посад та порядком встановлення пільгового заліку вислуги років для призначення пенсій особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Перелік), пільговий залік вислуги років для призначення пенсій зараховується на умовах один місяць служби за сорок днів.
Згідно з пунктом 1.2 Переліку №669 пільговий залік вислуги років для призначення пенсій здійснюється особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які перебували на службі після набрання чинності Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" (крім курсантів навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби України, за весь час проходження служби на відповідних посадах.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У справі, яка розглядається, позивач проходив службу на посадах рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, для яких Законом №2713-IV встановлено спеціальний порядок пільгового заліку вислуги років.
Право позивача на пільгове зарахування вислуги років саме для призначення пенсії передбачене ч. 4 ст. 23 Закону №2713-IV, яка підлягає застосуванню під час вирішення цієї справи.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.03.2025 року у справі №620/14330/23.
Таким чином, при встановленні наявності у позивача права на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, для визначення календарної вислуги років для призначення пенсії необхідно керуватися нормами Закону № 2713, а не Порядком № 393
Тотожне правозастосування здійснене Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 22.10.2024 року у справі №160/3229/24.
Отже, як розмір пенсії позивача, так і його права на пенсію в цілому належить обчислювати виходячи з його пільгової вислуги років, яка складає 28 років, тобто - позивач відповідає умовам п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону №2262-ХІІ.
Щодо порядку ініціювання відновлення свого права суд звертає увагу на положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 (далі - Порядок).
Порядком у п. 2 визначено, що подання уповноваженого органу є складовою виключно процедури призначення пенсії. Сам відповідач не навів змістовних пояснень ані щодо того факту, що позивачу пенсія вже призначена, ані щодо норми права, згідно якої на його переконання в даній юридичній ситуації позивач мав звертатися через уповноважений орган, а не безпосередньо до відповідача. При цьому в листі від 24.03.2025 року відповідач згадує лише пенсію за вислугу років (а не «пенсію за вислугу років за п. «б» ч. 1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ»). Законодавство про пенсійне забезпечення, в т.ч. Закон №1788-XII та Закон №1058-IV, передбачають лише вид пенсії «за вислугу років», без уточнення пункту ст. 12 Закону №2262-ХІІ, який стосується саме розміру пенсії. Не згадується пункт ч. 1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ і в поданнях, які направляють уповноважені органи до органів Пенсійного фонду України.
В свою чергу суд звертає увагу на те, що п. 3 Порядку прямо врегульовано порядок ініціювання перерахунку пенсії - «подається заявником до органу, що призначає пенсію», тобто - позивач вірно звернувся саме до відповідача. При цьому суд підкреслює, що відмінність п. «а» та п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону №2262-ХІІ стосується саме розміру пенсії. Щодо позивача не існувало питання про право на пенсію за вислугу років, оскільки він її вже отримував, натомість позивач ініціював виключно питання зміни розміру пенсії, що стосується саме перерахунку пенсії, а не її призначення.
Отже, позивач має право на обчислення розміру його пенсії саме згідно п. «а» . 1 ст. 13 Закону №2262-ХІІ та належним чином порушив питання перерахунку пенсії перед відповідачем, який протиправно відмовив позивачу у проведенні такого перерахунку.
У разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 року у справі № 480/4288/21, від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21.
Зважаючи на вищевикладене, суд констатує наявність правових підстав саме для зобов'язання відповідача вчинити конкретні дії.
Оскільки відповідачем в цій справі фактично вчинено не дії, а надано відмову на заяву позивача, що є індивідуально-правовим актом, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині. З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відповідну відмову відповідача.
Враховуючи встановлену в ході розгляду цієї справи протиправність відмови відповідача, з урахуванням положень п.2 та 4 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє частково позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується платіжним документом від 01.04.2025 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у проведенні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року згідно положень п. «а» ч. 1 ст. 12 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, викладену у листі від 24.03.2025 року №13736-6361/Б-01/8-0400/25.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року згідно положень п. «а» ч. 1 ст. 12 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко