Справа № 205/193/25
Провадження № 1-кп/932/114/25
09 червня 2025 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
Головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Шевченківського районного суду міста Дніпра обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42024042000000047 від 22.05.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, -
У провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження №42024042000000047 від 22.05.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту, у зв'язку із наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Сторона захисту просила суд змінити запобіжний захід із домашнього арешту на запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи та клопотання прокурора, дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких, зокрема зазначений у ч. 1 ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під домашнім арештом, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу або скасування запобіжного заходу взагалі.
Під час розгляду цього клопотання, суд дійшов висновку, що встановленні при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченого ризики не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше застосування такого запобіжного заходу.
Кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_6 , згідно зі ст. 12 КК України, віднесено до тяжких злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, що загрожує обвинуваченому, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, позбавленням волі на строк від трьох до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони викладені в обвинувальному акті, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений з метою уникнення покарання, може здійснювати вплив на свідка, який на сьогодні не допитаний судом, а також збільшує ймовірність ризику переховування обвинуваченого від суду.
Попередньою ухвалою суду було спростовано заявлений стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки прокурором не було доведено, що ОСОБА_6 спроможний та/або має намір вчинити інше кримінальне правопорушення.
Щодо позиції сторони захисту суд зазначає, що особисте зобов'язання є найм'якішим запобіжним заходом, який так чи інакше повинен виконати мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження. Проте під час розгляду клопотання прокурора з боку сторони захисту не було надано вмотивованих та достатніх доводів, що процесуальна поведінка обвинуваченого належним чином буде забезпечена, а ризики, які були встановлені судом, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не порушені протягом застосування такого запобіжного заходу.
Відтак, обвинуваченому ОСОБА_6 слід продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби.
Керуючисьст. 181, 194, 331, 369-372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту- задовольнити.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 , у вигляді домашнього арешту з 21 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступного дня із забороною залишати житло за виключенням випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та у разі виникнення надзвичайних ситуацій у зв'язку із російською агресією проти України, які б унеможливили безпечне для життя та здоров'я перебування обвинуваченого у житлі (дії сигналу «Повітряна тривога»), для можливості пройти до найближчого укриття, продовжити строком на 60 днів, тобто до 07 серпня 2025 року включно, за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 .
Продовжити строк дії покладених на ОСОБА_6 обов'язків в межах строку дії запобіжного заходу , а саме:
-за викликом прибувати до суду в провадженні якого перебуває справа;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду;
-повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
-утримуватись від спілкування зі свідком у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, роз'яснити обвинуваченому, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Зобов'язати відділення поліції за місцем фактичного місця проживання обвинуваченого ОСОБА_6 (адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 ) поставити його на облік та забезпечити щоденний контроль за виконанням ним ухвали суду в межах строку дії запобіжного заходу, тобто до 07 серпня 2025 року включно.
Виконання та контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурорів, які входять до групи прокурорів Західної окружної прокуратури міста Дніпра в межах кримінального провадження.
Визначити строк дії ухвали до 07 серпня 2025 року включно.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1