Справа № 274/592/25
Провадження № 2/0274/778/25
Іменем України
"12" червня 2025 р. м. Бердичів
в складі: головуючого-судді Хуторної І. Ю.,
з участі секретаря Дерманської О .В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Бердичеві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ») через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 23147 від 07.03.2021 в розмірі 17 925, 00 грн та 10500, грн витрат на правничу допомогу.
Суть позову
Позовну заяву ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» обґрунтовує тим, що 07.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» (ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП») та ОСОБА_1 уклали електронний договір про надання фінансового кредиту № 23147, за умовами якого позикодавець надав відповідачу кредит у гривні.
17.02.2022 було укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, за умовами якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступило на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» права вимоги за договором № 23147.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 02-17/02/2022 від 17.02.20022 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту № 23147.
Відповідач свої зобов'язання за укладеними кредитним договором належним чином не виконує внаслідок у нього наявна заборгованість сумі 17925,00 (3000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 14925,00 грн - заборгованість за відсотками).
Відзив на позовну заяву не надходив.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді від 12.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.
Сторони у судове засідання не з'явилися.
Представник позивача Пархомчук С. В. у позовниій заяві просив справу проводити без виклику сторін.
Відповідач про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, за адресою зареєстрованого місця проживання, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
У зв'язку із неявкою в судове засідання учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснювалося.
Фактичні обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження
Судом встановлено, що 07.03.2021 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 23147 за умовами якого товариство надає клієнту кредит у сумі 3000,00 грн у безготівковій формі у національній валюті шляхом перерахування на банківський рахунок клієнта № НОМЕР_1 , строком на 19 днів, тобто до 25.03.2021, процентна ставка фіксована та становить 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2, 5 % на добу. Договір підписаний електронним підписом Костецького М. В. AV7898.
Відповідно до Додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 23147 від 07.03.2021, який є невід'ємною частиною договору про надання споживчого кредиту встановлено графік розрахунків, де вказано, що строк, на який надано кредит становить 19 днів, сума кредиту 3000,00 грн, проценти за користування кредитом 1425,00 грн, фіксована процентна ставка 2 5 % за день, загальна вартість кредиту 4875,00 грн. Вказаний додаток підписаний електронним підписом Костецького М. В. AV7898.(а.с. 18-19).
Відповідно до інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» від 21.05.2024, через платіжний сервіс «Platon» на виконання умов кредитного договору № 23147 ОСОБА_2 07.03.2021 було успішно зараховано на платіжну карту № НОМЕР_1 кошти у розмірі 3000,00 грн, № транзакції 31511-07244-53103, номер замовлення А61221В37277СLY23147T208711 (а.с. 21а).
З довідки ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» про ідентифікацію вбачається, що, відповідач ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» як позичальник за укладеним договором №23147 від 03.07.2021, оскільки акцептував, підписавши 03.07.2021 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора направленого на номер телефону відповідний договір (AV7898) (а.с. 12).
17.02.2022 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» було укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, за умовами якого, ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» передає ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» приймає належні ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» права вимоги до боржників (а.с. 20-23).
До договору до договору факторингу № 02-17/02/2022 від 17.02.2022 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» була укладена 12.10.2022 додаткова угода про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням (а.с. 24).
З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 02-17/02/2022 від 17.02.2022 вбачається, що ОСОБА_3 вказаний у списку боржників за договором № 23147, за яким загальна сума заборгованості становить 17925,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3000,00 грн, заборгованість за відсотками - 14925,00 грн (а.с. 11).
22.05.2025 на адресу ОСОБА_1 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» була направлена вимога про виконання зобов'язань за кредитним договором, у якій боржнику запропоновано протягом 30 днів з дати отримання вимоги на рахунок ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» сплатити заборгованість за кредитним договором № 23147 від 07.03.2021 ТОВ у розмірі 18375,00 грн (а.с. 9).
Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 23147 від 03.07.2021 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» нарахувало ОСОБА_1 заборгованість за період з 03.07.2025 до 25.06.2024 у розмірі 17925,00 грн, з яких: прострочене тіло - 3000,00 грн, заборгованість за простроченими відсотками - 14925,00 грн (а.с. 10).
Застосовані норми права
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ст. 526 ЦК визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За приписами п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання
Аналіз доводів сторін, висновки суду
Оцінивши надані позивачем докази, встановивши зміст спірних правовідносин, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, із таких підстав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 (справа № 2-1383/2010) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Як вбачається з матеріалів справи, договір про надання фінансового кредиту № 23147 укладений між первісним кредитором та відповідачем у електронній формі та недійсним не визнавався.
Також долученими до позову доказами доведено, що ТОВ «ФККЕШ ТУ ГОУ» є новим кредитором замість ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» за договором про надання фінансового кредиту № 23147 від 07.03.2021.
Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву та не надав доказів про сплату боргу за кредитним договором.
Визначаючи розмір боргу, який підлягає до стягнення, суд доходить таких висновків.
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 23147 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» нарахувало ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 17925,00 грн, з яких: 3000,00 грн прострочене тіло кредиту та 14925,00 грн прострочені відсотки (а.с. 10).
Суд зазначає, що позивач не обґрунтував у позовній заяві підстав нарахування боргу за процентами в розмірі 14925,00 грн. Фактично борг за процентами нараховано за межами погодженого між сторонами строку кредитування.
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
За умовами договору про надання фінансового кредиту від 07.03.2021 сторони встановили строк кредитування 19 днів, тобто до 25.03.2021.
Пунктом 2.3. договору про надання фінансового кредиту № 23147 від 07.03.2021 передбачено умови за якими позичальник має право продовжувати строк кредитування.
Проте, позивач не надав доказів розрахунку процентів в сумі 14925,00 грн, договір про надання фінансового кредиту № 23147 від 07.03.2021 укладений на визначений строк 19 днів до 25.03.2021.
Тому після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування, який складає 19 днів, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється.
Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припинилося 25.03.2025.
Враховуючи викладене та те, що вказаний у позові розмір процентів - 14925,00 грн не узгоджується із погодженими сторонами у договорі розміром процентів, який складав 1425,00 грн, суд, стягує з ОСОБА_1 кошти за наданим кредитом у розмірі 3000,00 та проценти, погоджені графіком платежів та умовами договору в межах строку кредитування в розмірі 1425,00 грн, а всього 4425,00 грн (1425,00 +3000).
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений позивачем судовий збір, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в розмірі 597,98 грн (4425х 2422, 40:17925).
Щодо витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн, які позивач просив компенсувати за рахунок відповідача, суд дійшов таких висновків.
На обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав суду договір про надання правової допомоги від 29.12.2023, додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 29.12.2024, акт про отримання правової допомоги від 31.03.2025 на суму 10500,00 грн у якому вказаний детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Пархомчуком С. В. (зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 в рамках кредитного договору № 23147 від 07.03.2021 - 2000,00 грн; складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики - 5000,00 грн; інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи - 3000,00 грн; канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500, 00 грн), платіжна інструкція № 3 7165 від 31.03.2025 про сплату адвокату Пархомчуку С. В. 10500,00 грн відповідно до договору про надання правової допомоги від 29.12..2023, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 18.07.2019 (а.с. 13-14, 15, 33, 53).
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судомна підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Отже, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 137 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Гонорар в розмірі 10500,00 грн визначений адвокатом за зустріч та консультацію про судове врегулювання спору щодо захисту інтересів ТОВ «ФК ФЕШ ТУ ГОУ», складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості та моніторинг практики, подання до суду заяв, клопотань, складення процесуальних документів, канцелярські витрати.
Суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами є однотипними, не містять складнощів, не потребується ґрунтовного тривалого аналізу доказів та значного часу на виготовлення позовної заяви та подання позовної заяви.
Тому, керуючись принципами справедливості та верховенства права, з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, та стягнення таких витрат в розмірі до 1500 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі - 2097,98 грн (597,98 +1500).
Керуючись статтями 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 23147 від 07.03.2021 в розмірі 4 425 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» 2 097 гривень 98 копійок судових витрат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 82, оф. 7, ЄДРПОУ 42228158;
відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя І. Ю. Хуторна