Рішення від 12.03.2025 по справі 915/260/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року Справа № 915/260/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фермерського господарства "ГЛИНЯНИЙ", вул. Малиновського, буд. 4, селище міського типу Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, 56203 (код ЄДРПОУ 36194488)

електронна пошта: buryachencotatyana@gmail.com

представник позивача: адвокат Глушаниця Андрій Леонідович

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС", вул. Потьомкінська, буд. 114, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54001 (код ЄДРПОУ 40155738)

електронна пошта: lawyer@prometei.org.ua

представник відповідача: адвокат Макарчук Л. Л.

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

про стягнення коштів в рахунок відшкодування зберігачем збитків, завданих поклажодавцеві втратою майна, переданого на зберігання

за участю сторін (представників):

представник позивача: не з'явився

представник відповідача: Макарчук Л.Л.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Фермерське господарство "ГЛИНЯНИЙ" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС" 1 871 136, 75 грн. в рахунок відшкодування зберігачем збитків, завданих поклажодавцеві втратою майна, переданого на зберігання.

Позивач просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2024 задоволено заяву (вх. № 2860/24 від 11.03.2024) Фермерського господарства «ГЛИНЯНИЙ» про забезпечення позову до пред'явлення позову.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.04.2024 позовну заяву (вх. № 3531/24 від 25.03.2024) Фермерського господарства "ГЛИНЯНИЙ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС" про стягнення 1 871 136, 75 грн. в рахунок відшкодування зберігачем збитків, завданих поклажодавцеві втратою майна, переданого на зберігання залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 16.05.2024.

Підготовче засідання з розгляду даної справи, яке було призначено на 16.05.2024, не відбулось, у зв'язку з відпусткою головуючої судді Олейняш Е.М.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2024 призначено підготовче засідання на 11.06.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, вирішено здійснити розгляд справи у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладено підготовче засідання по справі на 13.08.2024.

Підготовче засідання з розгляду даної справи, яке було призначено на 13.08.2024, не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Олейняш Е.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2024 призначено підготовче засідання по справі на 14.11.2024.

18.07.2024 до суду за допомогою системи "Електронний суд" від позивача надійшла заява (вх. № 8715/24 від 18.07.2024) про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС" на користь позивача Фермерського господарства "ГЛИНЯНИЙ" 1 946 082, 00 грн. в рахунок відшкодування зберігачем збитків, завданих поклажодавцеві втратою майна, переданого на зберігання.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2024 заява позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 8715/24 від 18.07.2024) прийнята судом до розгляду. Продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 05.08.2024 (дата фактичного надходження відзиву на позовну заяву до суду). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору. Відкладено підготовче засідання по справі на 20.12.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2024 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 28.01.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2025 відкладено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 12.03.2025.

Позивач явку повноважних представників в жодне підготовче / судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином в порядку ст. 120 ГПК України шляхом доставки ухвал суду до електронного кабінету позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

10.11.2024 до Господарського суду Миколаївської області позивачем подано заяви (вх. № 13847/24 від 11.11.2024; вх. № 16041/24 від 19.12.2024; вх. № 1273/25 від 28.01.2025; вх. № 3785 від 12.03.2025) про розгляд справи без участі позивача та його представника. В заявах позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача та можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

В судовому засіданні 12.03.2025 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

ІI. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору складського зберігання № 242/С від 13.09.2021, а саме невиконання обов'язку щодо повернення соняшнику.

На підтвердження факту передачі Фермерським господарством "ГЛИНЯНИЙ" (поклажодавець) Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС" (зерновий склад) зерна на зберігання та оплати послуг зберігання заявником подано суду витяги від 23.01.2024 № 15841 та № 15842, від 07.02.2024 № 15843 № 15844 з Реєстру складських документів на зерно, видані ДП "ДЕРЖРЕЄСТРИ УКРАЇНИ", складені та зареєстровані податкові накладні, а також платіжні документи.

Позивач зазначає, що 27.06.2023 надіслав ТОВ «ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС» вимогу про повернення соняшника за вих. № 28 в кількості 103 515 кг, проте у відповідь отримав лист від 17.07.2023 р. за вих. № 17-07/2023-2, яким ТОВ "ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС" повідомив, що весь товар, який перебував на майновому комплексі станом на 24.02.2022 р., у тому числі товар ФГ «ГЛИНЯНИЙ» був викрадений та пошкоджений внаслідок проведення воєнних (бойових) дій, артилерійських або ракетних обстрілів, знаходження у тимчасовій окупації та оточені (блокуванні) внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Заявник зазначає, що на теперішній час ТОВ «ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС» не повернуло ФГ "ГЛИНЯНИЙ" 103 515 т соняшника, а тому ТОВ «ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС» завдано реальних збитків, які полягають у втраті переданого на зберігання соняшника.

Правова позиція щодо суті спору обґрунтована приписами ст. 6, 11, 22, 525, 526, 530, 614, 623, 626, 627, 936, 942, 945, 950, 951, 956, 957, 960 ЦК України, ст. 173, 193, 218, 224, 226 ГК України, ст. 26, 32, 34 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» та умовами договору.

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 14971/24 від 28.11.2024) зазначив наступне:

- відповідно до договору зберігання обов'язком відповідача є видати складські квитанції. Однак, відповідачем не видано позивачу складські квитанції, які в подальшому, як стверджує відповідач, були знищені;

- позивач зазначає, що на підтвердження факту передачі відповідачу на зберігання соняшника у кількості 103 515 кг суду подано достатню кількість доказів, зокрема: лист відповідача від 17.07.2023 за вих. № 17-07/2023-2; витяги від 23.01.2024 № 15841, 15842 та від 07.02.2024 № 15843 № 15844 з Реєстру складських документів на зерно від 07.02.2024 виданими Державним підприємством «Держреєстри України». Крім того, в поданому відповідачем Акті № 120-0110 від 29.05.2023 РТПП Миколаївської області зазначено, що на початок збройної агресії Російської Федерації проти України у відповідача на зберіганні перебувало 103 515 кг соняшника, який належить позивачу. Зокрема, в поданому відповідачем як додаток до відзиву Сертифікаті № 2300-24-1449 від 02.08.2024 Запорізької ТПП також є посилання на 103 515 кг соняшника. Отже, твердження відповідача про неотримання ними на зберігання 103 515 кг соняшника є таким, яке направлено виключно на ухилення від юридичної відповідальності;

- позивач з посиланням на приписи ст. ч. 1 ст. 945, ч. 2 ст. 960 ЦК України зазначає, що відповідач як професійний товарний склад, розуміючи, що йде наступ російських військ на місто Снігурівку, зобов'язаний був негайно вживати заходи, направлені на зміну місця зберігання переданого йому на зберігання товару. Проте, відповідач не вживав дій для збереження переданого йому на зберігання та власного майна;

- відповідачем не подано жодних беззаперечних доказів, що соняшник позивача був знищений в результаті бойових дій. Саме по собі звернення до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення не є беззаперечним доказом, що соняшник позивача був знищений в результаті бойових дій;

- не є зрозумілим, яким чином був складений Сертифікат № 2300- 24-1449 від 02.08.2024 Запорізькою ТПП, де в основу лягли зокрема такі документи як: договір № 242/С складського зберігання від 13.09.2021, якщо за твердженням відповідача у відзиві та в Акті № 120-0110 від 29.05.2023 РТПП Миколаївської області чітко зазначено, що уся документація відповідача знищена.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідачем подано суду два ідентичні за змістом відзиви на позовну заяву (вх. 9374/24 від 05.08.2024; вх. № 9375/24 від 05.08.2024). Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд в позові відмовити, зазначивши наступне:

- позивачем не подано доказів виконання п.п. 2 п. 3.1 договору, не надано складських квитанцій та не надано доказів на підтвердження прийняття насіння соняшнику відповідачем від позивача у розумінні вимог ст. 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»; При цьому, посилання позивача на те, що ним направлялась вимога відповідачу про видачу складських квитанцій не може бути належним та допустимим доказом виконання сторонами п.п. 5 п. 3.1 договору, оскільки була надіслана після закінчення строку дії договору, а також після настання форс-мажорних обставин, які уже були відомі позивачу і внаслідок яких було знищено та викрадено майно, що знаходилось на зерновому складі за адресою: Миколаївська обл., Снігурівський р-н., м. Снігурівка, вул. Центральна, 14;

- щодо посилань позивача на те, що відповідач з 24.02.2022 по 19.03.2022 не вживав жодних заходів щодо зміни місця зберігання товару, а також будь-яких інших заходів, то у відповідача не було жодних правових підстав переміщувати товар позивача без його письмової вимоги, якої позивачем у той період не було заявлено відповідачу. Причин, що унеможливили подачу такої вимоги, у період з 24.02.2022 по 19.03.2022 позивач не наводить. При цьому, на той період строк дії договору не закінчився, а тому звинувачення з боку позивача щодо бездіяльності відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях. При цьому, позивач не вживав жодних заходів щодо витребування товару у порядку, встановленому договором та/або переміщення його у інше місце під обстрілами, яке позивач вважав безпечним на той час.

- позивачем не доведено наявність у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, що свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків. Позивачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджували б наявність протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та наслідками, наявності вини відповідача у заподіянні збитків позивачу. Спірне зерно було знищено в результаті бойових дій, а тому відповідно до положень ст. 607 ЦК України та ст. 205 ГК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання, у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. У зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України було зруйновано та викрадено все майно на елеваторі, що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., Снігурівський р-н., м. Снігурівка, вул. Центральна, 14, разом із зерном, власником якого був позивач. Винним у цих наслідках є держава російська федерація, яка 24.02.2022 розпочала повномасштабне військове вторгнення на територію України. Протиправність діяння російської федерації щодо майна позивача, як складового елементу факту збройної агресії росії проти України в розумінні частини третьої статті 75 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні. Крім того ні відповідач, ні позивач не заперечують факт того, що місто Снігурівка, на території якого знаходиться елеватор, де зберігалося зерно позивача, було під окупацією та в зоні бойових дій.

Відповідач повідомляв позивача належним чином про настання форс-мажорних обставин, що не заперечується позивачем та підтверджується листами відповідача вих. № 17-07/2023-2 від 17.07.2023 та вих. № 19-12/2022/7 від 19.12.2022. Факт настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) засвідчений листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0- 7.1, Сертифікатом № 2300-24-1449 від 02.08.2024 № 03.3./643 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Запорізької Торгово-промислової палати, що є об'єктивною обставиною відповідно до п. 6.4 договору і звільняє сторони від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань за договором.

Правова позиція відповідача обґрунтована положеннями ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 607, 614, 1166 ЦК України, ст. 205 ГК України, ст. 1, 7, 24, 37, Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 "Про заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", постановою Верховної Ради України від 14.04.2022 "Про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні", судовою практикою та умовами договору.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

3.1. Договір складського зберігання.

13.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС» (далі - зерновий склад) та Фермерським господарством "ГЛИНЯНИЙ" (далі - поклажодавець) укладено договір складського зберігання № 242/С від 13.09.2021.

Відповідно до п. 8.1 договору договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Суду не подано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору поклажодавець зобов'язується передати зерно за заліковою вагою на зерновий склад за адресою: Миколаївська обл., Снігурівський р-н, м. Снігурівка, вул. Центральна, 14, який зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Відповідно до п.п. 1, 2, 5, 6, 8-10 п. 3.1 договору зерновий склад зобов'язаний, зокрема:

1) прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві;

2) прийняти зерно за заліковою вагою та провести перевірку його якості;

5) видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання. У разі видачі простого або подвійного складського свідоцтва зерновий склад здійснює страхування зерна від ризиків випадкової загибелі, зниження, нестачі пошкодження або втрат;

6) зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі;

8) у разі виявлення пошкодження зерна повідомити протягом одного дня;

9) забезпечити доступ поклажодавця до зерна для проведення огляду протягом строку його зберігання;

10) повернути зерно за першою вимогою поклажодавця у разі коли передбачений договором строк зберігання не закінчився.

Відповідно до п.п. 1-3 п. 3.3 договору поклажодавець зобов'язаний, зокрема:

1) забезпечити доставку зерна на власний рахунок;

2) своєчасно розрахуватися за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також додаткові послуги;

3) витребувати зерно після закінчення строку його зберігання.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за надані послуги проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п. 4.2 договору розмір плати (тариф) за надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено законодавством.

В пункті 4.2 договору сторони погодили розмір плати (тарифи) за надані послуги (приймання, зберігання, сушка, очищення, відвантаження, виписка складської квитанції).

Відповідно до п. 4.4 договору поклажодавець сплачує вартість послуг із зберігання зерна впродовж 7 днів після виставлення зерновим складом рахунку. Вартість послуг із зберігання зерна сплачується щомісячно.

Відповідно до п. 5.1 договору зерновий склад не має права розпоряджатися зерном поклажодавця.

Відповідно до п. 6.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 6.4 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань, якщо воно виникло внаслідок дії обставин непереборної сили (дії надзвичайних ситуацій) природного або екологічного характеру).

Відповідно до п. 7.1 договору строк зберігання зернових культур та кукурудзи, сої, ріпаку, гороху та сорго становить до 01.10.2021р., олійних - до 01.04.2022р.

Відповідно до п. 7.2 договору зберігання зерна понад строк, встановлений цим договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін шляхом укладення додаткової угоди.

Відповідно до п. 8.2 договору умови, не передбачені цим договором, регламентуються законодавством.

Позивачем на підтвердження факту передачі Фермерським господарством "ГЛИНЯНИЙ" (поклажодавець) Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС" (зерновий склад) зерна на зберігання подано суду витяги з Реєстру складських документів на зерно, видані ДП "ДЕРЖРЕЄСТРИ України", якими засвідчено, що станом на 23.01.2024 та станом на 07.02.2024 згідно даних основного реєстру Фермерське господарство "Глиняний" зберігає на ТОВ "ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС" за адресою: Миколаївська обл., Снігурівський р-н., м. Снігурівка, вул. Центральна, буд. 14, зерно згідно договору складського зберігання від 13.09.2021 № 242/С, а саме:

1) відповідно до витягу з Реєстру складських документів на зерно № 15841 від 23.01.2024 на зберіганні знаходиться зерно (соняшник (нестандартний)), заліковою вагою 22 611 кг з терміном зберігання до 01.04.2022. Зерно не заставлено.

На зерно видано наступний документ: Складська квитанція серії ББ520095 від 05.10.2021. Поточний номер у реєстрі зернового складу: 2595. Власник складського документа: Фермерське господарство "Глиняний", 36194488. Дата внесення запису до основного реєстру: 05.10.2021;

2) відповідно до витягу з Реєстру складських документів на зерно № 15842 від 23.01.2024 на зберіганні знаходиться зерно (соняшник (нестандартний)), заліковою вагою 25 618 кг з терміном зберігання до 01.04.2022. Зерно не заставлено.

На зерно видано наступний документ: Складська квитанція серії ББ520094 від 01.10.2021. Поточний номер у реєстрі зернового складу: 2594. Власник складського документа: Фермерське господарство "Глиняний", 36194488. Дата внесення запису до основного реєстру: 01.10.2021;

3) відповідно до витягу з Реєстру складських документів на зерно № 15843 від 07.02.2024 на зберіганні знаходиться зерно (соняшник (нестандартний)), заліковою вагою 25 966 кг з терміном зберігання до 01.04.2022. Зерно не заставлено.

На зерно видано наступний документ: Складська квитанція серії ББ520055 від 15.09.2021. Поточний номер у реєстрі зернового складу: 2555. Власник складського документа: Фермерське господарство "Глиняний", 36194488. Дата внесення запису до основного реєстру: 15.09.2021;

4) відповідно до витягу з Реєстру складських документів на зерно № 15844 від 07.02.2024 на зберіганні знаходиться зерно (соняшник (нестандартний)), заліковою вагою 29 320 кг з терміном зберігання до 01.04.2022. Зерно не заставлено.

На зерно видано наступний документ: Складська квитанція серії ББ520052 від 14.09.2021. Поточний номер у реєстрі зернового складу: 2552. Власник складського документа: Фермерське господарство "Глиняний", 36194488. Дата внесення запису до основного реєстру: 14.09.2021.

Позивачем на підтвердження факту передачі зерна на зберігання за договором складського зберігання № 242/С від 13.09.2021 подано суду складені та зареєсторвані в ЄРПН податкові накладні, а також докази оплати за послуги зберігання.

Так, судом встановлено, що відповідачем ТОВ «ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС» (постачальник (продавець) зареєстровано податкові зобов'язання з надання послуг приймання та зберігання соняшнику позивачу ФГ "ГЛИНЯНИЙ" (отримувач (покупець), що підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними ТОВ «Прометей Сайлос», які наявні у матеріалах справи, а саме:

- податкова накладна № 70 від 30.09.2021 - послуги з прийняття соняшнику 81,36 т, виписка складської квитанції, очищення та зберігання соняшнику на суму 5 974, 69 грн. з ПДВ;

- податкова накладна № 158 від 31.10.2021 - послуги з прийняття соняшнику 23,16 т, виписка складської квитанції, очищення та зберігання соняшнику на суму 11 638, 33 грн. з ПДВ;

- податкова накладна № 59 від 30.11.2021 - послуги зі зберігання соняшнику на суму 9 316, 36 грн. з ПДВ;

- податкова накладна № 51 від 31.12.2021 - послуги зі зберігання соняшнику на суму 9 626, 90 грн. з ПДВ;

- податкова накладна № 66 від 31.01.2022 - послуги зі зберігання соняшнику на суму 9 626, 90 грн. з ПДВ;

- податкова накладна № 110 від 28.02.2022 - послуги зі зберігання соняшнику на суму 7 630, 19 грн. з ПДВ;

- податкова накладна № 17 від 31.03.2022 - послуги зі зберігання соняшнику на суму 5 141, 66 грн. з ПДВ;

- податкова накладна № 45 від 30.04.2022 - послуги зі зберігання соняшнику на суму 4 975, 80 грн. з ПДВ.

Податкові накладні зареєстровано в ЄРПН, що підтверджується витягом з єдиного реєстру податкових накладних, виданих ТОВ "ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС" на адресу ФГ "ГЛИНЯНИЙ" за період з 01.09.2021 по 31.12.2022, а також інформацією Головного управління ДПС у Миколаївській області від 25.08.2023 № 19504/6/14-29-04-02-05.

На підтвердження факту оплати за послуги зберігання в період вересень 2021 по лютий 2022 позивачем подано суду платіжні доручення на загальну суму 46 183, 18 грн., а саме:

- платіжне доручення № 294 від 18.10.2021 на суму 5 974, 69 грн.;

- платіжне доручення № 303 від 11.11.2021 на суму 11 638, 33 грн.;

- платіжне доручення № 317 від 06.12.2021 на суму 9 316, 36 грн.;

- платіжне доручення № 324 від 13.01.2022 на суму 9 626, 90 грн.;

- платіжне доручення № 330 від 11.02.2022 на суму 9 626, 90 грн.

06.05.2023 Фермерське господарство "ГЛИНЯНИЙ" звернулось до відповідача з вимогою вих. № 25 від 06.05.2023 про видачу складських документів на зерно за Договором № 242/С складського зберігання від 13.09.2021, в якому просило відповідача негайно виконати свої договірні зобов'язання за договором складського зберігання № 242/С від 13.09.2021 щодо видачі складських документів на зерно за фактом прийняття на зберігання від ФГ "ГЛИНЯНИЙ" соняшника, оскільки станом на 06.05.2023 ФГ «ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС» не видало ФГ "ГЛИНЯНИЙ" будь-яких складських документів за фактом прийняття на зберігання від ФГ "ГЛИНЯНИЙ" соняшника.

Факт направлення вимоги на юридичну адресу відповідача та на фактичну адресу зернового складу підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладення у цінний лист з ідентифікатором поштового відправлення 5405006992062, 5405006992070, поштовими накладними, фіскальними чеками та конвертами з відміткою відділення поштового зв'язку про повернення відправлень, у зв'язку з "закінченням терміну зберігання".

19.12.2022 відповідач звернувся до позивача з повідомленням вих. № 19-12/2022/7 від 19.12.2022 про настання форс-мажорних обставин, яким повідомив ФГ "ГЛИНЯНИЙ" про те, що з початку березня 2022 року Снігурівська міська територіальна громада перебувала під окупацією російських сил, у зв'язку з цим ТОВ «ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС» не мало доступу до зерноскладів, а тому було позбавлено можливості забезпечувати зберігання сільськогосподарських культур на зерноскладі за адресою: Миколаївська обл., Снігурівський р., м. Снігурівка, вул. Центральна, буд. 14. Відповідачем зокрема зазначено, що після де окупації населеного пункту Снігурівка під час попереднього огляду на майновому комплексі виявлені викрадення та значні пошкодження товару, який зберігався на елеваторі, про що було заявлено до ГУНП в Миколаївській області. Таким чином, на підставі п. 6.4 договору зерновий склад «ТОВ «ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС» звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків за договором складського зберігання № 342/С від 13.09.2021.

27.06.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 28 від 27.06.2023 про негайне повернення 103 515 кг соняшника, прийнятого на зберігання згідно договору № 242/С складського зберігання від 13.09.2021.

17.07.2023 відповідач у відповідь на вимогу позивача про негайне повернення соняшнику листом вих. № 17-07/2023-2 від 17.07.2023 повідомив, що у зв'язку з тимчасовою окупацією території Снігурівської міської територіальної громади у період з березня по листопад 2022 відповідач не мав доступу до зерноскладів, а тому був позбавлений можливості забезпечити зберігання сільськогосподарських культур на зерноскладі за адресою Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Центральна. будинок 14.

Крім того, відповідачем зазначено, що після деокупації населеного пункту м. Снігурівка Миколаївської області під час попереднього огляду на майновому комплексі виявлені викрадення та значні пошкодження товару, який зберігався на елеваторі. Так, весь товар, який перебував на майновому комплексі станом на 24.02.2022, у тому числі товар ФГ «Глиняний», був викрадений та пошкоджений внаслідок проведення воєнних (бойових) дій, артилерійських або ракетних обстрілів, знаходження у тимчасовій окупації та оточенні (блокуванні) внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Діяльність зерноскладу призупинена, оскільки знищені склади та приміщення не придатні до використання їх за призначенням.

3.2. Місцезнаходження зернового складу. Обставини непереборної сили.

Відповідно до інформації ДП «Держреєстри України» № 424 від 25.04.2023, наданої на адвокатський запит, ТОВ «ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС» (код ЄДРПОУ 40155738) має чотири відокремлені підрозділи, які розташовані за адресами: 57300, вул. Центральна, буд. 14, м. Снігурівка, Миколаївська обл.; 26625, вул. Світанкова, буд. 5, с. Залізничне, Вільшанський р-н., Кіровоградська обл.; 30442, вул. Привоклзальна, буд. 1, с. Чотирбоки, Шепетівський р-н., Хмельницька обл.; 27030, вул. Гагаріна, буд. 54, м. Помічна, Добровеличківський р-н., Кіровоградська обл., та були підключені як зернові склади до основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання згідно договорів, відповідно №№ 6270/1, 6270/2, 6270/3, 6270/4, укладеними 21.05.2021 року. Повідомлено, що 26.12.2023 року з ними були укладені нові договори, відповідно №№7415/1, 7415/2, 7415/3, 7415/4.

Судом встановлено, що комплекс, який розташований за адресою Миколаївська область, Снігурівський р., м. Снігурівка, вулиця Центральна, будинок 14 перебуває у строковому платному користуванні (оренді) ТОВ «Прометей САЙЛОС» на підставі договору оренди № 23/08 від 23.08.2016, який укладено між ТОВ «Компанія ЗЕРНОТОРГ» (орендодавець) та ТОВ «ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС» (орендар) (п. 1.1, п. 2.1 договору) зі строком дії до 31.05.2022 (в редакції додаткової угоди від 31.05.2019 до договору).

Вищевказані обставини підтверджено:

- договором оренди № 23/08 від 23.08.2016, укладеним між ТОВ «Компанія ЗЕРНОТОРГ» та ТОВ «ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС»;

- актом приймання-передачі від 23.08.2016 за договором оренди № 23/08 від 23.08.2016;

- додатковою угодою від 31.05.2019 до договору оренди № 23/08 від 23.08.2016.

Договір, додаткова угода та акт приймання-передачі підписано та скріплено печатками сторін.

Відповідно до інформації Снігурівської міської військової адміністрації Баштанського району Миколаївської області № 600/01-26 від 21.04.2023, наданої на адвокатський запит, місто Снігурівка Баштанського району Миколаївської області у період з 19 березня 2022 року по 11 листопада 2022 було тимчасово окуповане Російською Федерацією (дані згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004).

Судом також встановлено наступні обставини.

28.02.2022 Торгово-промислова палата України листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, адресованим "Всім, кого це стосується", на підставі ст.ст. 14, 14? Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

06.12.2022 ТОВ «ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС» звернувся до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з заявою (вих. № 06-12/2022 від 06.12.2022) про вчинення кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. 194, ст. 438 Кримінального кодексу України, якою в порядку фіксації пошкоджень та руйнувань внаслідок збройної агресії росії, повідомив про обставини вчинення кримінальних правопорушень, а саме в період з 19 березня по 10 листопада 2022 невстановлені особи російських окупантів самовільно зайняли майновий комплекс, що належить ТОВ «КОМПАНІЯ ЗЕРНОТОРГ» та яким користується ТОВ «ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС» на підставі договору оренди № 23/08 від 23.08.2016, за адресою: Миколаївська обл., Снігурівський р-н, м. Снігурівка, вул. Центральна, будинок 14. Після звільнення від окупантів населеного пункту Снігурівка на майновому комплексі виявлено пошкодження документації, викрадення та пошкодження товару (посівний матеріал, дизельне паливо, добриво карбамід, добриво селітра аміачна, соняшник, пшениця, ячмінь), який зберігався на елеваторі та належить, зокрема, ФГ «Глиняний» (36194488).

За результатами розгляду вищезазначеної заяви відповідача Слідче управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області повідомив, що матеріали заяви долучено до кримінального провадження № 22022150000002090 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.

Відповідно до Акту обстеження та фотофіксації рухомого майна, яке належить ТОВ «ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС», що було знищено, пошкоджено та викрадено внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, № 120-0110 від 29.05.2023 Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області в результаті обстеження та фотофіксації встановлено, що рухоме майно, згідно переліків даного акту, у вигляді (обладнання, оборотних активів - ТМЦ, МШП, сільськогосподарської продукції, посівного матеріалу, дизельного палива, добрив, самохідний навантажувач), яке належить ТОВ «ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС» та рухоме майно інших підприємств було знищено, пошкоджено та викрадено у період з лютого 2022 року по листопад 2022 року внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, а саме артилерійських (ракетних) обстрілів російськими військами.

Зокрема, відповідно до таблиці 2 "Сільськогосподарська продукція та інший товар, що перебував на зберіганні у Силосному корпусі" знищено зерно, яке належить ФГ "ГЛИНЯНИЙ" (під № 9 зазначено соняшник у кількості 103 515 кг, який належить ФГ "ГЛИНЯНИЙ").

Запорізькою торгово-промисловою палатою надано ТОВ «ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС» Сертифікат № 2300-24-1449 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 02.08.2024 № 03.3/643, яким засвідчено наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану (тимчасова окупація Снігурівської міської територіальної громади, викрадення та пошкодження товару), щодо обов'язку (зобов'язання) повернення зерна, що перебувало на зберіганні на зерновому складі за адресою: Миколаївська обл., Снігурівський район, м. Снігурівка, вул. Центральна, 14, а саме повернення соняшнику у кількості 103 515 кг відповідно до договору складського зберігання № 242/С від 13.09.2021, укладеним з ФГ "ГЛИНЯНИЙ", які (обставини непереборної сили) унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин: дата настання 19.03.2022, дата закінчення - триває станом на 02.08.2024.

Позивач просить суд стягнути збитки в розмірі 1 946 082, 00 грн., завданих поклажодавцеві втратою майна переданого на зберігання.

Так, відповідно до Висновку експерта за результатами проведення товарознавчого дослідження № 2644-2647/23-26 від 19.01.2024, виконаного судовим експертом Матус Т.Є., судовим експертом 4-го кваліфікаційного класу Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, ринкова вартість насіння соняшника могла становити: станом на 14.09.2021 - 17 400, 00 грн. за 1 тону; станом на 15.09.2021 - 17 750, 00 грн. за 1 тону; станом на 01.10.2021 - 18 850, 00 грн. за 1 тону; станом на 05.10.2021 - 18 450, 00 грн. за 1 тону.

Відповідно до Висновку за результатами цінового моніторингу № В-274 від 16.08.2023, виконаного Кіровоградською торгово-промисловою палатою України на замовлення ФГ «ГЛИНЯНИЙ», ринкова вартість 1 тони насіння соняшника може становити: станом на 14.09.2021: 17 400, 00 грн. - 17 500, 00 грн.; станом на 15.09.2021: 17 500, 00 грн. - 17 700, 00 грн.; станом на 01.10.2021: 18 700, 00 грн. - 18 800, 00 грн.; станом на 05.10.2021: 18 600, 00 грн. - 18 750, 00 грн.

Відповідно до цінової довідки № 26-0052 від 02.07.2024 Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області орієнтовний рівень закупівельних цін внутрішнього ринку Миколаївського регіону на соняшник станом на 01.07.2024 становив: мінімальна ціна в грн./ т з ПДВ: 15 333, 00 грн.; максимальна ціна в грн./т з ПДВ: 18 800, 00 грн.; орієнтовний рівень середньої ціни грн. (з ПДВ): 17 641, 00 грн.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

4.1. Правове регулювання договірних відносин.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК, ч. 1 ст. 202 ГК такою підставою є виконання, проведене належним чином. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним (постанова ВП ВС від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

4.2. Правове регулювання договору складського зберігання.

Відповідно до ст. 294 ГК України товарним складом визнається організація, що здійснює зберігання товарів та надає пов'язані із зберіганням послуги на засадах підприємницької діяльності.

Товарний склад є складом загального користування у разі якщо із закону, інших правових актів або виданого суб'єкту господарювання дозволу (ліцензії) випливає, що він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якого товароволодільця.

Зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання.

До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Відповідно ч. 1 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно ч. 1 ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 949 ЦК України річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до ч. 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 950 ЦК України професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Відповідно до ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до ст. 955 ЦК України положення параграфу 1 цієї глави застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 956 ЦК України товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 959 ЦК України товарний склад зобов'язаний за свій рахунок оглянути товар при прийнятті його на зберігання для визначення його кількості та зовнішнього стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 960 ЦК України якщо для забезпечення схоронності товару потрібна негайна зміна умов його зберігання, товарний склад зобов'язаний самостійно вжити відповідних невідкладних заходів та повідомити про них поклажодавця.

Відповідно до ст. 961 ЦК України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів:

складську квитанцію;

просте складське свідоцтво;

подвійне складське свідоцтво.

Товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання товару на підставі застави цього свідоцтва.

Відповідно до п. 10, 22, 24 ст. 1 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» (тут і далі в редакції від 24.07.2021):

- зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна;

- реєстр складських документів на зерно - система обліку інформації про видані зерновими складами складські документи на зерно та володільців таких документів;

- складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» суб'єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб'єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб'єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.

Суб'єкти зберігання зерна відповідно до укладених договорів складського зберігання із суб'єктами ринку зерна гарантують забезпечення якості та дотримання нормативів природних втрат зерна протягом терміну його зберігання.

Відповідно до ч. 1-4, 7-8 ст. 24 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» зерно підлягає зберіганню у зернових складах.

Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості.

Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Кожна із сторін договору складського зберігання зерна при відвантаженні зерна має право вимагати перевірки його якості. Витрати, пов'язані із проведенням аналізу його якості, несе сторона, що зажадала його перевірки.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.

Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення.

Якщо строк зберігання зерна визначено моментом пред'явлення власником зерна вимоги про його повернення, зерновий склад має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від власника зерна забрати це зерно в розумний строк.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.

Зерновий склад звільняється від відповідальності за втрату, нестачу і пошкодження зерна, викликаних непереборною силою.

За втрату, нестачу чи пошкодження прийнятого на зберігання зерна після того, як настав обов'язок поклажодавця взяти це зерно назад, зерновий склад несе відповідальність лише за наявності з його боку умислу чи грубої необережності.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом:

за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна;

за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість.

У разі, коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. У цьому разі володілець складського документа зобов'язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов'язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» зернові склади зобов'язані вести реєстр зерна, прийнятого на зберігання.

Вимоги до реєстру зерна та порядок його ведення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1, 2, 11 ст. 37 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів:

подвійне складське свідоцтво;

просте складське свідоцтво;

складську квитанцію.

Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Відносини, що виникають при обігу складських документів, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, з урахуванням встановлених цим Законом особливостей.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» зернові склади ведуть реєстр складських документів на зерно.

Вимоги до реєстру складських документів на зерно та порядок його ведення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Відповідно до п. 1-3 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складом, затвердженого постановою КМУ № 510 від 11.04.2003, підставою для видачі складських документів на зерно (далі складські документи) є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Бланки, а також копії складських документів, виданих зерновими складами, зберігаються на складі.

Інформація про складські документи вноситься до реєстру складських документів на зерно (далі - реєстр) у порядку, що встановлений Кабінетом Міністрів України.

Поклажодавець має право на отримання інформації про складські документи, видані йому зерновим складом.

Відповідно до п. 23, 24 Порядку № 510 бланк складської квитанції розміщується на аркуші паперу формату А5 (додаток 3).

Бланк складської квитанції повинен містити такі дані: 1) найменування зернового складу; 2) дату видачі квитанції; 3) серію та номер квитанції; 4) найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, від якої прийнято зерно на зберігання, а також місцезнаходження (місце проживання) такої особи; 5) номер і дату накладної; 6) вказівку про знеособлене або відокремлене зберігання зерна; 7) найменування та кількість прийнятого на зберігання зерна, рік збирання урожаю, посилання на державний стандарт або нормативний акт, якому відповідає прийняте на зберігання зерно; 8) якісні характеристики зерна з посиланням на документ, що їх засвідчує.

Бланк скріплюється підписом уповноваженої особи зернового складу.

Відповідно до п. 1.1 Положення про обіг складських документів на зерно, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 № 198, складськими документами на зерно є складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва (далі - складські документи).

Відповідно до п. 1.3 Положення № 198 бланки складських документів на зерно є бланками документів суворої звітності. Їх виготовлення, отримання, доставка, облік, зберігання, видача, списання проводяться згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 1.7 Положення № 198 зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. Зерновий склад зобов'язаний постійно мати в наявності бланки таких документів. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна. Зерновий склад зобов'язаний забезпечити наявність бланків складських документів на зерно.

Відповідно до п. 1.8 Положення № 198 зерновий склад зобов'язаний виписувати окремо складські документи на зерно для партій зерна, що належать різним товарним класам, відповідно до державних стандартів.

Відповідно до п. 1.9 Положення № 198 зерновий склад не повинен видавати поклажодавцю складські документи на зерно, якщо:

- зерно не було прийняте зерновим складом на зберігання;

- зерно має особливі показники якості, які можуть завдати шкоди здоров'ю персоналу зернового складу або третім особам, а також майну зернового складу.

Відповідно до п. 1.11 Положення № 198 складська квитанція на зерно виписується складом одночасно з прийняттям зерна на зберігання, а складські свідоцтва - не пізніше наступного робочого дня після прийняття зерна на зберігання.

Відповідно до п. 1.19 Положення № 198 після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається поклажодавцеві або вповноваженій ним особі, а другий залишається на складі.

Відповідно до п. 1.20 Положення № 198 поклажодавець чи вповноважена ним особа на підтвердження отримання складського документа ставить власний підпис у Реєстрі складських документів на зерно, що ведеться зерновим складом.

ідповідно до Відповідно до абз. 1 п. 3.1 Положення № 198 складська квитанція є документом, який після набрання чинності цим положенням замінює прибуткову квитанцію (форма ПК-13) і який видається зерновим складом при прийнятті кожної партії зерна на зберігання та заповнюється у двох примірниках.

Відповідно до п. 3.2, п. 3.3 Положення № 198 підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом і поклажодавцем, та факт прийняття зерна на зберігання.

Оригінал першого примірнику складської квитанції вручається поклажодавцю. Оригінал другого примірнику складської квитанції зберігається зерновим складом.

Відповідно до п. 3.4 Положення № 198 при витребуванні зерна складська квитанція повертається поклажодавцем зерновому складу в обмін на документ, який посвідчує відвантаження зерна складом. На повернутій складській квитанції та на її другому примірнику, який зберігався на зерновому складі, проставляються відмітки "Погашено", про що робиться відповідний запис у Реєстрі складських документів на зерно.

Відповідно до п. 11.3 Положення № 198 видача зерна проводиться складом в обмін на один з таких документів:

оригінал складської квитанції на зерно;

оригінал простого або нерозділеного подвійного складського свідоцтва на зерно;

одночасно представлені оригінали розділених частин подвійного;

складського свідоцтва;

складське свідоцтво (частина А) подвійного складського свідоцтва і оригінал документа про сплату всієї суми кредиту і відсотків за ним, отриманого за заставним свідоцтвом (частина Б).

4.3. Правове регулювання збитків.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 226 ГК України сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 226 ГК України у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням (постанова КЦС ВС від 30.05.2018 у справі № № 583/2565/15-ц).

Такий спосіб захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів як відшкодування збитків, спрямований на відновлення порушеного майнового стану потерпілої особи та на усунення негативних майнових наслідків, що настали. Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

З урахуванням положень статті 74 ГПК саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, що завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу (постанови КГС ВС від 12.10.2022 у справі № 925/1289/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17, від 17.11.2020 у справі № 925/1289/19).

4.4. Правове регулювання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України:

відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації;

засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб;

засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників);

веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності (п. 5.48 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Подібна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.

Сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 75-77 постанови Об'єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17; п. 5.19-5.21 постанови КГС ВС від 21.09.2022 у справі № 911/589/21; п. 47 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 904/6463/14; п. 44 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов'язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (п. 52 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.

Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (п. 33, 46, 50, 52 постанови КГС ВС від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом вище, 13.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС" (далі - зерновий склад) та Фермерським господарством "ГЛИНЯНИЙ" (далі - поклажодавець) укладено договір складського зберігання № 242/С від 13.09.2021, відповідно до умов якого поклажодавець зобов'язався передати зерно за заліковою вагою на зерновий склад за адресою: Миколаївська обл., Снігурівський р-н, м. Снігурівка, вул. Центральна, 14, який (склад) зобов'язався прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством (п. 1.1 договору). Сторони погодили строк зберігання олійних - до 01.04.2022 (п. 7.2 договору).

Позивач зазначає, що передав на зберігання відповідачу зерно (соняшник нестандартний), на підтвердження чого подано суду витяги з Реєстру складських документів на зерно, видані ДП "ДЕРЖРЕЄСТРИ України", зареєстровані в ЄРПН податкові накладні, а також платіжні документи про оплату послуг зберігання.

Як вбачається з витягів з Реєстру складських документів на зерно, виданих ДП "ДЕРЖРЕЄСТРИ України", поклажодавцю ФГ «ГЛИНЯНИЙ» на зерно видано складські квитанції. Суд зазначає, що в силу ст. 961 ЦК України, ст. 24, 26, 35, 37, 43 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", п. 1-3 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складом, затвердженого постановою КМУ № 510 від 11.04.2003, п. 1.1, п. 1.7, п. 3.2, п. 3.3 Положення про обіг складських документів на зерно, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 № 198, складська квитанція є одним із видів складських документів, яка в обов'язковому порядку оформлюється як первинний документ на бланку суворої звітності та є підтвердженням факту передачі поклажодавцем зерна зерновому складу (засвідченням кількості та якості прийнятого складом зерна), факту прийняття зерна зерновим складом, виписується після передачі зерна на зберігання та, як наслідок, є підставою для повернення зерна поклажодавцю.

Відповідно до п. 11.3 Положення № 198 видача зерна проводиться складом в обмін на один з таких документів, зокрема, оригінал складської квитанції на зерно.

Проте, до матеріалів справи позивачем не подано складські квитанції на зерно, які є підставою для повернення зерна зі складу. Судом встановлено, що факт передачі позивачем відповідачу зерна не заперечується відповідачем, проте, матеріали справи не містять доказів надання позивачем відповідачу складських квитанцій, які є первинними документами та підставою для повернення зерна. Крім того, відсутність складських квитанцій унеможливлює встановлення факту якості переданого на зберігання зерна (клас, домішки, вологість тощо), відповідно й вартості (ринкової ціни).

Судом також встановлено наступне. Місцезнаходженням зернового складу відповідача є Миколаївська область, Снігурівський р., м. Снігурівка, вул. Центральна, будинок 14.

Місто Снігурівка Баштанського району Миколаївської області у період з 19 березня 2022 року по 11 листопада 2022 було тимчасово окуповане Російською Федерацією (дані згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004).

Запорізькою торгово-промисловою палатою видано ТОВ "ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС" Сертифікат № 2300-24-1449 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 02.08.2024 № 03.3/643, яким засвідчено наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану (тимчасова окупація Снігурівської міської територіальної громади, викрадення та пошкодження товару), щодо обов'язку (зобов'язання) повернення зерна, що перебувало на зберіганні на зерновому складі за адресою: Миколаївська обл., Снігурівський район, м. Снігурівка, вул. Центральна, 14, а саме повернення соняшнику у кількості 103 515 кг відповідно до договору складського зберігання № 242/С від 13.09.2021, укладеним з ФГ "ГЛИНЯНИЙ", які (обставини непереборної сили) унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин: дата настання 19.03.2022, дата закінчення - триває станом на 02.08.2024, тобто на дату видачі сертифікату.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд дійшов висновку, що обставини окупації Снігурівської міської територіальної громади, на території якої знаходилось передане за договором майно, є загальновідомими фактами (ч. 3 ст. 75 ГПК України), підтверджені підзаконними нормативно-правовими актами, численними публікаціями в засобах масової інформації. Таким чином, окупація території Снігурівської міської територіальної громади, бойові дії на її території та постійні обстріли є загальновідомими обставинами, які свідчать про форс-мажорний характер ситуації, що унеможливило виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення майна за договором складського зберігання № 242/С від 13.09.2021.

Як вбачається з поданих суду доказів в їх сукупності, зокрема, звернення відповідача до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з заявою (вих. № 06-12/2022 від 06.12.2022) про вчинення кримінальних правопорушень, акту обстеження та фотофіксації рухомого майна, яке належить ТОВ "ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС", що було знищено, пошкоджено та викрадено внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, № 120-0110 від 29.05.2023, виданим Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області, Сертифікатом Запорізької ТПП № 2300-24-1449 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 02.08.2024 № 03.3/643 відповідачем підтверджено факт настання обставин непереборної сили, що унеможливило виконання зобов'язань за договором № 242/С від 13.09.2021.

При цьому, судом враховано, що відповідач двічі 19.12.2022 та 17.07.2023 звертався до позивача з повідомленням вих. № 19-12/2022/7 від 19.12.2022, листом вих. № 17-07/2023-2 від 17.07.2023 про настання форс-мажорних обставин, якими повідомляв ФГ "ГЛИНЯНИЙ" про те, що з початку березня 2022 року Снігурівська міська територіальна громада перебувала під окупацією російських сил, у зв'язку з цим ТОВ "ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС" не мало доступу до зерноскладів, а тому було позбавлено можливості забезпечувати зберігання сільськогосподарських культур на зерноскладі за адресою: Миколаївська обл., Снігурівський р., м. Снігурівка, вул. Центральна, буд. 14. При цьому, умовами договору сторони не погоджували строків повідомлення будь-якою із сторін про настання обставин непереборної сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач на підставі ч. 2 ст. 950 ЦК України, ст. 33, 34 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" та умов п. 6.4 договору звільняється від відповідальності за втрату зерна, прийнятого на зберігання, а також відшкодування збитків, які є вартістю втраченого майна, оскільки втрата зерна не залежала від волі відповідача, що в свою чергу виключає протиправність поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та наслідками, а також наявність вини. Отже, позивачем не доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для відмови в позові.

VІ. СКАСУВАННЯ ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2024 задоволено заяву (вх. № 2860/24 від 11.03.2024) Фермерського господарства «ГЛИНЯНИЙ» про забезпечення позову до пред'явлення позову.

Вжито заходи забезпечення позову у справі № 915/260/24, а саме: накладено арешт на грошові кошти, в межах ціни позову в розмірі 1 871 136, 75 грн. (один мільйон вісімсот сімдесят одна тисяча сто тридцять шість грн. 75 коп.), які обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС», вул. Потьомкінська, буд. 114, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54001 (код ЄДРПОУ 40155738) в будь - яких банківських або інших фінансово - кредитних установах, виявлених державною виконавчою службою або приватним виконавцем під час виконання ухвали суду.

Відповідно до ч. 9 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 10 ст. 145 ГПК України в такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи відмову в позові, суд, керуючись приписами ч. 9 ст. 145 ГПК України, дійшов висновку про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2024 по даній справі № 915/260/24.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем під час звернення до суду із позовом сплачено судовий збір в сумі 29 191, 23 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 536 від 22.03.2024 на суму 21 453, 64 грн., № 543 від 03.04.2025 на суму 1 000, 00 грн., № 649 від 18.07.2024 на суму 6 737, 59 грн.

Позивачем пред'явлено вимогу майнового характеру про стягнення коштів в сумі 1 946 082, 00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), судовий збір з якої має становити 29 191, 23 грн.

Враховуючи, що позовну заяву та заяву про збільшення розміру позовних вимог подано за допомогою підсистеми "Електронний суд", судовий збір з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" становить 23 352, 98 грн.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України в розмірі 23 352, 98 грн. покласти на позивача.

Судовий збір в розмірі 5 838, 25 грн. може бути повернуто судом за клопотанням позивача з державного бюджету, у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Керуючись ст. 129, 145, 219, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2024 по справі № 915/260/24.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 09.06.2025

Суддя Е.М. Олейняш