вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" червня 2025 р. Справа№ 910/12469/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоглобал"
на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2025
у справі № 910/12469/24 (суддя Антонова В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіпромтек"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоглобал"
про стягнення 273 536,40 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіпромтек" (позивач) звернулося до суду першої інстанції з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоглобал" (відповідача) про стягнення 273 536,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором оренди приміщення № 21/09/2023-1 від 21.09.2023, в частині повної та своєчасної сплати орендної плати.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Київської області від 30.01.2025 у справі № 910/12469/24 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоглобал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіпромтек" 273 536,40 грн основного боргу та 3282,44 грн судового збору.
Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоглобал" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2025 у справі № 910/12469/24, та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що місцевий господарський суд:
- дійшов помилкового висновку про те, що договір оренди приміщення № 21/09/2023-1 від 21.09.2023 є розірваним, що на думку відповідача, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та допустив порушення ч.ч. 1, 3 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України;
- не врахував того, що згоду на здійснення відповідачем поліпшень спірного орендованого приміщення було надано позивачем, а тому на переконання відповідача судом першої інстанції помилково не застосовано ч. 3 ст. 776 Цивільного кодексу України.
Узагальнений виклад позиції позивача
Позивач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання письмового відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2025, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоглобал" на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2025 у справі № 910/12469/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 910/12469/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоглобал" на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2025 у справі № 910/12469/24. Вирішено апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
21.09.2023 між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди приміщення № 21/09/2023-1 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове платне користування приміщення, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування приміщення, що визначене у цьому договорі (надалі іменується "приміщення"), та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.
Згідно із пп. 1.2.-1.5 договору адреса приміщення, що орендується: Україна, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд 9. Офісне приміщення 33, 83 м2 (експлікація приміщення, що є додатком до договору, додається) - вартістю 250 грн/м2 (у т.ч. ПДВ). Виробниче приміщення 212, 81 м2 (експлікація приміщення, що є додатком до договору, додається) - вартістю 120 грн/м2 (у т.ч. ПДВ). Складське приміщення 115 м2 (експлікація приміщення, що є додатком до договору, додається) - вартістю 120 грн/м2 (у т.ч. ПДВ).
Стан приміщення, що орендується, на момент передання в оренду, потребує ремонту. Орендодавець зобов'язується привести орендоване приміщення до стану, придатного до використання (п. 1.6 договору).
Приміщення, що орендується, надається орендарю для виробничих потреб (п. 2.1 договору).
У пункті 3.1 договору приміщення та майно, що орендуються, повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем протягом 3 днів.
Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що датою договору підписується попередній акт прийому-передачі та передаються ключі від приміщення, що орендується. Після завершення ремонту орендодавець та орендар підписують заключний акт прийому-передачі.
Відповідно до п. 4.1 договору розмір місячної орендної плати складає: 47 794, 70 грн.
Згідно із п. 4.2 договору орендна плата сплачується орендарем не пізніше 10 числа кожного наступного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця.
У пункті 4.4 договору сторони погодили, що вартість експлуатаційних витрат, зокрема прибирання місць загального користування, прибирання прилеглої території; підтримання будівлі та приміщень в технічно-справному стані. Мереж та комунікацій в справному стані, компенсація витрат на утримання та використання електричних мереж, тощо не входить до орендної плати за цим договором. Орендар окремо компенсує експлуатаційні витрати на розрахунковий рахунок власника на підставі виставлених ним рахунків. За відповідний період надання послуг.
Відповідно до п. 4.5 договору в разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення приміщення та майна за актом прийому-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, в повному обсязі, ураховуючи санкції (якщо такі передбачені цим договором).
Згідно із п. 6.1 договору орендар, зокрема, зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, здійснювати за власний рахунок поточний ремонт приміщення та орендованого майна та своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний ремонт орендованого приміщення.
Пунктами 9.5, 9.6 договору встановлено, що договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін договору в разі невиконання іншою стороною обов'язків передбачених цим договором. Орендодавець чи орендар має право розірвати цей договір попередивши іншу сторону за один місяць наперед.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання. Строк цього договору починає свій перебіг з 21.09.2023 та закінчується 30.09. 2024 (пп. 9.2, 9.3).
02.11.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою викладено наступні пункти договору в новій редакції, а саме:
- п. 3.1 договору приміщення та майно, що орендуються, повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем протягом 10 днів;
- п. 4.2 договору орендна плата сплачується орендарем не пізніше 10 числа кожного наступного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця. Також орендар має право вносити орендну плату авансом за будь-який строк;
- п. 9.3 договору строк цього договору починає свій перебіг з 21.09.2023 та закінчується 31.12.2024.
На виконання умов договору, позивач надав, а відповідач прийняв послуги з оренди приміщень у період з жовтня 2023 - по вересень 2024 на загальну суму 573 536,40 грн, що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 603 від 31.10.2023, № 658 від 30.11.2023 № 714 від 31.12.2023, № 72 від 31.01.2024, № 81 від 29.02.2024, № 85 від 31.03.2024, № 93 від 30.04.2024, № 100 від 31.05.2024, № 101 від 30.06.2024, № 102 від 31.07.2024, № 103 від 31.08.2024 та № 111 від 30.09.2024.
Як вбачається із матеріалів справи, вказані акти підписано електронним підписом з боку відповідача, який у відповідності до чинного законодавства є законним володільцем електронного ключа та накладає його під час створення електронного документа, без зауважень чи заперечень.
26.09.2024 позивачем, з посиланням на п.9.5. договору, на електронну адресу відповідача (ceo.bioglobal@gmail.com) направлено повідомлення про розірвання договору, в зв'язку із несплатою орендних платежів, позивач зазначив, що договір вважається розірваним з дати отримання повідомлення, та просив звільнити приміщення і сплатити заборгованість у розмірі 225 741,70 грн протягом 5 календарних днів з дати отримання вказаного повідомлення.
01.11.2023 відповідачем сплачено позивачу 300 000,00 грн.
Отже, неоплачене залишились послуги з оренди приміщень у загальній сумі 273 536,40 грн (573 536,40 грн - 300 000,00 грн).
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором щодо своєчасної оплати наданих послуг за договором оренди, з огляду на що позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 273 536,40 грн основного боргу.
Рішенням Господарського суду Київської області від 30.01.2025 у справі № 910/12469/24 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоглобал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіпромтек" 273 536,40 грн основного боргу та 3282,44 грн судового збору.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.
Між сторонами укладено договір оренди, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, відповідно до змісту якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частинами 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У п. 1.6 договору вказано, що стан приміщення, що орендується, на момент передання в оренду, потребує ремонту. Орендодавець зобов'язується привести орендоване приміщення до стану, придатного до використання.
Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що датою договору підписується попередній акт прийому-передачі та передаються ключі від приміщення, що орендується. Після завершення ремонту орендодавець та орендар підписують заключний акт прийому-передачі.
Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 цього Кодексу).
У п.п. 8.15 - 8.22 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги", електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; засвідчення чинності відкритого ключа - процедура формування сертифіката відкритого ключа; засіб електронного підпису чи печатки - апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які використовуються для створення та/або перевірки електронного підпису чи печатки; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа;
Згідно з ч. 6 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги", кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Доказів підписання актів прийому-передачі приміщення, що орендується у відповідності до п. 3.2 договору матеріали справи не містять та сторонами, в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, суду не надано.
Проте, із матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано, а відповідачем у період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року прийнято послуги з оренди приміщення на загальну суму 573 536,40 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 603 від 31.10.2023, № 658 від 30.11.2023 № 714 від 31.12.2023, № 72 від 31.01.2024, № 81 від 29.02.2024, № 85 від 31.03.2024, № 93 від 30.04.2024, № 100 від 31.05.2024, № 101 від 30.06.2024, № 102 від 31.07.2024, № 103 від 31.08.2024 та № 111 від 30.09.2024.
Судова колегія зазначає, що вказані акти підписано електронним підписом з боку відповідача, який у відповідності до чинного законодавства є законним володільцем електронного ключа та накладає його під час створення електронного документа, без зауважень чи заперечень.
Так, факт користування відповідачем майном підтверджується підписаними сторонами актами.
Крім цього, п. 4.1 договору сторони погодили, що розмір місячної орендної плати складає 47 794,70 грн.
Відповідно до п. 4.2 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 02.11.2023 до договору) орендна плата сплачується орендарем не пізніше 10 числа кожного наступного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця. Також орендар має право вносити орендну плату авансом за будь-який строк.
В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Строк оплати послуг з оренди приміщення за період з жовтня 2023 - по вересень 2024 настав.
Крім цього, 26.09.2024 позивачем, з посиланням на п. 9.5 договору, на електронну адресу відповідача (ceo.bioglobal@gmail.com) направлено повідомлення про розірвання договору, в зв'язку із несплатою орендних платежів, позивач зазначив, що договір вважається розірваним з дати отримання повідомлення, та просив звільнити приміщення і сплатити заборгованість у розмірі 225 741,70 грн протягом 5 календарних днів з дати отримання вказаного повідомлення.
01.11.2023 відповідачем сплачено позивачу 300 000,00 грн.
Отже, неоплачене залишились послуги з оренди приміщень за період з жовтня 2023 - по вересень 2024 в загальній сумі 273 536,40 грн (573 536,40 грн - 300 000,00 грн).
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості з оплати оренди приміщень у розмірі 273 536,40 грн, доказів її погашення відповідачем, у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, не надано та вказана заборгованість не спростована, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Доводи відповідача, що ним здійснено невід'ємні поліпшення орендованого приміщення на загальну суму 755 023, 83 грн, а тому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 776 Цивільного кодексу України, такі витрати зараховуються за орендну плату приміщення, колегією суддів оцінюються критично, з огляду на наступне.
Стан приміщення, що орендується, на момент передання в оренду, потребує ремонту. Орендодавець зобов'язується привести орендоване приміщення до стану, придатного до використання (п. 1.6 договору).
Доказів підписання актів прийому-передачі приміщення, що орендується у відповідності до п. 3.2 договору матеріали справи не містять та сторонами, в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, суду не надано, а тому суд позбавлений можливості встановити стан приміщення, яке передавалось в оренду.
Пунктом 1 частини третьою статті 776 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту.
Крім цього, питання поліпшення наймачем речі, переданої у найм, регулюються ст. 778 Цивільного кодексу України. Так, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за найм речі. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
Судова колегія звертає увагу на те, що, укладаючи договір найму, наймодавець має право розраховувати на те, що передана у найм річ буде використовуватись за призначенням і не буде змінена наймачем без згоди наймодавця з тим, щоб у разі припинення договору найму річ була повернута наймодавцеві у стані, в якому вона була одержана у найм, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, як це передбачено ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України.
Отже, законодавством закріплено право наймача на проведення поліпшень майна, яке є предметом договору найму, лише за згодою наймача. Поліпшення майна означає проведення в ньому таких змін, завдяки яким суттєво збільшується вартість майна, його корисність, порівняно зі станом, в якому воно було до передачі його наймачу, без зміни функціонального призначення речі.
Відповідно, якщо наймодавець дає згоду на проведення таких поліпшень, він зобов'язується прийняти назад в зміненому стані річ, яка має більш високу вартість, і відшкодувати наймачеві понесені ним витрати на невіддільне поліпшення. Цивільне законодавство надає наймачу альтернативне право щодо вибору форми відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. При цьому право вибору предмета альтернативного зобов'язання належить орендарю, якщо інше не встановлене договором.
Отже, зміст наведених правових положень вказує на те, що ст.ст. 776, 778 Цивільного кодексу України, регулюють різні, не пов'язані між собою, підстави відшкодування збитків.
Матеріали даної справи не містять доказів, того що відповідачем здійснювався саме капітальний ремонт, також у матеріалах справи відсутні докази надання орендодавцем згоди на проведення ремонту орендованих приміщень.
Також будь-якого експертного висновку на підтвердження необхідності проведення в орендованому приміщенні саме капітального ремонту, визначення його вартості до матеріалів справи не надано. Клопотань про призначення у справі експертизи з метою встановлення цих обставин відповідачем до суду також не подавалося.
Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 767 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.
Як встановлено судом вище, факт користування відповідачем майном підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), доказів передавання приміщення в неналежному стані матеріали справи не містять.
Таким чином, за результатами апеляційного перегляду, судовою колегією не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час винесення оскаржуваного рішення і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у апеляційній скарзі, колегія суддів теж не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Інші доводи, наведені відповідачем у апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.
Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоглобал" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2025 у справі № 910/12469/24 - без змін.
Матеріали справи № 910/12469/24 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко