09 червня 2025 року Справа № 915/28/24(915/289/25)
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Акціонерного товариства “Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815)
до відповідача: Комунального підприємства “Первомайськводоканал» Первомайської міської ради (55213, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Грушевського, буд. 3; ідентифікаційний код 42700456)
про: стягнення 3307,84 грн
У провадженні Господарського суду Миколаївської області знаходиться справа №915/28/24 про банкрутство Комунального підприємства “Первомайськводоканал» Первомайської міської ради (ідентифікаційний код 42700456), яка розглядається суддею Адаховською В.С.
Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Акціонерне товариство “Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, сформованою в системі “Електронний суд» № б/н від 21.02.2025 (вх. № 2698/25 від 24.02.2025), в якій просить суд:
1. Розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Первомайськводоканал» Первомайської міської ради на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця» збитки, завдані порушенням строків реєстрації податкових накладних, у розмірі 3307,84 грн.
3. Судові витрати покласти на відповідача у справі.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.02.2025 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/289/25 та визначено головуючим у справі суддю Адаховську В.С.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.03.2025 вказану позовну заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
На виконання вимог ухвали суду від 03.03.2025, до господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, сформована в системі “Електронний суд» 13.03.2025 (вх. №3895/25 від 14.03.2025).
Ухвалою суду від 19.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду в межах справи №915/28/24 про банкрутство Комунального підприємства “Первомайськводоканал» Первомайської міської ради (код ЄДРПОУ 42700456); відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами та присвоєно їй номер 915/28/24(915/289/25); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Копія ухвали суду від 19.03.2025 була направлена сторонам до електронних кабінетів сторін через систему Електронний суд.
Відповідно до довідок про доставку електронного листа, що містяться в матеріалах справи, документ доставлено до електронних кабінетів сторін 20.03.2025.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 ГПК України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.
Враховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
27.12.2019 між Комунальним підприємством “Первомайськводоканал» Первомайської міської ради (далі - виробник, відповідач у справі) та Акціонерним товариством “Українська залізниця» регіональної філії “Одеська залізниця» виробничий підрозділ служби сигналізації та зв'язку “Подільська дистанція сигналізації та зв'язку» (далі - споживач, позивач у справі) було укладено договір №94/19 (ОД/Ш-19-1028 НЮ) про надання послуг оброблення та розподілення води трубопроводами (централізоване водопостачання) та послуг каналізаційних (централізоване водовідведення) (далі - договір №94/19 (ОД/Ш-19-1028 НЮ).
19.03.2020 між Комунальним підприємством “Первомайськводоканал» Первомайської міської ради (далі - виробник, відповідач у справі) та Акціонерним товариством “Українська залізниця» (далі - споживач, позивач у справі) було укладено договір №48/19 (ОД/П-20-130 НЮ) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - договір №48/19 (ОД/П-20-130 НЮ).
02.06.2020 між Комунальним підприємством “Первомайськводоканал» Первомайської міської ради (далі - виробник, відповідач у справі) та Акціонерним товариством “Українська залізниця» (далі - споживач, позивач у справі) було укладено договір №302/19 (ОД/Е-20-291 НЮ) про надання послуг оброблення та розподілення води трубопроводами (централізоване водопостачання) та послуг каналізаційних (централізоване водовідведення) (далі - договір №302/19 (ОД/Е-20-291 НЮ).
10.08.2021 сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору №302/19 (ОД/Е-20-291 НЮ), якою змінено реквізити споживача та доповнено розділ 2 “Облік води, порядок розрахунків та вартість послуг» пунктом 2.2.5 та викладено його в наступній редакції:
“п. 2.2.5. При формуванні податкових накладних/розрахунків обов'язково зазначати номер ідентифікації виробничого підрозділу - 218».
Відповідно до п. 1.1. вказаних договорів, виробник (відповідач) зобов'язався надавати споживачу (позивачу) послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відповідно до умов цього договору, а споживач (позивач) зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому виробником послуг на умовах цього договору.
Загальна сума за договорами №94/19 (ОД/Ш-19-1028 НЮ) та №48/19 (ОД/П-20-130 НЮ) складає по тарифу водопостачання - 17,22 грн за 1 куб.м з ПДВ; водовідведення - 15,13 грн за 1 куб.м.
Загальна сума за договором №302/19 (ОД/Е-20-291 НЮ) складає по тарифу водопостачання - 19,94 грн за 1 куб.м з ПДВ; водовідведення - 17,06 грн за 1 куб.м.
Відповідно до п. 2.2.1. договорів №94/19 (ОД/Ш-19-1028 НЮ), №302/19 (ОД/Е-20-291 НЮ) та №48/19 (ОД/П-20-130 НЮ) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води виробник щомісячно направляє споживачу рахунок у паперовому вигляді або споживач самостійно сплачує за послуги. вартість спожитих послуг визначається з кількості спожитих послуг, визначеної згідно договору і діючих тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення. Тариф на водопостачання та водовідведення встановлюється уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії договору виробник доводить споживачу нові тарифи у розрахункових документах, (та через засоби масової інформації) без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.
Відповідно до п. 2.2.3. договорів №94/19 (ОД/Ш-19-1028 НЮ), №302/19 (ОД/Е-20-291 НЮ) та №48/19 (ОД/П-20-130 НЮ) оплата проводиться згідно виставлених рахунків, а також діючих тарифів.
Відповідно до п. 8.1. договору №94/19 (ОД/Ш-19-1028 НЮ) цей договір укладається строком до 31.12.2019, а в частині виконання обов'язків щодо розрахунків по договору - до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому закінчується строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН за операціями із цього договору і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається продовженим на новий термін на таких же умовах, якщо за один місяць до закінчення його дії ні одна з сторін не заявить про закінчення терміну його дії.
Відповідно до п. 8.1. договорів №302/19 (ОД/Е-20-291 НЮ) та №48/19 (ОД/П-20-130 НЮ) ці договори укладаються строком на 1 рік і набувають чинності з моменту їх підписання сторонами. Договір вважається продовженим на новий термін на таких же умовах, якщо за один місяць до закінчення його дії ні одна з сторін не заявить про закінчення терміну його дії.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем надавались послуги з водопостачання та водовідведення позивачу за договорами №94/19 (ОД/Ш-19-1028 НЮ), №302/19 (ОД/Е-20-291 НЮ) та №48/19 (ОД/П-20-130 НЮ) на загальну суму 19847,27 грн, у тому числі ПДВ у сумі 3307,84 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами виконаних робіт (а.с. 30 (на звороті) - 95 (на звороті)).
В свою чергу позивачем було здійснено оплату за надані послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (інструкціями) на загальну суму 19847,27 грн (а.с. 96-117 (на звороті), довідкою АТ “Державний ощадний банк України» з інформацією про перерахування коштів з рахунків позивача за період з 08.11.2021 по 13.09.2023 (а.с. 118-120).
Однак, як стверджує позивач, всупереч вимог податкового законодавства, відповідач обов'язку щодо реєстрації податкових накладних про надані послуги з водопостачання та водовідведення не виконав.
08.12.2022 позивачем було направлено на адресу відповідача лист №ПЧ-3/07-286 щодо надання пояснення стосовно нездійснення реєстрації податкових накладних.
09.12.2022 відповідачем було надано відповідь №510а на лист позивача, в якій зазначено, що відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних зумовлена тим, що на електронному рахунку відповідача від'ємне значення реєстраційного ліміту.
28.08.2023 позивачем було вдруге направлено на адресу відповідача лист №594 щодо надання пояснення стосовно нездійснення реєстрації податкових накладних.
18.09.2023 відповідачем було надано відповідь №775 на лист позивача, в якій зазначено, що відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних зумовлена тим, що на електронному рахунку відповідача від'ємне значення реєстраційного ліміту.
В подальшому позивачем направлялись відповідачу претензія №НЮ-09/7 від 04.07.2023 з листом №Е-15/1068 від 05.07.2023 та претензія №ПЧ-3-07/388 від 20.09.2023 з вимогами про реєстрацію податкових накладних та відшкодування збитків.
Факт направлення претензії №НЮ-09/7 від 04.07.2023 з листом №Е-15/1068 від 05.07.2023 підтверджується копією опису вкладення у цінний лист №6501105321253 від 05.07.2023. Матеріали справи не містять відповідей відповідача на вказані претензії.
Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач в порушення норм податкового законодавства не здійснив реєстрації податкових накладних, такі порушення відповідача позбавили позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 3307,84 грн, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За приписами п. 14.1.266 ст. 14 ПК України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Судом встановлено, що відповідачем за договорами №94/19 (ОД/Ш-19-1028 НЮ) від 27.12.2019, №302/19 (ОД/Е-20-291 НЮ) від 02.06.2020 та №48/19 (ОД/П-20-130 НЮ) від 19.03.2020 надавались позивачу послуги з водопостачання та водовідведення.
Відповідач встановленого ПК України обов'язку щодо реєстрації податкових накладних не виконав.
З наведених вище норм вбачається, що такі порушення відповідача позбавили позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 3307,84 грн, тобто позивач поніс збитки.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №925/556/21, Велика Палата дійшла висновку, що з 01.01.2015 ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 виснувала, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов'язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (аналогічний висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).
Отже, збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, який з 01.01.2015 за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов'язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов'язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.
Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, де предметом спору було стягнення збитків завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо надання позивачеві податкових накладних за договором від 01.03.2001 №291 на послуги з оренди майна, суд дійшов висновку про наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також відповідно зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд також у постановах від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 31.01.2023 у справі №904/72/22.
Отже, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджений повний склад правопорушення, який є умовою відшкодування позивачеві збитків у розмірі 3307,84 грн, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача цих коштів є обґрунтованими та правомірними.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити позов повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Первомайськводоканал» Первомайської міської ради (55213, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Грушевського, буд. 3; ідентифікаційний код 42700456) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) збитки, завдані порушенням строків реєстрації податкових накладних у сумі 3307,84 грн, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2422,40 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.С. Адаховська