Справа № 752/3096/25
Провадження № 2/752/4137/25
Іменем України
12 червня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши у судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-
У січні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд зменшити розмір аліментів, встановлених рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року у справі № 752/13700/23 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з частини до 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року у справі 752/13700/23, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року, стягнуто з позивача на користь ОСОБА_2 на утримання дитини сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2021 року у справі № 761/20226/2 стягнуто з позивача на користь ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Позивач вказує, що він є старшим лейтенантом, у період з 01 травня 2014 року по 03 серпня 2014 року та з 16 вересня 2014 року по 05 березня 2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей України. У 2015 році отримав поранення, яке впливає на його життя по теперішній час, оскільки позивач періодично потребує медичного обстеження та лікування.
Позивач вказує, що на теперішній час він утримує двох дітей та сплачує 50% свого заробітку, що істотно впливає на його матеріальне становище і відповідно до ст. 192 Сімейного Кодексу (далі - СК) України це є підставою для зменшення розміру аліментів.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 лютого 2025 року позовну заяву залишено без руху (а.с.31,32).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 лютого 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін (а.с. 49,50).
Відповідачка ОСОБА_2 15 березня 2025 року отримала копії ухвали суду про відкриття провадження та позовної заяви з додатками (а.с.85), 27 березня 2025 року подала до суду відзив на позову заяву (а.с.53-72).
Не погоджуючись з доводами позовної заяви, відповідачка вказує, що на час ухвалення рішення про стягнення аліментів, розмір яких позивач просить зменшити, існували ті обставини, на які посилається позивач, зокрема: наявність у платника аліментів іншої дитини, що було досліджено судом. Вказується, що зменшення розміру на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 за рахунок утримання позивачем дитини від другого шлюбу у більшому розмірі є недопустимим. Відповідачка вказує про наявність у позивача заборгованості зі сплати аліментів, про що надає розрахунок заборгованості зі сплати аліментів (а.с.53-72).
14 квітня 2025 року позивач ОСОБА_1 подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якому вказує, що із наданим відповідачкою розрахунком заборгованості зі сплати аліментів він ознайомився вперше. Місце свого проживання він не приховував, що було відомо відповідачці, державним виконавцем він не був повідомлений про наявність боргу. Повідомляє, що не має власного житла, вимушений був винаймати квартиру, тому просить врахувати всі наведені обставини та задовольнити позов (а.с.73-82).
Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2021 року у справі № 761/20226/21 стягнуто з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Даним рішення встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі, проте фактично з березня 2021 року не приживають разом, спільного господарства не ведуть (а.с.17-19).
Як вбачається, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 08 листопада 2019 року, свідоцтво про реєстрацію шлюбу видано Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1925 (а.с.14).
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року у справі № 752/13700/23, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. (а.с.11-13, 35-47).
Позивачем надано довідку військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 24 лютого 2017 року № 6763, відповідно до якої позивач в період з 01 травня 2014 року по 03 серпня 2014 року та з 16 серпня 2014 по 05 березня 2015 року брав участь в антитерористичній операції, забезпечені її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської області (а.с.21).
Відповідно до довідки військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 29 червня 2015 року № 1082, 29 березня 2015 року позивач ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму внаслідок артилерійського обстрілу поблизу околиці населеного пункту Гранітне Волноваського району Донецької області (а.с.22).
Центрально військо-лікарської комісією, відповідно до витягу з протоколу № 4449 від 26 листопада 2015 року, отримані ОСОБА_1 травма, (контузія) та поранення, пов'язанні із захистом Батьківщини (а.с.23).
Розмір аліментів з урахуванням статті 48 Конституції України має забезпечувати такий достаток, який би забезпечив покриття поточних основоположних життєвих потреб.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
При цьому, з аналізу ст. 192 СК України та наданих Пленумом Верховного Суду України роз'яснень вбачається, що зміна розміру аліментів є правом, а не обов'язком суду, тобто суд, виходячи з конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів (повністю або частково) або відмовити в задоволенні позову.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на отримання поранення в ході антитерористичної операції на територіях Донецької та Луганської областях у 2015 році, а також на наявність рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2021 року, яким стягуються з нього аліменти за позовом ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Також позивач вказує, що він вимушений наймати квартиру, надавши договір ордени квартири від 04 грудня 2022 року, строк дії якого закінчився 02 грудня 2023 року (а.с.75-77).
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Позивач просить зменшити розмір аліментів (з частини на 1/8 частину), які за рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року стягуються з нього за позовом ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Позивач просить зменшити розмір аліментів за цим рішенням суду з частини на 1/8 частину.
Суд зауважує, що на час ухвалення рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня листопада 2023 року (справа № 752/13700/23) існували ті обставини, на які посилається позивач, а саме: стан його здоров'я, наявність у позивача іншої дитини, що було предметом дослідження даним судом, а також і Київським апеляційним судом від 16 вересня 2024 року.
Верховний Суд у постанові від 06 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 зазначив про те, що аналіз ч. 1ст. 192 СК України дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів, при цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Разом з тим, Верховний Суд прийшов до висновку, що зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні малолітню дитину, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини, на утримання якої він сплачує аліменти та суперечитиме її інтересам.
Аналогічної позиції дотримувався Верховний Суд у постанові від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц.
Також у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 56/2017/19 Верховний Суд вказав, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження інших дітей/дитини без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Отже, зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у зв'язку із утриманням іншої дитини - сина ОСОБА_5 та залишення розміру його утримання, призведе до значної різниці забезпечення дітей, що є недопустимим.
Згідно із частинами восьмою, дев'ятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912)та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.
Враховуючи наведене, на підставі ст.ст.12, 13, 81, 77, 247, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повний текст судового рішення складено 12 червня 2025 року.
Суддя А.В.Слободянюк