Справа № 367/9048/21
2/703/23/25
11 червня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Криви Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Холодняк Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Сміла цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
В провадженні Смілянського міськрайонного суду на розгляді перебуває цивільна справа за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 вересня 2017 року АТ КБ «Приватбанк» уклало з ОСОБА_1 договір, яким надало кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява на отримання кредиту разом із запропонованими ПАТ КБ «Приватбанк» Тарифами банку і Умовами та правилами надання банківських послуг складають між ним та банком кредитний договір.
Позивач стверджує, що ОСОБА_1 станом на 10 листопада 2021 року має заборгованість за кредитом в розмірі 132782 грн 04 коп., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 89106 грн 75 коп., 6386 грн 15 коп. заборгованість за простроченими відсотками та 37289 грн 14 коп. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 умови укладеного договору не виконує в зв'язку з чим у нього утворилася вказана заборгованість, АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду та просить стягнути з нього заборгованість за кредитним договором в сумі 95492 грн 90 коп., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 89106 грн 75 коп. та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 6386 грн 15 коп.
У судове засідання сторони не з'явились.
У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити без його участі, на задоволенні позову наполягав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, у наданому суду відзиві проти задоволення позову заперечував та вказав, що позовні вимоги є безпідставним та необґрунтованим. Зазначив, що АТ КБ «Приватбанк» у 2019 році вже зверталося до суду з аналогічним позовом до нього, ОСОБА_1 з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Узагальнені доводи у відзиві зводяться до наступного.
Так, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Ірпінського міського суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В прохальній частині позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк»: заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 26 вересня 2017 року у розмірі 95492 грн 90 коп. станом на 10 листопада 2021 року та судові витрати у розмірі 2270 грн судового збору.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 серпня 2022 року цивільну справу передано до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області за підсудністю.
З огляду на позовні вимоги, предметом даного позову є стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 26 вересня 2017 року, а підставами позову є невиконання відповідачем умов вищевказаного договору.
Однак, звертає увагу, що 20 листопада 2019 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла заява АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 листопада 2019 року вказану цивільну справу передано на розгляд до Ірпінського міського суду Київської області.
У подальшому ухвалою Ірпінського районного суду Київської області від 28 вересня 2020 року вказану цивільну справу передано за підсудністю до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 вересня 2021 року у цивільній справі №369/14982/19 у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено у повному обсязі. Рішення суду набрало законної сили 05 листопада 2021 року.
Як вбачається з вищевказаного рішення суду, предметом позову АТ КБ «Приватбанк» у цивільній справі №369/14982/19 є стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 26 вересня 2017 року у розмірі 97968 грн 34 коп. станом на 18 серпня 2019 року, яка складається з наступного: 64760 грн 73 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 24346 грн 02 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3720 грн 24 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками, 500 грн - штраф (фіксована частина), 4641 грн 35 коп. - штраф (процентна складова), а підставами позову є невиконання відповідачем умов вищевказаного кредитного договору.
При цьому, сторона відповідача звертає увагу суду, що загальна заборгованість за тілом кредиту та за простроченим тілом кредиту за вищевказаним позовом АТ КБ «Приватбанк» становить 89106 грн 75 коп. Вказана сума заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 26 вересня 2017 року у стягненні якої з відповідача ОСОБА_1 було відмовлено рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 вересня 2021 року у цивільній справі №369/14982/19 є аналогічною сумі заборгованості за тілом кредиту за цим же кредитним договором про стягнення якої з відповідача ОСОБА_1 заявлено вимогу АТ КБ «Приватбанк» у даній цивільній справі №367/9048/21.
За вказаних обставин, у цивільній справі №369/14982/19, яка вже розглянута судом та рішення суду набрало законної сили, та у цивільній справі №367/9048/21, яка на даний час розглядається Смілянським міськрайонним судом Черкаської області, позивачем та відповідачем є ті ж самі особи; предметом спору є одна і та ж сама матеріально-правова вимога: заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 26 вересня 2017 року; підстави позову є одними й тими ж самими, а саме - невиконання відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору про надання банківських послуг №б/н від 26 вересня 2017 року.
З врахуванням вищевикладеного, сторона відповідача вважає, що провадження у цивільній справі №367/9048/21 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 26 вересня 2017 року, підлягає закриттю, у зв'язку з наявністю рішення суду, що набрало законної сили, щодо вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів позовної заяви, на підтвердження умов договору АТ КБ «Приватбанк» надано: анкету-заяву; витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку; розрахунок заборгованості; виписку по рахунку; довідку про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку; довідку про видані картки; копію паспорту відповідача. Однак, вищевказані докази, які надані АТ КБ «Приватбанк», не підтверджують погоджених з відповідачем ОСОБА_2 умов кредитування. У формулярі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «Приватбанку» заповнена виключно інформація про персональні та контактні дані ОСОБА_1 та з неї не вбачається, що відповідач виявив бажання щодо отримання ним платіжної картки «Універсальна» або «Універсальна голд» і не зазначав суму бажаного кредитного ліміту. Крім того, у вищевказаній анкеті-заяві відсутні будь-які відомості про видачу йому кредитної картки «Універсальна» або «Універсальна голд», встановлення йому кредитного ліміту у розмірі 46000 гривень, як на це вказує позивач у позовній заяві, а також розмір відсотків, який сплачується позичальником за користування кредитом. Наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна» передбачає чотири види Тарифів в залежності від типу кредитної картки: «Універсальна - 30 днів пільгового періоду», «Універсальна - 55 днів пільгового періоду», «Універсальна - Contract», «Універсальна - Gold». Кожен вид кредитної картки передбачає пільговий період, базову процентну ставку на місяць, обов'язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів. Разом з тим, з наданих позивачем доказів неможливо встановити вид кредитної картки «Універсальна», яку отримав відповідач при укладенні договору з АТ КБ «Приватбанк» та використував її. Використання даних, які наведені у вищевказаному витязі з Тарифів є можливим виключно за умови, що в Анкеті-заяві позначено про те, яку конкретно картку отримав позичальник, інакше втрачається зв'язок між тарифами та умовами кредитування, які були обрані позичальником. Надані позивачем АТ КБ «Приватбанк» Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку, витяг з Тарифів обслуговування, на які він посилається як на підставу нарахуванням відсотків та інших сум, ОСОБА_1 не підписані.
Отже, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані позивачем до позовної заяви умови кредитування розумів ОСОБА_1 , був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядку нарахування.
Враховуючи вищевикладене, сторона відповідача вважає, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «Приватбанк» не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
АТ КБ «Приватбанк», пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові повної вартості кредиту, зокрема проценти за користування кредитом у сумі 2665 гривень 91 копійка. Вказана сума процентів за користування кредитом розрахована стороною відповідача та є різницею між заявленою сумою до стягнення у цій частині та сумою заявленою до стягнення у частині якої провадження має бути закрите.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом, є необґрунтованими, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відтак відповідач просив провадження у цивільній справі №367/9048/21 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині вимог щодо стягнення 89106 грн 75 коп. - заборгованості за кредитом та 3720 грн 24 коп. - заборгованості за відсотками за користування кредитом, а всього - 92826 грн 99 коп. - закрити, на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв'язку з набранням законної сили рішення суду, постановленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. У задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині, яка не підлягає закриттю на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, а саме вимоги щодо стягнення 2665 грн 91 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі - відмовити. Стягнути з позивача на його, відповідача, користь судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в зв'язку з розглядом даної цивільної справи в сумі 10000 грн.
У наданій суду відповіді на відзив представник позивача зазначив, що у справі №369/14982/19 банком заявлені вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 97968 грн 34 коп., станом на 18 серпня 2019 року, з яких 64760 грн 73 коп. заборгованість за тілом кредиту, 24346 грн 02 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3720 грн 24 коп. заборгованість за нарахованими відсотками, 500 грн 00 коп. штраф (фіксована частина) та 4641 грн 35 коп. штраф (процентна складова). В той же час, по даній справі відповідач має заборгованість в розмірі 132782 грн 04 коп., станом на 10 листопада 2021 року, яка складається заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 89106 грн 75 коп., заборгованості за простроченими відсотками в сумі 6386 грн 15 коп. та заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в сумі 37298 грн 14 коп. Представник відповідача зазначає, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 95492 грн 90 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 89106 грн. 75 коп. та заборгованості за процентами за кредитом в сумі 6386 грн 15 коп. Позивач зазначає, що відповідач активно користувався кредитними коштами, що вбачається з виписки по його рахунку. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не надано. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також позивач просив відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки документи, що відображають обсяг виконаних робіт та затрачений час на їх виконання у матеріалах справи відсутні. Відтак відсутня можливість дослідити обґрунтованість суми заявленої до стягнення.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 червня 2025 року провадження у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за період до 18 серпня 2019 року включно закрито на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, приходить до висновків, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
14 червня 2018 відбулася державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (скорочена назва ПАТ КБ "ПриватБанк") на Акціонерне товариство комерційний банк "Приват Банк" (скорочена назва АТ КБ "ПриватБанк").
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 вересня 2017 року відповідач звернувся до позивача із Анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (далі - Умови), яка в сукупності з цими Умовами, а також витягом з Тарифів обслуговування кредитних карток за доводами позивача мала б складати Договір про надання банківських послуг.
Посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору про надання банківських послуг, позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість станом на 10 листопада 2021 року в розмірі 132782 грн. 04 коп., яка складається з наступного: 89106 грн. 75 коп.- заборгованість за тілом кредиту, 89106 грн. 75 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 6386 грн. 15 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 6386 грн 15 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 37289 грн 14 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.. 625.
Як було зазначено вище, провадження у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за період до 18 серпня 2019 року включно закрити на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 2665 грн 91 коп., що є заявленою сумою до стягнення у цій частині та сумою заявленою до стягнення в частині якої провадження закрито, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з ст. 76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з матеріалів позову, на підтвердження умов договору позивачем надано: анкету-заяву; витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна»; витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку; розрахунок заборгованості; виписку по рахунку; довідку про зміну мов кредитування та обслуговування картрахунку; довідку про видані картки; копію паспорта відповідача.
Так, у формулярі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» заповнена виключно інформація про персональні та контактні дані ОСОБА_1 та з неї не вбачається, що відповідач виявив бажання щодо отримання ним платіжної картки «Універсальна» або «Універсальна голд» і не зазначив суму бажаного кредитного ліміту.
Також, у анкеті-заяві відсутні будь-які відомості про видачу йому кредитної картки «Універсальна» або «Універсальна голд», встановлення кредитного ліміту у розмірі 46000 грн, та розмір відсотків, який сплачується позичальником за користування кредитом.
З Витягу з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна» вбачається, що ним передбачені чотири види Тарифів в залежності від типу кредитної картки, кожен з яких передбачає пільговий період, базову проценту ставку на місяць, обов'язків щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів. Однак, з наданих доказів неможливо встановити вид кредитної картки «Універсальна», яку отримав відповідач при укладенні договору з АТ КБ «Приватбанк» та використовував її.
Також суд приймає до уваги, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження, що саме додані умови кредитуванні ОСОБА_1 розумів, був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_1 , кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, зокрема і у зазначеному в цих документах розмірах і порядку нарахування.
В оцінці доводів позивача про те, що саме анкета - заява позичальника разом з цими Умовами та Правилами становить укладений між ними кредитний договір, слід дотриматися правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, ухваленій у аналогічних правовідносинах, зміст якої зводиться до того, що роздруківка Умов та Правил із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), та що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно приписів ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Надані банком Витяги з Тарифів та Умов і Правил надання банківських послуг достовірно не підтверджують обставини про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитним коштами.
Крім того, порядок нарахування сум (міри відповідальності за порушення зобов'язання), не узгоджені з позичальником. Заявляючи вимоги про їх стягнення, банк не надав належних доказів, які б підтверджували , що позичальник був обізнаний про такі умови кредитування.
Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних відносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.
Отже, з огляду на те, що ОСОБА_1 є споживачем послуг, саме на банк покладається обов'язок дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні правочину з певним обмеженням дії принципу свободи цивільного договору зі сторони кредитора.
Враховуючи викладене, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом є необґрунтованими.
Виходячи з вище викладеного, пред'явлений позов не підлягає задоволенню, оскільки не підтверджується належними та беззаперечними доказами.
Керуючись ст. 10, 12, 81, 141, 265, 273, 274, 279, 280, 282, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 11 червня 2025 року.
Головуючий: Ю. В. Крива