Рішення
ІмЕНЕм УкрАїни
справа № 521/20507/24
провадження № 2/521/2061/25
02 червня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
Головуючого судді Михайлюка О.А.,
при секретарі Тарасюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідно до Договору №467398-КС-004 про надання кредиту від 21 квітня 2024 року ТОВ «Бізнес позика» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 30000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (кредит).
Оскільки в порушення умов договору відповідач у встановлені строки кредит та інші передбачені договором платежі не сплатила, позивач вимушений звернутись з цим позовом до суду.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором №467398-КС-004 про надання кредиту від 21 квітня 2024 року, що становить 130281 (сто тридцять тисяч двісті вісімдесят дві) гривні 64 (шістдесят чотири) копійки, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 30000 (тридцять тисяч) гривень; суми прострочених платежів по процентах - 95781 (дев'яносто п'ять тисяч сімсот вісімдесят одна) гривня 64 (шістдесят чотири) копійки; суми прострочених платежів за комісією - 4500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень; стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву, відповідно до якої просить суд позовні вимоги задовольнити, справу розглянути за відсутності сторони позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, представник позивача подав до суду заяву, відповідно до якої якої позовні вимоги не визнав, просить відмовити у задоволенні позову, справу розглянути за відсутності сторони відповідача.
Відповідно до ч. 5, 9 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015, пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Отже, із аналізу означених норм матеріального права суд робить висновок, що пропозиція (оферта) укласти електронний договір, безумовно повинна містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника (відповідача) або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю).
З копії Пропозиції (оферти) укласти Договір № 467398-КС-004 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що вказана оферта не містить підпису позичальника за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».
Вищевказане свідчить про відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів тому юридичному факту, що відповідач виявила волю на укладення кредитного договору, заборгованість за яким є предметом розгляду судом цивільної справи.
Крім того, суд дійшов до висновку про те, що Договір №467398-КС-004 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) не є укладеним через те, що відсутні докази передання грошових коштів ОСОБА_1 безпосередньо від позикодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», з огляду на наступне.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (абз.1 ч.1 ст. 1051 ЦК України).
Судом встановлено, що на підтвердження передання Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» відповідачу - ОСОБА_1 грошових коштів позивачем надані інформаційну довідку № 325/12 від 2 грудня 2024 року, видану Товариством з обмеженою відповідальністю «Платежі онлайн» та довідку від 29 листопада 2024 року, видану ТОВ «ФК «Елаєнс».
Дослідивши вищевказані довідки, суд зазначає, що вони не відповідають критеріям належності та достовірності, яким повинні відповідати засоби доказування у цивільному процесі, з огляду на таке.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Абзацом 14 п.3 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, що затверджене Постановою Правління Національного банку України 4 липня 2018 року № 75 (це Положення розроблене відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення №75), передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.
Пунктами 43, 51, 52 Положення № 75, встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.
Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов'язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.
Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.
Первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.
Так, із інформаційної довідки № 325/12 від 2 грудня 2024 року, виданої ТОВ «Платежі онлайн» (ідентифікаційний код: 38150149), вбачається, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Платежі онлайн» перерахувало грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн. ОСОБА_1 . Аналогічною суд вважає і довідку від 29 листопада 2024 року, виданої Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Елаєнс» (ідентифікаційний код: 38905834).
Повно та всебічно дослідивши довідки видані ТОВ «Платежі онлайн» від 2 грудня 2024 року № 325/12 та ТОВ «ФК «Елаєнс» від 29 листопада 2024 року, встановлено, що на підставі вказаних документів не можна встановити дійсні обставини справи щодо перерахунку ТОВ «Бізнес позика» на користь ОСОБА_1 грошових коштів, як кредитних в сумі 30000,00 грн, оскільки такі довідки не є платіжними дорученнями та відповідно не містить таких обов'язкових реквізитів первинного документа як: найменування банку, від імені якого складений документ, посаду особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення (у платіжному дорученні відсутній підпис працівника банку, відповідального за здійснення операції, а також штамп (печатка) відповідної банківської установи про проведення банком означеної операції) та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (будь яких підписів, в тому числі електронних цифрових, платіжне доручення не містить).
При цьому суд звертає увагу на те, що повні банківській реквізити Кредитодавця містяться у Договорі №467398-КС-004 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» використовує п/р НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», Код ЄДРПОУ: 41084239, проте платіжного доручення про перерахування кредитних коштів на користь ОСОБА_1 позивачем не надано.
Також у цьому контексті суд звертає увагу на те, що у досліджених довідках, окрім означених обов'язкових реквізитів для здійснення відповідної банківської операції, також відсутні повні банківські реквізити розрахункового рахунку у вигляді IBAN номеру ОСОБА_1 , що введено в дію в Україні з 13 січня 2020 року та є обов'язковим.
Таким чином, додані до позовної заяви довідки надані третіми особами не є належним і достовірним доказом надання відповідачу кредитних коштів на виконання умов саме кредитного договору.
Згідно ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відтак, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів тому юридичному факту, що відповідач виявила волю на укладення кредитного договору, заборгованість за яким є предметом розгляду судом цивільної справи, а також і не надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що ТОВ «Бізнес Позика», як кредитодавець, перерахував грошові кошти відповідачу в розмірах, що передбачені кредитним договором, а відповідач ці кошти отримала.
За змістом ст. 84 ЦПК України учасник справи у разі саме неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Доказів того, що відповідачу ОСОБА_1 перераховані грошові кошти з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до суду не надано.
У даному випадку суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» не набуло права вимоги до ОСОБА_1 за Договір № 467398-КС-004 про надання кредиту через те, що останньою не були одержані грошові кошти від позикодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика».
За вказаних обставин, у зв'язку з не доведенням позивачем факту як укладення між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_2 кредитного договору, так і факту перерахування останньому кредитних коштів, а отже і обставин видачі кредитних коштів, з метою доведення виконання умов договору про споживчий кредит, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує ст. 141 ЦПК України та відмову в задоволенні позову в повному обсязі, у зв'язку з чим понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 16, 203, 207, 509, 524-526, 530, 536, 549-551, 610-612, 629, 638-640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 43, 64, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Вирішив:
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.Михайлюк
02.06.25