Дата документу 09.06.2025
Справа № 334/4399/25
Провадження № 2/334/2654/25
09 червня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Новікова Н.В., розглянувши позовну заяву
ОСОБА_1 в особі представника позивача - адвоката Працевитого Геннадія Олександровича до Запорізької міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування,
встановив:
позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Працевитого Г.О. звернувся до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою до Запорізької міської ради, в якій просить: визнати за ним право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування законом після смерті дружини ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дослідивши позовну заяву суддя вважає що заяву, згідно з ч.1 ст.185 ЦПК України, належить залишити без руху виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку,встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З урахуванням цих норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і/та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів закріплений вст.16 ЦК України.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 15 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1, ч. 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно з пунктами 5, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
В порушення вказаних вимог, в позові не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Таким чином, позивачу/представнику позивача слід зазначити відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Крім того, згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На підтвердження сплати судового збору до матеріалів додана квитанція 7024-8146-5973-0526 про сплату судового збору у розмірі 7785,00 грн. (судовий збір сплачений з коефіцієнтом 0,8 оскільки позов подано за допомогою підсистеми «Електронний суд»)
Відповідно ст. ст. 1, 2 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон), судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15140,00 грн.)
Згідно п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 р. "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" (з урахуванням змін, внесених Постановою ВССУ N 10 від 25.09.2015 р.), розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача. Проте, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд (частина друга статті 80 ЦПК). Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, і суми судового збору, здійснюється судом із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.
Частиною 3 статті 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Судом встановлено, що позивачем заявлено у позові вимогу майнового характеру, надано до позову квитанцію на підтвердження сплати судового збору в сумі 7785,00 грн., та у позові позивачем вказано ціну позову у розмірі 973124,00 грн.
Як на підставу визначення ціни позову та розміру сплаченого судового збору позивач посилається на Звіту про незалежну оцінку нерухомого майна - двокімнатної квартири ФОП ОСОБА_3 , який доданий до позову не у повному обсязі, в саме на одному аркуші без підтвердження повноважень вказаного ФОП та повної копії звіту.
Таким чином, для визначення ціни позову позивачу слід надати Звіт в повному обсязі з повноваженнями експерта оцінювача, або доплатити судовий збір до визначеного судом розміру до 12112,00 грн..
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали.
Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1. ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.175,177,185 ЦПК України, суддя,-
ухвалила:
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника позивача - адвоката Працевитого Геннадія Олександровича до Запорізької міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування - залишити без руху.
Надати позивачу строк десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених в ній недоліків.
У разі невиконання ухвали в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: