Єдиний унікальний номер 2020/4463/2012
Номер провадження 22-ц/818/1508/25
05 червня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Супрун Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2024 року в складі судді Музиченко В.О. по справі № 2020/4463/2012 за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Нагорний Родіон Олегович, стягувач: Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк» на постанову державного виконавця про накладення арешту, -
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на постанову державного виконавця про накладення арешту, заінтересовані особи: Державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Нагорний Родіон Олегович, стягувач: Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк».
В обґрунтування скарги зазначила, що на виконанні Шевченківського ВДВС у місті Харкові СМУ Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 від 29 жовтня 2019 року з виконання виконавчого листа № 2020/4463/2012 виданого 05 листопада 2013 року Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення з неї на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості у розмірі 8523,72 дол. США та 17264,48 грн пені. Наразі виконавче провадження закрито.
Постановою ВП № НОМЕР_3 від 11 липня 2024 року було накладено арешт на її рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ», на який вона отримує виплати ВПО на себе та двох своїх дітей.
Проте, ці кошти вона не має можливості отримати у зв'язку з накладеним арештом, який державний виконавець не скасував при закритті виконавчого провадження.
Нею було подано заяву про зняття арешту, однак їй було повідомлено, що арешт може бути знятий лише за рішенням суду, оскільки виконавче провадження закрито.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила скасувати Постанову державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Харкові СМУ МЮ № НОМЕР_3 від 29 жовтня 2019 року в частині накладення арешту на її грошові кошти на рахунку, який відкритий в АТ «ПУМБ», для отримання від держави допомоги для ВПО.
17 грудня 2024 року Шевченківським ВДВС у місті Харкові СМУ МЮ подано відзив на скаргу, в якій відділ просив скаргу залишити без задоволення.
Відзив мотивовано тим, що арешт на майно та кошти боржника був накладений державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_4 відкритий для власних потреб фізичної особи та використовується для здійснення всіх банківських операцій фізичної особи відповідно до законодавства України, в тому числі, але не виключно, для зарахування соціальної допомоги, а тому відсутні підстави вважати його таким, що має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Вказував, що саме Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2024 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що постанова від 28 жовтня 2019 року про арешт коштів боржника була винесена у межах повноважень державного виконавця у відповідності до вимог Закону «України «Про виконавче провадження», а тому підстави для її скасування відсутні.
На вказане судове рішення 24 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити її скаргу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вона є одинокою матір'ю проте у зв'язку з арештом рахунку в АТ «ПУМБ» на підставі постанови № НОМЕР_3 від 29 жовтня 2019 року вона не має можливості отримати виплати ВПО на двох дітей та на себе.
З метою скасування арешту вона зверталась до виконавчої служби, проте у задоволенні її заяви було відмовлено, оскільки виконавче провадження закінчено.
У вересні 2025 року нею було подано позов про зняття арешту з рахунку, проте їй було відмолено у відкритті провадження та рекомендовано звернутися зі скаргою на дії виконавчої служби передбаченого розділом VII ЦПК України.
Вказувала, що рахунок в АТ «ПУМБ» було відкрито для соціальних виплат та використовується тільки для отримання соціальних виплат, а саме допомоги держави ВПО, а тому висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування арешту є необґрунтованими.
Зазначала, що територію, на якій вона проживає, а саме - АДРЕСА_1 включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). З 26 березня 2022 року органам державної виконавчої служби було заборонено відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на майно на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України. Строк дії воєнного стану в Україні не припинено та не скасовано.
Інші учасники справи ухвалу першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву не скористались.
У судове засідання апеляційного суду сторони-учасник судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 05 червня 2025 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
ОСОБА_1 отримала 14 січня 2025 року в електронному кабінеті (а.с.64);
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 отримала 14 січня 2025 року в електронному кабінеті (а.с.65);
Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції отримано 14 січня 2025 року в електронному кабінеті (а.с.66);
Державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Нагорним Р.О. отримав 20 січня 2025 року (а.с.70);
АТ «Укргазбанк» отримав 14 січня 2025 року в електронному кабінеті (а.с.67).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Судом встановлено, що на виконані Шевченківського ВДВС міста Харкова ГТУЮ у Харківській області перебувало виконавче провадження ВП НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2020/4463/2012, виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова 05 листопада 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості у розмірі 8523,72 доларів США та 17264,48 грн пені.
29 жовтня 2019 року в межах вказаного виконавчого провадження постановою державного виконавця накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 на рахунку АТ «ПУМБ», МФО 334851 та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику (а.с. 17-18).
Відповідно до відповіді Шевченківського ВДВС у місті Харкові СМУ МЮ від 06 серпня 2024 року виконавче провадження № НОМЕР_3 завершено відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 15-16).
Відповідно до довідки АТ «ПУМБ» від 14 серпня 2024 року ОСОБА_1 має поточний рахунок № НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ». Вказаний поточний рахунок відкритий для власних потреб фізичної особи та використовується для здійснення всіх банківських операцій фізичної особи відповідно до законодавства України, в тому числі, але не виключно, для зарахування соціальної допомоги (а.с. 47).
Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Згідно з частиною 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до частини 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Зазначене правило визначає ті кошти, що складають, зокрема, заробітну плату та пенсію як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) зазначила про те, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) вказано, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.
При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина 2 статті 451 ЦПК України).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина 3 статті 451 ЦПК України).
Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 338/1125/23 (провадження № 61-3921св24) вказано, що оскільки постанова про арешт коштів боржника містить застереження стосовно накладення арешту на кошти боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Більш того, додана до скарги довідка банку про отримання боржником пенсійних виплат на свій рахунок також містить застереження банку про можливість зарахування на такий рахунок будь-якої виплати (переказу); з урахуванням обов'язку банку відповідно до частини 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» щодо визначення статусу коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти, на які заборонено накладення арешту, зобов'язання повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, за відсутності повідомлення банком про те, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1 - 3 статті 89 ЦПК України).
Матеріали справи не містять доказів того, що рахунки ОСОБА_1 , на які було накладено арешт, мають спеціальний режим використання.
Довідка, на яку посилається скаржниця в обґрунтування вимог, не містить даних, що рахунок № НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ» відкрито виключно для зарахування соціальної допомоги, оскільки вказаний поточний рахунок відкритий для власних потреб фізичної особи та використовується для здійснення всіх банківських операцій фізичної особи відповідно до законодавства України
За цих обставин, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволення скарги, оскільки заявниця не довела, що рахунки, на які державним виконавцем накладено арешт, є рахунками із спеціальним режимом використання, а банки їх такими не визнавали, тому державний виконавець не мав підстав згідно з частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття арешту.
Щодо застосування пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».
Пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій, передбачав заборону у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України (з дати віднесення територій до таких, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій до моменту виключення таких територій з переліку).
25 квітня 2022 року Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України прийнято наказ № 75, яким затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) (далі - Наказ № 75), який набрав чинності 26 квітня 2022 року та до якого включена Височанська територіальна громада, де з 10 жовтня 2023 року ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України видано наказ від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (далі - Наказ № 309). Цим наказом визнано таким, що втратив чинність, Наказ № 75.
Відповідно до Наказу № 309 Височанська територіальна громада з 24 лютого 2022 року належить до територій можливих бойових дій. Наказ № 309 втратив чинність 20 березня 2025 року.
Крім того постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2023 року № 45 внесено зміни до постанови від 06 грудня 2022 року № 1364, шляхом викладення абзацу тринадцятого в такій редакції: «території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації російською федерацією, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованими російською федерацією. Прирівнювання територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, до територій, на яких ведуться бойові дії, не застосовується до зупинення вчинення виконавчих дій, заборони відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень у випадках, установлених пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, в силу наведених законодавчих положень, заборона відкривати виконавчі провадження та вчиняти виконавчі дії на території Височанської територіальної громади у період виникнення спірних правовідносин та фактичного накладення арешту у даній справі не діяла.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 09 червня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина