Рішення
ІмЕНЕм УкрАїни
справа № 521/6805/25
провадження № 2/521/4334/25
02 червня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
Головуючого судді Михайлюка О.А.,
при секретарі Тарасюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про захист прав споживачів, перерахунок заборгованості, -
Встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про захист прав споживачів, перерахунок заборгованості.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2024 року по справі №521/8243/24 у задоволенні позову КП «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 32658,73 грн. по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , - відмовлено, але попри це КП «Теплопостачання міста Одеси» продовжило рахувати заборгованість по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у розмірі 32658,73 грн., у зв'язку з чим 21.02.2025 року ОСОБА_1 направив на адресу КП «Теплопостачання міста Одеси» заяву у якій просив зробити перерахунок заборгованості зі сплати опалення та гарячого постачання по особовому рахунку № НОМЕР_1 шляхом виключення суми боргу у розмірі 32 658,73 грн., але не отримавши відповіді від КП «Теплопостачання міста Одеси» звернувся за захистом своїх прав до суду з відповідною позовною заявою.
Позивач в судове засідання не з'явився, його представник подав до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, справу розглянути за відсутності сторони позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, подала відзив на позовну заяву, відповідно до якої просила відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 5, 9 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2024 року по справі №521/8243/24 у задоволенні позову КП «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 відмовлено. Судове рішення набрало законної сили 07 січня 2025 року
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2024 року по справі №521/8243/24 встановлено наступні обставини.
КП «Теплопостачання м. Одеси» створено на підставі рішення ОМР від 27.06.2006 року № 101-V шляхом злиття КП «Одесатеплоенерго» та КП «Одестеплокомуненерго».
Згідно з п.2.1.1. Статуту підприємства, метою його створення є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією.
Рішенням Одеської міської ради № 1173-V від 05.04.2007 року «Про визнання виконавців житлово-комунальних послуг у м. Одеса» КП «Теплопостачання м. Одеси» визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії на опалення та гарячої води у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Одеси.
Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує тепловою енергією квартиру АДРЕСА_2 , в якій проживає відповідач ОСОБА_1 , у зв'язку з цим відповідачеві було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким обліковуються надані відповідачу послуги з постачання теплової енергії на опалення та гарячої води.
Згідно розрахунку, наданого КП «Теплопостачання міста Одеси», відповідач, станом на 01.08.2023 р., має заборгованість за теплову енергію в розмірі 32658,73 гривень.
Відмовляючи у задоволенні позову Малиновський районний суд м. Одеси виходив з наступних обставин встановлених у рішенні від 05 грудня 2024 року по справі №521/8243/24.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що сума заборгованості 32658 грн. 73 коп. нарахована за період з листопада 2006 року по грудень 2023 року.
Відповідно до ч.3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Представником КП «Теплопостачання міста Одеси» до судового засідання не надано доказів того, що строк позовної давності пропущений з поважних причин.
Разом з тим, представником відповідача долучено до відзиву довідку з АТ КБ «Приватбанк», з якої вбачається, що ОСОБА_1 за період з 02.08.2019 по 01.08.2024 року перераховано на користь КП «Теплопостачання міста Одеси» оплату за надані комунальні послуги з опалення та гаряче водопостачання на загальну суму у розмірі 74 051,82 грн., що майже вдвічі перевищує ціну позову.
Позивач правом на надання відповіді на відзив не скористався, а також не спростував дані обставини, у зв'язку з чим, суд дійшов до висновку, що відповідач дійсно мав заборгованість по сплаті за надані комунальні послуги з опалення та гаряче водопостачання за попередні роки, однак станом на день розгляду справи, існуючу заборгованість сплатив у повному обсязі та продовжує справно оплачувати надані комунальні послуги з опалення та гаряче водопостачання, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
21 лютого 2025 року ОСОБА_1 надіслав на адресу КП «Теплопостачання міста Одеси» цінним листом з описом вкладення заяву про перерахунок заборгованості зі сплати опалення та гарячого постачання по особовому рахунку № НОМЕР_1 з урахуванням рішення Малиновського районного суду м. Одеса у справі № 521/8243/24 від 05 грудня 2024 року.
Згідно з трекінгом «Укрпошта» заява ОСОБА_1 одержана КП «Теплопостачання міста Одеси» 06 березня 2025 року.
Доказів розгляду заяви ОСОБА_1 від 21 лютого 2025 року КП «Теплопостачання міста Одеси» суду не надало.
Згідно рахунку КП «Теплопостачання міста Одеси» по особовому рахунку № НОМЕР_1 за лютий 2025 року, сума заборгованості ОСОБА_1 перед КП «Теплопостачання міста Одеси» зі сплати опалення та гарячого постачання по особовому рахунку № НОМЕР_1 становить 37737,62 грн. із яких нарахування за 2025 рік у розмірі 5078,89 грн., заборгованість за попередній період - 32658,73 грн.
Не погоджуючись із включенням до свого особового рахунку суми боргу у розмірі 37737,62 грн., ОСОБА_1 звернувся до суду.
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Положенням п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч.3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положенням ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18); від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187 гс 18); від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження № 14-338 цс 18); від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364 цс 19); від 06.04.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-84 гс 20).
Так, Верховний Суд у постанові від 15.03.2023 у справі №176/552/22 (провадження №61-12657 св 22) виснував про те, що позовна вимога про зобов'язання відповідача виключити з обліку по особовому рахунку заборгованість попередніх власників квартири за період, є обґрунтованою та відповідає критеріям ефективного судового захисту, оскільки задоволення такої вимоги відновлює порушені права позивача та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості позивача перед відповідачем.
Аналогічний правовий висновок щодо способу судового захисту у подібних справах викладено Верховним Судом у постановах від 01.09.2020 у справі №686/6276/19 (провадження №61-3604 св 20), від 26.01.2022 у справі №201/11406/20 (провадження №61-18079 св 21).
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року, справа № 201/1807/21, провадження № 61-2572 св 22 вимога про виключення з обліку по особовому рахунку заборгованість є обґрунтованою та відповідає критеріям ефективного судового захисту, оскільки задоволення такої вимоги відновлює порушені права позивача та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості позивача перед відповідачем.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 (провадження № 14-53 цс 21), вирішуючи справу хоча і з іншим предметом позову, аніж у справі, яка переглядається Верховним Судом, проте щодо подібного способу судового захисту, зазначила, що за умови визнання недійсною умови кредитного договору про плату за управління кредитом, є підстави задовольнити вимогу про зобов'язання банку перерахувати кредитну заборгованість позивача. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України), а її задоволення ефективно захистить позивача у спірних правовідносинах (пункт 54). У пункті 58 вказаної постанови зазначено, що задоволення вимоги боржника про зобов'язання кредитора перерахувати заборгованість за договором (аналогічно, як і списати якусь її частину, якої стосується спір), може бути способом захисту права боржника на мирне володіння майном. Якщо він не має наміру сплачувати борг, бо не згоден із визначеним кредитором розміром, а кредитор на вимогу боржника суму заборгованості не перераховує та не звертається до суду за її стягненням, то боржник надалі одержуватиме від кредитора вимоги про сплату боргу у розмірі, визначеному кредитором, із яким боржник не погоджується. Це може провокувати останнього помилково, всупереч волі сплатити суму боргу.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про захист прав споживачів, перерахунок заборгованості.
Статтею 133 ЦПК встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до пункту 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (постанова від 17 жовтня 2014 року№10) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», тому із відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
На підставі викладеного та керуючись ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", ст. ст. 66, 67, 162 ЖК України, ст. 15, 322 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 265, 279, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про захист прав споживачів, перерахунок заборгованості - задовольнити.
Зобов'язати Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» (код ЄДРПОУ - 34674102, адреса: м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б) здійснити перерахунок заборгованості за теплопостачання по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , за адресою АДРЕСА_1 , шляхом виключення із особового рахунку нараховану заборгованості у розмірі 32658,73 грн.
Стягнути з Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (код ЄДРПОУ - 34674102, адреса: м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б) до спеціального фонду державного бюджету судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.Михайлюк
02.06.25