вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" червня 2025 р. Справа№ 910/15744/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП"
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025
у справі № 910/15744/24 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП"
про стягнення 159 919,06 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП" (відповідача) про стягнення 159 919,06 грн, з яких: 111 029,27 грн пені, 48 889,79 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 4600006338 про закупівлю від 08.07.2022 в частині дотримання строків виконання робіт.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/15744/24 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" штраф у розмірі 39 619,55 грн, пеню у розмірі 104 142,81 грн та судовий збір у розмірі 2721,87 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Короткий зміст апеляційної скарги позивача та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/15744/24 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 6886,46 грн та штрафу у розмірі 9270,24 грн. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції помилково не враховано того, що умовами договору передбачено застосування пені і штрафу саме за несвоєчасне виконання будь-яких робіт, які передбачені графіком (додатком № 3) - етапами, а не лише усього договору в цілому.
Поряд з цим, позивач вказує, що нарахування таких штрафних санкцій не залежить від порушення строків виконання усіх етапів договору і здачі цілого готового об'єкту.
Короткий зміст відзиву відповідача на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивача, відповідач, з посиланням на судову практику, зазначає про те, що позивач має право розпочати нарахування штрафних санкцій тільки на наступний день після спливу загального строку виконання робіт за договором.
Короткий зміст апеляційної скарги відповідача та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/15744/24 в частині задоволення позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 39 619,55 грн, пені - 104 142,81 грн та судового збору - 2721,87 грн. Прийняти нове рішення яким відмовити у задоволені позову.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не обґрунтував відхилення інших підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на які посилався відповідач, а саме:
- згідно з фінансовою звітністю відповідача за 2022 рік чистий прибуток товариства складає - 11 862 500,00 грн (збиток), а за 2023 рік чистий прибуток товариства складає - 17 298 100,00 грн (збиток);
- станом на 04.05.2023 відповідачем було виконано робіт на 11 055 943,90 грн, що в перерахунку у відсотковому розмірі становить більше ніж 91,2 %;
- позивач не поніс жодних збитків, через затримку виконання робіт по договору, адже докази, які б підтверджували відповідні збитки відсутні;
- за минулі роки війни підприємство відповідача стало збитковим, а нарахування штрафних санкцій може істотно вплинути на можливість провадження нормальної господарської діяльності товариства, виконання поточних договірних зобов'язань та буде створювати надмірний тягар для відповідача;
- позивач включений до реєстру суб'єктів природних монополій, а відтак при підготовці проекту договору контрагентам залишається або приймати відповідні умови або взагалі зупиняти свою діяльність;
- договір було підписано, через участь відповідача у публічній закупівлі за конкурентною процедурою, при цьому, відповідач не мав змоги впливати на зміст договору шляхом пропонування змін до договору;
- договір на підставі якого здійснюється нарахування штрафних санкцій підписано відповідачем на невигідних умовах, а саме пеня за несвоєчасне виконання робіт становить 0,1% за кожен день прострочення та додатково 7% штрафу у разі прострочення виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів (п. 10.2 договору), при цьому, як пеня за несвоєчасну оплату по договору зі сторони позивача становить 0,01% від суми несвоєчасної оплати (п. 10.10 договору).
Короткий зміст відзиву позивача на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач вказує про те, що відповідач був достеменно обізнаний як із необхідністю виконання робіт у строки, визначені договором, так і з наслідками порушення виконання відповідних зобов'язань.
При цьому, позивач зазначає, що скрутне фінансове становище відповідача, а саме наявність кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом господарської діяльності відповідача, як самостійного суб'єкта господарювання, а тому вказані останнім обставини не є самостійними та достатніми підставами для беззаперечного зменшення штрафних санкцій.
Короткий зміст відповіді відповідача на відзив та узагальнення її доводів
Відповідач у своїй відповіді на відзив посилається на те, що мотиви та підстави, зазначені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу є необґрунтованими.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2025, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/15744/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15744/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/15744/24. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до протокол передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/15744/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/15744/24. Об'єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/15744/24 в одне апеляційне провадження. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
08.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (замовником, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП" (підрядником, відповідачем) укладено договір № 4600006338 про закупівлю (надалі - договір).
Підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору, зобов'язується на свій ризик надати послуги: "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Зіньків)", відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (надалі - роботи), а замовник прийняти і оплатити такі роботи відповідно до умов договору (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 1.2 договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток № 1), договірною ціною (додаток № 2) та графіком виконання робіт (додаток № 3), які є невід'ємною частиною договору.
Загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно з договірною ціною (додаток № 2), складає 12 120 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 2 020 000,00 грн (п. 3.1 договору).
В силу вимог п. 4.1 договору підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладення цього договору з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (додаток № 3).
За змістом п. 4.2 договору строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей договір у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до п. 4.3 договору датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 договору.
Місце виконання робіт (надалі - об'єкт): ГРС Зіньків, с. Станіславівка, Віньковецький район, Хмельницька обл. (п. 4.4 договору).
Умовами п. 4.5 договору визначено, що передбачені цим договором роботи підрядник виконує в умовах діючого виробництва, яке є об'єктом підвищеної небезпеки. При цьому, підрядник виконує роботи не порушуючи режимів транспорту газу та роботи газотранспортної системи, вимог з промислової безпеки та охорони праці із залученням своїх висококваліфікованих фахівців з використанням сучасних технологій. Підрядник відповідає перед замовником за якість виконаних робіт та їх відповідність вимогам, установленим національними стандартами, будівельними нормами, локальними актами замовника, іншими нормативно-правовими документами та умовами цього договору.
Пунктами 5.1, 5.2 договору сторони погодили, що передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін. Акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт готує підрядник і надає його замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця.
Розділом 6 договору обумовлено порядок виконання робіт.
Згідно з умовами п.п. 7.1.1, 7.1.2, 7.1.4 договору замовник зобов'язаний: допустити підрядника на об'єкт для проведення робіт з дотриманням вимог внутрішніх документів щодо охорони праці та допуску працівників сторонніх організацій та відвідувачів для виконання робіт (завдань) на об'єктах ТОВ "Оператор ГТС України"; приймати виконані роботи згідно оформлених в установленому договором порядку актів приймання виконаних робіт; надати підряднику необхідну для виконання робіт інформацію, згідно технічних, якісних та кількісних характеристик (додаток № 1).
Підрядник зобов'язаний виконати якісно та у встановлені графіком виконання робіт (додаток № 3) строки роботи відповідно до технічних, якісних та кількісних характеристик (додаток № 1), ДБН та іншої нормативної документації (п. 7.3.1 договору).
Відповідно до п. 10.2 договору, у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток № 3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 395 календарних днів. В частині гарантійних зобов'язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 11.1 договору).
Додатком № 1 до договору сторони погодили технічні вимоги і якісні характеристики, яким зокрема, погоджений перелік робіт, що виконуються при ремонті пункту вимірювання витрати газу.
Додатком № 2 до договору сторони погодили договірну ціну у розмірі 12 120 000,00 грн.
Додатком № 3 до договору сторони погодили графік виконання робіт, яким визначили наступні граничні терміни виконання робіт:
1) обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації - 120 календарних днів;
2) виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи - 300 календарних днів;
3) пусконалагоджувальні роботи - 365 календарних днів.
02.09.2022 відповідачу видано дозвіл (згода) № 24/2022-ГРС на виконання робіт на об'єктах ГТС, а саме, робіт з розробки робочої документації, що будуть виконуватись згідно договору № 4600006338 від 08.07.2022.
30.01.2023, 21.08.2023, 24.10.2023, 12.12.2023, 28.02.2024, 24.04.2024 відповідачу видавались відповідні дозволи на виконання робіт на об'єктах ГТС, а саме: "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрат газу ГРС Зіньків)".
09.10.2023 відповідачу видано дозвіл (згода) № 22/2023-ГРС на виконання робіт на об'єктах ГТС, а саме: послуги з контролю зварних з'єднань (рентгенографічний, ультразвуковий контроль).
Передача підрядником виконаних робіт і прийняття їх замовником оформлена: актами приймання виконаних робіт за формою КБ-2в: № 1 від 30.12.2022; № 1 від 29.03.2024; № 2 від 07.06.2024; актом вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт від 29.03.2024; довідками про вартість будівельних робіт та витрати форми КБ-3 від 29.03.2024 та від 07.06.2024.
31.01.2023, 24.07.2024 та 23.05.2024 позивач звертався до відповідача із претензіями, у яких вимагав сплатити штрафні санкцій за порушення строків виконання робіт за договором.
У зв'язку із залишенням відповідачем вказаних претензій без задоволення, позивач звернувся із даним позовом до суду першої інстанції, в якому заявив до стягнення з відповідача 111 029,27 грн пені та 48 889,79 грн штрафу за порушення визначених додатком № 3 до договору строків виконання робіт.
Відповідач в свою чергу заперечував щодо задоволення позову, зазначаючи, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, предметом якого є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об'єкт або закінчені будівельні роботи, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об'єкта та його здачу.
Таким чином, за доводами відповідача, відповідальність підрядника у вигляді штрафних санкцій (штрафу та пені) настає у разі прострочення виконання відповідачем обов'язку зі здачі завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт в цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов'язання.
Відповідач зазначив, що з урахуванням п. 4.1. договору, гранична дата виконання робіт - 08.07.2023, тоді як застосування штрафних санкцій до закінчення вказаного терміну є неправомірним.
При цьому, відповідач вказав, що позивач вже реалізував своє право на одержання задоволення своїх вимог, отримавши відповідно до п. 10.9.5 договору від банка-гаранта кошти за банківською гарантією у розмірі 606 000,00 грн, які слід зарахувати в якості сплати штрафних санкцій.
Також відповідач в суді першої інстанції заявив про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, обґрунтовуючи необхідність такого зменшення такими обставинами: збитковість господарської діяльності відповідача; відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення відповідача; віднесення позивача до реєстру суб'єктів природних монополій, що позбавляло відповідача можливості внесення своїх корективів до проєкту договору; підписання договору на невигідних умовах для відповідача, оскільки пеня за несвоєчасну оплату замовником виконаних робіт є меншою, ніж пеня за прострочення відповідачем виконання робіт; позивача було повідомлено про неможливість виконання робіт у строк, встановлений договором із наданням відповідних доказів (сертифікатів про форс-мажорні обставини).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/15744/24 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" штраф у розмірі 39 619,55 грн, пеню у розмірі 104 142,81 грн та судовий збір у розмірі 2721,87 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційних скарг, відзивів, та відповіді на відзив позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги позивача та відповідача не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За правилами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
В ч.ч. 1, 2 ст. 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
У розумінні наведеної норми основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об'єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об'єкта та його здачу. Додатковим предметом будівельного підряду можуть бути нерозривно пов'язані із місцезнаходженням об'єкта проектні та пошукові роботи щодо розробки за завданням замовника проектної або іншої технічної документації та/або виконання пошукових робіт (аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17, від 24.01.2020 у справі № 910/3362/18).
Матеріалами справи підтверджується, що в п. 1.1 договору визначено прийняття відповідачем як підрядником зобов'язань з надання послуг ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Зіньків) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації.
Поряд з цим, у відповідності до додатку № 1 до договору "Технічні, якісні та кількісні характеристики" підрядник зобов'язаний здійснити розробку робочої документації щодо ремонту пункту вимірювання витрат газу та погодити її в уповноважених підприємствах, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Також підрядник зобов'язаний здійснити погодження із замовником робочої документації. Проведення необхідного обсягу державних експертиз згідно вимог чинних документів. Здійснення експертизи робочої документації в експертних організаціях, які відповідають критеріям, визначеним центральним органом викової влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах промислової безпеки та охорони праці.
В розділі 8 "Відомість обсягів робіт" "Технічні, якісні та кількісні характеристики" додатку № 1 до договору наведено перелік робіт для ГРС. А саме визначено зобов'язання підрядника із виконання демонтажних робіт, земляних робіт для монтажу, монтажу обладнання, трубопроводів та арматури тощо, а також пусконалагоджувальні роботи.
З системного аналізу передбачених у договорі зобов'язань підрядника вбачається, що основним зобов'язанням підрядника є виконання усіх передбачених договором робіт, завершальною стадією яких є здача об'єкта в експлуатацію, тобто завершення усіх необхідних процесів пов'язаних із технічним переоснащенням об'єктів підрядних робіт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Зіньків. При цьому, виконанням підрядником одного із перерахованих у графіку виконання робіт (додаток № 3 до договору) етапу робіт не досягається загальний результат, на досягнення якого було укладено відповідний договір.
Отже, проаналізувавши визначені договором зобов'язання сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір № 4600006338 про закупівлю від 08.07.2022 за правовою природою є договором будівельного підряду, правовідносини щодо якого регулюються положеннями, зокрема, ст. 875 Цивільного кодексу України.
За змістом ст.ст. 13, 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За висновком Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов'язань є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру.
Сторони в п. 10.2 договору передбачили, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток № 3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
За змістом п. 1.1 договору під поняттям "роботи" сторонами визначено "послуги ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Зіньків)". Тобто весь комплекс робіт, що є предметом договору. Умова договору про відповідальність не містить положень про її настання у випадку порушення строку виконання окремого етапу робіт.
Таким чином, із системного аналізу викладених норм законодавства в сукупності із узгодженими сторонами умовами договору вбачається, що відповідальність підрядника у виді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання відповідачем робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов'язання.
З огляду на відсутність в п. 10.2 договору формулювань щодо порушення строків виконання робіт з етапу, підлягає врахуванню перший рівень тлумачення умов договору, що базується на однаковому визначенні для всього змісту правочину значень слів і понять.
Матеріалами справи підтверджується, що кінцевим строком виконання підрядником усього комплексу робіт та передання замовнику готового об'єкта до експлуатації є 08.07.2023, а тому з 09.07.2023 у позивача виникає право на нарахування штрафних санкцій за порушення строків виконання підрядних робіт за договором.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що із наданих в матеріали справи актів приймання виконаних робіт, акта вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання своїх зобов'язань за договором.
Позивач, здійснюючи обрахунок позовних вимог, вказує, що прострочення відповідача за актом від 30.12.2022 становить 52 дня (з 08.11.2022 по 29.12.2022), за актом від 29.03.2024 - 329 днів - будівельно-монтажні роботи, 262 дні - пусконалагоджувальні роботи, однак нараховано за 184 дні прострочення з 05.05.2023 по 28.03.2024, а за актом від 07.06.2024 - 399 днів (нараховано за 184 дні - з 05.05.2023 по 06.06.2024).
Водночас, враховуючи вищенаведені висновки щодо початку перебігу строку прострочення, а також меж позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що прострочення відповідача за актом від 30.12.2022 відсутнє, оскільки відповідачем відповідні роботи виконано до закінчення передбаченого п. 4.1 договору терміну.
Щодо нарахувань штрафних санкцій за актом від 29.03.2024, то судова колегія зазначає, що хоч позивачем неправильно визначені період прострочення відповідача та кількість днів прострочення, однак із урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України взято для нарахування штрафних меншу кількість днів прострочення, яка не перевищує встановленої судом фактичної кількості днів прострочення за цим актом (264 дні щодо БМР). Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених позивачем сум штрафу у розмірі 33 066,66 грн та пені у розмірі 86 918,07 грн за прострочення виконання зобов'язань за актом від 29.03.2024.
Аналогічний підхід підлягає застосуванню й при розрахунку штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за актом від 07.06.2024, у зв'язку з чим визначені позивачем у цій частині пеня у розмірі 17 224,74 грн та штраф у розмірі 6552,89 грн визнаються судом обґрунтованими.
З урахуванням наведених висновків суду першої інстанції, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням встановленої обставини щодо відсутності прострочення відповідача по акту від 30.12.2022.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню штраф у розмірі 39 619,55 грн та пеня у розмірі 104 142,81 грн.
Доводи відповідача щодо зарахування стягнутої за порушення ним умов договору суми банківської гарантії в рахунок сплати штрафних санкцій судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки стягнення пені та штрафу не залежить від реалізації права на звернення стягнення за банківською гарантією. Крім того, положення договору не містять застережень про пріоритетність у застосуванні або можливість взаємного зарахування цих способів забезпечення виконання зобов'язань.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 908/7/18.
Отже, незважаючи на те, що загальною фактичною підставою виникнення права кредитора на отримання коштів як господарської санкції та за банківською гарантією є порушення боржником своїх зобов'язань, неустойка і банківська гарантія вважаються різними способами захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов'язань. Зазначені способи мають різну правову природу і не є взаємовиключними. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій судова колегія зазначає таке.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні приписи наведено у ст. 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.ст. 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
При цьому, судова колегія також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Як встановлено вище, відповідачем порушено свої договірні зобов'язання в частині строку виконання робіт, у зв'язку з чим позивач скористався своїм правом на нарахування штрафних санкцій відповідно до п. 10.2 договору за таке порушення.
Судова колегія зазначає, що узагальнені доводи відповідача в обґрунтування необхідності зменшення заявлених до стягнення з нього штрафних санкцій за договором зводяться до настання форс-мажорних обставин, які виникли внаслідок збройної агресії рф та вплинули на фінансову спроможність відповідача, а також ненадання позивачем жодних доказів понесення ним збитків внаслідок порушення відповідачем умов договору.
Позивач, у свою чергу, заперечував щодо зменшення розміру штрафних санкцій, зазначаючи, зокрема, що свою тендерну пропозицію для подальшого укладання даного договору відповідач подавав вже після введення в Україні воєнного стану, а тому повністю усвідомлював необхідність виконання робіт у обумовлені договором строки та можливість виникнення різного роду перепон, пов'язаних із воєнним станом в Україні. Крім того, позивач зазначав про перебування сторін у рівних умовах відносно запровадження в Україні воєнного стану та скрутного фінансового становища.
Доводи відповідача щодо його збитковості позивач вважає недоведеними, оскільки згідно із публічною інформацію лише у 2024 році уклав договорів із замовниками на загальну суму 62 318 439,00 грн, у зв'язку з чим можна зробити висновок про ведення відповідачем повноцінної господарської діяльності, та відповідно, отримання прибутку.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).
Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката ТПП беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
При цьому, враховуючи дату настання вказаної у наданому відповідачем сертифікаті Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-23-0369 форс-мажорної обставини (19.10.2022), то суд зазначає, що відповідач не дотримався встановленого п. 8.2 договору строку для повідомлення позивача про відповідні обставини.
Судова колегія зазначає, що сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов'язання.
Відтак, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що воєнний стан в Україні, який зумовлений військовою агресією рф проти України станом на 08.05.2023 не був надзвичайною чи виключною обставиною.
Слід також враховувати, що введення воєнного стану в Україні негативним чином відображається не лише на діяльності відповідача, а й позивача, тобто такі обставини стосуються обох сторін.
Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2022 у справі № 916/2302/21.
У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних, допустимих та вірогідних доказів, що б підтверджували наявність обставин, що є підставою у відповідності до положень ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України для реалізації судом права на зменшення розміру штрафних санкцій.
Судом першої інстанції вірно враховано значне прострочення відповідачем виконання робіт за договором, а також те, що розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій не є значним чи надмірно великим, виходячи із загальної суми вартості виконаних робіт за договором, а також погодженого між сторонами розміру неустойки пені лише у розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт та штрафу лише у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
При цьому, надані відповідачем фінансові звітності малого підприємства (баланс на 31.12.2022, звіт про фінансові результати за 2022, баланс на 31.12.2023, звіт про фінансові результати за 2023) не є достатніми підставами для зменшення розміру штрафних санкцій (пені та штрафу) з урахуванням встановлених судом обставин справи та у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій за даним позовом.
Таким чином, за результатами апеляційного перегляду, судовою колегією не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час винесення оскаржуваного рішення і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у апеляційних скаргах, колегія суддів теж не вбачає, у зв'язку з чим апеляційні скарги позивача та відповідача задоволенню не підлягають.
Інші доводи, наведені сторонами у апеляційних скаргах, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційних скарг
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.
Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/15744/24 - без змін.
Матеріали справи № 910/15744/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко