Справа № 128/2953/23
Провадження № 22-ц/801/1405/2025
Категорія: 20
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шевчук Л. П.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
10 червня 2025 рокуСправа № 128/2953/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,
суддів Стадника І. М., Оніщука В. В.,
з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року, постановлену під головуванням судді Шевчук Л. П. в м. Вінниця,
у цивільній справі № 128/2953/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Вінницької районної державної адміністрації, ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області), Вінницької районної державної адміністрації, ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії, а саме:
визнати незаконним розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 21 серпня 2012 року № 983 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок»;
визнати недійсним державний акт, серії ЯМ № 024314 від 15 жовтня
2012 року, виданий ОСОБА_2 ;
зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області скасувати запис реєстрації державного акта, серії ЯМ № 024314 від 15 жовтня 2012 року в книзі записів реєстрації державних актів на право власності за номером 052060001005554;
зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області скасувати проект землеустрою земельних ділянок від 09 квітня 2012 року (кадастровий номер 0520687600:006:0084) та від 08 серпня 2018 року (кадастровий номер 0520687600:01:006:0156);
зобов'язати державного кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 0520687600:01:006:0156 та 0520687600:006:0084, скасувати державну реєстрацію речового права земельних ділянок з кадастровими номерами 0520687600:006:0084 та 0520687600:01:006:0156;
визнати незаконним та недійсним укладений договір земельного сервітуту
від 18 квітня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
скасувати державну реєстрацію від 30 липня 2018 року зареєстрованого договору земельного сервітуту від 18 квітня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
зобов'язати ОСОБА_2 відновити усі межові знаки земельних ділянок з кадастровими номерами 0520687600:01:006:0156 та 0520687600:006:0084 до попереднього стану;
зобов'язати ОСОБА_2 прибрати бетонний паркан, який розміщений уздовж усієї межі, а також прибрати сталеву браму, яка розміщена при вході на вулицю Фермерську до вулиці Колгоспної.
Короткий зміст рішення суду першої інстанцій і мотиви його ухвалення
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 14 травня 2024 року (у складі судді Шевчук Л. П.) позов ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, Вінницької районної державної адміністрації, ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії залишив без розгляду на підставі статей 233, 257 ЦПК України.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що належним чином повідомлений про розгляд справи позивач ОСОБА_1 повторно не з'явився у судове засідання, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, а тому відповідно до статей 223, 257 ЦПК України наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу і передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
На обґрунтування наявності підстав апеляційного оскарження судового рішення особа, яка подала апеляційну скаргу, послалася на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права і що правові підстави для залишення його позовної заяви без розгляду були відсутні.
Заявник вказує, що така ухвала є незаконною та постановлена з порушенням його права на звернення до суду, та з метою відтягнути розгляд його заяви на довготривалий час.
Зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали поза увагою суду залишилося те, що 28.12.2024 він звернувся до Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з заявою про призначення до справи адвоката та надав докази, які містяться в матеріалах справи.
При цьому 26.01.2024 він вимушений звернутися до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою про оскарження відписки Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Проте, на даний час, йому не відомо про рух справи та жодного рішення він не отримав.
З урахуванням наведеного, а також узявши до уваги положення частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статей 3, 8, 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», враховуючи вакханалію та супротив у наданні йому до справи адвоката зі сторони Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, він вимушений 26.01.2024 звернутися до суду про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити дію.
Зауважує, що звертаючись до суду з клопотанням від 05.02.2024, він просив призупинити розгляд справи призначений на 09.02.2024 до винесення рішення Вінницького окружного адміністративного суду, оскільки на даний час він позбавлений можливості отримати та скористатися своїм правом на отримання правової допомоги. Однак таке клопотання в судовому засіданні взагалі не було розглянуте.
Вважає, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є помилковим, формальним та сумнівним з точки зору дотримання його права на доступ до правосуддя. Проголошеного статтею 55 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Однак, на переконання заявника, суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам статті 12 ЦПК України, яка зобов'язує суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально.
Доводи інших учасників справи
27 травня 2025 року через систему «Електронний суд» від ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржувана ухвала відповідає нормам процесуального та матеріального права.
Відповідач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Путілін Є. В., 06 червня 2025 року через систему «Електронний суд» також подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки відсутні підстави вважати, що права позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції є порушеними, так як оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права.
Вінницька районна державна адміністрація не скористалася своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.05.2025 судову справу передано для продовження розгляду складу колегії суддів: (суддя-доповідач) Войтко Ю. Б., Матківська М. В., Стадник І. М.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження у цій справі.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 травня 2025 року справу призначено до розгляду 10 червня 2025 року о 11 год. 40 хв., з повідомленням учасників справи.
У зв'язку з перебуванням судді Матківської М. В. у відпустці, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2025 року для розгляду цієї справи повторно визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Войтко Ю. Б., судді: Стадник І. М., Оніщук В. В.
Позиція учасників справи у судовому засіданні
Позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача - адвокат Путілін Є. В., представник Вінницької районної державної адміністрації в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, причини неявки суду не повідомили.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Чугаєнко К. Є. заперечила вимоги апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Підтримала доводи відзиву на апеляційну скаргу.
Ураховуючи строки розгляду апеляційної скарги, визначені статтею 371 ЦПК України, зважаючи на неявку позивача та відповідачів, яка не перешкоджає апеляційному розгляду, а підстави для його відкладення відсутні, заслухавши думку представника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, яка заперечила щодо відкладення розгляду справи, колегія суддів вирішила розглянути справу у відсутність інших учасників справи.
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.
З матеріалів справи слідує, що ухвалою суду першої інстанції від 05.12.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі №128/2953/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Вінницької районної державної адміністрації, ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
Ухвалою місцевого суду від 09.02.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті о 16 год. 00 хв. 29.02.2024 в приміщенні Вінницького районного суду Вінницької області.
У судове засідання, призначене на 29.02.2024 позивач ОСОБА_1 не з'явився, надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
29.02.2024 розгляд даної справи не відбувся, оскільки головуючий у справі суддя Шевчук Л. П. перебувала в нарадчій кімнаті з розгляду кримінального провадження №128/3295/23. Судове засідання відкладено на 25.03.2024.
У судове засідання, яке призначено на 25.03.2024, позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином та завчасно повідомленим про день, час та місце його проведення відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 224 т.1), не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Судове засідання відкладено на 14.05.2024.
У судове засідання, яке призначено на 14.05.2024 позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином та завчасно повідомленим про день, час та місце його проведення відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 228 т. 1), також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, повторно (два рази поспіль) не з'явився у судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, від нього не надходило заяв про розгляд справи за його відсутності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, щоправо на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частини перша, друга, п'ята статті 223 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, що бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Вищевказане узгоджується із правовими висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, від 03 квітня 2025 року у справі № 203/4777/20.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Вищевказане узгоджується із правовими висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21.
Суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, що узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц, від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц.
У рішенні від 06 вересня 2007 року у справі «Цихановський проти України» (заява № 3572/03) ЄСПЛ зазначив: «… саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.»
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
У частині п'ятій статті 223 ЦПК України законодавець встановив особливий порядок наслідок (санкцію) повторної неявки позивача. Ця норма фактично дублює норму, закріплену в пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Отже пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України необхідно тлумачити в системному зв'язку з іншими положеннями цієї статті та іншими нормами процесуального закону (ЦПК України), які визначають наслідки повторної неявки позивача, який не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а саме частиною п'ятою статті 223 і пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Аналіз положень частини п'ятої статті 223 і пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що наслідком повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.
Отже, процесуальний закон щодо наслідків повторної неявки позивача у судові засідання є зрозумілим і передбачуваним для нього є залишення позову без розгляду.
Вищевказане узгоджується із правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 28 березня 2023 року у справі № 711/7486/19.
З матеріалів справи №128/2953/23 вбачається, що позивач жодного разу не був присутній на судових засіданнях, призначених у цій справі.
09.02.2024 ухвалою суду першої інстанції закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує про те, що звертаючись до суду з клопотанням від 05.02.2024, ОСОБА_1 просив призупинити розгляд справи призначений на 09.02.2024 до винесення рішення Вінницького окружного адміністративного суду, оскільки на даний час він позбавлений можливості отримати та скористатися своїм правом на отримання правової допомоги. При цьому надав суду копію своєї скарги до Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та копію позовної заяви від громадянина України без відповідної реєстрації Вінницьким окружним адміністративним судом (а.с.204-206 т.1). У своєму клопотанні від 23.02.2024, ОСОБА_1 просив суд справу призначену на 29.02.2024 перенести на іншу дату (а.с. 208 т.1).
Суд відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки неявка позивача обґрунтована не об'єктивною неможливістю його з'явитися до суду, а і інших причин - оскарження дій Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Проте зазначена стороною обставина не унеможливлює його явку і обов'язок з'явитися до суду, і в тому числі для вирішення судом питання відкладення судового засідання із заявлених причин, а тому передбачає настання відповідних юридичних наслідків процесуального характеру для учасника справи.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця зазначеної Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Ураховуючи вищевикладене, встановивши, що позивач, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи (а.с.224, 228 т. 1) 25.03.2024 і 14.05.2024 не з'явився у ці судові засідання, не надіслав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про залишення позову без розгляду, що не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Тобто в даному випадку судом дотримано вимоги процесуального законодавства.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Доводи зазначені в апеляційній скарзі не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а вказане рішення - без змін.
Ураховуючи наведене, керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 червня 2025 року.
Головуючий Ю. Б. Войтко
Судді: І. М. Стадник
В. В. Оніщук