Справа № 367/9048/21
2/703/23/25
11 червня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Криви Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Холодняк Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Сміла цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
В провадженні Смілянського міськрайонного суду на розгляді перебуває цивільна справа за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 вересня 2017 року АТ КБ «Приватбанк» уклало з ОСОБА_1 договір, яким надало кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява на отримання кредиту разом із запропонованими ПАТ КБ «Приватбанк» Тарифами банку і Умовами та правилами надання банківських послуг складають між ним та банком кредитний договір.
Позивач стверджує, що ОСОБА_1 станом на 10 листопада 2021 року має заборгованість за кредитом в розмірі 132782 грн 04 коп., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 89106 грн 75 коп., 6386 грн 15 коп. заборгованість за простроченими відсотками та 37289 грн 14 коп. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 умови укладеного договору не виконує в зв'язку з чим у нього утворилася вказана заборгованість, АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду та просить стягнути з нього заборгованість за кредитним договором в сумі 95492 грн 90 коп., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 89106 грн 75 коп. та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 6386 грн 15 коп.
У судове засідання сторони не з'явились.
У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити без його участі, на задоволенні позову наполягав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, у наданому суду відзиві проти задоволення позову заперечував та вказав, що позовні вимоги є безпідставним та необґрунтованим. Зазначив, що АТ КБ «Приватбанк» у 2019 році вже зверталося до суду з аналогічним позовом до нього, ОСОБА_1 з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Узагальнені доводи у відзиві зводяться до наступного.
Так, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Ірпінського міського суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В прохальній частині позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на на користь АТ КБ «ПриватБанк»: заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 26 вересня 2017 року у розмірі 95492 грн 90 коп. станом на 10 листопада 2021 року та судові витрати у розмірі 2270 грн судового збору.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 серпня 2022 року цивільну справу передано до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області за підсудністю.
З огляду на позовні вимоги, предметом даного позову є стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 26 вересня 2017 року, а підставами позову є невиконання відповідачем умов вищевказаного договору.
Однак, звертає увагу, що 20 листопада 2019 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла заява АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 листопада 2019 року вказану цивільну справу передано на розгляд до Ірпінського міського суду Київської області.
У подальшому ухвалою Ірпінського районного суду Київської облаті від 28 вересня 2020 року вказану цивільну справу передано за підсудністю до Смлянського міськрайонного суду Черкаської області.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 вересня 2021 року у цивільній справі №369/14982/19 у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено у повному обсязі. Рішення суду набрало законної сили 05 листопада 2021 року.
Як вбачається з вищевказаного рішення суду, предметом позову АТ КБ «Приватбанк» у цивільній справі №369/14982/19 є стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 26 вересня 2017 року у розмірі 97968 грн 34 коп. станом на 18 серпня 2019 року, яка складається з наступного: 64760 грн 73 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 24346 грн 02 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3720 грн 24 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками, 500 грн - штраф (фіксована частина), 4641 грн 35 коп. - штраф (процентна складова), а підставами позову є невиконання відповідачем умов вищевказаного кредитного договору.
При цьому, сторона відповідача звертає увагу суду, що загальна заборгованість за тілом кредиту та за простроченим тілом кредиту за вищевказаним позовом АТ КБ «Приватбанк» становить 89106 грн 75 коп. Вказана сума заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 26 вересня 2017 року у стягненні якої з відповідача ОСОБА_1 було відмовлено рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 вересня 2021 року у цивільній справі №369/14982/19 є аналогічною сумі заборгованості за тілом кредиту за цим же кредитним договором про стягнення якої з відповідача ОСОБА_1 заявлено вимогу АТ КБ «Приватбанк» у даній цивільній справі №367/9048/21.
За вказаних обставин, у цивільній справі №369/14982/19, яка вже розглянута судом та рішення суду набрало законної сили, та у цивільній справі №367/9048/21, яка на даний час розглядається Смілянським міськрайонним судом Черкаської області, позивачем та відповідачем є ті ж самі особи; предметом спору є одна і та ж сама матеріально-правова вимога: заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 26 вересня 2017 року; підстави позову є одними й тими ж самими, а саме - невиконання відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору про надання банківських послуг №б/н від 26 вересня 2017 року.
З врахуванням вищевикладеного, сторона відповідача вважає, що провадження у цивільній справі №367/9048/21 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 26 вересня 2017 року, підлягає закриттю, у зв'язку з наявністю рішення суду, що набрало законної сили, щодо вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів позовної заяви, на підтвердження умов договору АТ КБ «Приватбанк» надано: анкету-заяву; витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку; розрахунок заборгованості; виписку по рахунку; довідку про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку; довідку про видані картки; копію паспорту відповідача. Однак, вищевказані докази, які надані АТ КБ «Приватбанк», не підтверджують погоджених з відповідачем ОСОБА_2 умов кредитування. У формулярі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «Приватбанку» заповнена виключно інформація про персональні та контактні дані ОСОБА_1 та з неї не вбачається, що відповідач виявив бажання щодо отримання ним платіжної картки «Універсальна» або «Універсальна голд» і не зазначав суму бажаного кредитного ліміту. Крім того, у вищевказаній анкеті-заяві відсутні будь-які відомості про видачу йому кредитної картки «Універсальна» або «Універсальна голд», встановлення йому кредитного ліміту у розмірі 46000 гривень, як на це вказує позивач у позовній заяві, а також розмір відсотків, який сплачується позичальником за користування кредитом. Наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна» передбачає чотири види Тарифів в залежності від типу кредитної картки: «Універсальна - 30 днів пільгового періоду», «Універсальна - 55 днів пільгового періоду», «Універсальна - Contract», «Універсальна - Gold». Кожен вид кредитної картки передбачає пільговий період, базову процентну ставку на місяць, обов'язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів. Разом з тим, з наданих позивачем доказів неможливо встановити вид кредитної картки «Універсальна», яку отримав відповідач при укладенні договору з АТ КБ «Приватбанк» та використував її. Використання даних, які наведені у вищевказаному витязі з Тарифів є можливим виключно за умови, що в Анкеті-заяві позначено про те, яку конкретно картку отримав позичальник, інакше втрачається зв'язок між тарифами та умовами кредитування, які були обрані позичальником. Надані позивачем АТ КБ «Приватбанк» Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку, витяг з Тарифів обслуговування, на які він посилається як на підставу нарахуванням відсотків та інших сум, ОСОБА_1 не підписані.
Отже, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані позивачем до позовної заяви умови кредитування розумів ОСОБА_1 , був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядку нарахування.
Враховуючи вищевикладене, сторона відповідача вважає, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «Приватбанк» не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
АТ КБ «Приватбанк», пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові повної вартості кредиту, зокрема проценти за користування кредитом у сумі 2665 гривень 91 копійка. Вказана сума процентів за користування кредитом розрахована стороною відповідача та є різницею між заявленою сумою до стягнення у цій частині та сумою заявленою до стягнення у частині якої провадження має бути закрите.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом, є необґрунтованими, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відтак відповідач просив провадження у цивільній справі №367/9048/21 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині вимог щодо стягнення 89106 грн 75 коп. - заборгованості за кредитом та 3720 грн 24 коп. - заборгованості за відсотками за користування кредитом, а всього - 92826 грн 99 коп. - закрити, на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв'язку з набранням законної сили рішення суду, постановленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. У задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині, яка не підлягає закриттю на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, а саме вимоги щодо стягнення 2665 грн 91 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі - відмовити. Стягнути з позивача на його, відповідача, користь судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в зв'язку з розглядом даної цивільної справи в сумі 10000 грн.
У наданій суду відповіді на відзив представник позивача зазначив, що у справі №369/14982/19 банком заявлені вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 97968 грн 34 коп., станом на 18 серпня 2019 року, з яких 64760 грн 73 коп. заборгованість за тілом кредиту, 24346 грн 02 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3720 грн 24 коп. заборгованість за нарахованими відсотками, 500 грн 00 коп. штраф (фіксована частина) та 4641 грн 35 коп. штраф (процентна складова). В той же час, по даній справі відповідач має заборгованість в розмірі 132782 грн 04 коп., станом на 10 листопада 2021 року, яка складається заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 89106 грн 75 коп., заборгованості за простроченими відсотками в сумі 6386 грн 15 коп. та заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в сумі 37298 грн 14 коп. Представник відповідача зазначає, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 95492 грн 90 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 89106 грн. 75 коп. та заборгованості за процентами за кредитом в сумі 6386 грн 15 коп. Позивач зазначає, що відповідач активно користувався кредитними коштами, що вбачається з виписки по його рахунку. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не надано. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також позивач просив відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки документи, що відображають обсяг виконаних робіт та затрачений час на їх виконання у матеріалах справи відсутні. Відтак відсутня можливість дослідити обґрунтованість суми заявленої до стягнення.
Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання договірних зобов'язань.
Так, з оглянутої судом заяви від 26 вересня 2017 року ОСОБА_1 приєднався до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
Позичальник підписанням цієї анкети-заяви погодився, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору про надання банківських послуг, АТ КБ «Приватбанк звернулося до суду з позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором станом на 18 серпня 2019 року в розмірі 97968 грн. 34 коп., яка складається з наступного: 64760 грн. 73 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 24346 грн. 02 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3720 грн. 24 коп. заборгованість за нарахованими відсотками, 500 грн. штраф (фіксована частина), 4641 грн. 35 коп. штраф (процентна складова).
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 вересня 2021 року у позові АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено у повному обсязі.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У поданому відзиві відповідач просив закрити провадження по справі у зв'язку з тим, що спір між АТ КБ «Приватбанк» та ним з приводу вказаної заборгованості уже вирішено.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість подальшого судового розгляду справи.
Аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови збігаються за складом учасників цивільної справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, якими обґрунтовано звернення до суду. Нетотожність хоча б однієї із цих складових не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 зазначено, що «предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав та інтересів.
Матеріально-правова вимога позивача повинна спиратися на підставу позову. Підставою позову визнають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин.
Закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України можливе лише за умови, якщо є рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за наслідками вирішення позову, що є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18), зроблено висновок про те, що застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції 2004 року) зумовлене, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми права позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19), зазначено, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.
Отже, чинне процесуальне законодавство України не дозволяє подання позивачем нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких вже є постановлене судове рішення, адже це фактично призведе до переоцінки обставин, встановлених рішенням суду, яке набрало законної сили. Повторне звернення з тими самим вимогами з тих самих підстав свідчитиме про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Як встановлено судом, рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 вересня 2021 року у позові АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 18 серпня 2019 року в розмірі 97968 грн. 34 коп., яка складається з наступного: 64760 грн. 73 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 24346 грн. 02 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3720 грн. 24 коп. заборгованість за нарахованими відсотками, 500 грн. штраф (фіксована частина), 4641 грн. 35 коп. штраф (процентна складова) відмовлено у повному обсязі.
Рішення суду набрало законної сили 05 листопада 2021 року та учасниками справи не оскаржувалося.
Зазначене судове рішення обґрунтовано тим, що позивач не довів тих обставин, на які він посилався в позові та не надав суду документальне підтвердження фактичного надання кредиту відповідачу; документальне підтвердження, які саме тарифи діяли на час підписання, що згідно Анкети-заяви є невід'ємною частиною договору, і таким чином не довів у суді сам факт укладення з відповідачем Договору про надання банківських послуг; інформацію щодо видачі номеру картки, яка видавалася ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору б/н, строку дії та перевипуску картки.
Крім того, із стандартного формуляра бланка Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку та самих цих Умов неможливо зрозуміти, до яких саме умов і правил приєднався відповідач.
За обставинами справи № 369/14982/19 АТ КБ «Приватбанк» просило стягнути з відповідача заборгованість станом на 18 серпня 2019 року в сумі 97968 грн. 34 коп., яка складається з наступного: 64760 грн. 73 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 24346 грн. 02 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3720 грн. 24 коп. заборгованість за нарахованими відсотками, 500 грн. штраф (фіксована частина), 4641 грн. 35 коп. штраф (процентна складова).
У даній справі №367/9048/21 АТ КБ «Приватбанк» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором станом на 10 листопада 2021 року в сумі 95492 грн 90 коп., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 89106 грн 75 коп. та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 6386 грн 15 коп.
Відтак суд приходить до переконання, що у справі № 369/14982/19 та у даній справі однаковими є сторони спору, співпадають підстави позовів, а саме неналежне виконання ОСОБА_1 обов'язків за договором кредиту та правова кваліфікація АТ КБ «Приватбанк» спірних правовідносин.
Водночас предметом позову у справі № 369/14982/19 була вимога АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, що утворилася станом на 18 серпня 2019 року, тоді як у даній справі, позивач просить стягнути заборгованість, що існує станом на 10 листопада 2021 року.
Оскільки, рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 вересня 2021 року у справі № 369/14982/19 набрало законної сили, учасниками справи не оскаржено та не скасовано, тому встановлені під час розгляду справи судом обставини враховуються судом при постановленні рішення по справі 367/9048/21.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позов у даній справі №367/9048/21 є тотожним позову у справі № 369/14982/19 лише в частині вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту обрахованої станом на 18 серпня 2019 року.
Подання позивачем до відповідача нового позову про той же предмет і з тих же підстав, з яких ухвалено судове рішення у справі та яке набрало законної сили, фактично свідчить про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності.
Водночас закриття провадження у справі в цілому, тобто і в частині вимог щодо стягнення заборгованості за період з 18 серпня 2019 року до 10 листопада 2021 року, суперечить нормам процесуального права.
Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 травня 2023 року у справі № 761/1062/21 (провадження № 61-9336св22), та висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28 червня 2023 року у справі № справа № 705/2978/22 (провадження № 61-689св23).
Враховуючи викладене суд приходить до висновку про закриття провадження у справі щодо вимоги позову АТ КБ «Приватбанк'до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за кредитним договором за період до 18 серпня 2019 року включно на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже вирішений у справі № 369/14982/19.
На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 247, 255, 260 ЦПК України суд,
постановив:
Провадження у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за період до 18 серпня 2019 року включно закрити на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її складання.
Суддя: Ю.В. Крива