09 червня 2025 рокуСправа №160/9580/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/9580/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 10, код ЄДРПОУ: 38621185), відповідач-2: Державне підприємство «Інфоресурс» (03057, м. Київ, вул. О. Довженка, буд. 3, код ЄДРПОУ: 37533381) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
02 квітня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до відповідача-1: Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач), відповідач-2: Державне підприємство «Інфоресурс», що надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України № 3/2573-25 від 20.03.2025 року у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185) та Технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство "ІНФОРЕСУРС" (код ЄДРПОУ 37533381) внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо не порушення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність дій відповідача, які призвели до видачі позивачу довідки неналежного змісту. Зазначає, що його попередній період навчання не є здобуттям освіти за тим самим рівнем освіти, що здобувається позивачем зараз, адже під час минулого навчання позивача було відраховано, тобто - він не здобув рівень освіти, за яким навчався, а тому наразі здобуває такий рівень освіти вперше, в зв'язку з чим має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/9580/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
16 квітня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача-2 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-2 проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, Кабінет Міністрів України не визначав Відповідача-2 адміністратором ЄДЕБО. Відповідач-1 визначив Відповідача-2 технічним адміністратором ЄДЕБО. Відповідач-2 лише забезпечує функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному Відповідачем-1. Функції технічного адміністратора ЄДЕБО, передбачені в Положенні, не відносяться до владних повноважень.
18 квітня 2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому повторює доводи позовної заяви, посилається на судову практику.
Відповідач-1 правом на подання відзиву не скористався, копію ухвали та позовну заяву з додатками отримав завчасно, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до положень ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до виписки з ЄДЕБО щодо позивача він закінчив навчання на освітньому рівні «бакалавр» 08.07.2016 року. В подальшому навчався на освітній рівень «магістр», однак був відрахований 23.01.2018 року. 28.05.2024 року зарахований на навчання на освітній рівень «фаховий молодший бакалавр», однак відрахований, а з 29.08.2024 року навчається на освітній рівень «магістр» Український державний університет науки і технологій.
Згідно довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО позивач порушує послідовність, визначено ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту».
Водночас, в цій довідці відсутній документ про освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем, який наразі здобувається позивачем (або був би прирівняним до нього).
Вважаючи протиправним відображення у Довідці відомостей про порушення послідовності здобуття освіти згідно ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Частинами 7-9 ст. 23 Закону №3543-XII встановлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів забезпечується неможливість надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації більше ніж одному військовозобов'язаному з підстав, зазначених у пунктах 9-14 частини першої цієї статті
Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 року № 2145-VIII (далі - Закон №2145-VIII) рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій;
Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону №2145-VIII рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Частиною 1 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 року №1556-VII (далі - Закон №1556-VII) визначено рівні та ступені вищої освіти, зокрема, підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
За ч. 2-4 ст. 5 Закон №1556-VII здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти:
1) молодший бакалавр;
2) бакалавр;
3) магістр;
4) доктор філософії/доктор мистецтва;
Молодший бакалавр - це освітній або освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої становить 120 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Особа має право здобувати ступінь молодшого бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.
Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.
Відповідно до ч. 1-3, 5, 6, 10 ст. 7 Закону №1556-VII документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями:
диплом молодшого бакалавра;
диплом бакалавра;
диплом магістра;
диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
У документі про вищу освіту зазначаються назва закладу вищої освіти (наукової установи), що видав цей документ (у разі здобуття вищої освіти у відокремленому підрозділі закладу вищої освіти (наукової установи) - також назва такого підрозділу), назва освітньої програми, а також кваліфікація, що складається з інформації про здобутий особою ступінь вищої освіти, спеціальність (крім міждисциплінарних освітніх програм), спеціалізацію, предметну спеціальність (за наявності) та професійні кваліфікації (у разі присвоєння).
Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Документ про вищу освіту видається закладом вищої освіти лише за акредитованою відповідно до цього Закону освітньою програмою. У документі про вищу освіту зазначається найменування органу (органів) акредитації, а в додатку до документа про вищу освіту - інформація про видані ним (ними) відповідні акредитаційні сертифікати, рішення.
Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок №560).
За п. 1 Порядку №560 він, серед іншого, визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до п. 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За п. 62 Порядку №560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.
Додатком №5 до Порядку №560 затверджено Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Перелік).
Для п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII Переліком вимагається надання довідки про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров'я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Сторони не заперечували факт попереднього навчання позивача, вступ ним до закладу вищої освіти (за освітнім рівнем «спеціаліст») та його подальше відрахування без завершення освіти, відсутній і спір про те, що освітній рівень «спеціаліст» прирівнюється до освітнього рівня «магістр». Натомість цей спір виник в зв'язку з різною правовою оцінкою значущості факту попереднього навчання позивача за освітнім рівнем «спеціаліст (в подальшому - «магістр»), яке не було завершене через відрахування.
Так, для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації необхідним є надання довідки, щодо змісту якої і виник цей спір.
Суд зазначає, що визначальним для вирішення питання про право особи на відстрочку є встановлення її відповідності вимогам саме п. 1 ч. 3 ст. 23 Закон №3543-XII як нормі права вищої юридичної сили, яка при цьому є матеріальною нормою, що і встановлює відповідне правило поведінки.
Буквальне тлумачення цієї норми права свідчить, що право на відстрочку пов'язане з порівнянням рівня освіти, що здобувається особою наразі, а також рівня освіти, що був здобутий особою раніше. Така послідовність наявна у ч. 2 ст. 10 Закон №2145-VIII.
Слово «здобутий» є пасивним дієприкметником минулого часу, при цьому завершеність виду дієприкметника успадковується від вихідного дієслова, в даному випадку - йдеться про завершену (доконану) форму дієслова «здобувати». Тобто, йдеться не просто про отримуваний, а саме про отриманий рівень освіти. Так, навіть нормативне визначення категорії «рівень освіти» оперує поняттям «завершений» етап освіти.
Тобто, для цілей врегулювання спірних в даній справі правовідносин порівнювати належить саме здобуті рівні освіти, не беручи до уваги не здобуті рівні освіти, за яким особа навчалась, однак не завершила навчання.
В свою чергу з системного тлумачення вищевикладених нормативних положень законодавства здобуття рівня освіти засвідчується видачею особі документу про освіту відповідного рівня (диплому). Зазначене узгоджується з Переліком обов'язкової інформації, яка повинна міститися в документах про вищу освіту (науковий ступінь), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 року №811.
При цьому суд вже зазначав, що інформація про видані дипломи міститься в ЄДЕБО (ч. 10 ст. 7 Закону №1556-VII).
Таким чином, належним способом взаємодії в рамках спірних правовідносин є порівняння саме дипломів, які має особа, з дипломом, який особа отримає за результатом поточного навчання.
Повертаючись до обставин цієї справи суд повторює, що сторонами не заперечувалося, що позивач не здобув рівень освіти «магістр» (або «спеціаліст»), за яким навчався раніше. Відповідний диплом відсутній в т.ч. у спірній довідці, докази зворотного відповідачами не надано.
Ююридичне значення має завершеність навчання та здобуття в зв'язку з цим рівня освіти, а не саме лише перебування певний час у статусі здобувача освіти без отримання диплому через відрахування.
Як наслідок, суд констатує, що належним викладом Довідки у відповідній частині є зазначення щодо позивача інформації про те, що поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою ст. 10 Закону України «Про освіту», а у відповідній графі має бути вказано «Так, не порушує».
Тотожне правозастосування здійснене Третім апеляційним адміністративним судом у постановах від 21.05.2025 року у справі №160/29702/24, від 14.05.2025 року у справі №160/32240/24, від 30.04.2025 року у справі №160/26966/24, від 23.04.2025 року №340/6823/24, від 23.04.2025 року №160/30488/24, від 22.04.2025 року у справі №280/9775/24, від 22.04.2025 року у справі №340/6996/24, від 22.04.2025 року у справі №340/6927/24.
Подібне правозастосування також здійснене Восьмим апеляційним адміністративним судом у постановах від 30.05.2025 року у справі №460/14108/24, 29.05.2025 року у справі №380/25617/24, від 29.05.2025 року у справі №380/31/25, Сьомим апеляційним адміністративним судом у постановах від 29.05.2025 року у справі №560/16568/24, від 21.05.2025 року у справі №600/183/25-а, від 20.05.2025 року у справі №560/280/25, Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 08.05.2025 року у справі №320/44633/24, П'ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 03.06.2025 року у справі №420/38351/24, від 02.06.2025 року у справі №420/39229/24, від 02.06.2025 року у справі №400/11758/24, Другим апеляційним адміністративним судом у постановах від 02.06.2025 року у справі №440/14437/24, від 02.06.2025 року у справі №520/32959/24, від 30.05.2025 року у справі №520/1406/25, Першим апеляційним адміністративним судом у постановах від 22.05.2025 року у справі №200/8336/24, від 22.05.2025 року у справі №200/7702/24.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі №440/170/20.
Ця обставина свідчить про те, що зміст Довідки щодо позивача не міг визначатися на підставі згаданих сторонами листів відповідача або доручення міністра освіти і науки України.
Суд вважає за необхідне окремо наголосити на тому, що будь-які підстави для прийняття позиції про те, що «повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності на тому самому рівні вищої освіти, що у розмінні визначення послідовності здобуття освіти свідчить про здобуття вищої освіти в непослідовному порядку» відсутні.
Передусім слід підкреслити, що для права на відстрочку мають значення лише ті обставини, які законодавець інкорпорував у норму права. Конструкція спірної норми права надає значення послідовності лише за рівнями здобутої освіти. В нормі права не вказано про визначення послідовності здобуття освіти через знання, уміння чи навички. Йдеться лише про порівняння здобутих рівнів освіти. Якщо якийсь рівень освіти не є здобутим (особі не видано диплом), він не може бути врахований при визначенні права особи на відстрочку в силу норми права, яка вказує порівнювати здобуті рівні освіти.
Відповідно, висновок про те, що особа здобуває освіту в непослідовному порядку, може бути зроблений виключно шляхом порівняння здобутого раніше рівня освіти з рівнем освіти, який здобувається, шляхом порівняння диплому, який є, з дипломом, який вона отримає за результатами навчання. Законодавець не наділив юридичним значенням навички чи уміння, натомість вказав на значущість раніше здобутого рівня освіти, який є таким (здобутим) лише при завершенні навчання.
Щодо можливого припущення про те, що задля можливості отримання відстрочки від призову, може постійно перебувати в статусі «здобувача освіти» - зараховуючись (поступаючи) та відраховуючись з навчального закладу на той же самий ( з того ж самого) рівень освіти, суд зазначає наступне.
По-перше, не передбачено норми права, з якої б вбачалась можливість здійснити правозастосування у вищевказаний спосіб, в т.ч. не можливо вказати яка конкретно норма права буде порушена в разі співставлення саме здобутих рівнів освіти. Натомість врахування нездобутих рівнів освіти є прямим порушенням п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону 3543-XII, яка цілком однозначно врегульовує спірні правовідносини, передбачаючи здійснення порівняння саме зі «раніше здобутим рівнем освіти» (не «таким, що здобувався»).
По-друге, такий підхід є втіленням презумпції недобросовісності, яка до того ж звернута на майбутнє. Тобто, матиме місце ситуація, за якої особа, яка відповідає умовам для отримання певної пільги, не отримає її через нічим не обґрунтоване припущення про її недобросовісні дії в майбутньому.
По-третє, ці мотиви, які мають характер невиправданого припущення, можуть бути враховані виключно законодавцем при формулюванні норми права, однак не судом, який застосовує вже існуючі норми права. Відповідно, якщо правило поведінки передбачає співставлення саме здобутого та того, що здобувається наразі, рівнів освіти, то саме так і має здійснюватися правозастосування органами виконавчої влади, а також саме на відповідність такому правилу поведінки суд повинен перевіряти обставини справи та дії відповідачів у справі.
По-четверте, такий підхід виключає будь-яку правову визначеність для учасників спірних правовідносин, адже обсяг їх прав залежатиме не від обставин, які передбачені нормою права, а від ненормативних факторів, передусім - припущень, які зроблені без будь-якої правової основи, натомість прямо суперечать принципу верховенства права та законності, а також виходять з негативного та непідтвердженого жодним чином презюмування недобросовісності людини. Адже в підсумку норма права буде застосована не згідно її змісту, а в непередбачуваний та невизначений законодавцем спосіб.
По-п'яте, такий підхід не містить логічного обґрунтування для ситуацій, коли сукупна тривалість першого та поточного навчання є меншою, ніж тривалість навчання за відповідним рівнем освіти. Тобто, особа, яка відрахована після одного року навчання та в подальшому знов здобуває цей же рівень освіти, позбавляється права отримати пільгу навіть в тому обсязі, який законодавством передбачено (наприклад, для освітнього рівня «бакалавр» йдеться про 4 роки права на відстрочку, які не будуть реалізовані в повному обсязі). Відповідно, через нічим непідтверджене припущення про зловживання, в окремих випадках буде присутнє надання права в обсязі меншому, ніж передбачалося при формулюванні правила поведінки. Відсутнє в такому випадку і розумне обґрунтування визнання за особою факту здобуття рівня освіти без отримання диплому для цілей права на відстрочку, однак заперечення цього ж факту для всіх інших цілей. В наявності і ціла низка інших логічних суперечностей.
При цьому суд вкотре повторює, що даний спір вирішується застосуванням передусім п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону 3543-XII, яка дозволяє однозначно визначити які саме обставини підлягають встановленню для вирішення питання про право особи на відстрочку. Відповідно, якщо обставини, з існуванням яких пов'язане право на відстрочку, встановлені, відсутні підстави для заперечення цього права з ненормативних підстав, в т.ч. припущень.
Окремо також суд зазначає, що справедливий баланс між правами людини визначається змістом норм права, які формулює законодавець. Якщо законодавець визначив цей баланс, сформулювавши правило поведінки, в якому враховується лише здобутий раніше рівень освіти, то саме таким є визначений законодавцем баланс між правами людини. В свою чергу суд захищає права людини (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства) перевіряючи при цьому чи відповідають дії суб'єкта владних повноважень нормам права (п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
В даній справі суд не визнає дії відповідача такими, що вчинені у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, адже нормою права передбачено порівняння рівня освіти, що здобувається, з раніше здобутим рівнем освіти (не рівнем освіти, що здобувався).
Суд зауважує, що спонукальну позовну вимогу позивач адресував обом відповідачем, однак суд констатує, що для ефективного захисту прав позивача відповідне зобов'язання необхідно покласти лише на відповідача-1, отже в задоволенні позову до відповідача-2 відмовити.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє частково позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 968,96 грн, що підтверджується платіжним документом від 01.04.2025 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 як суб'єкта владних повноважень, дії якого визнаються судом протиправними.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 10, код ЄДРПОУ: 38621185), відповідач-2: Державне підприємство «Інфоресурс» (03057, м. Київ, вул. О. Довженка, буд. 3, код ЄДРПОУ: 37533381) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо неналежного відображення відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо послідовності здобуття ОСОБА_1 освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти відомостей, про відсутність порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».
В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 10, код ЄДРПОУ: 38621185) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 гривень (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко