Справа № 932/6207/25
Провадження № 1-кс/932/2358/25
09 червня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42025050000000029 від 17 березня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України,-
04 червня 2025 року до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшло клопотання слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_5 , яке погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів територіальним управлінням Державного бюро розслідувань Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42025050000000029 від 17 березня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчим зазначено, що Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Маріуполі ) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025050000000029 від 17 березня 2025 року за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено таке.
Відповідно до ст.ст. 2, 65, 68, 73 Конституції України суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.
Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Статтями 124, 125, 128 Конституції України передбачено, що делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. Призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. ст. 17, 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
У березні-квітні 2014 року в населених пунктах Луганської та Донецької областей розпочалася збройна агресія рф шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.
В окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України, 11.05.2014 проведено незаконний референдум з питання «О поддержке акта о государственной независимости Донецкой Народной Республики», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Донецкая Народная Республіка» (далі - «ДНР»).
В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних об'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань рф, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 № 2268-VIII, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 № 254-VIII та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» від 16.09.2014 № 1680-VII визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України, бюджетні установи України, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
Резолюцією ПАРЄ № 2133 (2016) від 12.10.2016 «Засоби правового захисту від порушень прав людини на українських територіях, що знаходяться поза контролем української влади» визнано, що «ДНР» створена та підтримується, а також перебуває під ефективним контролем рф. При цьому, вона не має жодної легітимності ані за правом України, ані за міжнародним правом.
Наказом начальника Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 28.07.2014 № 286 о/с майора міліції ОСОБА_6 призначено на посаду заступника начальника штабу Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області.
Наказом начальника Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 07.10.2014 № 363 о/с майора міліції ОСОБА_6 звільнено з органів МВС за порушення дисципліни.
Відповідно до п.15 Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Відповідно до ч.10 ст.17 ЗУ «Про міліцію» Працівники міліції складають присягу, текст якої затверджується Кабінетом Міністрів України. (Закон втратив чинність на підставі Закону N 580-VIII ( 580-19 ) від 02.07.2015, ВВР, 2015, N 40-41, ст.379).
Після захоплення частини Донецької області, в тому числі м. Донецька, членами незаконного державного утворення «ДНР», в умовах окупації частини території області, ОСОБА_6 , залишився у м. Донецьку Донецької області.
19.02.2022 керівництвом РФ в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту в порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, на тимчасово окупованій території Донецької області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Донецької області, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна.
Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглась на територію України через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території м. Донецька Донецької області, ОСОБА_6 добровільно надав згоду невстановленим досудовим розслідуванням представникам держави-агресора та представникам незаконних воєнізованих формувань «ДНР» на добровільне зайняття посади в незаконному правоохоронному органу, створеному на тимчасово окупованій території України у місті Донецьк Донецької області, шляхом зайняття посади «заметителя начальника Донецкого городского управления полиции по Донецкой Народной Республике» у самопроголошеному, незаконному правоохоронному органі так званої «полиции ДНР», розташованому за адресою: Донецька область, Ворошиловський район, вул. Челюскінців, 53.
Вказану протиправну діяльність громадянин України ОСОБА_6 продовжував здійснювати до 15.03.2022, тобто до набуття чинності Закону України від 03.03.2022 № 2113-ІХ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України в умовах дії режиму воєнного стану», яким встановлено відповідальність за державну зраду вчинену в умовах воєнного стану.
У листопаді 2017 року, але не пізніше 08.11.2017 (більш точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_6 перебуваючи на посаді «заметителя начальника штаба Министерства внутренних дел по Донецкой Народной Республики», знаходячись за адресою: Донецька область, Ворошиловський район, м.Донецьк, вул.Челюскінців, 53 взяв участь у церемонії до «День памяти правоохранителей, павших при исполнении служебных обязаностей…» та надав інтерв'ю в якому зазначив про правоохоронців «павших в результате украинской агрессии», про що 08.11.2017 викладено відеозапис у мережі Інтернет на відеохостингу Youtube під назвою «В МВД почтили пам'ять погибших колег».
Таким чином ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України у держаній зраді, тобто у діянні, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, державній безпеці України, надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Крім того, у період з 15.03.2022 року по 09.02.2023 у ОСОБА_6 , який перебував на тимчасово окупованій території України у м. Донецьк Донецької області та який був обізнаний про факт ведення РФ агресивної війни проти України, виник злочинний умисел, спрямований на добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території м. Донецька Донецької області, ОСОБА_6 добровільно надав згоду невстановленим досудовим розслідуванням представникам держави-агресора та представникам незаконних воєнізованих формувань «ДНР» на добровільне зайняття посади в незаконному правоохоронному органу, створеному на тимчасово окупованій території України у місті Донецьк Донецької області, шляхом зайняття посади «заметителя начальника полиции Министерства внутренних дел по Донецкой Народной Республике» у самопроголошеному, незаконному правоохоронному органі так званої «полиции ДНР», розташованому за адресою: Донецька область, Ворошиловський район, вул. Горького, 61.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме, у колабораційній діяльності, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
30 травня 2025 року ОСОБА_6 в порядку ст. 135, 136, 278 КПК України шляхом друкування оголошення в газеті «Урядовий кур'єр» №109 (8034) було повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 7 111-1 КК України, та 30 травня 2025 року об 11-55 год. повідомлення про підозру вручено захиснику ОСОБА_4 .
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженнями доказами у їх сукупності.
Так, санкціями ч. 1 ст. 111 КПК України та ч. 7 ст. 111-1 КК України визначене альтернативне додаткове покаранням у вигляді конфіскації майна.
Довідкою Територіального сервісного центру №1452 від 16 травня 2025 року №31/27/14-1452-3706-2025 підтверджується, що за ОСОБА_6 зареєстрований транспортний засіб автомобіль ЗАЗ-DAEWOO LANOS TF69Y, номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, сірого кольору, кузов НОМЕР_2 .
Враховуючи викладене, з метою виконання завдань кримінального провадження, забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, прошу задовольнити клопотання сторони обвинувачення та накласти арешт на вказане вище майно, що на праві приватної власності належить ОСОБА_7 .
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, просив його задовольнити.
Захисник в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, оскільки, на її думку, воно є необґрунтованим і ґрунтується на припущеннях.
Згідно з вимогами ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглянуто за відсутності власника майна.
Дослідивши надані до клопотання матеріали, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подане клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Клопотання про арешт майна відповідає вимогам ст.171 КПК України.
Як встановлено у судовому засіданні, Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Маріуполі ) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську за процесуального керівництва Донецької обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025050000000029 від 17 березня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Санкцією ч. 1 ст. 111 КК України передчене покарання у виді позбавленням волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Санкцією ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Виходячи зі змісту вимог ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, одним з яких, згідно з п. 7 ч. 2 вказаної статті, є арешт майна, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, та є тимчасовим позбавленням за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
У даному випадку метою арешту майна є забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до довідки Територіального сервісного центру №1452 від 16 травня 2025 року №31/27/14-1452-3706-2025 підтверджується, ОСОБА_6 на праві власності належить транспортний засіб автомобіль ЗАЗ-DAEWOO LANOS TF69Y, номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, сірого кольору, кузов НОМЕР_2 , підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 04 липня 2007 року.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, існують обставини, які підтверджують, що незастосування заборони відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися вказаним майном призведе до приховування, зникнення, знищення майна, або до настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
За наведених вище обставин слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про арешт майна є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню. Існують ризики того, що у разі не накладення арешту можливо відчужити вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування. Вимоги клопотання на цьому етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131-132, 170-175, 309, 395 КПК України, -
Клопотання слідчого задовольнити.
Накласти арешт на майно, що на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме транспортний засіб автомобіль ЗАЗ-DAEWOO LANOS TF69Y, номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, сірого кольору, кузов НОМЕР_2 , шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування цим майном.
Зобов'язати прокурора Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 здійснювати заходи для збереження вищезазначеного майна.
На ухвалу слідчого судді учасниками процесу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1