Єдиний унікальний номер 641/984/22
Номер провадження 22-ц/818/1535/25
05 червня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Супрун Я.С.,
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Сахновщинського районного суду Харківської області Зимовського О.С. від 13 грудня 2024 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 641/984/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Харківобленерго», Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», Сахновщинського РРСЦ Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про захист прав споживачів,-
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Харківобленерго», ПрАТ «Харківенергозбут», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Сахновщинське РРСЦ ПрАТ «Харківенергозбут» про захист прав споживачів.
27 січня 2023 року позивачем надано уточнену позовну заяву, якою змінено суб'єктний склад учасників справи, а саме: відповідачами вказано АТ «Харківобленерго», ПрАТ «Харківенергозбут», Сахновщинське РРСЦ ПрАТ «Харківенергозбут», а також уточнено позовні вимоги про захист прав споживачів.
Позов мотивовано тим, що відповідач АТ «Харківобленерго» самостійно без письмової згоди змінив у 2014 році точку комерційного обліку та викрав належний йому засіб комерційного обліку типу ЦЄ6807Б, замінивши на інший, який не є аналогом, не відповідає вимогам технічних умов електричної схеми у домоволодінні, що призвело до некоректного нарахування спожитої електроенергії. АТ «Харківобленерго» жодного разу не обслуговував прилад вимірювання та обліку, що призвело до неможливості зчитувати показники. Також відповідач не має ліцензії на даний вид діяльності, а саме оператора-адміністратора комерційного обліку. Вказав, що діяльність ПрАТ «Харківенергозбут» є незаконною, монопольною, позбавляє споживачів права на отримання якісного продукту, а саме купівлі-продажу електроенергії як комунальної послуги. Публічний договір не відповідає вимогам закону. На його пропозицію укласти двосторонній договір купівлі-продажу електроенергії, де будуть враховані якість товару, сплачені податки до місцевого та державного бюджету, відповідач відмовився. ПрАТ «Харківенергозбут» незаконно вимагає кошти за поставку електроенергії через посередника Сахновщинський РРСЦ, який не є суб'єктом господарювання і не є відокремленим підрозділом будь-якого суб'єкта господарювання учасника ринку електроенергії.
Просив:
- зобов'язати АТ "Харківобленерго" встановити засіб комерційного обліку типу ЦЄ6807Б або його аналог в ТКО відповідно до вимог та рекомендацій технічних умов приєднання, провести роботи для забезпечення якості електроенергії та усунути недоліки;
- визнати дії та бездіяльність АТ "Харківобленерго" незаконними, що призвело до незаконно надмірно стягнутих коштів шляхом введення в оману позивача, та виплатити компенсацію за надані збитки;
- визнати господарську діяльність ПрАТ "Харківенергозбут" в частині продажу товару (електроенергії) без двостороннього договору купівлі-продажу незаконною, яка порушує Закон України "Про захист прав споживачів";
- зобов'язати ПрАТ "Харківенергозбут" укласти двосторонній договір купівлі-продажу товару (електроенергії), надавати чек оплати належного йому товару, що гарантує права споживача, та відповідні нарахування податків в місцевий та центральний бюджет;
- повернути незаконно стягнуті грошові кошти з позивача за платіжними вимогами Сахновщинського РРСЦ ПрАТ "Харківенергозбут" за період з 2014 року по 2022 рік включно;
- заборонити незаконну діяльність Сахновщинського РРСЦ ПрАТ "Харківенергозбут" на ринку електроенергії та направити докази порушення законодавства до відповідних правоохоронних органів.
12 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову. Заява мотивована тим, що AT «Харківобленерго» в період з 22 листопада 2024 року по 25 листопада 2024 року було здійснено незаконні дії, а саме несанкціоноване втручання в налаштування спірного лічильника типу СОЕА09М2 № 633640, в той же час виконавці цього незаконного ремонту шляхом втручання в налаштування лічильника намагаються вилучити його з метою знищення доказу, та погрожують відключенням ТКО від електромереж. 25 листопада 2024 року було складено акт про недопуск, який не відповідає дійсності, адже була домовленість з керівництвом AT «Харківобленерго» про заміну захисної шафи, тоді як працівники вирішили самовільно вилучити лічильники, про що ним було повідомлено правоохоронні органи. Тому він вимушений звернутися до суду про захист своїх прав та свобод від свавілля відповідачів, які мають домінуюче положення щодо споживачів.
Просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ «Харківобленерго» здійснювати дії, спрямовані на відключення будинку від електрозабезпечення за адресою: АДРЕСА_1 ; накласти арешт на засіб комерційного обліку типу СОЕА09М2 № 633640 до прийняття остаточного рішення у цій справі.
Ухвалою судді Сахновщинського районного суду Харківської області від 13 грудня 2024 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або може призвести до порушення прав та ефективного захисту інтересів позивача, оскільки ним не зазначено, яке його право може бути порушене та в чому полягає ефективний захист інтересів позивача в межах пред'явлених позовних вимог.
На вказане судове рішення 27 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його вимоги про забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у ніч з 22 листопада 2024 року на 23 листопада 2024 року працівники Сахновщинського РЕМ намагались вчинити дії щодо відключення його оселі від електропостачання. 23 листопада 2024 року було демонтовано опломбовану захисну шафу та виявлено, що всередині шафи на спірному лічильнику типу СОЕА09М2 №633640 відсутні пломби в місцях доступу до налаштування лічильника, а саме заводські, або повірочні пломби. Ним з АТ «Харківобленерго» було погоджене питання про заміну захисної шафи, тоді як робітники товариства намагалися викрасти спірний лічильник. Після отримання листа з погрозами відключення та акту про недопуск він подав клопотання про забезпечення позову, проте суд першої інстанції не врахував всі обставини справи та загрози відключення побутового споживача від електропостачання і спроби відповідача чинити незаконний вплив на нього. Відмова у забезпеченні позову призвела до загрози позбавлення його судового захисту та неможливості ефективного захисту його порушених прав. Не забезпечення судом позову може призвести до втрати речового доказу - засобу комерційного обліку та неможливості встановлення розміру збитків, завданих відповідачами, та розміру надмірно стягнутих коштів.
Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання апеляційного суду представники АТ «Харківобленерго», ПрАТ «Харківенергозбут» та Сахновщинський РРСЦ ПрАТ «Харківенергозбут» не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 05 червня 2025 року надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
АТ «Харківобленерго» отримав у електронному кабінеті 13 січня 2025 року (а.с. 81).
ПрАТ «Харківенергозбут» отримав у електронному кабінеті 13 січня 2025 року (а.с. 80).
Сахновщинський РРСЦ ПрАТ «Харківенергозбут» отримав поштою 21 січня 2025 року (а.с. 84).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами оскарження ухвали, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Харківобленерго», Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», Сахновщинського РРСЦ Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про захист прав споживачів.
Предметом даного позову є, зокрема, визнання дій та бездіяльності відповідача АТ «Харківобленерго» незаконними, що призвело до незаконно надмірно стягнутих коштів шляхом обману та введення в оману позивача, та виплати компенсації за надані збитки, а також зобов'язання його встановити засіб комерційного обліку певного типу, забезпечити якість електроенергії.
Матеріали оскарження ухвали свідчать про те, що 10 жовтня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до АТ «Харківобенерго» з вимогою щодо усунення недоліків, заміни пошкодженої захисної шафи та проведення експертизи лічильника СОЕА09М2 заводський номер 633640. У відповіді АТ «Харківобленерго» від 13 листопада 2024 року щодо результатів розгляду заяви позивача зазначено, що з метою реагування Товариство здійснить роботи з заміни захисної шафи обліку без заміни лічильника електричної енергії за його адресою в узгоджений час та дату (а.с. 28, 31-33).
З акту про не допуск № 1 АТ «Харківобленерго» від 25 листопада 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 не допустив його працівників щодо електроустановок (а.с. 27).
Як вбачається з повідомлення про припинення розподілу електроенергії АТ «Харківобленерго» від 26 листопада 2024 року № 56ППЕ/47-461, 25 листопада 2024 року під час проведення робіт з технічної перевірки засобу вимірювальної техніки, після заміни вводу в будинок, пошкодженого внаслідок негоди за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками було виявлено пошкодження приладу обліку електроенергії, встановленого на фасаді будинку. Проте, ОСОБА_1 відмовився від встановлення у вузлі обліку електроенергії іншого ЗВТ, чим фактично спричинив умисні дії по недопуску працівників ОСР до робіт. Повідомлено, що акт про недопуск до вузла обліку є підставою для припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії користувачу системи, яке буде здійснено 17 грудня 2024 року без додаткового попередження. Для уникнення припинення розподілу електричної енергії за вказаною адресою запропоновано надати згоду на заміну ЗВТ, та допустити працівників ОСР до вказаних робіт (а.с. 26).
Із заяви про забезпечення позову вбачається, що обставини щодо спроби заміни лічильника та повідомлення позивача про припинення розподілу електроенергії через недопуск до вузла обліку, якими вона обґрунтована, виникли значно пізніше звернення ОСОБА_1 до суду з позовом та фактично не мають відношення до заявлених позовних вимог. Дії відповідача щодо проведення робіт з технічної перевірки засобу вимірювальної техніки 25 листопада 2024 року, а також щодо попередження про відключення домоволодіння позивача від електропостачання у позові не оскаржуються, не є предметом спору, незаконними не визнані, тож суд не може у порядку забезпечення позову обмежувати такі дії.
Позивачем не обґрунтовано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони АТ «Харківобленерго» здійснювати дії, спрямовані на відключення його будинку від електрозабезпечення, та накладення арешту на засіб комерційного обліку може ускладнити чи унеможливити захист його прав та виконання рішення суду за його вимогами про зобов'язання АТ "Харківобленерго" встановити інший засіб комерційного обліку, провести роботи для забезпечення якості електроенергії та усунути недоліки, а також виплатити компенсацію.
До того ж, накладення арешту на засіб комерційного обліку порушить передбачений чинним законодавством порядок обліку електроенергії та нарахування оплати послуг з електропостачання.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що невжиття заходів забезпечення позову, про які просив позивач, не може утруднити чи унеможливити захист його прав чи виконання рішення суду у разі задоволення позову, та законно і обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до втрати речового доказу - засобу комерційного обліку та неможливості встановлення розміру збитків, завданих відповідачами, і розміру надмірно стягнутих коштів, є неспроможними, оскільки фактично позивач зазначає про необхідність забезпечення доказу, а не забезпечення позову.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановленою на підставі норм процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для її скасування відсутні.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, та наразі розглядається лише процесуальне питання щодо забезпечення позову, а не справа по суті спору, підстав для розподілу судових витрат у суду апеляційної інстанції немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу судді Сахновщинського районного суду Харківської області від 13 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 09 червня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина