вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" березня 2025 р. Справа№ 910/20083/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
за участю секретаря судового засідання Бенчук О.О.
представники:
від позивача: Донець С.О., в режимі відеоконференції
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: Филик А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техіновація"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 (повний текст складено 03.06.2024)
у справі № 910/20083/23 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техіновація"
до 1. Державної служби геології та надр України
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Актіс Трейд"
про визнання недійсним договору та спеціального дозволу на користування надрами,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Техіновація" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (відповідача-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Актіс Трейд" (відповідача-2) про визнання недійсним правочину, а саме договору №7/12-21 від 22.09.2021 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні, з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ кам'яного вугілля ділянки, виділеної по падінню від виходу пласта m42 під наноси (ізогіпса +180 м) до ізогіпси + 80 м, по простяганню від Гнілушинського скиду на півдні до Самойлівського скиду на півночі, в межах шахти "Свято-Покровська", яка знаходиться в Краматорському районі Донецької області укладений між Державною службою геології та надр України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актіс Трейд" на підставі протоколу електронного аукціону №SUE001-UA-20210629-34424 від 18.08.2021, та повернення сторін договору у первісне становище, що існувало на момент проведення аукціону, шляхом визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами, реєстраційний номер 5301, виданого Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю "Актіс Трейд".
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що він не є стороною оспорюваного правочину, однак укладення і реалізація спірного правочину може завдати значних матеріальних збитків позивачу та потягнути за собою завдання матеріальних збитків державі та третім особам (як-то: негативні фактори, які зазначені у висновку відділу проблем технологій підземної розробки вугільних родовищ Інституту геотехнічної механіки ім.М.С.Полякова Національної академії наук України "Щодо визначення небезпечних чинників, що можуть виникнути при відпрацюванні вугільного пласта m42 у межах гірничого відводу шахти "Свято-Покровська" від 22.08.2023) та призвести до людських жертв.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/20083/23 у позові відмовлено повністю.
Приймаючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено суду наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача у справі, які підлягали б захисту, а також існування підстав для визнання недійсним договору №7/12-21 від 22.09.2021 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні, з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ кам'яного вугілля ділянки, виділеної по падінню від виходу пласта m42 під наноси (ізогіпса +180 м) до ізогіпси + 80 м, по простяганню від Гнілушинського скиду на півдні до Самойлівського скиду на півночі, в межах шахти "Свято-Покровська", яка знаходиться в Краматорському районі Донецької області та повернення сторін цього договору у первісне становище, що існувало на момент проведення аукціону, шляхом визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами, реєстраційний номер 5301, виданого відповідачем-1, відповідачу-2.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техіновація" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/20083/23, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що суд першої інстанції не надав оцінку відповідним доводами позивача щодо реальності завдання шкоди правам позивача, завдання шкоди здоров'ю та життю працівникам позивача, а також навколишньому природному середовищу.
Короткий зміст відзиву відповідача-1 на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач-1 просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.
Короткий зміст відзиву відповідача-2 на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач-2 наголошує на тому, що суд першої інстанції вірно встановив, що позивачем не надано будь-яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували та беззаперечно доводили наявність порушеного позивачем права або охоронюваного законом інтересу, які підлягали б захисту.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/20083/23 призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/20083/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техіновація" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/20083/23, колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.; розгляд апеляційної скарги призначено на 05.02.2025. Повідомлено учасників по справі, що подальший розгляд апеляційної скарги відбудеться в режимі відеоконференції за участю представника позивача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 розгляд справи № 910/20083/23 відкладено на 26.02.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 розгляд справи № 910/20083/23 відкладено на 26.03.2025.
В судове засідання, яке відбулося 26.03.2025, представник відповідача-2 прибув до суду апеляційної інстанції. Представник позивача брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, а саме шляхом направлення процесуального документу в електронний кабінет Державної служби геології та надр України в підсистемі "Електронний суд", що в свою чергу, підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документа (ухвали суду від 26.02.2025).
Враховуючи, що явка представника відповідача-1 у судове засідання судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача-1.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
22.09.2021 між Державною службою геології та надр України (відповідачем-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актіс Трейд" (відповідачем-2) укладений договір № 7/12-21 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні (надалі - договір, оскаржуваний правочин), з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ кам'яного вугілля - ділянки, виділеної по падінню від виходу пласта m42 під наноси (ізогіпса +180 м) до ізогіпси + 80 м, по простяганню від Гнілушинського скиду на півдні до Самойлівського скиду на півночі, в межах шахти "Свято-Покровська", яка знаходиться в Краматорському районі Донецької області.
Зазначений договір укладено на підставі Протоколу проведення аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами від 03.09.2021 №SUE001-UA20210629-34424, згідно якого на продаж було виставлено спеціальний дозвіл на користування надрами - ділянка, виділена по падінню від виходу пласта m42 під наноси (ізогіпса +180 м) до ізогіпси + 80 м, по простяганню від Гнілушинського скиду на півдні до Самойлівського скиду на півночі, в межах шахти "Свято-Покровська". Вартість геологічної інформації - 156435,29 грн з ПДВ, вартість пакету аукціонної документації - 4500,00 грн з ПДВ.
Переможцем аукціону визнано відповідача-2.
08.11.2021 відповідач-2 отримало від відповівдача-1 спеціальний дозвіл на користування надрами, реєстраційний номер 5301.
Ознайомившись з умовами аукціону, вказаного вище договору, спеціального дозволу, на переконання позивача, вищезазначеними документами порушуються його права з огляду на те, що позивачу на праві приватної власності належить нерухоме майно, а саме комплекс виробничих споруд, нежитлових приміщень за адресою: Донецька область, Краматорський район, с.Курицине, вул.Робоча, 1а та на праві оренди належать земельні ділянки з кадастровими номерами 1420387300:01:000:2075 та 1420387500:01:000:1095, які знаходяться на поверхні над пластом m42 під наноси (ізогіпса +180 м) до ізогіпси + 80 м, по простяганню від Гнілушинського скиду на півдні до Самойлівського скиду на півночі, в межах шахти "Свято-Покровська".
Як стверджував позивач у позовній заяві, зазначений вище пласт раніше перебував у користуванні позивача, однак на підставі наказу Державної служби геології та надр України № 581 від 15.12.2020 вищезазначену ділянку у частині наближеній до поверхні - між старими роботами та виходом пласта під наноси, було виключено.
Також, як вказав позивач, основною причиною його відмови від вищезазначеної спірної ділянки (пласту) була близькість вугільного пласта до зони розташування пливунів та виходу його під наноси, при гірничих роботах збільшується ризики виникнення аварійних ситуацій, які будуть мати вплив безпосередньо на безпеку технологічних процесів. Дана земельна ділянка безпосередньо примикає до виробленого простору шахти позивача, тому має гідравлічний зв'язок зі старими гірничими виробками, зокрема зі вентиляційним шурфом № 1, що належить позивачу і входить до переліку нерухомих об'єктів комплексу виробничих споруд, нежитлових приміщень за адресою: Донецька область, Краматорський район, с.Курицине, вул.Робоча, 1а.
Тобто, за твердженнями позивача, він добровільно відмовився від розробки спірного пласту, з огляду на безпеку робітників, а натомість, відповідач-1, достеменно знаючи про причини відмови позивача від розробки спірного пласту, в силу своїх наглядових, контролюючих функцій, виставив спірну ділянку на аукціон та надав спеціальний дозвіл на користування надрами відповідачу-2, як переможцю торгів.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилався на висновок відділу проблем технологій підземної розробки вугільних родовищ Інституту геотехнічної механіки ім. М.С.Полякова Національної академії наук України "Щодо визначення небезпечних чинників, що можуть виникнути при відпрацюванні вугільного пласта m42 у межах гірничого відводу шахти "Свято-Покровська" від 22.08.2023, а саме: у разі прориву пливуну у гірничі виробки наслідки не прогнозовані, що навіть може спричинити людські жертви; спинити пливун, в розрізі сучасної економічної ситуації, неможливо, а вартість робіт з ліквідації аварії, перевищить вартість видобутого вугілля; просадка порід, може призвести до заболочування місцевості та підтопленню с/г угідь; враховуючи зв'язок спірного пласту з гірничими виробками шахти "Свято-Покровська", що належить позивачу, відпрацювання даної ділянки може призвести до збільшення водопритоку із гірничих виробок на діючий горизонт шахти, що може призвести до зупинки роботи позивача та матиме катастрофічні наслідки для підприємства в цілому.
Також позивач зазначив, що зацікавлений в тому, аби його право власності та право користування на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на земній поверхні, над спірним пластом та під землею, в межах сусідства з пластом наданим відповідачу-2, не було порушено, в т.ч. шляхом провалу, затоплення, зсуву ґрунту тощо.
Позивач у справі не є стороною оспорюваного правочину, однак укладення і реалізація спірного правочину, на його думку, може завдати значних матеріальних збитків позивачу та потягти за собою завдання матеріальних збитків державі та третім особам, такі як: зміна цільового призначення земель внаслідок їх заболочення, зсуву тощо і всі ті негативні наслідки, що зазначені у висновку відділу проблем технологій підземної розробки вугільних родовищ Інституту геотехнічної механіки ім. М.С.Полякова Національної академії наук України "Щодо визначення небезпечних чинників, що можуть виникнути при відпрацюванні вугільного пласта m42 у межах гірничого відводу шахти "Свято-Покровська" від 22.08.2023 та призвести до людських жертв.
Також, у позовній заяві позивач зауважив, що відповідач-1 повинен був знати про наслідки укладення спірного правочину щодо настання можливих негативних наслідків для позивача, держави, третіх осіб, а щодо відповідача-2, то як стверджує позивач, разом з іншими учасниками торгів (аукціону) на спеціальний дозвіл на користування надрами, який проводився відповідачем-1, за оголошенням №SUE001-UA20210629-34424 було допущено спотворення конкуренції.
Враховуючи наведене вище, позивач просив суд першої інстанції про відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивача шляхом визнання спірного правочину - договору №7/12-21 від 22.09.2021 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні, укладеного між відповідачами на підставі протоколу електронного аукціону №SUE001-UA-20210629-34424 від 18.08.2021, недійсним та повернення відповідачів у становище, що існувало на момент проведення аукціону, шляхом визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами, реєстраційний номер 5301 виданого Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю "Актіс Трейд".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/20083/23 у позові відмовлено повністю.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги та відзивів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено ст. 16 Цивільного кодексу України.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання договору недійсним суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним.
За змістом ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Тобто, в силу приписів ст. 204 Цивільного кодексу України, правомірність правочину презюмується.
Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити (близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту, а відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладений у постановах: від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).
У справі, що розглядається, позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним договору № 7/12-21 від 22.09.2021 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні, з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ кам'яного вугілля ділянки, виділеної по падінню від виходу пласта m42 під наноси (ізогіпса +180 м) до ізогіпси + 80 м, по простяганню від Гнілушинського скиду на півдні до Самойлівського скиду на півночі, в межах шахти "Свято-Покровська", яка знаходиться в Краматорському районі Донецької області, укладеного між Державною службою геології та надр України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актіс Трейд" на підставі протоколу електронного аукціону №SUE001-UA-20210629-34424 від 18.08.2021, та повернення сторін договору у первісне становище, що існувало на момент проведення аукціону, шляхом визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами, реєстраційний номер 5301, виданого Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю "Актіс Трейд".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першох інстанції проте, що позивач жодним чином не обґрунтовує наявність власного порушеного права та/або інтересу, які підлягають захисту, а зі змісту позовної заяви позивача вбачається, що жодні права та інтереси позивача наразі не порушені.
Базуючись на наявних у позивача припущеннях та міркуваннях, подана до Господарського суду міста Києва позовна заява не направлена на відновлення порушеного права та/або інтересу позивача, жодної матеріальної шкоди йому не завдано, в той час як позивач лише ймовірно і бездоказово передбачає можливе порушення його права власності та право користування на об'єкти нерухомого майна, та/або завдання матеріальної шкоди, не доводячи реальність своїх побоювань.
При зверненні до господарського суду з позовом потрібно усвідомлювати, що завданням господарського судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують господарське судочинство для такого захисту.
Водночас Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, шляхом укладання правочинів суб'єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб'єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.
Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Близький за змістом правовий висновок сформований, зокрема, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).
Свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльність, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у ст.ст. 3, 6, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 43 Господарського кодексу України. Визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації (висновок наведений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).
Отже, крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
Водночас у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 міститься висновок про те, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Таким чином, у господарському провадженні особами здійснюється реалізація права на захист їх цивільних прав за допомогою способів захисту.
Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення. Крім того, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19). Також у перелічених постановах Верховного Суду відзначено, що у разі з'ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства (правові висновки, що містяться у постанові Верховного Суду від 29.08.2023 по справі № 910/5958/20).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Однак, суду не надано будь-яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували та беззаперечно доводили наявність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача у справі, які підлягали б захисту.
Судова колегія критично оцінює твердження позивача про те, що порушення умов спецдозволу № 5301 з боку відповідача-2 може призвести до загрози для життя і здоров'я людей, ризику завдання значної шкоди надрам, екології, свердловинам та підземним спорудам (об'єктам) та зазначає, що такі твердження мають гіпотетичний характер, а сам позивач не наділений повноваженнями щодо охорони праці, здійснення державного гірничого нагляду, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, охорони надр.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не доведено суду наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача у справі, які підлягали б захисту, а також існування підстав для визнання недійсним укладеного між Державною службою геології та надр України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актіс Трейд" договору № 7/12-21 від 22.09.2021 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні, з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ кам'яного вугілля ділянки, виділеної по падінню від виходу пласта m42 під наноси (ізогіпса +180 м) до ізогіпси + 80 м, по простяганню від Гнілушинського скиду на півдні до Самойлівського скиду на півночі, в межах шахти "Свято-Покровська", яка знаходиться в Краматорському районі Донецької області та повернення сторін цього договору у первісне становище, що існувало на момент проведення аукціону, шляхом визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами, реєстраційний номер 5301, виданого Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю "Актіс Трейд", у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Таким чином, за результатами апеляційного перегляду, судовою колегією не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час винесення оскаржуваного рішення і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у апеляційній скарзі, колегія суддів теж не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Інші доводи, наведені позивачем у апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
В свою чергу, викладені відповідачами-1,-2 у відзивах на апеляційну скаргу твердження є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техіновація" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/20083/23 - без змін.
Матеріали справи № 910/20083/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повна постанова складена 05.06.2025 після виходу головуючого судді Іоннікової І.А. з лікарняного та відпустки.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко