10 червня 2025 р. справа № 400/3620/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання дій, бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач або військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званнями ОСОБА_1 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14, за період 28.05.2020 р. по 17.10.2022 р.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 28.05.2020 р. по 31.12.2020 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2021 р. по 31.12.2021 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2022 р. по 17.10.2022 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб»;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_2 у повному обсязі додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень на місяць за період з 01.03.2022 р. по 31.03.2022 р.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду у розмірі 30 000 гривень на місяць за період з 01.03.2022 р. по 31.03.2022 р., з урахування виплаченої суми;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_2 додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень на місяць за період з 01.09.2022 р. по 30.09.2022 р. та з 01.10.2022 р. по 17.10.2022 р.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду у розмірі 30 000 гривень на місяць за період з 01.09.2022 р. по 30.09.2022 р. та з 01.10.2022 р. по 17.10.2022 р.;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_2 додаткової винагороди збільшеної до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з 07.05.2022 р. по 31.05.2022 р., 01.06.2022 р. по 30.06.2022 р., 01.07.2022 р. по 31.07.2022 р., 01.08.2022 р. по 31.08.2022 р., 01.09.2022 р. по 30.09.2022 р., 01.10.22 р. по 16.10.2022 р., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з 07.05.2022 р. по 31.05.2022 р., 01.06.2022 р. по 30.06.2022 р., 01.07.2022 р. по 31.07.2022 р., 01.08.2022 р. по 31.08.2022 р., 01.09.2022 р. по 30.09.2022 р., 01.10.22 р. по 16.10.2022 р.
Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
05.05.2025 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому заявлені клопотання про залишення позову без розгляду та зупинення провадження у справі.
Клопотання про залишення позову без розгляду обґрунтовано тим, що з дня виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 - 17.10.2022 року, остання мала бути обізнана про порушення її прав та інтересів, в тому числі, і щодо не проведення всіх необхідних нарахувань та виплат. Позов мав бути поданий позивачкою у тримісячний строк, починаючи з 17.10.2022 року (дня виключення позивачки зі списків особового складу військової частини), тобто до 17.01.2023 року, а оскільки з даним позовом позивачка звернулася 11.04.2025 року, то строк звернення до суду був пропущений.
Клопотання про зупинення провадження у справі обґрунтовано тим, що відповідач у справі перебуває у складі Збройних Сил України під час воєнного стану, що свідчить про наявність підстав для зупинення провадження у справі.
Вирішуючи клопотання відповідача, суд враховує наступне.
Частиною 1, 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) у редакції до 19.07.2022 року передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 року № 2352-IX внесено зміни до ст. 233 КЗпП України та викладено її в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 року № 2352-IX набрав чинності з 19.07.2022 року.
Отже, редакція ст. 233 КЗпП України, яка раніше не обмежувала строк звернення до суду з питань оплати праці, втратила чинність з 19.07.2022 року.
Суд звертає увагу відповідача, що позивачкою одночасно з позовом подано заяву про поновлення процесуального строку, в якій вона просила визнати причину пропуску звернення до суду поважною та поновити строк.
Суд визнав поважними причини пропуску позивачкою строку звернення до суду та ухвалою від 17.04.2025 року відкрив провадження у справі.
Нових підстав пропуску строку звернення до суду, окрім тих, які вже оцінювались судом, відповідач не навів.
Відтак, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Щодо клопотання про зупинення провадження у справі, суд враховує наступне.
Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 236 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Таким чином, зазначена норма може бути застосована при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
При цьому, на органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до організаційної структури Збройних Сил України, норма пункту 5 ч. 1 ст. 236 КАС України не поширюється.
Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2023 року у справі № 380/7845/21.
Таким чином, у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 19, 122, 236, 240, 248, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні клопотань військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду та зупинення провадження у справі, відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.
3. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя А. О. Мороз