Єдиний унікальний номер 619/1672/16-ц
Номер провадження 22-ц/818/2738/25
05 червня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Супрун Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 27 лютого 2025 року в складі судді Овсяннікова В.С. по справі № 619/1672/16-ц за заявою Акціонерного товариства «ОТП Банк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, заінтересовані особи: Дергачівський відділ ДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , -
У січні 2025 року Акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулось до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, заінтересовані особи: Дергачівський відділ ДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Заява мотивована тим, що заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 24 червня 2016 року у справі № 619/1672/16-ц було стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-701/233/2008 від 04 квітня 2008 року в розмірі 21 890,00 доларів США, що складало 579 280,94 грн, а також судовий збір у розмірі 8689,21 грн по 4344,60 грн з кожного.
09 серпня 2016 року судом було видано виконавчі листи.
З метою примусового виконання рішення суду 16 серпня 2016 року стягувач ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», звернувся із заявами про відкриття виконавчого провадження до Дергачівського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції Харківської області, чим перервав строки пред'явлення виконавчого документа до виконання.
23 вересня 2016 року державним виконавцем було відкрито чотири виконавчих провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором і судового збору: №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4.
При моніторингу в Автоматизованій системі виконавчих проваджень стягувачу стало відомо, що вищевказані виконавчі провадження були завершені.
Стягувач АТ «ОТП Банк» до листопада 2024 року не був обізнаний про завершення виконавчих проваджень. 06 листопада 2024 року банк направив до відділу ДВС запити, в яких просив повідомити, чи направлялись стягувачу постанови про повернення виконавчих документів по вищезазначеним виконавчим провадженням, у разі, якщо направлялась, надати докази направлення та отримання банком постанов із виконавчими документами.
11 грудня 2024 року на адресу стягувача надійшли відповіді на запити, в яких відділ ДВС підтвердив, що у 2017 році було винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу по чотирьом вищевказаним виконавчим провадженням, і станом на 09 грудня 2024 року виконавчі провадження на виконанні не перебувають. Проте виконавча служба не надала доказів направлення та доказів отримання стягувачем цих постанов, зазначивши, що строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву, становить три роки.
Банком перевірено журнали вхідної кореспонденції, проте, постанови про повернення виконавчих документів по виконавчим провадженням № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 до стягувача не надходили.
Отже, відсутні докази, що АТ «ОТП Банк» отримав постанови про повернення виконавчого документу та виконавчі листи, тобто оригінали виконавчих листів втрачено.
Про втрату виконавчих листів стягувачу стало відомо поза межами строків для їх пред'явлення до виконання у визначений законом строк. Відділ ДВС не може надати доказів направлення виконавчих листів стягувачу, тож на стягувача не може бути покладено негативні наслідки невиконання суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків. Вищезазначені обставини, на переконання стягувача, є поважними, банк був переконаний, що виконавчі листи перебувають на виконанні у відділі ДВС і як тільки дізнався про завершення виконавчих проваджень, одразу почав вживати всіх необхідних заходів щодо встановлення місцезнаходження виконавчих документів, а зрозумівши, що їх втрачено, звернувся до суду.
Просив визнати поважними причини пропущення строку для пред'явлення виконавчих документів та поновити строк пред'явлення до виконання виконавчих листів, виданих на виконання заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області у справі № 619/1672/16-ц, а також видати дублікати виконавчих листів, виданих 09 серпня 2016 року на виконання заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області у справі № 619/1672/16-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором № ML-701/233/2008 від 04 квітня 2008 року у розмірі 21 890,00 доларів США, що складало 579 280,94 грн, а також судовий збір у розмірі 8689,21 грн у дольовому співвідношенні по 4344,60 грн з кожного.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 27 лютого 2025 року у задоволенні заяви АТ «ОТП Банк» про поновлення пропущеного строку та видачу дублікату виконавчого документа відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що банком не наведено жодної поважної причини пропуску строку на пред'явлення виконавчих листів, а тому підстав для задоволення заяви, поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання та видачі їх дубліката не вбачається.
На вказане судове рішення засобами поштового зв'язку 12 березня 2025 року АТ «ОТП Банк» до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило ухвалу суду - скасувати, задовольнити його заяву.
Апеляційна скарга мотивована тим, що виконавчі листи перебували на виконанні ще з 2016 року та не повертались до стягувача дотепер, у виконавчій службі відсутні докази направлення стягувачу виконавчих документів та їх отримання банком. На стягувача не може бути покладено негативні наслідки невиконання суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків. Суд дійшов помилкового висновку, що банк тривалий час не контролював хід виконавчого провадження, адже стягувач неодноразово зв'язувався у телефонному режимі та прибував до органу ДВС, однак виконавці були зайняті. Крім того, робота виконавчих служб з березня 2020 року фактично була зупинена у зв'язку із запровадженням карантину, а з 24 лютого 2022 року - воєнного стану. Відсутність виконавчого листа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду і порушує його права.
Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
15 квітня 2025 року від представниці ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - адвоката Перевєрзєвої К.М. надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких вона просила залишити її без задоволення. Вказала, що стягувач не цікавився ходом виконавчого провадження з 2016 по 2024 рік, відповідні служби банку не контролювали питання щодо виконання виконавчих листів. Поважних причин пропуску строку банком не наведено, відповідно, відсутні й підстави для видачі дубліката виконавчого листа.
В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 17 квітня 2025 року надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
АТ «ОТП Банк» та його представником адвокатом Пчолкіною Л.В. отримано в електронному кабінеті 31 березня 2025 року (а.с. 110, 111).
Дергачівським відділом ДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції отримано в електронному кабінеті 31 березня 2025 року (а.с. 112).
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про день, час та місце судового засідання повідомлялись відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 105, 106).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 24 червня 2016 року у справі № 619/1672/16-ц було стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-701/233/2008 від 04 квітня 2008 року в розмірі 21 890,00 доларів США, що складало 579 280,94 грн, а також судовий збір у розмірі 8689,21 грн у дольовому співвідношенні по 4344,60 грн з кожного (а.с. 40).
09 серпня 2016 року судом було видано виконавчі листи на виконання вказаного судового рішення.
16 серпня 2016 року стягувач ПАТ «ОТП Банк» звернувся із заявами про відкриття виконавчого провадження до Дергачівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції Харківської області, до яких долучив оригінали виконавчих листів (а.с. 6-12).
На виконання вказаного судового рішення було відкрито чотири виконавчих провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором і судового збору: №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4.
Постановами державного виконавця Дергачівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції Харківської області від 28 квітня 2017 року та 03 травня 2017 року повернуто виконавчі документи стягувачу у виконавчих провадженнях № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 щодо боржника ОСОБА_2 та № № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 щодо боржника ОСОБА_1 на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 20-23).
06 листопада 2024 року АТ «ОТП Банк» направив до відділу ДВС запити щодо виконавчих проваджень №№ НОМЕР_2, НОМЕР_1, НОМЕР_3, в яких банк просив повідомити про підстави закінчення виконавчих проваджень, чи направлялись стягувачу постанови про повернення виконавчих документів та виконавчі листи по вищезазначеним виконавчим провадженням, надати докази направлення та отримання банком таких документів (а.с. 13-16).
11 грудня 2024 року на адресу стягувача надійшли відповіді на запити, в яких відділ ДВС підтвердив, що у 2017 році було винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу по чотирьом вищевказаним виконавчим провадженням на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено стягувачу, і станом на 09 грудня 2024 року виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на виконанні не перебувають. Також повідомлено, що строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву, становить три роки (а.с. 18-19).
АТ «ОТП Банк» складено довідку від 27 грудня 2024 року про те, що постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 03 травня 2017 року по виконавчих провадженнях № НОМЕР_5, № НОМЕР_2, № НОМЕР_4 та від 28 квітня 2017 року по виконавчому провадженню № НОМЕР_3, а також виконавчі листи на виконання рішення Дергачівського районного суду Харківської області у справі № 619/1672/16-ц про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором та стягнення судового збору з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «ОТП БАНК» в період з 28 квітня 2017 року по теперішній час згідно журналу вхідної кореспонденції за адресами: м. Київ, вул. Жилянська, 43, м. Харків, провул. Банний, 1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» не надходили (а.с. 25).
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, невід'ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може буде виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до частини 1 статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно із частиною 1 статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не встановлено.
Так, причина пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування; тобто, свідчить про відсутність у заінтересованої особи об'єктивної можливості подати виконавчий документ до виконання у встановлені строки.
Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу.
У підпункті 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 1013/8111/2012, провадження № 61-15413св23, стягувач може звернутись із заявою про видачу дубліката виконавчого листа незалежно від обставин його втрати або перебування виконавчого листа на виконанні, а єдиними умовами для його видачі стягувачу є втрата виконавчого листа та звернення до суду із заявою про видачу його дубліката до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.
Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-1380/08 зазначено, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку із його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази.
Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
Крім того, однією з підстав видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
Із заявою про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу можна звернутися лише в межах строків пред'явлення їх до виконання. У разі пропуску такого строку одночасно із заявою про видачу дубліката слід подати і заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11, від 20 травня 2021 року у справі № 1005/7133/2012, від 19 липня 2022 року у справі № 750/13088/14, від 14 грудня 2022 року у справі № 753/20452/21, від 01 березня 2023 року у справі № 433/1335/14-ц, від 09 червня 2023 року у справі № 607/13804/13 зазначено, що дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат». При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Отже, суд при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа та про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, повинен з'ясувати питання: чи втрачено оригінал виконавчого листа, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили, щодо причин пропуску пред'явлення до виконання виконавчого документа та залежно від встановлених обставин та характеру причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав як для видачі дубліката виконавчого листа, так і для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), згідно з яким якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Таким чином, питання видачі дублікату виконавчого листа є похідним від вирішення питання про поновлення строку для пред'явлення його до виконання.
Для вирішення заяви про видачу дублікату виконавчого листа першочерговим є вирішення питання про поновлення строку для його пред'явлення. Видача дублікату виконавчого листа не має правової мети, якщо пропущений строк для його пред'явлення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).
Відмовляючи в задоволенні заяви банку, суд першої інстанції, встановивши відсутність поважних причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви АТ «ОТП Банк» без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи заочне рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 набрало законної сили 05 липня 2016 року. Виконавчі листи на примусове виконання заочного рішення суду були видані 09 серпня 2016 року. Виконавчі провадження були відкриті також у 2016 році та 28 квітня 2017 року, а 03 травня 2017 року винесено постанови про повернення виконавчих документів стягувачу.
На час видачі виконавчих листів діяли норми Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», у статті 22 якого було передбачено, що виконавчий документ може бути пред'явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Станом на час повернення виконавчих листів у 2017 році, а саме з 05 жовтня 2016 року, набрав чинності Закон від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», частиною 1 статті 12 якого передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
За загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (стаття 58 Конституції України).
У пункті 2 рішення Конституційного Суду України у справі N 1-7/99 від 9 лютого 1999 року (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) вказано, що цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
При цьому, у пункті 3 вказаного рішення вказано, що надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Враховуючи, що Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року в пункті 5 Розділу XIII «Прикінцеві та Перехідні положення» встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом (протягом 3-х років), то має місце пряма вказівка законодавця про надання зворотної дії в часі положенню щодо поширення 3-х річного строку пред'явлення виконавчих листів до виконання, які були видані до 05 жовтня 2016 року, а не лише після набрання чинності Закону від 02 червня 2016 року.
Тлумачення пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання яких не сплив на час набрання чинності Законом від 02 червня 2016 року № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцевих та перехідних положень» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.
Частинами 4, 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Таким чином, строк пред'явлення виконавчих документів, встановлений Законом України «Про виконавче провадження», після їх повернення стягувачу АТ «ОТП Банк», сплив відповідно 28 квітня 2020 року та 03 травня 2020 року.
Однак, протягом зазначеного строку стягувач не вжив всіх належних заходів щодо встановлення місцезнаходження виконавчих листів та повторного пред'явлення їх до виконання. До листопада 2024 року стягувач АТ «ОТП Банк» не цікавився ходом виконання вищевказаних виконавчих листів, не був зацікавлений у своєчасному виконанні рішення суду та стягненні з боржників заборгованості.
Банк, який є юридичною особою, зобов'язаний забезпечити належну організацію роботи всіх своїх підрозділів, у тому числі і щодо контролю за судовими та виконавчими документами при їх виконанні в органах державної виконавчої служби.
Неналежне виконання посадових обов'язків працівниками банку не свідчить про поважність причин пропуску строку, оскільки стосується внутрішньо організаційних процесів юридичної особи, які залежать від неї самої, а тому не є об'єктивною обставиною, що унеможливила своєчасне звернення до суду.
Банк повинен був демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури, зокрема, знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, оскаржувати за потреби бездіяльність державних виконавців тощо.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Проте, банк тривалий час не реалізовував усі свої права як стягувача, що свідчить про його небажання захищати власні інтереси у виконавчому провадженні.
Банк не був позбавлений можливості самостійно встановити відсутність у нього оригіналів виконавчих листів, ознайомитися з матеріалами виконавчих проваджень та звернутися до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів протягом строку для їх пред'явлення до виконання.
Жодних поважних причин, а саме об'єктивних, непереборних обставин, які б перешкоджали йому вчинити такі дії, заявником не наведено.
Посилання стягувача на не направлення йому виконавчих листів після їх повернення не можуть бути взяті до уваги, адже доказів, що свідчили б про добросовісну реалізацію стягувачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, суду не надано.
Доводи стягувача щодо того, що він неодноразово зв'язувався у телефонному режимі та прибував до органу ДВС, однак виконавці були зайняті, не можуть бути взяті до уваги, оскільки будь-яких доказів щодо цього не надано.
Доказів, що дії та бездіяльність державного виконавця оскаржувались в адміністративному чи судовому порядку, матеріали справи також не містять.
Отже, заявником не наведено обґрунтованих аргументів на підтвердження поважності причин для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року по справі № 2-12537/10, провадження № 61-9907св18, суд не має права поновити строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання за відсутності відповідних поважних причин пропуску цього строку.
Встановивши, що поважних причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання заявником не наведено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви АТ «ОТП Банк».
Оскільки підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання не вбачається, то немає й підстав для видачі його дубліката, адже вимога про видачу дубліката виконавчого листа безпосередньо пов'язується із можливістю пред'явлення його до виконання, право на яке є втраченим у зв'язку з пропуском строків його пред'явлення.
Посилання АТ «ОТП Банк» на те, що робота виконавчих служб з березня 2020 року фактично була зупинена у зв'язку із запровадженням карантину, а з 24 лютого 2022 року - воєнного стану, колегія суддів відхиляє, адже доказів того, що саме запровадження карантину перешкоджало стягувачу у реалізації його прав, не надано, а на час введення воєнного стану строк пред'явлення виконавчого листа до виконання вже сплив.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановлена на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для її скасування відсутні.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» залишити без задоволення.
Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 27 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 09 червня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина