Єдиний унікальний номер 629/674/24
Номер провадження 22-ц/818/1506/25
05 червня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Супрун Я.С.,
представника позивача адвоката Остапенко С. Ю.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача адвоката Крамаренко В. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 листопада 2024 року в складі судді Каращука Т.О. по справі № 629/674/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті неправомірних дій, та моральної шкоди,
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті неправомірних дій, та моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що 29 вересня 2023 року о 17-30 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Вишнева в м. Лозова Харківській області, при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Машинобудівників не надав перевагу в русі автомобілю Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі та допустив зіткнення. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 жовтня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Відповідно до звіту № 226/2023 про оцінку автомобіля Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_2 від 17 листопада 2023 року, складеного ФОП ОСОБА_3 , матеріальний збиток, завданий позивачу як власнику вказаного транспортного засобу внаслідок ДТП, становить 333 785, 80 грн.
Загальна сума ремонту, згідно з ремонтною калькуляцією склала 555 487,13 грн, а також за використання евакуатора сплачено 4300,00 грн. Також, для проведення огляду пошкодженого автомобіля спеціалістом позивачу довелося оплатити проїзд спеціаліста, а саме: вартість паливно-мастильних матеріалів на суму 990,00 грн.
Позивачем було отримано від страхової компанії 142 955,00 грн, однак дана сума не покриває всіх витрат на ремонт та відновлення пошкодженого автомобіля.
Також, внаслідок ДТП йому було спричинено моральну шкоду, яка полягає в отриманні стресу та порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, та в порушенні стосунків з оточуючими людьми. Автомобіль йому потрібен не лише для побутових справ, а й для роботи, а тому внаслідок неможливості користуватися автомобілем, було порушено його звичайний спосіб життя. Розмір моральної шкоди оцінює в 30000 грн.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 417 822,13 грн, моральну шкоду у сумі 30 000 грн, вартість послуг спеціаліста у розмірі 2500,00 грн, а також судові витрати.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 417822,13 грн; моральну шкоду у сумі 30 000 грн, оплату послуг адвоката у сумі 20000,00 грн, вартість послуг спеціаліста у розмірі 2500,00 грн та 4703,22 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 є особою винною у вчиненні ДТП, а тому з нього на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, а також витрати пов'язані з оцінкою майна. Також внаслідок ДТП ОСОБА_2 спричинено моральну шкоду, тому, враховуючи глибину емоційних та моральних страждань, незручності і обмеження у зв'язку з порушенням звичайного способу життя та життєвих зав'язків, наявні підстави для її відшкодування. Також, вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу та на оплату послуги спеціаліста обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
На вказане судове рішення 24 грудня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне дослідження письмових доказів та встановлення обставин, що мають значення для справи, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що сума страхового відшкодування (розмір шкоди) був погоджений між страховиком та потерпілим, його розмір (142955,00 грн) не перевищує ліміт відповідальності страховика 160000,00 грн.
Вказував, що відповідно до усталеної судової практики суду касаційної інстанції у разі узгодження суми страхового відшкодування між страховиком та потерпілим, останній немає права в майбутньому вимагати зміни розміру виплати, як і вимагати з винуватця різниці між збитком і межами відповідальності страховика
ОСОБА_2 , діючи добровільно, на власний розсуд погодився із розміром страхового відшкодування ПАТ «СГ «ТАС» та правовими наслідками такої виплати, а заявлена в подальшому вимога про відшкодування шкоди суперечить як його попередній поведінці, так і засадам розумності та диспозитивності.
Вказував, що звіт про оцінку майна, складений ФОП ОСОБА_3 не є належним доказом розміру відшкодування шкоди. Оцінювачем свідомо завищено вартість відновлюваного ремонту, щонайменше на 20%.
Зазначав про існування великих суперечностей між пошкодженнями, що зафіксовані у схемі поліцейського звіту ДТП, та пошкодженнями, що були виявлені та оцінені суб'єктом оціночної діяльності у звіті про незалежну оцінку матеріального збитку.
До протоколу огляду транспортного засобу було внесено пошкодження з минулих ДТП та пошкодження які виникли внаслідок 9-ти річної експлуатації ТЗ. У ремонтній калькуляції дублюються деякі види робіт, внесені додаткові позиції, які не вказані у протоколі огляду.
Також до 29 вересня 2023 року автомобіль був в 2-х попередніх ДТП, в результаті яких було пошкоджено зовнішні частини кузова та елементи конструкцій кузова, відновленню підлягали більше 3 елементів кузова. Оцінювач застосовує поправочний коефіцієнт 4%, що застосовується у разі відновлення не більше двох складових кузова замість 10% - у разі відновлення трьох і більше складових кузова, чим занижує коефіцієнт коригування, що вплинуло на розрахунок ринкової вартості автомобіля та, відповідно, розмір матеріального збитку.
Наявність у оцінювача ФОП ОСОБА_3 кваліфікації за напрямом «Оцінка об'єктів у матеріальній формі» та спеціалізації в межах напряму 1.3 «Оцінка дорожніх транспортних засобів» не свідчить про те, що останній вправі надавати висновок щодо: визначення вартості матеріального збитку, завданого колісному транспортному засобу внаслідок ДТП, так як він не є фахівцем у галузі авто товарознавства , з розрахунку-калькулювання вартості відновлювального ремонту, що за змістом і процесом їх виконання не є «оціночними процедурами» та не відповідає поняттю «оцінка майна», передбаченому Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Також, в висновку оцінювача щодо визначення розміру завданого збитку автомобіля Volkswagen Jetta, державний номер НОМЕР_2 не зазначено, що звіт про оцінку виконується для суду і що експерт повідомлений про кримінальну відповідальність.
Крім того, матеріальний збиток завданий власнику автомобіля внаслідок ДТП у виді пошкоджень його автомобіля, складає 333785,80 грн, але позивачем заявлено до стягнення 555487,13 грн, що суперечить п 2.4. Методики.
ОСОБА_2 надано неправдиві дані стосовно того, що авто потребувало евакуації, оскільки розбіжність показника одометра між датою огляду пошкодженого авто страховою та датою огляду пошкодженого авто оцінювачем складає 8 км. Автомобіль самостійно пересувався - тобто своїм ходом, а тому не потребував евакуації та відповідних витрат на це.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів спричинення йому моральної шкоди, її розмір не обґрунтовано, в чому полягали моральні страждання, а тому підстави для її відшкодування відсутні.
Вказував про необґрунтованість витрат на правничу допомогу. Матеріали справи не містять Договору, ані акту приймання правничої допомоги із зазначенням переліку наданих послуг, ані інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Враховуючи, що підготовка та подання позову, по даній справі, не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, а тому сума за вказану послугу, є неспівмірною з часом, затраченим на таку роботу. Також по справі ухвалено заочне рішення, представник позивача не брав участь у судових засіданнях, що виключає необхідність відшкодування таких витрат.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем подано не було.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Крамаренко В. П., які підтримали апеляційну скаргу, представника позивача адвоката Остапенко С. Ю., яка проти скарги заперечувала, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України у повному обсязі.
Матеріали справи свідчать, що 29 вересня 2023 року о 17-30 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Вишнева в м. Лозова Харківській області, при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Машинобудівників не надав перевагу в русі автомобілю Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі та допустив зіткнення. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 жовтня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн (а.с. 12).
24 листопада 2023 року АТ «СГ «ТАС» виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 142955 грн (а.с. 15).
Відповідно до звіту № 226/2023 про оцінку автомобіля Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеного 17 листопада 2023 року ФОП ОСОБА_3 , матеріальний збиток, завданий власнику вказаного транспортного засобу становить 333 785, 80 грн (а.с. 18-41).
Вартість експертного дослідження склала 2500, 00 грн (а.с.56).
Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку ( частина 2 статті 1187 ЦК України).
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків) (як оціненої, так і фактичної), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові № 911/286/20 від 21 грудня 2020 року.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
З урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність винного водія застрахована, майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком (франшиза, втрата товарної вартості, страховий ліміт).
Верховний Суд у постанові у справі № 522/15636/16-ц зазначив, що виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом № 1961-IV покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Подібні за змістом висновки щодо відшкодування винною особою різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою сформульовані також в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 344/3008/17 (провадження № 61-26423св18), від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 709/370/20 (провадження № 61-16320св20), від 12 липня 2023 року у справі № 591/1861/22 (провадження № 61-2507св23).
Встановивши, що розмір виплаченого страховою компанією є недостатнім для відшкодування збитків, спричинених ДТП, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з винної особи на користь володільця транспортного засобу матеріальної шкоди.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з визначеним судом розміром збитків, тобто вартості відновлювального ремонту, та, відповідно, розміром відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_2 вказував, що відповідно висновку № 226/203 загальна сума на ремонт автомобіля становить 555 487,13 грн, а тому з урахуванням виплаченого страхового відшкодування стягненню з відповідача підлягає 417 822,13 грн.
Між тим, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у постанові від 20 березня 2018 року у справі № 911/482/17.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Матеріали справи не містять доказів, що позивачем понесено витрати на відновлення транспортного засобу у заявленому ним розмірі. Дані, що ним фактично витрачено на ремонт 555 487,13 грн відсутні.
Як вбачається зі звіту № 226/2023 про оцінку автомобіля Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеним 17 листопада 2023 року, ФОП ОСОБА_3 матеріальний збиток, завданий власнику вказаного транспортного засобу становить 333 785, 80 грн.
Отже, розмір матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача має бути визначено виходячи з вищезазначеної суми, а саме 333 785, 80 грн (матеріальний збиток згідно з звітом) - 142 955 грн (сума виплаченого страхового відшкодування) -1600 грн (франшиза) = 189 230,80 грн.
Доводи ОСОБА_1 , що розмір збитків, понесених позивачем внаслідок ДТП є штучно збільшеним не є обґрунтованими.
Відповідач в силу частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України не надав доказів на противагу поданого позивачем звіту № 226/2023 про оцінку автомобіля Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеним 17 листопада 2023 року щодо іншої вартості відновлювального ремонту. Матеріали справи не містять експертного дослідження, виконаного в порядку статті 103 ЦПК України або на підставі ухвали суду, відповідне клопотання відповідачем не заявлялось ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.
Щодо відсутності попередження про кримінальну відповідальність оцінювача ОСОБА_4 то судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, що у звіт № 226/2023 про оцінку автомобіля Volkswagen Jetta реєстраційний номер НОМЕР_2 від 17 листопада 2023 року відсутнє попередження експерта про кримінальну відповідальність, проте згідно зі змістом оскаржуваного рішення суду першої інстанції суд не надавав йому оцінки саме як висновку експерта.
Також, вирішуючи спір виходячи з обставин по справі та характеру пошкоджень апеляційний суд не вбачає підстав для стягнення витрат на оплату вартості послуги евакуатора, оскільки ДТП мало місце 29 вересня 2023 року. Між тим, оскаржувана послуга надана 18 жовтня 2023 року(а.с. 13), тобто зі значним проміжком часу. Доказів необхідності вчинення цих дій позивачем не надано.
Щодо стягнення моральної шкоди, то суд виходить з такого.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22), від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21 (провадження № 61-73св23).
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Таким чином розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вказав, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа.
У той же час розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Врахуючи всі чинники та обставини, передбачені положеннями статті 23 ЦК України, а саме: обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, судова колегія вважає, що 5000 грн є достатнім та розумним відшкодуванням моральної шкоди.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині 4 статті 62 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Види адвокатської діяльності визначені у статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв'язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обґрунтовуючи вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, ОСОБА_2 вказував, шо він є юридично необізнаною особою, у зв'язку з чим звернувся за правовою допомогою до адвоката Остапенко С.Ю., вартість послуг якої становила 20000 грн.
На підтвердження зазначених обставин позивачем долучено розрахунок оплати послуг адвоката та розрахунок очікуваних витрат (а. с. 16, 17).
Договір про надання правничої допомоги між позивачем та адвокатом та інші документи, пов'язані з наданням правничої допомоги в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу у зв'язку з їх недоведеністю.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а саме шляхом зменшення розміру матеріальної шкоди, що стягнута з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 з 417 822,13 грн до 189230,80 грн, моральної шкоди з 30000 до 5000 грн, а також перерозподілу судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду сплачено 4703,22 грн судового збору (а.с. 1).
За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 7054,83 грн (а. с. 160).
Зважаючи, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено на 43,37 % (( 189230,80 +5000) : (417822,13+30000) х 100%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2039,80 грн (4703,22 х 43,37%).
Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково ( 100% - 43,37% = 56,63 %), судовий збір, що підлягає відшкодуванню відповідачу становить 3995,15 грн (7054,83 х 56,63%).
Таким чином, на підставі частини 10 статті 141 ЦПК України з позивача, на якого до стягнення покладається більша сума судових витрат, на користь відповідача підлягає стягненню різниця понесених судових витрат у розмірі 1955,35 грн (3995,15 - 2039,80).
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 листопада 2024 року змінити.
Зменшити розмір відшкодування матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) з 417 822,13 грн до 189 230 (сто вісімдесят дев'ять тисяч двісті тридцять) грн 80 коп., моральної шкоди з 30000 грн до 5000 (п'ять тисяч) грн.
Рішення у частині вирішення спору про стягнення витрат на правничу допомогу скасувати та позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) 1955 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн 35 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 09 червня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина