Єдиний унікальний номер 953/11098/24
Номер провадження 22-ц/818/2634/25
05 червня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Супрун Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2025 року в складі судді Єфіменко Н.В. по справі № 953/11098/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПГК Хімікал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради, про визнання припиненими трудових відносин та виключення запису як керівника,-
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПГК Хімікал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради, про визнання припиненими трудових відносин та виключення запису як керівника.
Позовна заява мотивована тим, що 11 квітня 2024 року на підставі наказу № 3-ок він приступив до виконання обов'язків директора за сумісництвом ТОВ «ПГК Хімікал». 21 листопада 2024 року ним надіслано на юридичну адресу відповідача заяву з додатками від 20 листопада 2024 року про звільнення за власним бажанням з посади директора та проханням провести загальні збори для вирішення цього питання. Однак, внаслідок бездіяльності відповідача він не може припинити трудові відносини з товариством.
Просив: визнати трудові відносини між ним та ТОВ «ПГК Хімікал» припиненими з 22 листопада 2024 року у зв'язку зі звільненням його за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України; виключити запис, змінити відомості про нього як керівника (директора) ТОВ «ПГК Хімікал» з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2025 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито, роз'яснено ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Ухвала мотивована тим, що між сторонами виникли корпоративні відносини, що випливають з управлінських повноважень, а не трудовий спір, тож справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
На вказане судове рішення засобами поштового зв'язку 07 березня 2025 року ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким продовжити розгляд справи № 953/11098/24 Київським районним судом м. Харкова.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду постановлена з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають обставин справи, які з'ясовані судом неповно. Суд не постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження при поданні позовної заяви. Повний текст ухвали суду від 10 лютого 2025 року складено лише 04 березня 2025 року, тобто з порушенням строку. У позові він просив припинити трудові відносини, отже між сторонами виник саме трудовий спір. Посилався на рішення судів першої інстанції в аналогічних справах, а також на постанову Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц.
Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не зявилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 05 червня 2025 року надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
Судова повістка на ім'я ОСОБА_1 повернута на адресу апеляційного суду з відміткою від 29 квітня 2025 року «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 116-117).
30 квітня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі (а.с. 107).
Судова повістка на ім'я ТОВ «ПГК Хімікал» повернута на адресу апеляційного суду з відміткою від 30 квітня 2025 року «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 118-119).
01 травня 2025 року від представника ТОВ «ПГК Хімікал» адвоката Калінчука А.О. надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій він вказав, що проти задоволення апеляційної скарги не заперечує.
Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради судову повістку отримало 22 квітня 2025 року в електронному кабінеті (а.с. 104).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ПГК Хімікал» № 01/24 від 10 квітня 2024 року та наказу № 3-ок від 11 квітня 2024 року ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків директора за сумісництвом ТОВ «ПГК Хімікал» з 11 квітня 2024 року з посадовим окладом згідно штатного розпису (а.с. 12).
З відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що засновниками (учасниками) ТОВ "ПГК Хімікал" є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , орган управління - загальні збори, директор.
21 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ПГК Хімікал» із заявою від 20 листопада 2024 року про звільнення його з посади директора за власним бажанням з 22 листопада 2024 року на підставі ст. 38 КЗпП України та проведення загальних зборів учасників для вирішення цього питання (а.с. 13-14).
Вказану заяву ТОВ «ПГК Хімікал» отримано 22 листопада 2024 року (а.с. 15), однак відомості щодо проведення загальних зборів з питання звільнення ОСОБА_1 відсутні.
Звертаючись до суду з указаним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що у зв'язку з бездіяльністю відповідача та непроведенням загальних зборів він позбавлений можливості реалізувати передбачене частиною 1 статті 38 КЗпП України право розірвати трудовий договір.
Пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість подальшого судового розгляду справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 ЦПК України).
У пункті 3 частини 1 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, та справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20) вказано, що критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов'язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19); від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18); від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19).
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина 1 статті 43 Конституції України).
До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина 1 статті 3 КЗпП України).
Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини 1 статті 21 КЗпП України).
Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини 1 статті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).
Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов'язані з управлінням товариством (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 8 листопада 2019 року у справі № 667/1/16, від 4 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 (провадження № 14-113цс22) не погодилась з доводом позивача про те, що спір за вимогою директора про визнання припиненими його трудових відносин із товариством на підставі статті 38 КЗпП України є трудовим та стосується реалізації ним як працівником виключно права на працю та виклала наступні висновки.
Перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів (ст. 20 ГПК України), не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов'язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов'язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов'язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов'язаного з управлінням товариством.
До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю (частина 1 статті 84, частина друга статті 113 ЦК України). Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки (частина 1 статті 140 ЦК України).
Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини 1, 2 статті 97 ЦК України). Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (частина 1 статті 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзац четвертий пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі № 1-2/2010).
Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства (частина 1 статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб (речення перше частини 2 статті 99 ЦК України). Виконавчий орган товариства є одноосібним (речення перше частини 4 статті 39 Закону). Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад (речення перше частини 5 статті 39 Закону).
Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили (частини 1 та 3 статті 38 КЗпП України).
Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина 1 статті 98 ЦК України).
За змістом частини 13 статті 39 Закону повноваження одноосібного виконавчого органу можуть бути припинені лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу або тимчасового виконувача його обов'язків; наслідком такого припинення повноважень одноосібного виконавчого органу є припинення відповідного договору, зокрема розірвання трудового договору.
Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 частини 1 статті 31 Закону).
Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства (частини 2 та 3 статті 32 Закону).
Для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власною ініціативою директор товариства має не тільки написати відповідну заяву на підставі статті 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21 (пункт 5.15)).
На відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зі статтею 38 КЗпП України щодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення.
У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.
Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов'язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції.
Вимогу стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні (постанова від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 (провадження № 14-113цс22)).
Як встановлено судом, позивач є одноосібним виконавчим органом товариства (директором), який згідно з відомостями з ЄДР наділений правом вчиняти дії від імені товариства. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом як директор ТОВ «ПГК Хімікал» і просив визнати припиненими трудові відносини між ним та товариством, внести відповідні відомості до реєстру.
Зважаючи на характер правовідносин у цій справі, які пов'язані з управлінням юридичною особою, цей спір виник з корпоративних відносин, у зв'язку з чим підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Стороною цих спорів не обов'язково є учасник такої особи, а наявність трудових правовідносини в такому спорі не є визначальною з метою вирішення питання про його юрисдикційність.
За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 757/62722/19-ц, провадження № 61-13261 св 22, від 25 вересня 2024 року у справі № 376/2049/23, провадження № 61-7098св24, від 28 жовтня 2024 року у справі № 755/12056/22, провадження № 61-570св24.
З огляду на викладене, посилання ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц не може бути взято до уваги, оскільки з метою узгодження практики щодо розгляду спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства у разі подання директором заяви про розірвання з його ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк, за правилами господарського судочинства Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18 та в інших подібних справах, щодо розгляду таких справ у порядку цивільного судочинства.
Посилання ОСОБА_1 на рішення судів першої інстанції в аналогічних справах також не можуть бути взяті до уваги, оскільки обов'язковими для застосування є саме висновки, викладені у постановах Верховного Суду.
Доводи ОСОБА_1 щодо того, що суд не постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження при поданні позовної заяви, колегія суддів відхиляє, оскільки суд має право закрити провадження у справі після його відкриття, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Посилання позивача на порушення строку складання повного тексту ухвали не заслуговує на увагу, адже це жодним чином не вплинуло на законність та обґрунтованість судового рішення, та не є порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановленою на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для її скасування відсутні.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат у суду апеляційної інстанції немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 09 червня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина