Справа № 296/12892/23
2/296/1058/25
"12" березня 2025 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Маслак В.П.,
прип секретарі судового засідання Годлюк А.В.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши y відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, третя особа Служба у справах дітей Житомирської міської ради, -
Представник позивача ОСОБА_4 в грудні 2023р. звернувся до суду із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно його сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перебування у шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 08.11.2010р. у справі № 2-4463/10 зі ОСОБА_3 вирішено стягувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму доходів громадян на дитину відповідного віку, починаючи з 28.09.2010р. і до досягнення дитиною повноліття.
Однак, зазначене рішення відповідач не виконує та станом на 07.11.2023р. має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 35928,50 грн. У зв'язку із зазначеним відносно ОСОБА_3 відкрито кримінальне провадження.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 23.06.2017р. у справі № 296/2992/17 шлюб між сторонами розірвано.
Наразі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з матір'ю, яка самостійно займається його вихованням та утриманням.
Враховуючи зазначене та оскільки відповідач з 2010р. проживає окремо, залишив сина на виховання позивача, добровільно матеріальної допомоги не надавав та не надає, здоров'ям та розвитком дитини не цікавиться, представник позивача просить вимоги позовної заяви задовольнити.
У відзиві від 20.06.2024р. представник відповідача вказав, що позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківський прав ґрунтуються виключно на тому, що відповідач невчасно сплачує аліменти. Однак, ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 нехтує своїми батьківськими обов'язками, не бажає спілкуватись з дитиною, брати участь у вихованні сина.
Разом з тим, представник відповідача вказує, що ОСОБА_3 незважаючи на те, що тимчасово мешкає за межами України, в повній мірі займається як вихованням ОСОБА_6 так і його матеріальним забезпеченням. На теперішній час, ОСОБА_3 регулярно сплачуює аліменти та частково погашає заборгованість по аліментах.
Також, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав наявність поданої заяви про можливе кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КК України, оскільки відповідачу будь-яка підозра не вручалась та жодним вироком суду ОСОБА_3 не визнано винним. Враховуючи зазначене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовну заяву про позбавлення батьківських прав у повному обсязі. Вказала, що ОСОБА_3 духовним розвитком сина не займається, навчанням не цікавиться. Кошти зі сплати аліментів надходили від його матері. Відповідач спілкується із сином дуже рідко - перед Новим Роком або Днем народження. Вказала, що у спілкуванні з сином не перешкоджає. На запитання суду повідомила, що під час повномасштабного вторгнення відповідач пропонував забрати ОСОБА_6 до Польщі . Років 7-8 назад, коли ОСОБА_3 проживав в Україні, та забирав до себе сина.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що позивачем на сина здійснювався психологічний тиск щодо спілкування з батьком. Коли відповідач перебував на території України то постійно бачився із сином. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник Служби у справах дітей Житомирської міської ради в заяві від 10.03.2025р. вказав, що підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відсутні, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
На запитання суду неповнолітній ОСОБА_8 повідомив, що навчається у дев'ятому класі, неофіційно підпрацьовує в інтернеті, перепродає товари. З батьком відносини не дуже приємні, він пасивно цікавиться його життям. Батько пише йому на вайбер близько 3 разів на рік, пояснюючи, що постійно на роботі. ОСОБА_6 повідомив, що батько не знає чим він зараз займається. За власною ініціативою батько грошей не пересилав. Вказував, що у нього проблеми із грошима. До 3-х разів на рік батько пересилав ОСОБА_6 від 500 до 1000грн. Батько купував комп'ютер, телефон, однак на думку ОСОБА_6 , вони були поганої якості. Коли батько був в Україні ходили з ним до ТЦ «Глобал» у розважальний центр, приблизно раз в пів року. ОСОБА_11 стверджує, що сам заходив до діда, бачив батька та запрошував його провести разом час. Батько не цікавився його здоров'ям, не питав як у нього справи у школі. Зазначив, що тато не знає як звати вчителів, не знає про відносини із ровесниками, вчителями. Відносини між татом і мамою погані, у кожного із них своя позиція. Повідомив, що не хотів би проживати в Польщі із батьком. Батько казав, що його брат може забрати ОСОБА_6 до себе в Польщу. Спілкується із батьком по відеодзвінку. Відповів, що має невелику образу на батька. Підтримує мамину пропозицію щодо позбавлення батька батьківських прав.
На запитання представника Служби у справах дітей Житомирської міської ради ОСОБА_11 повідомив, що усвідомлює наслідки позбавлення батьківських прав. Вказав, що остаточно вирішив це 3 місяці назад. Впливу зі сторони на нього не було. Хоче навчатися у Польщі та бажає продовжувати спілкування із батьком.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши зібрані докази, враховує наступне.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_9 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 9).
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 08.11.2010р. у справі № 2-4463/10 зі ОСОБА_3 вирішено стягувати аліменти на користь ОСОБА_9 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму доходів громадян на дитину відповідного віку, починаючи з 28.09.2010р. і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 12).
Відповідно до рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23.06.2017р. у справі № 296/2992/17 шлюб між сторонами розірвано (а.с. 11).
Зі свідоцтва про шлюб від 22.12.2020р. серії НОМЕР_2 вбачається, що 11.04.2019р. ОСОБА_9 змінила прізвище на « ОСОБА_9 » (а.с. 10).
Згідно довідки-розрахунку виданої Корольовським ВДВС у м. Житомирі від 07.11.2023р. № 135690/23.25-23/29 ОСОБА_3 має заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (виконавчий лист), яка станом на 07.11.2023р. становить 35928,50 грн. (а.с. 16-18).
На підставі заяви ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 164 КК України від 19.09.2023р., до ЄРДР 20.09.2023р. внесено відомості за фактом ухилення гр. ОСОБА_3 від сплати аліментів на користь гр. ОСОБА_1 на утримання спільної дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 19).
Відповідно до довідки Ліцею №19 м. Житомира від 23.10.2023р. № 667, батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_3 контакту зі школою не підтримує, успішністю сина не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківськи збори не відвідує. На виклики до школи приходить мати (а.с. 20).
Рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 15.01.2025р. затверджено висновок щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 135).
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні повідомила, що із позивачкою є сусідами. Відповідача бачила тільки на їх весіллі. Про ОСОБА_11 піклується ОСОБА_1 та її чоловік (вітчим). ОСОБА_11 ніколи про батька не розказував.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 зазначила, що є матір'ю ОСОБА_3 . У неї із ОСОБА_1 стосунки неприязні. Повідомила, що відповідач цінує та любить сина. Він купував ОСОБА_6 комп'ютер, телефон, велосипед. Вітає на дні народження та дає гроші. Коли приїзжав до України то забирав сина на прогулянки. Зараз скидає ОСОБА_6 гроші на карту. Сказала, що ОСОБА_6 хоче поїхати до батька у Польщу, однак мати його не пускає.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні вказала, що з позивачкою є родичами, вона її рідна тітка. Із ОСОБА_3 знайома, стосунків немає, не спілкуються. Не чула, щоб він щось дарував сину на дні народження. Також їй не відомо, щоб позивачка чинила перешкоди у спілкуванні ОСОБА_6 з батьком. Всі гуртки ОСОБА_6 оплачує мати. ОСОБА_11 не згадував батька при спілкуванні з нею.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 150 СК України визначено обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Згідно із ч. 2 та 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України.
Зокрема, ч. 1 ст.164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами.
За змістом роз'яснень, викладених у п. 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, так і для дитини (ст. 166 СК України).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Звертаючись з даним позовом до суду, представник позивача як на підставу позбавлення відповідача батьківських прав, послався на те, що ОСОБА_3 аліменти не сплачує, матеріальної допомоги не надає, здоров'ям та життям сина не цікавиться, від виконання батьківських обов'язків відносно ОСОБА_6 ухиляється.
З наданої представником відповідача довідки-розрахунку вбачається, що ОСОБА_3 дійсно має заборгованість зі сплати аліментів, однак у березні 2022р. та травні 2024р. від нього надходили платежі на погашення заборгованості, що свідчить про бажання відповідача виконувати обов'язок по утриманню сина.
Також суд бере до уваги надані скрін-шоти телефонної переписки ОСОБА_3 разом із сином ОСОБА_6 , з яких вбачається, що батько хоч і перебуває за кордоном, однак намагається підтримувати спілкування з сином.
Окрім того, з вищезазначених переписок вбачається, що відповідач на прохання сина, надає грошові кошти, перераховуючи такі на його власний рахунок.
Що стосується реєстрації 19.09.2023р. заяви ОСОБА_1 у ЄРДР про скоєння відповідачем кримінального правопорушення визначеного ч. 1 ст. 164 КК України, суд враховує, що така заява на момент розгляду даної справи не має правових наслідків з огляду на відсутність вироку суду, який набрав законної сили.
Окрім того, суд звертає увагу на пояснення неповнолітнього ОСОБА_6 , який на запитання суду та представника третьої особи повідомив, що спілкується із батьком по відеозв'язку. Відповідач купував сину комп'ютер та телефон. ОСОБА_11 ображається на батька та підтримує мамину позицію щодо позбавлення відповідача батьківських прав. Однак, бажає продовжувати спілкування із батьком.
Згідно висновку Виконавчого комітету Житомирської міської ради в особі органу опіки та піклування від 15.01.2025р. №50, відсутні підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_5 . Зазачено, що неповнолітній ОСОБА_11 на засіданні комісії повідомив, що не заперечує проти позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав у зв'язку з тим, що він його недостатньо матеріально забезпечує, проте інших вагомих фактів ухилення батька від виконання батьківських обов'язків не назвав, разом з тим зазначив, що він постійно спілкується з батьком у соціальних мережах, бажає з ним підтримувати зв'язок у подальшому (а.с. 135).
Батько дитини ОСОБА_3 зазначає, що тривалий час проживає за кордоном, постійно спілкується з сином у соціальних мережах, цікавиться його розвитком, навчанням та станом здоров'я, надсилає йому кошти на придбання необхідних речей, заборгованість зі сплати аліментів виникла у зв'язку з тим, що він певний час не мав стабільного доходу, проте він її поступово зменшує.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019р. у справі № 631/2406/15-ц, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, зазначено, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57. 58).
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789- ХЦ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд враховує, що представник відповідача під час розгляду справи заперечував проти позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, враховуючи, що батько спілкується із сином, підтримує матеріально та цікавиться його життям. Така поведінка відповідача дає підстави вважати, що останній не нехтує інтересами дитини та не бажає розривати зв'язки із сином.
Приймаючи до уваги те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, враховуючи, що визначальною обставиною, яка має значення для вирішення цього спору, є інтереси дитини, а інтересам дитини найкраще відповідатиме збереження її зв'язків з біологічним батьком, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
Також суд вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дитини та покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням відповідачем батьківських обов'язків щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Покласти на Орган опіки та піклування Житомирської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов'язків стосовно участі у вихованні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя В. П. Маслак